Останнім часом чимало фестивалів починають виходити з приміщень на свіже повітря. У випадку зі «Східним Бастіон» це виправдано, адже це - фестиваль в першу чергу історичної реконструкції. Цього року він, окрім змагань у різноманітних бойових номінаціях, пропонував відвідувачам й інші активності: майстер-класи, ярмарок, невеличкий музей, виступи музичних гуртів (в т.ч. Otorvald) і літературну програму.
Місцем дії став мотузковий парк «Фієста», розташований на об'їзній дорозі Сєвєродонецька. Парк знаходиться у доволі великому яру, де височать сосни. На галявині поставили велику сцену та ристалище, а в бесідках розташувалася книжкова ятка з книжками «Дома Химер», коміксами «UA Comix» та «Агенцією "Незалежність"».
Аудиторія фестивалю чітко розподілилася на дві великі групи, які не зовсім перетиналися між собою. Вранці та вдень фестиваль відвідували переважно родини з дітьми абсолютно різного віку, від немовлят до підлітків. Коли сутеніло, до парку стягувалися бажаючі послухати музику, аkе концертна програма розпочиналася після 18-ї години. Книжкова ятка працювала лише у світлий час.
Як для фестивалю, у першу чергу заточеному на видовищні поєдинки, люди вельми активно цікавилися книжками та коміксами. Мабуть, якби серед продукції видавців були книжки та комікси для юних читачів, вони б розлетілися вмить. Проте потроху-потроху, по одній-дві книжці купували постійно, і до другого дня запаси відчутно зменшилися.
Не певен, чи видавці складатимуть топ продажів, але за моїми спостереженнями (можливо, хибними 
) гарно брали «Безодню» Влада Сорда (тим більше Влад був особисто), «Аркан вовків», «Золото твоїх снів», «Змія ледащо», «Гамлета» і книжки Володимира Кузнєцова, у рідному місті якого все й відбувалося. Треба сказати, що збірки йшли значно важче, і це я кажу не лише про «Агенцію», а й про «Антисоціальну мережу», «Бабай. Перший кошмар» та «Вбивство на вулиці». Менше з тим, кілька примірників «Агенції» знайшли нових господарів.
Майданчик лекційно-дискусійної програми був трохи в лісі, і це доволі сильно позначилося на відвідуваності. Проте ті, хто дійшли до нього, справді хотіли послухати цікаве про фантастику.
Якщо ж брати дискусію «Чому в Україні не пишуть класичного фентезі», то варто зізнатися, що ця назва мала викликати полемічний ефект. Ми знаємо, що його пишуть Проте деякі цікаві речі прозвучали:
- За радянських часів класичне фентезі було практично виключене з можливих жанрів.
- Попри те, що видавці дуже довго любили словом «фентезі» позначати все, що завгодно, при виданні вони тяжіють до наукової фантастики та міських варіантів фентезі. Можливо, так проявляється пострадянський синдром.
- Автори з України доволі успішно видавали класичне фентезі, якщо писали його російською для пострадянського російськомовного ринку.
- Регіональність рулить - у світі цікавляться фентезійними творами, що беруть азійський або африканський базис.
- Влад Сорд, якщо йому потрапить фентезі на українському матеріалі та африканському матеріалі, у першу чергу подивиться на український. Проте, якщо тексти будуть вартісні, шукатиме можливості видати все.
- Писати класичне фентезі важче - це потребує від автора додаткової роботи над світобудовою.
Саундтреком до дискусії був кавер на пісню Metallica «Sad but True».
І ще маю зізнатися, що бій в обладунках та металевою зброєю - страшне видовище. Захопливе, але коли бійців стає мало, и вони починають щосили гупати один одному в шоломи - то йой.
Дякую Володимиру Кузнєцову за запрошення на фест, всім, хто дістався Сєвєродонецька, за гарну компанію і команді організаторів за організацію фестивалю. Та УКФ за його підтримку.
