Україна. Втеча зі світу фантастики (Сергій Торенко)

Я считаю, что бегство от действительности – одна из основных функций волшебной сказки, и поскольку я одобрительно отношусь ко всем ее функциям, то, естественно, не согласен с тем жалостливым и презрительным тоном, которым слово "эскейпизм" часто произносят: жизнь за пределами литературной критики не дает для подобного тона никаких оснований.

Дж.Р.Р.Толкін

Фантастика [..] - не самодостатній світ, а лише прийом, різновид художньої умовності, що дозволяє акцентувати вагомі філософські проблеми. [Твір] за жанровою специфікою значно ближчий до притчі

З відгуків на «Буквоїді»

Колись ми тікали з нашого світу в фантастику. А тепер тікаємо з фантастики. Питання: куди саме?

Днями викладено черговий повний список україномовних творів фантастики, що видані в минулому 2012 році. Наразі нас цікавить велика форма. Тобто, перелік романів. Ось він:

1. Бриних, Михайло. Хліб із хрящами.- Київ:Ярославів Вал,2012. -168с.

2. Васильченко, В’ячеслав. Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки.- Луцьк: Твердиня,2012. -336с.

3. Глібчук, Уляна. Жовтим по жовтому//Глібчук У.Жовтим по жовтому.- Київ: Ярославів Вал,2012. - 272с. –(Червоне та чорне)

4. Дев’ятко, Наталія. Скарби Примарних островів.Кн.2:Кохана Пустельного Вітру.- Тернопіль:Богдан,2012. -320с.

5. Добровольский, Святослав. Тераріум. Хроніка психотропної війни та краху світової за куліси:Роман у 2-х кн.- Тернопіль:Богдан,2012.Кн. 1 –696с., Кн. 2 -280с. –(Український бойовик)

6. Іванцова, Міла. Ключі від ліфта.- Харьків:Клуб Сімейного Дозвілля,2012. -288с.

7. Кідрук, Макс. Бот. – Харків:Клуб Сімейного Дозвілля,2012. -480с.

8. Корній, Дара. Зворотній бік світла.- Харків:Клуб Сімейного Дозвілля,2012. -320с.

9. Корній, Дара. Тому, що ти є.- Харків:Клуб Сімейного Дозвілля,2012. -340с.

10. Коробчук, Павло. Море для шульги. – Луцьк:Твердиня,2012. –216с.

11. Кузьменко, Дмитро. Аеніль.- Тернопіль:Богдан,2012. -304с. -(Українська фантастика)

12. Лис, Володимир. Іван і Чорна Пантера.- Харків:Клуб Сімейного Дозвілля,2012. -320с.

13. Лис, Володимир. Щоденники Ієрихар//Лис В.Щоденники Ієрихар.- Тернопіль: Богдан,2012. -160с. –(Горизонти фантастики)

14. Малярчук, Таня. Біографія випадкового чуда.- Харків:Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. -240с.

15. Радутний, Радій. Важка чоловіча робота.- Тернопіль:Богдан,2012. -624с. –(Українська містика)

16. Роздобудько, Ірен. Якби.- Харків:Клуб Сімейного Дозвілля,2012. -256с.

17. Романчук, Леся. Місто карликів.Кн.4.- Тернопіль:Богдан,2012. -326с.

18. Серна, Сергій. Макс. Вибір є завжди.- Київ:Зелений Пес;Гамазин,2012. -192с.

19. Сичук, Юрій. Місячна машина.- Луцьк:Смарагд,2012. -168с. –(Нова сатирична проза)

20. Степула, Надія. Сьомий Аркан. – Київ:Український пріоритет,2012. –160 с.

21. Терлецький, Валентин. Хмарочос.- Київ:Нора-Друк,2012. -268с. -(Популярні книжки)

22. Чернінькі, сестри[Юлія та Олена]. RеанімаціЯ, або Легіон «А».- Київ:Самміт-книга,2012. -176с.

23. Щербак, Юрій. Час Великої Гри:Фантоми 2079 року.Кн.2.- Київ:Ярославів Вал, 2012. -440с.

Двадцять три позиції. Я зараз не буду кількісно порівнювати цей список зі списками Роскону чи будь-якого з Зоряних мостів. Кожен це може зробити самостійно. Це не важко. Нас цікавить трохи інше: скільки з цих книжок пересічний покупець віднесе до фантастики? Не будемо гаяти часу і підемо в книжкову крамницю (чи на її сайт).

Отже, в пошуковому вікні «Книгарні Є» забиваємо буквосполучення «фантастик». Отримуємо щось таке

http://book-ye.com.ua/shop/index.php?searchstring=%F4%E0%ED%F2%E0%F1%F2%E8%EA&show_all=yes

22 товари. Не лише українських авторів (відразу відкинемо Рея Бредбері, Саву Дам’янова з антологією сербської фантастики, Стефені Маєр, Олді, бо теж переклад, Герберта Веллса, Кіра Буличова, старого Дж.Р.Р.Т., Ле Гуїн і, навіть, Едгара Алана По) і не лише 2012 року (наш пошук відніс до фантастів і Квітку-Основ’яненка, бо «Із завмиранням серця він зануриться у світ народної фантастики в оповіданні «Мертвецький Великдень».). Тобто, продавець не вважає перераховані нами твори із переліку україномовної фантастики (крупна форма) 2012 за фантастику. А судячи з пошуку і прогулянки книжковими крамницями, україномовної фантастики у нас взагалі немає. На полицях «Фантастика» ми зрідка бачимо українські видання семи-восьмилітньої давнини (той таки «Зелений пес» – «Алфізика» з відрізаним кутком та «великі» серії Сапковського, Шеклі), а в основному наших старих російських знайомих: Ексмо, Альфа-Книга, нащадки АСТ.

А що ж тоді входить до нашого переліку 2012? Навмання беру з анотацій:

гостросюжетний політичний трилер;

роман про голод і непрощенність, про ген канібалізму і морок свідомості;

хроніка психотропної війни та краху світової закуліси;

наповнена містикою та філософією.

Отже, самі автори не бажають визнавати, що пишуть фантастику. Тут мені можуть заперечити, мовляв, це все видавці. Це вони не ставлять книжки у серію фантастики. Заперечу і я: на обкладинці стоїть ім’я автора і, з точки зору читача, кінцева відповідальність за книгу лежить на авторові. Так, хлопці-дівчата, повна відповідальність: і елементарна грамотність тексту (не коректор винен – автор), і відповідність анотації тексту (поганий анотатор? – пиши сам), і, навіть, ілюстрації (а продивись оригінал-макети перед виходом книги). Якщо автор цього не розуміє, то має сам стояти в книжковій крамниці і пояснювати: «Мій роман геніальний, а бридка анотація – то щоб купували, і дівчат в броньованих бюстгальтерах в книзі не має – то художник просто не читав».

Те ж саме і з фантастикою, як напрямком. Читач фантастики в пошуках нової книги не полізе на полиці з «Прикладною метафізикою», «Художнім футуризмом» чи «Сучасним українським альтернативним турбореалізмом». Він полізе на полицю з написом «Фантастика» (хоча і там знайде документальну «Оружие возмездия» чи достатньо мейнстрімівську «Консультант по дурацким вопросам» без жодної краплини фантастики). А на полиці «Фантастика» він побачить старих знайомих: Ескмо, Альфа-Книга, АСТрель та купу проектних клонів. І той таки пересічний читач скаже: «Не існує української фантастики. Я був у книжковій – я бачив». І купить новенький «омнібус» Олді чи кілька пейпербеків із серії з крапками. Російською! Бо на поличці і на обкладинці написано «фантастика».

Невелика кількість справжніх любителів, які і в лабіринтах химерної прози та метаекзенціальних притч знаходять фантастику (частіше всього за знайомими іменами авторів, тож щось нове сховається і від них), лише підтверджує правило.

Отже, проблему поставлено. Видавництва налякані словом «фантастика». Цим переляком вони індукували і сучасних авторів.

В чому джерело цієї проблеми? Особисто мені, не відомо. Підозрюю, що налякав період становлення російськомовної фантастики (1993-1998 роки), коли російськомовні автори видавались під англо-американськими псевдо (а іноді, навіть, під однією обкладинкою з відомими зарубіжними авторами, приклад з Бітюцьким «Когда расцветают бомбы»), коли обкладинки «прикрашали» клони Вальєхо, коли процвітало справжнє «книжкове» літературне піратство. Але, це не більше, ніж моя власна думка.

Шляхи вирішення проблеми. Тут складніше.

По-перше, упущено час. Упущено період «дитячих хвороб». Так, ті самі «броньовані бюстгальтери» на обкладинках, наслідування англо-американської класики, а іноді, навіть, гра на полі класичних авторів (зараз це називається «фанфік» і рідко виходить за межі відповідного фендому). А дитячі хвороби дорослі, як відомо, переносять дуже і дуже важко. От нас зрілих двадцятилітніх дядьків і лихоманить… Не по дитячому.

Що робити? Цей період треба просто пережити. Якщо не сидіти склавши руки, то ми «перехворіємо» років за десять. Але працювати потрібно кожен день і не сподіватися на прибуток вже сьогодні. Цей вклад довгостроковий. Воювати і перемагати ми вміємо, залишається лише навчитись працювати після перемоги, а не голосно гуляти до наступної війни, перериваючи гуляння на скиглення.

Друге. Еволюційність формату, яку у нас не хочуть зберігати. Мала фантастична форма у нас майже відсутня. Один лише УФО і одна колонка в електронному варіанті журналу «Дніпро» погоди не роблять. Раніше, якщо нечлен Спілки письменників приносив у видавництво роман, його питали: «А що у вас вже надруковано?». І письменник показував публікації в «Меліораторі Заполяр’я», «Юному техніку», «ХіЖ», «Вітчизні», «Дніпрі». Хороший письменник – текст можна відправляти редактору. Зараз школа малої фантастичної прози відсутня. А для книжкового видавця, мала форма – комерційно не вигідна. От і починають у нас відразу з романів. Не знаючи законів жанру, обмежень методу, не маючи елементарної напрацьованості.

Що робити? В «товстих» літературних часописах мають з’явитися колонки «фантастика». Саме «фантастика», а не «химерна проза», «містика» та інші «мета-», «ультра-» і «гіпер-». В ідеалі, має з’явитись спеціалізований «товстий» журнал української фантастики. Там має бути не лише «літературний блок», але й критика (статті загальнолітературного характеру, статті тематичні і, обов’язково, рецензії) та новини. Потрібні збірки фантастики – тематичні і періодичні. Періодичні мають бути приурочені до фестивалів фантастики і набирати матеріал з учасників цих фестивалів фантастики. В рівних пропорціях там мають бути представлені «учні»-новачки та метри.

Третє. Премія. З чого, власне, ми і розпочали. Премія – потрібна. І запровадження такої премії (навіть, зараз) правильний крок. Але лауреат має чітко і ясно сказати читачам, видавцеві і, в першу чергу, собі, що отримав премію саме за фантастику, а не за «притчу в антуражі давніх зорельотів».

Що робити? Профільні серії. Відбирати авторів для премій значно легше з профільних серій. А поки таких немає, автори (які вважають, що пишуть саме фантастику) мають брати участь у складанні таких номінаційних списків.

Sergiy Torenko