Але ж і розчарування є! По суті, вказується, що немає інших таємничих істот, усього лише збій. Ну, авторе, напругу створили Ви майстерно, класно все описали і написали, і... усього лише збій.
Звісно, це авторське рішення, яке я мушу поважати. Але ж як мені не вистачило стрілянини по істоті і чогось екстремального! Ну, авторе... хай я кровожерна, але ж це не насправді, це так... вигадка, фантастика. Ну чому, а?
Красно дякую за відгуки. Радий що моя писанина прийшлася до смаку.
graphomaniac - власно так це був збій вхідного модулю контролеру (дякую, Montesa). Можливо через те, що довелося стискати описи цей момент губиться у тексті...
L.L. - чесно не зрозумів про що ви. Якщо про Гельсики... це, на жаль, об'єктивна реальність найближчого майбутнього.
Фанна - і бійок, і стрілянини вистачає, але в інший творах. (Подробиці після конкурсу)
Павло - Ну, я і так ледь запхнув оповідання в означені межі. Проте є мені чим вас розрадити, але, знов таки, після конкурсу.
Ну, я тут не про інші твори. Якби була збірка оповідань, то ще б зрозуміла. Але тут кожний твір сам за себе, це ж конкурс. Втім, я вже змирилася, що тут лише збій, а не істота. Можливо, я звикла, що рушниця, яку вивісили на стіну, завжди стріляє.
Почну з японського прізвища - існує система Поліванова, вона ж Кірідзі, яка заснована на Токійському вимовленні. Тож у вас "сі" написане привильно.
Щодо сюжету: це просто космічна розповідь, без особливого сюжету - бо майже весь текст розповідається як вони готувалися до стрибку, а потім власне стрибок. А де ідея? А де відчуття Першовідкривач? Я такі питання ставлю майже в усіх коментах....бо мало хто дотримався саме теми конкурсу.
Але в цілому - написано непогано, якщо не зважати на деякі помилки типу "не встиг/ла вичитати текст", що треба робити 100 %.
Конструкторе, система Поліванова розроблена для РОСІЙСЬКОЇ мови. У нас чомусь на офіційному рівні ця псевдополіванівка досі застрягла, хоча більшість фанперекладачів нею не користуються вже дуже давно. До того ж, цю думку серед фанперекладачів почали відстоювати саме японісти, а не звичайні перекладачі з ансабу.
Оскільки в Україні немає (постійних) перекладів японської літератури/кіно, навіть банальної класики, то псевдополіванівка чомусь досі вважається нормальним явищем. Дзюба, як я розумію, перекладач старої школи, тому йому можна пробачити)
Про "ші", "чя" ,"джі" та ін. розвернено багацько статей, які враховують особливості як японської, так і української мов. Я взагалі не розумію, як "джя-а" може комусь звучати "дзя-а", наприклад.
P.S. В російському інтституті також існують альтернативні системи, де вживається "ши". Поліванівка, як на мене, — це якийсь унікум. Як можна стверджувати, що слід писати "си", і водночас затвердити "суши"? О_О Дурниця ж. Я ще розумію, винятком буде "Токіо" (То:кьо) і "Кіото" (Кьо:то). Але "суші", коли за правилом "сі"? Це мовна анархія, панове.
Нарешті зібрався: дякую за класне фантастичне оповідання.
Тема розкрита, причому серед прочитаних мною творів - чи не найкраще.
Все оповідання про першопроходців, про стрибок у невідоме. Куди ще ближче до теми, я не знаю.
Дуже сподобалося, що немає висячих хвостів - усе (і всі), що згадувалося, відіграло свою роль. Ну і, звичайно ж, фінал. Він однозначно викликав емоції, а це круто, коли література викликає емоції Значить, автор усе зробив як треба.
1). Пунктуація, орфографія... Вичитка вам у поміч.
2). Не слухайте хейтерів))
Сюжет є. Більше того, у сюжет вплетено багато сцен, що натякають на глибину проробки світу. І це особисто для мене дуже цінно - ви створюєте живий всесвіт, а не просто щось на кшталт "бабах, я якимось чином потрапив у світ, де всі ходять у дивних капелюхах, мораль: спробуйте не грішити".
Тримайте ОТТАКИЙ плюс за це.
Удачі, і сподіваюся побачити "Другий крок" у фіналі. Він на це заслуговує.
До пана Конструктора:
За "звичайною космічною розповіддю" як мінімум є багато годин роботи над деталями хоча б типу "як у моєму світжі працюватиме гіпердрайв". А щоб було дійсно ТРУ, треба малювати креслення зорельотів і перевіряти сцени по секундоміру Тому написати непогану космічну розповідь, яку зі старту не закидають тоною критики по матчастині - вже перемога.
А та рушниця яку показали (розмова про необхідність включення до складу екіпажу десантників) - вистріліла. ;) Плюс, вже давно у творах, те що вам показують не завжди рушниця, а якщо рушниця то може і не бойова. А от та рушниця що промайнула у сцені №Н - ото була справжня. ;)
Montesa.
Дякую за відгук. Буду старатися і на далі вдосконалюватись та рости над собою.
Конструктор.
Так з дотриманням теми, часто в авторів не дуже. Проте. У моєму випадку ваше запитання виглядає просто як спроба прискіпатися. Бо, вибачте, але мій твір власно і побудований навкруги теми відкриття тих самих далеких берегів. Зіткнення з чимось новим, ще не звіданим. Та іспитам з цим пов'язаним. Можливо вам не вистачило акцентів. Так це можливо, і я був би вам вдячним якби ви мені вказали на конкретні недоліки. можливо не вистачає чогось більшого в останній сцені і варто було б підрізати там, підтерти сям, аби звільнити місце. Можливо. Але тоді так про це і пишіть.
Твір по темі конкурсу 100 %. До художніх якостей претензій не маю написано гарно та цілісно.
Я б навіть поставив на перше місце аби не приниження вченого-росіянина. На мою думку література має бути краща за життя, проповідувати розумне добре та вічне. Хоча існує приклад Данте Аліг'єрі, що своїх сучасників-недоброзичливців помістив по різних колах пекла на здивування потомкам (хто були ці люди?).
Ну Бортніков і планувався як гарна людина у складних умовах. Він попре все намагається лишатись людиною та спеціалістом. Його ненавидять за національною ознакою, а він розуміє і не відповідає тим самим. Він розуміє, що втілює собою і чому, тому намагається своєю працею виправити стан речей. З іншого боку: на роботу його взяв Хіггінс, не зважаючи на усе що їм довелося пережити.
Свого часу багатьом довелося доводити, що німець не дорівнює нацист.
Якщо порадите як це можна показати краще - із задоволенням прочитаю.
Наприклад Оксана могла б сказати Латиноамериканці-воякові, що "росіянин не дорівнює загарбник і не можна людину судити за національністю" якось так наприклад.
Звичайно фраза придумана нашвидкоруч для прикладу. Але без якого небудь осудження переходу на національність, чи підтримки Бортнікова хоча б поглядом чи іншим діалогом після того випадку виглядає так що всі згодні, що він мусить приймати образи та виправдовуватись, хоча він не брав до рук зброї та іммігрував ще до початку війни. Я не вірю, що вчені можуть бути такими ж безжальними, як вояки.
Val - тут ви безперечно праві. Сцена потребує доведення. Власно мій коментар то були такі собі "роздуми в голос". Ну і власно варіант виправлення вже є в чернетці.
Учасник - дякую. Та хіба законно зараз ставити так питання? Хто знає той оргкомітет, раптом вони вирішать, що я вас підкупив? ;)
А про те, як так сталося, що вони отримали повідомлення, яке батько Оксани (я ж не помилилась?) відправив ніби сам собі. Теоретично зрозуміло, що таке можливо, але як так вони опинилися у тому ж місці у той же час? І якщо подорож була можлива через 6 років, то коли саме він відправив повідомлення і через скільки відбулася експедиція і скільки вона тривала (179 год за внутрішнім часом?)
Трохи неясно, що з першою спробою - вона не вдалася? Чи то не сам Філіп стрибав тоді?
Отже. В цьому оповіданні я використовував (хоч і абсолютно аморальним чином ) деякі сучасні теорії.
- Згідно теорії спротиву - радіо хвиля буде відчувати спротив простору і радіо повідомлення від Землі до Альфа-Центаври летітиме довше ніж 4,3 роки.
- Також є теорія що залежно від напрямку та швидкості нашого руху стартова точка вектору зміщується в минуле.
Подекуди сучасна фізика більш упорота ніж фантастика.
Що до Філіпа Хіггінса.
Батько Оксани запсиав це послання на фінальному етапі своєї програми думаючи, що якраз долетить до Альфа-Центаври разом з повідомленням. (Бо експедиція відправиться пізніше але за рахунок більшої швидкості)
Але обставини склалися так, що йому довелося прискоритися. ТОму до Альфа-Центаври він дістався значно швидше за повідомлення і так двічі випередив світло. Випиредив де факто подолавши швидкісний барьєр. І випередив бо дістався до мети раніше ніж радіо хвиля що рухається зі швидкістю близькою до швидкості світла. І так Філліп загинув підчас перельоту.
Батько Оксани запсиав це послання на фінальному етапі своєї програми думаючи, що якраз долетить до Альфа-Центаври разом з повідомленням. (Бо експедиція відправиться пізніше але за рахунок більшої швидкості) Але обставини склалися так, що йому довелося прискоритися. ТОму до Альфа-Центаври він дістався значно швидше за повідомлення і так двічі випередив світло. Випиредив де факто подолавши швидкісний барьєр. І випередив бо дістався до мети раніше ніж радіо хвиля що рухається зі швидкістю близькою до швидкості світла. І так Філліп загинув підчас перельоту.
Після оцього абзацу все стає на свої місця. У тексті є згадка, що перша спроба була не дуже вдала, але тільки якось мельком. Тут варто кілька слів для уточнення і все буде зрозуміліше. Тепер зрозуміло про яку теорію йдеться на початку (що то конкретно теорія батька Оксани, який і загинув її випробовуючи)
Ревність як критерій людяності нерелевантна. Ревнують і тваринки, це досить низькорівневий процес який точно непроблемно змоделювати на описаному рівні штучного інтелекту
Отже треба відкинути завісу. Оповідання написане в межах цілого Всесвіту. Саме написане про період, що є передісторією до основних подій. І вбити двох зайців одним текстом виявилося не так вже і складно, з огляду на в краї зручну тему конкурсу.
Про перший стрибок до Альфа-Центаври та долю що спіткала Філіпа Хіггінса розповідає оповідання: "Крила Ікара".
(висить на ГАКу десь тут http://gak.com.ua/creatives/1/35113/ . Ще є в журналі Дніпро за 2013 рік, здається номер 4).
І так далі буде .. Все тільки починається ;)(І так, Фанна, стрілянини там буде.)
Ще раз дякую всім за увагу до мого твору. За відгуки, поради та зауваження все це прийнято до уваги і буде враховано в подальших роботах.
Андрію, коментую тут вашу концепцію інформаційної війни. Дайте знати чи прочитали. Не треба протиставляти ненависті ненависть- так ви створюєте мішень для ворога (от бачите вони нам зла бажають та ще й обзивають). Працюйте правильніше. Основні тези
- Ми воюємо не через те що вони "поганці" наробили нам багато історичних кривд, а щоб захистити наш національну ідею "про хату з краю", ми не бажаємо стати передовим загоном імперії який пошлють впокорювати естонців чи вмирати у Сирії заради підвищення ціни на нафту.
- З тої сторони не поганці, а обдурені люди, за винятком негідників які і справжніх рідних братів за гроші приб'ють. Проте навіть серійний вбивця не вважає себе поганим і ні разу не повірить якщо йому сказати у творі "ти поганець"- буде психологічний блок. Тому треба діяти інакше треба повернути людяне обличчя українцям у світогляді росіян, адже легше стріляти в того кого ти вважаєш фанатиком-фашистом, а не в таку ж людину як і ти. Оскільки у вас творчої потенції більше ніж у мене пропоную написати такий твір російською мовою. Звичайний українець потрапив у полон до звичайного росіянина, чи український націоналіст до російського імперця. Будь яку комбінацію за вашим смаком і вони розмовляють про що вам заманеться, в діалогах виявляючи що кожен з них людина, а війна за чужі фінанси безглузда.
І за лінки для само розвитку в прешу чергу. Неодмінно прочитаю.
Запропоноване вами оповідання гарне. І воно вже рік в розробці (хай перенесене на мій фантастичний світ, але анологій зроблені максимально прозоро), проте пистаи його дуже складно. Але допишу одностайно.
Але є така невблаганна річ як досвід. Я майже десять років їздив по робочих відрядженнях на московію (зокрема Арзамас та Челябінськ). І спілкувався з місцевим населенням...
Ніхто з московитів, 10 Серпня 2008 року, не поставив під сунів слова речника МО РФ про те, що Україна "нанесла ракетно-бомбовие удари по росийским городам. В том числе Севастополю"(с).
Це 2008 рік...
Вже тоді московитське суспільство було зграєю релегіних фанатиків. Тепер все стало у тисячі разів гірше. А до фанатика слова розуму не проб`ються. Плюс на цій війні я ... бчив достаньо аби ніколи не писати москальським діалектом. Я людина з дуже розвиненую фантазією, але пробачити жінок та дітей, шо виють від радості коли молодого хлопця ріжуть живцем... Мені не вистачає уяви як таке пробачити.
Також не слід забувати про культ сили. Ні я не жартую. Московити не поважають аргументи, не поважають логічні доводи, тільки емоції та грубу фізичну силу.
Якщо схочете можете прочитати гарну книгу Андрея Буровского "Русская Атлантида" (Часто можна знайти під заголовком "Россия которойне бьіло-2". Хоча нідо цієї серії ні до Бушкова вона немає ніякого відношення)
Тому моя позиція наступна: максимлаьно донести до всіх, що московити це реальне варварське суспільсвто, що живе у сердньовічному культі поваги до сили та насильства рясно замішаному на релігіному фанатизмі(Вірять вони вже 400 років у царя бятюшку). Реальні рейдери зі світу Фолауту. І забувати про це так само небезпечно як випускати скаженого бульдога на дитячий майданчик.
Бульдог не стане вас слухати, щоб ви не сказали. А от пояснити дитині, що треба триматися якомога далі від собаки з пащаки якої летить піна я можу. І буду.
Але я усвідомлюю усю небезпеку своєї точки зору. Тому і створив Бортнікова (і він такий не один). Бо якщо розповідати дитині тільки про скажених псів - завтра вона піде різати сусідського пуделя. А цього допускати не можна. (І дякую таким людям як Ви, що не даєте мені про це забути)
не пенвен, що подібну дискусію варто продовжувати тут .. тож раптом що вам сюди:
https://uk-ua.facebook.com/andrii.tatarynov ну або вже на ЛіТеррі.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 33 RSS
1graphomaniac27-09-2015 19:04
а що з тією істотою? і що то за істота була. сказали "а", то кажіть і "б"))
2Montesa27-09-2015 19:45
"Істота" - це лише збій, там датчики погоріли. У тексті це було ;)
3graphomaniac27-09-2015 20:42
а, все, побачила) вибачте. тоді поки що найкращий твір із прочитаних мною у добірці.
4L.L.27-09-2015 21:13
Було б весело, коли б не було так сумно...
5Фанна28-09-2015 18:18
Була би вподобайка, натиснула б))
Але ж і розчарування є! По суті, вказується, що немає інших таємничих істот, усього лише збій. Ну, авторе, напругу створили Ви майстерно, класно все описали і написали, і... усього лише збій.
Звісно, це авторське рішення, яке я мушу поважати. Але ж як мені не вистачило стрілянини по істоті і чогось екстремального! Ну, авторе... хай я кровожерна, але ж це не насправді, це так... вигадка, фантастика. Ну чому, а?
Вмієте грати на емоціях читача))
6Павло28-09-2015 18:22
Гарний сюжет. Було цікаво читати. Я б про батька більше на початку написав, бо в кінці трохи не зрозуміло, що то за сигнал такий.
7Росава Дощик28-09-2015 20:34
Влізу трохи зі своїми японцями: КаШІҐАва. Ось
8Автор28-09-2015 21:30
Красно дякую за відгуки. Радий що моя писанина прийшлася до смаку.
graphomaniac - власно так це був збій вхідного модулю контролеру (дякую, Montesa). Можливо через те, що довелося стискати описи цей момент губиться у тексті...
L.L. - чесно не зрозумів про що ви. Якщо про Гельсики... це, на жаль, об'єктивна реальність найближчого майбутнього.
Фанна - і бійок, і стрілянини вистачає, але в інший творах. (Подробиці після конкурсу)
Павло - Ну, я і так ледь запхнув оповідання в означені межі. Проте є мені чим вас розрадити, але, знов таки, після конкурсу.
9Автор28-09-2015 21:32
Рослава - красно дякую за зауваження. Як буде ваша ласка, після конкурсу, я у вас уточню ще декілька прізвищ.
10Фанна28-09-2015 21:44
Ну, я тут не про інші твори. Якби була збірка оповідань, то ще б зрозуміла. Але тут кожний твір сам за себе, це ж конкурс. Втім, я вже змирилася, що тут лише збій, а не істота. Можливо, я звикла, що рушниця, яку вивісили на стіну, завжди стріляє.
А хто не звик?))
11Конструктор29-09-2015 17:22
Почну з японського прізвища - існує система Поліванова, вона ж Кірідзі, яка заснована на Токійському вимовленні. Тож у вас "сі" написане привильно.
Щодо сюжету: це просто космічна розповідь, без особливого сюжету - бо майже весь текст розповідається як вони готувалися до стрибку, а потім власне стрибок. А де ідея? А де відчуття Першовідкривач? Я такі питання ставлю майже в усіх коментах....бо мало хто дотримався саме теми конкурсу.
Але в цілому - написано непогано, якщо не зважати на деякі помилки типу "не встиг/ла вичитати текст", що треба робити 100 %.
12Росава Дощик29-09-2015 19:39
Конструкторе, система Поліванова розроблена для РОСІЙСЬКОЇ мови. У нас чомусь на офіційному рівні ця псевдополіванівка досі застрягла, хоча більшість фанперекладачів нею не користуються вже дуже давно. До того ж, цю думку серед фанперекладачів почали відстоювати саме японісти, а не звичайні перекладачі з ансабу.
Оскільки в Україні немає (постійних) перекладів японської літератури/кіно, навіть банальної класики, то псевдополіванівка чомусь досі вважається нормальним явищем. Дзюба, як я розумію, перекладач старої школи, тому йому можна пробачити)
Про "ші", "чя" ,"джі" та ін. розвернено багацько статей, які враховують особливості як японської, так і української мов. Я взагалі не розумію, як "джя-а" може комусь звучати "дзя-а", наприклад.
P.S. В російському інтституті також існують альтернативні системи, де вживається "ши". Поліванівка, як на мене, — це якийсь унікум. Як можна стверджувати, що слід писати "си", і водночас затвердити "суши"? О_О Дурниця ж. Я ще розумію, винятком буде "Токіо" (То:кьо) і "Кіото" (Кьо:то). Але "суші", коли за правилом "сі"? Це мовна анархія, панове.
13Montesa30-09-2015 00:07
Нарешті зібрався: дякую за класне фантастичне оповідання.
Тема розкрита, причому серед прочитаних мною творів - чи не найкраще.
Все оповідання про першопроходців, про стрибок у невідоме. Куди ще ближче до теми, я не знаю.
Дуже сподобалося, що немає висячих хвостів - усе (і всі), що згадувалося, відіграло свою роль. Ну і, звичайно ж, фінал. Він однозначно викликав емоції, а це круто, коли література викликає емоції
Значить, автор усе зробив як треба.
1). Пунктуація, орфографія... Вичитка вам у поміч.
2). Не слухайте хейтерів))
Сюжет є. Більше того, у сюжет вплетено багато сцен, що натякають на глибину проробки світу. І це особисто для мене дуже цінно - ви створюєте живий всесвіт, а не просто щось на кшталт "бабах, я якимось чином потрапив у світ, де всі ходять у дивних капелюхах, мораль: спробуйте не грішити".
Тримайте ОТТАКИЙ плюс за це.
Удачі, і сподіваюся побачити "Другий крок" у фіналі. Він на це заслуговує.
До пана Конструктора:
За "звичайною космічною розповіддю" як мінімум є багато годин роботи над деталями хоча б типу "як у моєму світжі працюватиме гіпердрайв". А щоб було дійсно ТРУ, треба малювати креслення зорельотів і перевіряти сцени по секундоміру
Тому написати непогану космічну розповідь, яку зі старту не закидають тоною критики по матчастині - вже перемога.
14Автор30-09-2015 20:11
Фанна.
А та рушниця яку показали (розмова про необхідність включення до складу екіпажу десантників) - вистріліла. ;) Плюс, вже давно у творах, те що вам показують не завжди рушниця, а якщо рушниця то може і не бойова. А от та рушниця що промайнула у сцені №Н - ото була справжня. ;)
Montesa.
Дякую за відгук. Буду старатися і на далі вдосконалюватись та рости над собою.
Конструктор.
Так з дотриманням теми, часто в авторів не дуже. Проте. У моєму випадку ваше запитання виглядає просто як спроба прискіпатися. Бо, вибачте, але мій твір власно і побудований навкруги теми відкриття тих самих далеких берегів. Зіткнення з чимось новим, ще не звіданим. Та іспитам з цим пов'язаним. Можливо вам не вистачило акцентів. Так це можливо, і я був би вам вдячним якби ви мені вказали на конкретні недоліки. можливо не вистачає чогось більшого в останній сцені і варто було б підрізати там, підтерти сям, аби звільнити місце. Можливо. Але тоді так про це і пишіть.
15Val05-10-2015 01:58
Твір по темі конкурсу 100 %. До художніх якостей претензій не маю написано гарно та цілісно.
Я б навіть поставив на перше місце аби не приниження вченого-росіянина. На мою думку література має бути краща за життя, проповідувати розумне добре та вічне. Хоча існує приклад Данте Аліг'єрі, що своїх сучасників-недоброзичливців помістив по різних колах пекла на здивування потомкам (хто були ці люди?).
16Автор05-10-2015 21:51
Val, дякую.
Ну Бортніков і планувався як гарна людина у складних умовах. Він попре все намагається лишатись людиною та спеціалістом. Його ненавидять за національною ознакою, а він розуміє і не відповідає тим самим. Він розуміє, що втілює собою і чому, тому намагається своєю працею виправити стан речей. З іншого боку: на роботу його взяв Хіггінс, не зважаючи на усе що їм довелося пережити.
Свого часу багатьом довелося доводити, що німець не дорівнює нацист.
Якщо порадите як це можна показати краще - із задоволенням прочитаю.
17Val06-10-2015 08:22
Наприклад Оксана могла б сказати Латиноамериканці-воякові, що "росіянин не дорівнює загарбник і не можна людину судити за національністю" якось так наприклад.
18Автор06-10-2015 13:36
хм... ні.
Надто просто. Буде виглядати шутчно та награно. Для Ібанез, як і решти присутніх, давньотюркське слово "горлоріз/м’ясник"(касаб) ожило з новою силою.
Персонажі в таку банальну фразу не повірять...
Але всеодно дякую. Треба ретельніше працювати над передачею емоцій...
19Val07-10-2015 01:57
Звичайно фраза придумана нашвидкоруч для прикладу. Але без якого небудь осудження переходу на національність, чи підтримки Бортнікова хоча б поглядом чи іншим діалогом після того випадку виглядає так що всі згодні, що він мусить приймати образи та виправдовуватись, хоча він не брав до рук зброї та іммігрував ще до початку війни. Я не вірю, що вчені можуть бути такими ж безжальними, як вояки.
20Учасник07-10-2015 17:53
Фантастичне, фантастичне оповідання. Єдине, що, якщо ви мені (лірику) поясните, що там з тими обгонами світла, то високий бал вам гарантовано.
21Автор07-10-2015 22:01
Val - тут ви безперечно праві. Сцена потребує доведення. Власно мій коментар то були такі собі "роздуми в голос". Ну і власно варіант виправлення вже є в чернетці.
Учасник - дякую. Та хіба законно зараз ставити так питання? Хто знає той оргкомітет, раптом вони вирішать, що я вас підкупив? ;)
22Учасник07-10-2015 22:24
На мій ТОП ваша відповідь вже не вплине.
Маєте від мене 10 балів.
А про те, як так сталося, що вони отримали повідомлення, яке батько Оксани (я ж не помилилась?) відправив ніби сам собі. Теоретично зрозуміло, що таке можливо, але як так вони опинилися у тому ж місці у той же час? І якщо подорож була можлива через 6 років, то коли саме він відправив повідомлення і через скільки відбулася експедиція і скільки вона тривала (179 год за внутрішнім часом?)
Трохи неясно, що з першою спробою - вона не вдалася? Чи то не сам Філіп стрибав тоді?
Отут я щось впустила.
А придумка із вітрилами і штормом - кошерна!
23Автор08-10-2015 15:23
Учасник, дякую
Отже. В цьому оповіданні я використовував (хоч і абсолютно аморальним чином
) деякі сучасні теорії.
- Згідно теорії спротиву - радіо хвиля буде відчувати спротив простору і радіо повідомлення від Землі до Альфа-Центаври летітиме довше ніж 4,3 роки.
- Також є теорія що залежно від напрямку та швидкості нашого руху стартова точка вектору зміщується в минуле.
Подекуди сучасна фізика більш упорота ніж фантастика.
Що до Філіпа Хіггінса.
Батько Оксани запсиав це послання на фінальному етапі своєї програми думаючи, що якраз долетить до Альфа-Центаври разом з повідомленням. (Бо експедиція відправиться пізніше але за рахунок більшої швидкості)
Але обставини склалися так, що йому довелося прискоритися. ТОму до Альфа-Центаври він дістався значно швидше за повідомлення і так двічі випередив світло. Випиредив де факто подолавши швидкісний барьєр. І випередив бо дістався до мети раніше ніж радіо хвиля що рухається зі швидкістю близькою до швидкості світла. І так Філліп загинув підчас перельоту.
24Учасник08-10-2015 16:32
Загалом зрозумыло
25Все той же невгамовний учасник09-10-2015 09:13
Після оцього абзацу все стає на свої місця. У тексті є згадка, що перша спроба була не дуже вдала, але тільки якось мельком. Тут варто кілька слів для уточнення і все буде зрозуміліше. Тепер зрозуміло про яку теорію йдеться на початку (що то конкретно теорія батька Оксани, який і загинув її випробовуючи)
26Chernidar10-10-2015 12:34
Ревність як критерій людяності нерелевантна. Ревнують і тваринки, це досить низькорівневий процес який точно непроблемно змоделювати на описаному рівні штучного інтелекту
27Chernidar10-10-2015 13:22
пробачте, переплутав твір
28Ліандра10-10-2015 15:46
Вітаю із другим місцем!
Я за вас вболівала
29Андрій Ворон10-10-2015 22:42
Ліандра, дякую сонечко
Власно тут не одноразово питати та допитувались.
Отже треба відкинути завісу.
Оповідання написане в межах цілого Всесвіту. Саме написане про період, що є передісторією до основних подій. І вбити двох зайців одним текстом виявилося не так вже і складно, з огляду на в краї зручну тему конкурсу. 
Про перший стрибок до Альфа-Центаври та долю що спіткала Філіпа Хіггінса розповідає оповідання: "Крила Ікара".
(висить на ГАКу десь тут http://gak.com.ua/creatives/1/35113/ . Ще є в журналі Дніпро за 2013 рік, здається номер 4).
І так далі буде .. Все тільки починається ;)(І так, Фанна, стрілянини там буде.)
Ще раз дякую всім за увагу до мого твору. За відгуки, поради та зауваження все це прийнято до уваги і буде враховано в подальших роботах.
30Ліандра11-10-2015 06:57
Інтригуєте?
Вам це чудово вдається!
З Ікаром із задоволенням ознайомлюсь, дуже вже припало до душі.
І відносно "цілого Всесвіту" - дерзайте. Може скоро і вас із романом вітатимем.
31Андрій Ворон11-10-2015 19:21
Красно дякую, Ліандра. Буду старатися не розчарувати вас.
32Val13-10-2015 20:05
Андрію, коментую тут вашу концепцію інформаційної війни. Дайте знати чи прочитали. Не треба протиставляти ненависті ненависть- так ви створюєте мішень для ворога (от бачите вони нам зла бажають та ще й обзивають). Працюйте правильніше. Основні тези
- Ми воюємо не через те що вони "поганці" наробили нам багато історичних кривд, а щоб захистити наш національну ідею "про хату з краю", ми не бажаємо стати передовим загоном імперії який пошлють впокорювати естонців чи вмирати у Сирії заради підвищення ціни на нафту.
- З тої сторони не поганці, а обдурені люди, за винятком негідників які і справжніх рідних братів за гроші приб'ють. Проте навіть серійний вбивця не вважає себе поганим і ні разу не повірить якщо йому сказати у творі "ти поганець"- буде психологічний блок. Тому треба діяти інакше треба повернути людяне обличчя українцям у світогляді росіян, адже легше стріляти в того кого ти вважаєш фанатиком-фашистом, а не в таку ж людину як і ти. Оскільки у вас творчої потенції більше ніж у мене пропоную написати такий твір російською мовою. Звичайний українець потрапив у полон до звичайного росіянина, чи український націоналіст до російського імперця. Будь яку комбінацію за вашим смаком і вони розмовляють про що вам заманеться, в діалогах виявляючи що кожен з них людина, а війна за чужі фінанси безглузда.
Мої напрацювання на ниві публіцистики:
https://drive.google.com/file/d/0BzIuZUn62osoaG1ieVdQLTg1eTg
Прочитайте якщо схочеться. Ще рекомендую книжку "Війна" Аркадія Бабченко про першу чеченську для саморизвитку.
33Андрій Ворон14-10-2015 14:01
Val. Дякую.
І за лінки для само розвитку в прешу чергу. Неодмінно прочитаю.
Запропоноване вами оповідання гарне. І воно вже рік в розробці (хай перенесене на мій фантастичний світ, але анологій зроблені максимально прозоро), проте пистаи його дуже складно. Але допишу одностайно.
Але є така невблаганна річ як досвід. Я майже десять років їздив по робочих відрядженнях на московію (зокрема Арзамас та Челябінськ). І спілкувався з місцевим населенням...
Ніхто з московитів, 10 Серпня 2008 року, не поставив під сунів слова речника МО РФ про те, що Україна "нанесла ракетно-бомбовие удари по росийским городам. В том числе Севастополю"(с).
Це 2008 рік...
Вже тоді московитське суспільство було зграєю релегіних фанатиків. Тепер все стало у тисячі разів гірше. А до фанатика слова розуму не проб`ються. Плюс на цій війні я ... бчив достаньо аби ніколи не писати москальським діалектом. Я людина з дуже розвиненую фантазією, але пробачити жінок та дітей, шо виють від радості коли молодого хлопця ріжуть живцем... Мені не вистачає уяви як таке пробачити.
Також не слід забувати про культ сили. Ні я не жартую. Московити не поважають аргументи, не поважають логічні доводи, тільки емоції та грубу фізичну силу.
Якщо схочете можете прочитати гарну книгу Андрея Буровского "Русская Атлантида" (Часто можна знайти під заголовком "Россия которойне бьіло-2". Хоча нідо цієї серії ні до Бушкова вона немає ніякого відношення)
Тому моя позиція наступна: максимлаьно донести до всіх, що московити це реальне варварське суспільсвто, що живе у сердньовічному культі поваги до сили та насильства рясно замішаному на релігіному фанатизмі(Вірять вони вже 400 років у царя бятюшку). Реальні рейдери зі світу Фолауту. І забувати про це так само небезпечно як випускати скаженого бульдога на дитячий майданчик.
Бульдог не стане вас слухати, щоб ви не сказали. А от пояснити дитині, що треба триматися якомога далі від собаки з пащаки якої летить піна я можу. І буду.
Але я усвідомлюю усю небезпеку своєї точки зору. Тому і створив Бортнікова (і він такий не один). Бо якщо розповідати дитині тільки про скажених псів - завтра вона піде різати сусідського пуделя. А цього допускати не можна. (І дякую таким людям як Ви, що не даєте мені про це забути)
не пенвен, що подібну дискусію варто продовжувати тут .. тож раптом що вам сюди:
https://uk-ua.facebook.com/andrii.tatarynov ну або вже на ЛіТеррі.
П.М.:
- "перший ворога стрічаю" ;)