Хм... Суперечливі мої відчуття. Почну з того, що перебіг подій дуже швидкий, та, розумію, що то від бажання вкластись у кількість знаків.
Хоч я й сама грішу помилками, та помітила у Вас мовні огріхи. От, наприклад, узвар - це напій з сушених фруктів, а не трав. З трав - то чай. Або інше - "вплітала" . Вплітати можна стрічку в косу, а в даному випадку, радше, підшукайте інше слово. Взагалі помилки - це царина Зіркохода, тому я вирулюю звідси
Тож, далі, про враження. Божественна ієрархія мені нагадала більше авантюризм богів Олімпу, ніж слов'янську міфологію, тому історія набула такого вигляду: закоханий ловелас-небожитель, ревнива небожителька-убивця, смертна із призначенням народити Месію і батько-бог. На жаль, в цім я українського, на відміну від Капітошки, і не знайшла. Такий-собі запозичений з-за кордону сюжет.
До речі, про пророцтво із Книги Віщих Снів. Навіщо воно? Старі Боги й так давно померли, навіщо їх умервляти знову?
Шановна , Авторко іншого оповідання! Відкрийте книгу С.Плачинди "Словник давньоукраїнської міфології". Ви побачите, що наша міфологія не поступається Олімпу. Язичницькі боги - неосяжний простір для польоту фантазії. Є в оповіданні Перун, Вітер, мольфарка - таки українське. Щоправда йдеться про корені язичництва, але воно є нашою праісторією.
Скажу даже больше – по горизонтали и по диагонали оно тоже украинское. Шутка.
Признаки «украинского» текста – мольфары и вышиванки. Чем больше – тем лучше. Можно приправить мавками. Если этого нет – всё, отстой, извините. На содержание можно не смотреть – это уже как бы лишнее.
Конец лирического отступления.
Періщив сильний дощ. «Періщив... – подумала Поля, - а чи багато людей знають, що це слово походить від імені головного бога-громовержця – Перуна?.Отож-бо... Я теж колись цього не знала. Як і багато іншого».
Знаете, такой себе авторский голос за кадром: «Перищил сильный дождь!» Героиня поднимает голову и начинает с автором переговариваться: «А вы знаете, откуда пошло слово «перищил»?
Кажуть, що ми безпосередньо пов’язані з козацькими характерниками...
Как бы мне всегда казалось, что мольфары – это карпатские колдуны, а какое отношение имеют казаки к Карпатам? Разве что характерники случайно забредали, но тут уж Зиркоход лучше опишет – он у нас спец по мольфарам, чугастерам и прочим фольклорным элементам.
- От завтра і перевіримо. Підемо збирати лікарські трави і подивимось, чи не заговорять у тобі гени.
Коперфильда бабушка не знает, но терминами «гены» оперирует. Согласен – чисто мольфарский термин. В принципе, мольфары первыми в генетике и разобрались.
Дівчина швиденько одягнулася, полюбувалася на себе у старовинне дзеркало і попрямувала з бабусею до лісу.
Ага – не умывалась и не завтракала. Правильно – фигуру надо блюсти.
Якось непомітно для себе вони розділилися (запятая) і Поля пішла зовсім в іншу сторону від бабусі.
Что авторский текст, что прямая речь буквально всех персонажей написана одним стилем. В прямой речи – никакой индивидуальности, все разговаривают одинаково.
і з цікавістю розглядала їхню компанію. У ту ж секунду їхні очі зустрілися і Вітер зрозумів: пропав!
Да, и еще в украинском тексте должен быть женский образ обязательно в вышиванке, впрочем, я повторяюсь. Причем девица должна нести лучшие качества – мгновенно попадать под чары волшебного кобеля-осеменителя, практически в первую-вторую встречу вступать в половую связь и не пользоваться противозачаточными средствами.
Ну и месть, конечно же – ножиком потом этого же кобеля потыкать.
Зато про любовь. Женщинам понравится. Вишиванки, любовники и месть. Нету только фонограммы с индийской музыкой.
Но рассказ в целом неплохой. Надо бы только персонажам индивидуальности добавить.
Капітошка, надзвичайно вдячна вам за гарні слова! Вам теж бажаю усіляких успіхів!
Авторка іншого оповідання, ох, ті мовні огріхи... І я багато раз переглядала, і подруга-філолог дивилася і дещо виправляла, а все одно є. На свій захист можу сказати: "Я не волшебник, а только учусь". Мудрість приходить з досвідом, а я тільки починаю робити перші кроки літературними стежками. Дякую за вашу думку! Я її поважаю.
Пан Мышиус, сиджу тут і червонію. Розгромили мене в пух і прах. Але дякую за ваші зауваження! Поважаю конструктивну критику. От зараз прочитала про "періщив" і думаю: ай справді, якось мені таке не прийшло в голову... Про характерників - я ж не написала, що так воно і було. "Кажуть" - це не підтверджена інформація, сумнів. А матеріал про зв'язок мольфарів з характерниками мені видала Вікіпедія. Щодо інших зауважень - просто подякую. Така ваша думка і я ставлюся до неї з повагою.
Капітошко,було б дурістю брати участь у конкурсі і не ознайомитись з джерелами, тож я читала не лише Плачинду, і-то не тільки зараз. Я мала на увазі інше - українськість антуражу довкола історії заключається лише в кількох штрихах - вишиванка, свято Купала, мольфар, міфічні персонажі. Але сам сюжет може цілком зійти за типову любовну історію з убивством і помстою - замініть "українськість" на якусь італіяно-мафію - і ось, чудове оповідання з убивством і помстою на грунті любовних стосунків. Тобто дуже кидається в очі універсальність сюжету, але бракне заглиблення у оповідку, бракне якоїсь несподіваної слов'янської інтриги.
Якось так.
Попри все, Авторе, оповідання Ви не будете переписувати, правда? І не треба. Просто можна його трохи розширити і деталізувати.
Взагалі помилки - це царина Зіркохода, тому я вирулюю звідси
Ну дякую... Повелитель помилок, володар очепаток і мовних огріхів... Вельми сумнівні титули . Тому й я вирулюю звідси, поки ще щось не доточили.
Разве что характерники случайно забредали, но тут уж Зиркоход лучше опишет – он у нас спец по мольфарам, чугастерам и прочим фольклорным элементам.
А оце вже популярність, погодю вирулювати . Трохи кумедно читати в тексті майже дослівні цитати з Вікіпедії . Враховуйте, що такі статейки може там кропати кожен бажаючий. Що й сталося. Звідси й характерники. До речі, ніде не зустрічав про мольфарів жіночої статі. Буду вдячний, якщо підкинете якісь джерела. Тільки не Плачинду, плз, це ж суцільна вульгаризація на популяризації.
Посмішку викликало твердження Авторки, що "періщити" походить від Перуна. Якраз навпаки, Перун - ім'я-епітет, тобто назва громової іпостасі божества, й означає щось на кшталт Вдаряча.
Загалом, якщо не врахувати вихору з комами , написано незле. Але написано спеціально для прекрасної половини, мене така рожево-слащава естетика не привертає, а читати про вродливих юнаків із хвилястим волоссям якось навіть... скажімо, осоружнувато. Як на мене, це мінус твору, бо орієнтуватися Автор має на всю читацьку аудиторію, а не лише на якусь її частину. На мій погляд.
Словом, це не мій твір, і я звідси таки вирулюю...
Трохи кумедно читати в тексті майже дослівні цитати з Вікіпедії
Ну, я намагалася, щоб мій твір мав під собою якусь теоретичну базу, а не просто політ фантазії.
До речі, ніде не зустрічав про мольфарів жіночої статі.
Зіркоходе, ну це вже дискримінація! А чому не може бути мольфарок? Ось я натрапила в неті на таку статейку: http://vidomosti-ua.com/newspaper/19829 Ось ще й Аноним нагадав про Магдалену Мочіовські... Зрештою, навіть якщо їх і нема, автор має право на художній вимисел, чи не так?
Посмішку викликало твердження Авторки, що "періщити" походить від Перуна.
Вельми вдячна, що приписуєте мені таке твердження, але його автором є, на жаль, не я, а книга "100 найвідоміших образів української міфології" під заг.ред. Олени Таланчук.
Дуже дякую вам, Зіркоходе, за коментар! Погоджуюсь, твір дійсно більше зацікавить жінок, хоча моєму чоловіку сподобалося, але його ми рахувати не будемо через упереджене ставлення. Якби ж я знала, що діється в чоловічій голові, то може і для сильної половини людства змогла написати. Але погодьтесь, що автори-чоловіки також не завжди думають, чи сподобається те, що вони пишуть, жінкам.
Такого зізнання на ЗФ я боявся найбільше . Пора купляти намордник, чи що.
А чому не може бути мольфарок?
Тому що це міфологічний нонсенс. Це як, скажімо, жінка-коваль або чоловік-повитуха . В давнину, коли ще не знали вчених термінів "гендерна рівність", "суфражизм", "фемінізм", кожен займався своїм ділом і не потикався не в свою царину. Тому й нема про них згадок (високохудожні телепрограми й газетні публікації не в рахунок ). Якщо й були жінки-чарівниці, то називалися інакше. У зворотньому мене може переконати лише кваліфікована етимологія слова "мольфар". Утім, маєте рацію - фантаст може відпускати уяву у вільний пошук.
книга "100 найвідоміших образів української міфології" під заг.ред. Олени Таланчук.
Щира порада від страшного Зіркохода: уникайте популярних видань, преси й телепрограм. Крім дурниць і перекручень, нічого мудрого там не знайдете. Краще витратити трохи часу й проштудіювати хоча б "Язичництво давніх слов'ян" та "Язичництво Давньої Русі" Бориса Рибакова.
Якби ж я знала, що діється в чоловічій голові, то може і для сильної половини людства змогла написати. Але погодьтесь, що автори-чоловіки також не завжди думають, чи сподобається те, що вони пишуть, жінкам.
В чоловіків у головах такі самі таргани . До речі, на мій погляд, не можна так підходити до творчості: сподобається це чоловікам, чи жінкам, чи дітям. Нехай це будуть просто читачі, й єдиний клопіт письменника - аби цим читачам не було нудно. Усім. І в першу чергу - самому письменникові .
Ну все, дозвольте відкланятися й можете більше не боятися .
Зиркоход, я тоже хотел сначала написать, где автор откопала женщину-мольфара? Но, думаю, вдруг, действительно были? Решил подождать тебя. Вижу, что не ошибся.
Ну дякую... Повелитель помилок, володар очепаток і мовних огріхів... Вельми сумнівні титули . Тому й я вирулюю звідси, поки ще щось не доточили.
Зіркоходе,Ви шо??? Куди нам без Вас? Я серйозно, не звертайте уваги на "шо". Особисто для моєї трохи безграмотної персони це буде втрата, бо Ваші зауваження - то не лише добрячий копняк, а й стимул зануритись у словники, а відтак стимул для самовдосконалення. Я проти! Не вирулюйте!
До речі, про мольфарку. Таки ж були жінки-чарівниці, чого ж не було? І на Гуцульщині їх так і називали, ось:
Іменник чоловічого роду мольфар має й корелят жіночого роду – мольфарка, мольфартка. Іменник жіночого роду менш поширений, ніж чоловічого. Назву мольфарка зафіксовано зі значенням „чарівниця, ворожбитка, яка „відбирає” молоко у корів”. (Йа тебе убйу, мольфорка, йик не направиш мині корову, йеку ти збавила ; чаріуница, мольфарка – то она говори , примовлайе. Она молоко видбирайе і чоловіка може, али у нас цего нима. А так було, шо чоловік шіст дітий лишиу. [Картотека „Словника гуцульських говірок”]
До речі, про мольфарку. Таки ж були жінки-чарівниці, чого ж не було? І на Гуцульщині їх так і називали, ось:
Тобто, простіше кажучи, звичайні відьми . Виняток, який лише підкреслює правило. Втім, сперечатися не ризикну - за бажання можна з будь-якого чоловічого іменника утворити жіночий відповідник. Особливо в лайці. Особливо гуцулам .
Питання походження назви мольфар уперше порушив Б.Кобилянський , запропонувавши пояснення „Староруське кореневе утворення МЪЛ ( мълва, мълвити) + суфікс –аръ = молвар, той, що чаклує словом, замовлянням”. Згодом дослідник висловив інше припущення, вбачаючи „ правдоподібний зв'язок з іт. malfare „чинити зло; злодіяння, злочин”.
На решті України, то вже відьми і відьмаки, це так А слово "мольфар(-ка)" - то стовідсотковий орієнтир на Карпатські гори.
Нічого так оповідання, хоча знову ж таки - лавсторі. І "собачка", куди ж без неї Добре, хоч бійка є.
Доречі, не зовсім зрозуміла ненависть ГГ на початку - Вітер то їй якраз нічого і не зробив, ненависть має бути спрямована на мавку та Перуна...і на себе, бо ж не послухалася бабці, хоча та чесно попереджала. Але, чому я дивуюся, молодь - вона така
Оповідання непогане і мені навіть у багато чому сподобалось, але зауважень теж є.
Якщо коротко:
1. Варто поділити великі абзаци, щоб сприймлаося більш кінематографічно.
2. Ваші боги і надприродні сили розмовляють так, як розмовляють сучасні люди. Для якісного твору це нонсенс, оскільки у надприродних сил по факту інша психологія.
3. Заявлений вік Вітру не відповідає його психології, істота, якій стільки років все одно має психологію дорослого, хоча і з певними заувагами.
4. Спочатку боги і надприродні істоти були нормальні, потім асоціативно поїхало у так звану "Давню Грецію" з їхніми пантеонними заморочками. В Україні міфологія природніша.
5. Не перетворюйте міфопоетику на фентезі. Яка "магія" в Україні, де є багато нормальних відповідників? І що це за Книга?
І по тексту: розберіться з ножем у першій сцені, бо так, як є, не зрозуміло, коли на лезі з'являється кров, чи вона вже була на лезі, коли дівчина його кинула?
Порада: зробіть з цього оповідання невеличку психологічно-фентезійну повість. Буде гарно.
Зосе, дуже вдячна вам за коментар. Щодо всіх ваших зауважень - повністю погоджуюся.
А щодо крові на ножу, то це мені, мабуть, варто було пояснити у тексті: наші предки вірили, що вітер така ж жива істота, як вони самі, і думали, що якщо кинути у нього серпом чи ножем, то на лезі з'явиться кров. Мені захотілось обіграти це повір'я
Оповідання цікаве, проте, як на мене, трохи наївне. Причина в тому, що герої дуже швидко метикують що до чого, майже не сумніваються і у них все відразу виходить. Динаміка, здавалося б, добре, але мені не вистачило роздумів.
теж має потенціал, але, дійсно, як фентезійна річ. Сказали вже багато, додавати майже нічого. Єдине, справа не в тому, що твір не український, він еклектичний. Якось я мав нагоду бути у гостях у селі у Львіській області, розмовляв із, ну, теж бабусею. Я геть нічого не зрозумів, більшість слів були для мене незнайомі! Себто текст поки досить штучний, ви взяли ідею, а надати їх оформлення культурно-історичного, поки не зовсім вдалося. А щодо богів, ну, чого ж. Але треба вельми працювати. Ну, і початок із кінця, теж спроба відійти від звичних лінійних історій, експеримент із формою. Наснаги.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 25 RSS
1Капітошка28-09-2012 10:24
Українське від початку й до кінця. Віє карпатським колоритом. Бабусю дуже шкода.
В кінці, на мій погляд, про помсту думки зайві. Не варто вагітній жінці про таке думати.
Але це всього лиш моя думка. Написано віртуозно.
Авторові бажаю успіхів.
2Авторка іншого оповідання28-09-2012 11:14
Хм... Суперечливі мої відчуття. Почну з того, що перебіг подій дуже швидкий, та, розумію, що то від бажання вкластись у кількість знаків.
Хоч я й сама грішу помилками, та помітила у Вас мовні огріхи. От, наприклад, узвар - це напій з сушених фруктів, а не трав. З трав - то чай. Або інше - "вплітала" . Вплітати можна стрічку в косу, а в даному випадку, радше, підшукайте інше слово. Взагалі помилки - це царина Зіркохода, тому я вирулюю звідси
Тож, далі, про враження. Божественна ієрархія мені нагадала більше авантюризм богів Олімпу, ніж слов'янську міфологію, тому історія набула такого вигляду: закоханий ловелас-небожитель, ревнива небожителька-убивця, смертна із призначенням народити Месію і батько-бог. На жаль, в цім я українського, на відміну від Капітошки, і не знайшла. Такий-собі запозичений з-за кордону сюжет.
До речі, про пророцтво із Книги Віщих Снів. Навіщо воно? Старі Боги й так давно померли, навіщо їх умервляти знову?
На цім усе. Щасти.
3Капітошка28-09-2012 12:15
Шановна , Авторко іншого оповідання! Відкрийте книгу С.Плачинди "Словник давньоукраїнської міфології". Ви побачите, що наша міфологія не поступається Олімпу. Язичницькі боги - неосяжний простір для польоту фантазії. Є в оповіданні Перун, Вітер, мольфарка - таки українське. Щоправда йдеться про корені язичництва, але воно є нашою праісторією.
4Пан Мышиус28-09-2012 13:02
Скажу даже больше – по горизонтали и по диагонали оно тоже украинское. Шутка.
Признаки «украинского» текста – мольфары и вышиванки. Чем больше – тем лучше. Можно приправить мавками. Если этого нет – всё, отстой, извините. На содержание можно не смотреть – это уже как бы лишнее.
Конец лирического отступления.
Знаете, такой себе авторский голос за кадром: «Перищил сильный дождь!» Героиня поднимает голову и начинает с автором переговариваться: «А вы знаете, откуда пошло слово «перищил»?
Как бы мне всегда казалось, что мольфары – это карпатские колдуны, а какое отношение имеют казаки к Карпатам? Разве что характерники случайно забредали, но тут уж Зиркоход лучше опишет – он у нас спец по мольфарам, чугастерам и прочим фольклорным элементам.
Коперфильда бабушка не знает, но терминами «гены» оперирует. Согласен – чисто мольфарский термин. В принципе, мольфары первыми в генетике и разобрались.
Ага – не умывалась и не завтракала. Правильно – фигуру надо блюсти.
Что авторский текст, что прямая речь буквально всех персонажей написана одним стилем. В прямой речи – никакой индивидуальности, все разговаривают одинаково.
Да, и еще в украинском тексте должен быть женский образ обязательно в вышиванке, впрочем, я повторяюсь. Причем девица должна нести лучшие качества – мгновенно попадать под чары волшебного кобеля-осеменителя, практически в первую-вторую встречу вступать в половую связь и не пользоваться противозачаточными средствами.
Ну и месть, конечно же – ножиком потом этого же кобеля потыкать.
Зато про любовь. Женщинам понравится. Вишиванки, любовники и месть. Нету только фонограммы с индийской музыкой.
Но рассказ в целом неплохой. Надо бы только персонажам индивидуальности добавить.
5Авторка цього оповідання28-09-2012 13:41
Капітошка, надзвичайно вдячна вам за гарні слова! Вам теж бажаю усіляких успіхів!
Авторка іншого оповідання, ох, ті мовні огріхи... І я багато раз переглядала, і подруга-філолог дивилася і дещо виправляла, а все одно є. На свій захист можу сказати: "Я не волшебник, а только учусь". Мудрість приходить з досвідом, а я тільки починаю робити перші кроки літературними стежками. Дякую за вашу думку! Я її поважаю.
Пан Мышиус, сиджу тут і червонію. Розгромили мене в пух і прах. Але дякую за ваші зауваження! Поважаю конструктивну критику. От зараз прочитала про "періщив" і думаю: ай справді, якось мені таке не прийшло в голову... Про характерників - я ж не написала, що так воно і було. "Кажуть" - це не підтверджена інформація, сумнів. А матеріал про зв'язок мольфарів з характерниками мені видала Вікіпедія. Щодо інших зауважень - просто подякую. Така ваша думка і я ставлюся до неї з повагою.
6Авторка ІО28-09-2012 13:45
Капітошко,було б дурістю брати участь у конкурсі і не ознайомитись з джерелами, тож я читала не лише Плачинду, і-то не тільки зараз.
Я мала на увазі інше - українськість антуражу довкола історії заключається лише в кількох штрихах - вишиванка, свято Купала, мольфар, міфічні персонажі. Але сам сюжет може цілком зійти за типову любовну історію з убивством і помстою - замініть "українськість" на якусь італіяно-мафію - і ось, чудове оповідання з убивством і помстою на грунті любовних стосунків. Тобто дуже кидається в очі універсальність сюжету, але бракне заглиблення у оповідку, бракне якоїсь несподіваної слов'янської інтриги.
Якось так.
Попри все, Авторе, оповідання Ви не будете переписувати, правда? І не треба. Просто можна його трохи розширити і деталізувати.
7Пан Мышиус28-09-2012 13:50
Ой, да перестаньте, я просто поразвлекался и не хотел обижать.
Но индивидуальности не мешало бы придать персонажам на полном серьезе.
8Авторка цього оповідання28-09-2012 14:09
Авторка ІО, чому ж? Всі цінні зауваження візьму до уваги. Від цього твір, думаю, тільки виграє. І так, мабуть, його можна розширити і деталізувати.
Пан Мышиус, та ви що! Я й не думала ображатися!
9Зіркохід28-09-2012 22:05
Ну дякую... Повелитель помилок, володар очепаток і мовних огріхів... Вельми сумнівні титули
. Тому й я вирулюю звідси, поки ще щось не доточили.
А оце вже популярність, погодю вирулювати
. Трохи кумедно читати в тексті майже дослівні цитати з Вікіпедії 
. Враховуйте, що такі статейки може там кропати кожен бажаючий. Що й сталося. Звідси й характерники. До речі, ніде не зустрічав про мольфарів жіночої статі. Буду вдячний, якщо підкинете якісь джерела. Тільки не Плачинду, плз, це ж суцільна вульгаризація на популяризації.
Посмішку викликало твердження Авторки, що "періщити" походить від Перуна. Якраз навпаки, Перун - ім'я-епітет, тобто назва громової іпостасі божества, й означає щось на кшталт Вдаряча.
Загалом, якщо не врахувати вихору з комами
, написано незле. Але написано спеціально для прекрасної половини, мене така рожево-слащава естетика не привертає, а читати про вродливих юнаків із хвилястим волоссям якось навіть... скажімо, осоружнувато. Як на мене, це мінус твору, бо орієнтуватися Автор має на всю читацьку аудиторію, а не лише на якусь її частину. На мій погляд.
Словом, це не мій твір, і я звідси таки вирулюю...
Авторці удачі!
10Аноним28-09-2012 23:33
Зіркоходе, у телевізорі в "Битві екстрасенсів" була мольфарка, погугліть
11Авторка цього оповідання29-09-2012 08:25
Зіркоходе, вашого коментаря я боялася найбільше
Ну, я намагалася, щоб мій твір мав під собою якусь теоретичну базу, а не просто політ фантазії.
Зіркоходе, ну це вже дискримінація! А чому не може бути мольфарок? Ось я натрапила в неті на таку статейку: http://vidomosti-ua.com/newspaper/19829 Ось ще й Аноним нагадав про Магдалену Мочіовські... Зрештою, навіть якщо їх і нема, автор має право на художній вимисел, чи не так?
Вельми вдячна, що приписуєте мені таке твердження, але його автором є, на жаль, не я, а книга "100 найвідоміших образів української міфології" під заг.ред. Олени Таланчук.
Дуже дякую вам, Зіркоходе, за коментар! Погоджуюсь, твір дійсно більше зацікавить жінок, хоча моєму чоловіку сподобалося, але його ми рахувати не будемо через упереджене ставлення. Якби ж я знала, що діється в чоловічій голові, то може і для сильної половини людства змогла написати. Але погодьтесь, що автори-чоловіки також не завжди думають, чи сподобається те, що вони пишуть, жінкам.
Вам також бажаю творчих успіхів!
12Зіркохід29-09-2012 17:03
Такого зізнання на ЗФ я боявся найбільше
. Пора купляти намордник, чи що.
Тому що це міфологічний нонсенс. Це як, скажімо, жінка-коваль або чоловік-повитуха
. В давнину, коли ще не знали вчених термінів "гендерна рівність", "суфражизм", "фемінізм", кожен займався своїм ділом і не потикався не в свою царину. Тому й нема про них згадок (високохудожні телепрограми й газетні публікації не в рахунок 
). Якщо й були жінки-чарівниці, то називалися інакше. У зворотньому мене може переконати лише кваліфікована етимологія слова "мольфар". Утім, маєте рацію - фантаст може відпускати уяву у вільний пошук.
Щира порада від страшного Зіркохода: уникайте популярних видань, преси й телепрограм. Крім дурниць і перекручень, нічого мудрого там не знайдете. Краще витратити трохи часу й проштудіювати хоча б "Язичництво давніх слов'ян" та "Язичництво Давньої Русі" Бориса Рибакова.
В чоловіків у головах такі самі таргани
. До речі, на мій погляд, не можна так підходити до творчості: сподобається це чоловікам, чи жінкам, чи дітям. Нехай це будуть просто читачі, й єдиний клопіт письменника - аби цим читачам не було нудно. Усім. І в першу чергу - самому письменникові 
.
Ну все, дозвольте відкланятися й можете більше не боятися
.
Хоча ні, сюди ще Чернідар не заходив...
13Пан Мышиус29-09-2012 17:32
Зиркоход, я тоже хотел сначала написать, где автор откопала женщину-мольфара? Но, думаю, вдруг, действительно были? Решил подождать тебя. Вижу, что не ошибся.
14Інша авторка (2,6)29-09-2012 22:15
Зіркоходе,Ви шо??? Куди нам без Вас? Я серйозно, не звертайте уваги на "шо". Особисто для моєї трохи безграмотної персони це буде втрата, бо Ваші зауваження - то не лише добрячий копняк, а й стимул зануритись у словники, а відтак стимул для самовдосконалення. Я проти! Не вирулюйте!
До речі, про мольфарку. Таки ж були жінки-чарівниці, чого ж не було? І на Гуцульщині їх так і називали, ось:
15Зіркохід29-09-2012 23:37
Тобто, простіше кажучи, звичайні відьми
. Виняток, який лише підкреслює правило. Втім, сперечатися не ризикну - за бажання можна з будь-якого чоловічого іменника утворити жіночий відповідник. Особливо в лайці. Особливо гуцулам 
.
16ІА 2,6,1430-09-2012 00:10
Щоб не перефразовувати:
На решті України, то вже відьми і відьмаки, це так
А слово "мольфар(-ка)" - то стовідсотковий орієнтир на Карпатські гори.
17Пан Мышиус30-09-2012 09:45
Именно!
И наоборот - надо использовать всю гибкость языка.
Доярка - дояр или доярун.
Кузнец - кузнечиха.
Столяр - столяриха.
и т.д.
18Зіркохід30-09-2012 13:38
ІА 2,6,14, спасибі за етимологію! Цікаво, і, як це завжди буває з подібними словами, неконкретно
.
Головне забув:
Характерник - характерниця - характеринятко
.
19Фантом03-10-2012 20:54
Нічого так оповідання, хоча знову ж таки - лавсторі. І "собачка", куди ж без неї
Добре, хоч бійка є.
Доречі, не зовсім зрозуміла ненависть ГГ на початку - Вітер то їй якраз нічого і не зробив, ненависть має бути спрямована на мавку та Перуна...і на себе, бо ж не послухалася бабці, хоча та чесно попереджала. Але, чому я дивуюся, молодь - вона така
Успіхів.
20Авторка цього оповідання04-10-2012 20:09
Ну, вона ж не знає, де Вітер був тоді, коли над ними знущалися... А, може, це робилося з його мовчазної згоди?..
Дуже дякую за ваш відгук! Вам теж бажаю успіхів та наснаги!
21Чорноока Зося08-10-2012 15:22
Оповідання непогане і мені навіть у багато чому сподобалось, але зауважень теж є.
Якщо коротко:
1. Варто поділити великі абзаци, щоб сприймлаося більш кінематографічно.
2. Ваші боги і надприродні сили розмовляють так, як розмовляють сучасні люди. Для якісного твору це нонсенс, оскільки у надприродних сил по факту інша психологія.
3. Заявлений вік Вітру не відповідає його психології, істота, якій стільки років все одно має психологію дорослого, хоча і з певними заувагами.
4. Спочатку боги і надприродні істоти були нормальні, потім асоціативно поїхало у так звану "Давню Грецію" з їхніми пантеонними заморочками. В Україні міфологія природніша.
5. Не перетворюйте міфопоетику на фентезі. Яка "магія" в Україні, де є багато нормальних відповідників? І що це за Книга?
І по тексту: розберіться з ножем у першій сцені, бо так, як є, не зрозуміло, коли на лезі з'являється кров, чи вона вже була на лезі, коли дівчина його кинула?
Порада: зробіть з цього оповідання невеличку психологічно-фентезійну повість. Буде гарно.
Успіхів!
22Авторка цього оповідання09-10-2012 07:46
Зосе, дуже вдячна вам за коментар. Щодо всіх ваших зауважень - повністю погоджуюся.
А щодо крові на ножу, то це мені, мабуть, варто було пояснити у тексті: наші предки вірили, що вітер така ж жива істота, як вони самі, і думали, що якщо кинути у нього серпом чи ножем, то на лезі з'явиться кров. Мені захотілось обіграти це повір'я
23Чорноока Зося09-10-2012 11:10
На здоров'я.
Це я зрозуміла. Зауваження було суто технічне - по опису дії.
24Бурлака11-10-2012 00:20
Оповідання цікаве, проте, як на мене, трохи наївне. Причина в тому, що герої дуже швидко метикують що до чого, майже не сумніваються і у них все відразу виходить. Динаміка, здавалося б, добре, але мені не вистачило роздумів.
Автору удачі!
25марко19-10-2012 09:11
теж має потенціал, але, дійсно, як фентезійна річ. Сказали вже багато, додавати майже нічого. Єдине, справа не в тому, що твір не український, він еклектичний. Якось я мав нагоду бути у гостях у селі у Львіській області, розмовляв із, ну, теж бабусею. Я геть нічого не зрозумів, більшість слів були для мене незнайомі! Себто текст поки досить штучний, ви взяли ідею, а надати їх оформлення культурно-історичного, поки не зовсім вдалося. А щодо богів, ну, чого ж. Але треба вельми працювати. Ну, і початок із кінця, теж спроба відійти від звичних лінійних історій, експеримент із формою. Наснаги.