- Дивись, Макс! – Він підняв лице назустріч блідому світлу зірок. – Вони прекрасні!
- Хм. Можливо…
- Макс! Як ти можеш таке казати? Ти ж астрофізик – ти повинен захоплюватись ними.
- Та! Був молодше – захоплювався… Я втомився, Кріст. Хочу у відпустку. Дивишся на ці зірочки, вивчаєш їх… А толку з того? Ну, дечого ми, звичайно, і добились, тепер знаємо про них більше, але все таки. Але все таки… Всесвіт вперто ставить нам палки в колеса. Будь він неладний!
- Знову щось не виходить?
- Де? – Трохи без уваги спитав Макс.
- Ну, на роботі твоїй. Якесь нове дослідження?
- Ага… Ну, взагалі то не зовсім нове. Вже років зо три досліджується це, хм, питання. У різних напрямках, різними відділками і вченими. А от пару тижнів назад всі отримані результати об‘єднали і нам передали. Хай би їм! От і стукаємо головою об стінку вже два тижні. Воно нам треба було? Та ще по такому питанню! Двоє моїх колег просто від роботи відмовилися.
- Як відмовилися? І що, їм просто так от дозволили відмовитися?!
- Та ні. Тобто як відмовилися: не працюють майже. Посміялись, а тепер старанно роблять видимість активної діяльності. Гади: не пробували геть хоч щось зробити.
- Та як таке може бути? Вчені кидають дослідження? У вашому науковому відділі – не можу повірить! Ви ж знамениті тим, що, вибач, Макс, беретесь за самі безперспективні і божевільні проекти. І відмовились? Це ж ви переконливо довели, що наше Сонце вибухне через, е-е-е, три-чотири мільярда років? А воно ж і не треба нікому було…
- П‘ять.
- Що п‘ять?
- Через п‘ять мільярдів років, воно бабахне… Та правий ти, правий… Тільки тут просто таке діло… Уряд контролює це нове дослідження. І нащо воно їм? Ну, дурне ж, дослідження! Воно світу треба ще менше, чим наша робота про Сонце! Ніхто в нього не вірить. Робота стоїть. А я ж нею керую. Я результати представити повинен. І що я їм скажу? Вибачте, у нас ніхто не вірить в позитивний результат і успіх цієї справи, а тому ми і братись за неї не станемо…
- То так. Від урядового завдання на дослідження, та ще й коли проведені початкові роботи, відмова не пройде: голову відкрутять. Ну-ну… А що за робота?
- Як ти розумієш, Кріст, робота знаходиться під високою таємницею, і я не маю права розповідати про результати навіть найкращому другові.
-А-а-а, он як… Так в чому ж суть дослідження?
- Нам треба дати відповідь на таке питання: чи можуть існувати форми життя на інших планетах, чи можуть вони розвинутись в розумні форми, а також нам треба обчислить у просторі найбільш вірогідні планети з життям… Тьху!
- І…, чому б і ні? – Кріст з надією дивився на зірки. Він вірив у них.
- Та ти при своєму розумі? Яке життя? Та й нащо воно нам?
- Але Макс! Там скільки зірок! У багатьох є планети – це ж ви астрофізики і довели.
- І що? Ну, є там планети. Є навіть одно дуже цікава планета, в 6000 світлових років звідси, так у неї як мінімум 25 планет. І що нам з того, Кріст?
- Макс, їх так багато, тільки в нашій галактиці мільярди зірок! Десь-то ж має бути життя! Я в цьому впевнений. На нашій планеті життя зародилось колись же.
- Ти ж біолог, Кріст. Ти ж краще мене знаєш, скільки мала можливість зародження життя, як такого. І то не факт! Ніхто так і не зміг довести, що живе може зародитися з неживого.
- Але ж можливостей мільярди! Якщо таке чисто на волю випадку прийшлося нам, склались такі умови на нашій планеті – чого ж тому самому не повторитися в інших світах?
- І це я чую від Кріста?! Одного з найкращих біологів нашого сторіччя!!!
- Ну, ти ще скажи, що нас і все життя Бог сотворив!
- І скажу! Бог сотворив нас по своєму образу і подібними до себе! І всі інші форми життя були сотворені, для нас і заради нас! Ми одні у Всесвіті, а ця робота повна дурня.
- І це я чую від найкращого астрофізика! – насмішливо вимовив Кріст.
- Та не вірю, не вірю я, Кріст, в усю цю муть. І як вчений і як віруючий в Бога.
- Але чому, Макс? Як вчений ти навпаки маєш розуміти, що життя на інших планетах можливе. І знов таки як вчений ти просто не можеш вірити в усю цю релігійну нісенітницю! От скажи, Макс, невже ви не знайшли досі жодної планети з умовами близькими до нашої? Ні, я знаю, таємно все, але ж мені цікаво було все життя! Га, Макс?! – з надією в голосі майже прокричав Кріст.
- Та яка там таємниця, поки що… Ми не так багато зробили, але навіть не тому я не можу тобі сказати точно. Розумієш, на нашому рівні техніки дуже важко отримати дані про умови на планетах, дещо можна взнати через тип зірки, дещо іншими методами, але… Це дуже довго і складно, Кріст, до того ж про дальні зірки взагалі мало що можна сказати точно. Треба орбітальна обсерваторія, треба машини, яких взагалі ще не придумали, обчислювачі набагато більш сильні. І саме це мене й бісе більш за все – справа обіцяє затягнутись, я втрачаю свій час, а воно ж нікому не треба, і користі з того ніякої. Ні, Кріст, поки що ми не знайшли такої планети, і чи знайдемо коли, я не знаю…
- От ти кажеш, ніякої користі. Але ж ваша робота буде просувати прогрес своїми вимогами, і колись і орбітальна обсерваторія полетить.
- Якщо й полетить, то не через нас, тут ще велике питання, хто кого тягне…Але Кріст, я ще й тому зустрівся з тобою, що у мене є питання по проекту до тебе, як до кращого біолога. От тільки воно вже геть дурне як для науковця…
- Ну так кажи вже, кажи.
- Кріст, що зараз думає наука про можливість існування форм життя на хімічній основі, відмінній від нашої, і потрібні для цього умови на планеті у зв‘язку з цим?
- Нууу, Макс… Та нічого майже не думає. Є лише дві роботи, котрі всерйоз ніхто не розглядає. У нас їх сприймають на рівні наукової фантастики. Тому звичайно там немає фінансування, та й практична реалізація їх неможлива на теперішньому рівні розвитку. Ми ще навіть не можемо створити наше життя з неживого, що вже казати про чиїсь ідеї. До того ж, життя на іншій хімічній основі буде не менш складне ніж наше, і тому сам таке не придумаєш у всій повноті, треба дуже велика команда. Тому поки що є лише основні ідеї, з деякими теоретичними викладками, і то не дуже якісними. Основна проблема – неможливо щось довести і змоделювати в наших умовах, рівно як і створити умови іншої планети. Тому, Макс, не думаю що це тобі допоможе.
- Ну добре, хоч по цій темі пошлюся на тебе, і то менше голову гріти… Але от дивись. Навіть в тому разі, якщо десь і є життя – то чому ми не маємо з ним ніяких контактів, з цим життям? Висновок один: або воно дуже примітивне, або немає його.
- Ну, от знову кажеш дурниці. Не маємо контактів! Ми не можемо покинути навіть своєї системи. Багато хто впевнений, що це геть неможливо, ні при якому рівні науки і техніки. А що коли у них така ж ситуація? І навіть якщо інше життя є лише в примітивному стані… Почитай мою роботу про еволюційні процеси всередині окремих видів.
- Читав. Ти там доводиш, що життя, будь-яке, має напрямок розвитку до Розуму. Хоче стати розумним. І навіть доволі переконливо доводиш, чому саме наший вид випередив усі інші. Більшість вчених, досі вважають твою роботу фантастичним оповіданням.
- Ідіоти! Релігійні фанатики!
- А ти не віриш в Бога, Кріст?
- Ну… Хитке це питання. Я не вірю в те, що ми одні у Всесвіті…
- Ха-ха-ха. Кріст. Віриш же у Бога! І проте хочеш вірити в те, що там, серед зірок є ще хтось. Ти ж сам собі заперечуєш.
- Просто їх так багато, Макс! Не можу повірити. Там має бути життя. Має бути!
- Е-ех… Може й твоя правда… Та ні, Кріст, дурниці то все. Нас сотворив Бог, по образу й подобі своїй. У крайньому разі, життя розумне.
Вони трохи помовчали.
- Та напевне, ти правий, Макс… Але ж так хочеться вірить! Хоч я й біолог, а так тягне… Взагалі…
- Я розумію, Кріст. Був молодшим, сам у все таке вірив. А якщо? А може?... Добре, мені пора. Завтра багато справ. Ще побачимося, мій друг.
- Успіхів, Макс. І все таки є там хоч хтось-то! Га, Макс?
- Не думаю, Кріст – не вірю я. Ну, давай прощатись, чи що?
- Так, давай. Також на завтра справ вище даху. Якийсь новий вірус вивчати будемо.
- Якийсь?
- То також держтаємниця. Я й сам не знаю що за вірус. Урядове замовлення! Будь воно тричі прокляте!
- Щось військове?
- Начебто ні, хоч це добре. Біоінженерія.
- Щось це слово саме по собі вже звучить страшнувато…
- Ну загалом так. Але ж продовольча проблема тепер не менша військової, треба створювати нові організми, і віруси – головний поки що інструмент. Треба створювати нові організми, стійкіші, продуктивніші, кращі. І біоінженерія поки що не має альтернативи, нам уже треба поспішати.
- Проте це може бути небезпечно для всіх, як я думаю?
- То так, тому цю роботу і доручили мені. Потрібно оцінити небезпеку від вірусу для усіх інших, спрогнозувати можливі наслідки споживання таких організмів, їх дію на екосистему, знайти кращі та найбільш безпечні віруси, а може, їх ще й створювати прийдеться. Прогрес не зупинити, якщо не ми, то інші це таки зроблять, але можна бути попереду всіх, зробивши все максимально правильно. Однак і справді небезпечно це все, треба все передбачить, всі небезпеки. Роботи там загалом як і в тебе, ще дуже надовго.
- От тільки те, що ти робиш, принесе користь, а я в той час… А, буде як Бог дасть! Бувай, Кріст. Побачимося.
Вони встали. Кріст потиснув Максу долоні, на прощання. Всі чотири. Хрест навхрест, як того вимагав звичай. В знак дружнього ставлення Кріст щільно притиснув до черепа всі лицьові щупальці, а в знак особливої поваги і дуже доброго до Макса відношення, він також сховав всі слухові антеночки, залишивши тільки одну. Макс оцінив його жест і зробив так само.
Макс пішов, а Кріст ще довго не міг відірвати очей від зоряного неба. Яке ж воно все таки прекрасне! І як багато може ховати в собі! А раптом правда є десь те саме життя? Розумне життя. І геть не схоже на них. Таке, що долає простори Всесвіту на величезних зорельотах. Життя, що розвинулось, наприклад, на кисневій основі?
Він глибоко зітхнув і опустив очі. Ні, таки це дурниця: життя на кисневій основі! Це ж газ, що надто отруйний для всього живого! Скажи кому, засміють. Його ж колеги і засміють…
- Кріст, Кріст. Ти вже давно не такий молодий, а все віриш у казки. Ти ж біолог, чи тобі не знати? Не може її бути у Всесвіті! – І все ж наостанок він підняв одне з чотирьох очей до неба і тихо з надією промовив. – Але може тоді у іншій галактиці?!
Старий вчений Кріст, що так і не подорослішав, що вірив у всякі дурниці, пішов додому. Завтра багато роботи і часу думати про всяку фантастику, просто немає…
Бог сотворив їх усіх, по образу і подобі своїй. І поставив їх над усім іншим живим світом. Вони вінець творіння…
І нехай буде так…
Коментарів: 25 RSS
1Ліандра16-02-2015 09:31
Макс! - Максе! - кличний відмінок
- любе робе ходе - а мене особисто бісить коли так говорятьз початку інтригує, що ж там за завдання?
потім охолодає, - ааааа! ясно!
закінчення насмішило.
Цікаво. Щоб аж-аж - не можу сказати. Але щось в цьому є.
2Автор16-02-2015 12:59
Це мій перший досвід у написанні худажніх творів. У звязку з цим є таке питання: коли в діалозі персонаж розмовляє не правильно, то як мені це писати? От з вищенаведеного: ну не чув я щоб хоч хтось (особливо без філологічної освіти) гукав - дивись Іване, Петре, Сергію. Так само кажуть - шо він робе, шо він хоче, де він ходе. Сам не люблю неграмотного письма, але в кого яка думка - як бути в цій ситуації, коли треба максимально оживити діалог.
Наступне запитання - як передати мову жителів Кіровоградщини, Миколаївщини, та навіть Черкащини, коли в ній на четверть російських слів як мінімум. Ну от наприклад із оповідання - у нас всі кажуть не життя а жизнь, не мова а язик, не питання а вопрос і т.д. Писати до букви як балакають - неграмотно і негарно виходить, на літературній мові - втрачаєш індивідуальність персонажа. От що робити?
3Капітошка16-02-2015 13:31
Почну з т ого, що досить вдалий перший досвід.
Суржик у діалогах допускається, але звертання: Петре, Сергію, Іване - доведеться вживати, це обов"язково.
Авторе, якщо не полінуєтеся й в розділі "Архів" знайдете блискуче оповідання Віталія Кривоноса "Довга зима", знайдете відповідь на своє питання. Завдатки до письма у вас є, отож прочитавши оповідання, збагнете, як використовувати мову Черкащини.
4Док16-02-2015 13:49
Вітаю, Авторе. Для першого разу - непогано. Головне тепер, як почнуть вас штурхати, не тільки відбиватися, а й слухати поради
Почну з двох найпроблемніших моментів.
1. Коли текст на 90% - діалог щодо якоїсь проблеми і для дії зовсім немає місця - то не є добре для оповідання. Ще б у мініатюрі сприймалося, а так - трохи нуднувато. Ви не даєте можливості головним героям для якоїсь еволюції, через яку донесли б до читача ідею твору. До речі а у чому вона? Що ми не самотні, але кожна розумна форма упевнена, що вона унікальна? Так з цього випливає друга проблема:
2. Мені траплялося велика кількість оповідань, побудованих за схемою: головні герої обговорбюють якусь проблему, а в кінці виявляється, що вони не люди. Клята забудькуватість (чи оповідання не надто вразили)- не можу пригадати авторів і назви творів, але було з драконами, пацюками, роботами і навіть комарами. Звісно, з інопланетянами теж траплялося, ніби навіть на Фортеці було. Якщо сюди загляне Зіркохід, думаю, наведе приклади.
Тобто, використовуючи стару поширену схему, її можна реанімувати й наповнити новим змістом саме через якісь події. Діалогів про високу науку для цього, на жаль мало.
У самих діалогах забагато пафосу (зокрема, герої постійно підкреслюють, що вони - кращі у своїй галузі). Звісно, це можна пояснити манерами ТОГО світу, але виглядає наївно. Особливо, ота уся "секретність".
Фраза побудована так, що вірус уявляється організмом, чим він не є. Втім, а що таке вірус взагалі у ТОМУ світі?
Вибачте, Авторе, але події відбуваються не на Черкащині чи Кіровоградщині, а у іншому світі. Діалектизми, які з нашої точки зору є русизмами, мені тут видаються недоцільними.
Успіху на конкурсі!
5Капітошка16-02-2015 14:03
Ага, про діалоги теж хочу добавити. Якщо таки прочитаєте оповідання, яке вам порадила. Зверніть увагу на те,як дозовано Віталій Кривоніс використовує діалоги. Подає їх маленькими порціями, а описи літературною мовою. Якщо ваш текст, де в основному діалоги подати мовою Черкащини - буде дуже погано.
Гадаю автор запитав про це,щоб знати на майбутнє. Але в цьму оповіданні дійсно виглядає, як русизми. Хоча... Чому б і в іншій реальності не бути такій мові, але тоді треба було налогосити,або підкреслити, що вона там, саме така.
6Автор16-02-2015 20:18
Прочитав "Довгу зиму". Ну, вибачте, про що я й говорив - негарно виходить суржик на папері, ріже й очі і вуха.А як говориш, наче й нічого.Прям загадка якась. Про суржик справді питав на майбутнє. Про те, що оповідання цілком діалог - розумію, наступне пришлю з подіями, просто хотілося спробувати якісно побудувати саме діалог, для мене це здається найбільш важким моментом. Про можливий плагіат - от чесне слово (піонерське, був таким 2 роки), сам придумав, та й ви знаєте приказку - у дурних думки зходяться ))). Ну і не втримаюсь, таки гавкну - вірус таки організм, живий, має ДНК, здатен розмножуватися і т.д., просто у мене біологічна освіта, тому і не втримався. І ще раз подякую всім, навіть не ждав стільки уваги.
7Капітошка16-02-2015 20:40
У Дока також, здається,біологічна. Може він мав на увазв комп"ютерний вірус.
8Док16-02-2015 21:57
Не зізнавайтеся у цьому більше. Соромно за колег. Вибачте, теж не втримався
9Автор16-02-2015 22:10
Вибачаюсь, думаю, трапилося непорозуміння. У оповіданні малося на увазі те, що віруси використовуються при створенні генномодифікованих організмів як інструмент для розриву ДНК та переносу і вбудовування у ДНК іншого організму. Саме тому досі продукція ГМО несе небезпеку для генів споживача, через можливість потрапляння цих вірусів до організму споживача і у навколишнє середовище, а геть не через свій хімічний склад. Звісно, виробники ГМО організмів цю тему не люблять і стараються не згадувати.
10Док16-02-2015 22:12
Я про фразу з коментаря:
11Док16-02-2015 23:47
Подумав, мабуть таки треба пояснити.
Ні, не комп"ютерний.
Вірус не є організмом. Найдрібніші організми - прокаріотичні клітини. Вірус - неклітинна форма життя (це навіть у шкільних підручниках вказано). Втім, світова вірусологія навіть цю тезу переглянула і нині не вважає віруси живими взагалі (хоча українські вірусологи проти такої тези і притримуються версії "вірус не організм, але живий")
Матеріал у Вікіпедії, хто користується, містить багато некоректних фраз стосовно вірусів. Особливо (на жаль) українська версія.
А про роль вірусів у біотехнології - все правильно, я просто вказав на невдало побудоване речення.
12Ал17-02-2015 00:15
А яке означення живого пропонує сучасна наука?
13Док17-02-2015 08:15
Щодо вірусів я лише повідомив сучасну офіційну версію. Особисто вважаю віруси представниками живого. Організмами - ні, бо не мають обміну речовин.
Головний аргумент прихильників, що віруси не живі - вони поза клітиною тривалий час перебувають у кристалічній формі, що вважається невластивим живому. Не виключено, що за кілька років офіційна версія знову зміниться.
14Пан Мышиус17-02-2015 08:54
Назревала трагедия, кошмарный беспрецедентный конфликт, разрешить который могло только чудо. И чудо свершилось.
— Доложите описание, — просто сказал Лавр Федотович.
И все ожило. Фарфуркис, просияв лицом, принялся делать пометки в протоколе. Хлебовводов вылез из-под стола и стал преданно смотреть на Лавра Федотовича. Полковник умиротворенно улыбнулся и снова заснул. Что же касается Выбегаллы, то он позволил себе дважды высморкаться, и притом таким образом, что произведенные им звуки могли быть легко восприняты как слова безудержного восхищения на французском диалекте. Мы с Эдиком горячо пожали друг другу руки.
— Описание дела номер шестьдесят четвертого, — прочитал комендант. — «Дело номер шестьдесят четыре представляет собой бурую полужидкую субстанцию объемом около десяти литров и весом в шестнадцать килограммов. Не пахнет. Вкус остался неизвестен. Принимает форму сосуда, куда налили. На гладкой поверхности принимает форму круглой лепешки толщиной до двух сантиметров. Если посыпать солью, корчится. (с)
15ДонькаДонКіхота18-02-2015 22:15
ну і - власне - до оповідання.
я не біолог і тому у дуже вчені диспути встрявати не буду. більше того - скажу єресь: фантастичний твір - це передовсім художній твір. тому я особисто не вимагала би від нього надмірної точності. мене дуже тішить, коли люди, прочитавши твір, починають критикувати: та ти шо - та описаний тобою танк ніколи не зміг би з місця рушити...
фантастика - на те й фантастика, що там може рухатися все. до художній твір живе за законами, заданими автором... тільки і всього...
так от - оповідання мені сподобалося. не зважаючи на те, що особливої дії в ньому немає. не зважаючи на те, що герої лише розмовляють і весь твір - це їх діалоги. і фінальний пуант сподобався. не зважаючи на те, що це поширений прийом.
це перша спроба автора - тому, думається, він не буде одразу ставати в позу генія і вимагати нагороду. але оцінить можливість брати участь у конкурсі. і цей досвід стане йому в нагоді. пишіть, Авторе, і випишетеся зрештою.
щодо суржика - він може в тексті звучати цілком нормально. ви дописи на сайті "Рєпка-клюб" не читали? когось вони дратують, а когось розважають. от там суржик доречний. бо це не стільки художня література, як альтернативне явище, породжене добою, коли людина карнавалізує дійсність, аби не звихнутися від навали негативної інформації.
так от - підтримую ДОКа - ваші персонажі не з Черкащини, тому суржик у їхньому мовленні зовсім недоречний. можете не виправляти усі вказані мною далі огріхи - це ваше право, але - оскільки невідомо, як насправді розмовляють мешканці цієї далекої планети - краще перекласти їх мовлення літературною українською мовою.
16ДонькаДонКіхота18-02-2015 22:23
мовних огріхів, до речі, не так уже й багато. і це тішить. де-не-де коми підгуляли... і за текстом:
"- Та! Був молодше молодшим – захоплювався… Я втомився, Кріст. Хочу у відпустку. Дивишся на ці зірочки, вивчаєш їх… А толку користі з того? Ну, дечого ми, звичайно, і добились, тепер знаємо про них більше, але все таки. Але все таки… Всесвіт вперто ставить нам палки в колеса. Будь він неладний!"
"У різних напрямках, різними відділками слово відділок варто застосовувати, коли йдеться про поліцію, а тут - відділі вченими. А от пару тижнів назад тому всі отримані результати об‘єднали і нам передали.
Ви ж знамениті тим, що, вибач, Макс, беретесь за самі де моя різка? немає в українській мові форми самі безперспективні - є різні ступені порівняння прикметників - беретесь за найбільш безперспективні й божевільні безперспективні і божевільні проекти.
Воно світу треба ще менше, чим рідне наше чим... треба: ніж, аніж наша робота про Сонце!
Як ти розумієш, Кріст, і все ж таки - кличний відмінок! робота знаходиться під високою таємницею робота засекречена - адже обрана форма видається неоковирною
Є навіть одно одна дуже цікава планета, в на відстані 6000 світлових років звідси, так у неї як мінімум 25 планет.
Ти ж краще за мене знаєш, скільки наскільки мала можливість зародження життя, без коми як такого.
І всі інші форми життя були сотворені, без коми для нас і заради нас! Ми одні у Всесвіті, а ця робота тире повна дурня.
Та не вірю, не вірю я, Кріст, в усю цю муть русизм. І як вчений і як віруючий в Бога.можна залишити просто - віруючий
Треба орбітальна обсерваторія, треба машини, яких взагалі ще не придумали, обчислювачі набагато більш сильні. І саме це мене й бісе !!! - бісить більш за все найбільше
Основна проблема – неможливо щось довести і змоделювати в наших умовах, рівно як а криво? так само, як іі створити умови іншої планети.
І навіть доволі переконливо доводиш, чому саме наший НАШ вид випередив усі інші.
Більшість вчених, а=навіщо кома? досі вважають твою роботу фантастичним оповіданням.
Ще побачимося, мій друг. друже
а в на знак особливої поваги і дуже доброго до Макса відношення ставлення, він також сховав всі слухові антеночки, залишивши тільки одну.
десь так.. фаховий редактор ще знайшов би трохи ляпів... але то можна виправити
17Док19-02-2015 14:59
Ще раз хочу підкреслити, що зауважив про фразу в коментарі. У світі даного оповідання "віруси" можуть бути чим завгодно і зовсім не відповідати земним критеріям.
І ще: можливо, грубувато виразився щодо автора, сподіваюсь, без образ (то біс професійного в бочину штурхнув)- в коментарях до цього оповідання і так забагато ображених.
Я проблему "реального в фантастиці" виніс на обговорення в центральну гілку конкурсу. Можна приєднатися всім бажаючим.
18Автор21-02-2015 12:34
За віруси не ображаюся - Ви праві, я просто за фахом більш з рослинами маю справу. Але про побудову діалогу досі не можу зрозуміти - коли люди говорять, вони не думають про правильність мовних зворотів, у кожного своя манера розмови, взагалі не чув щоб хтось говорив літературно правильно, і якщо я буду усе писати літературною мовою, вийде розмова двох професорів-філологів. Так, навіть у тих людей, хто розмовляє українською, російські мовні звороти міцно сидять у голові: моложе, меньше чем,за самые,і у розмові їх відповідно лінійно перекладають. Ну і я уже вище наводив - кажуть шо він робе, воно мене бісе, де він ходе і т.д. Головне для мене - щоб діалог читався реально, не штучно.
19Юлес Скела22-02-2015 22:18
Вітаю!
Цікаво почути думку спеців щодо вірусів (як Автора, так і Дока).
Почну здалеку.
Стикався в неті з двома спірними, але вельми цікавими теоріями.
Перша. Наш Всесвіт має форму самозамкненого додекаедру.
Додекаедр - це ікосаедр навиверт (грані - кути, кути - грані).
Друга. Більшість вірусів структурована у форму ікосаедру, як найбільш ефективну і економічну.
То мене цікавить питання - чи справді більшість вірусів - ікосаедри?
Наперед дякую за безкоштовну фахову консультацію.
20Док22-02-2015 22:32
Можна було б щось і запропонувати
Добре, я щедрий.
Є два типи симетрії вірусних капсидів - спіральна (витягнуті, можна провести лише одну вісь симетрії) і кубічна або ікосаедрична (багато вісей симетрії). В принципі, поширені обидва типи, який переважаючий - зараз сказати не можу. Спробую пошукати.
21Юлес Скела22-02-2015 23:00
Дякую, але
Кажіть вже, чого і скільки я винен?
(доки не девальвувало ще більше)
22Док22-02-2015 23:31
Ось автор як стребує за аренду території, мало обом не видасться
Ну... зустрінемось десь, то сходимо в кав"ярню
23Юлес Скела23-02-2015 01:56
Дай бог. Кав'ярня - це ще куди не йшло.
Й автора захопимо.
До зустрічи, і дякую за ікосаедри!
24Андрій Ворон03-03-2015 23:36
Мінус - діалог це розмова між персонажами, а не набір фраз який щось має пояснити читачеві. Залиште місце людскій уяві! (раптом що це Дюма Старший сказав)
Забитий та заїзджиний сюжет. Але викладено рівно та досить чистенько. І це плюс.
Велитенський плюс твору - він фантастика, навіть схожа на наукову. А це тут рідкість, нажаль.
25Віталій Павленко07-03-2015 15:40
Сподобалось.
Дякую.