Цікаво. Є росіянізми.Кінцівка гарна. Наче під неї писалося все оповідання. Світ розкривається неквапливо, через взаємодію героїв, і це мені сподобалося. Звісно, історія нехитра, наче казка, але будемо відверті, моделювання життя-буття якихось потраплянців чи загубленців під землею, відрізняється від побудови казки, коли в звичайне нам буття проникає щось чарівне. /Озираюсь в пошуках Птахи... Ага, поки що її не видно. Отже, можна продовжувати оповідати довірливому автору казки про казки, бо Проппа я добряче призабув/ Отже, ваше оповідання, авторе, швидше для підліткової авдиторії, котра заскучала за казками. Але більшість підлітків якраз ще не встигають засумувати за казками, таке більш притаманно певній групи молоді (кидалтам, можливо, поперше), але їм вже потрібні більш цілісні оповідки, а не замальовочки. Отже, залишаються в цільовій авдиторії лише професійні критики дитячої літератури, котрі можливо похвалять оповідання, як взірець, наприклад, дитячого фентезі, лише тому, що, чомусь, дорослі думають, що вони краще знають, що сподобається читати дітям. Похвали, звісно, чудова річ, але мені більш до вподоби звичайні вдячні читачі, а не схвалення професійних критиків. А Вам?
Як поцінювач літератури Янг-Адалт скажу - світу бракує реальності. Він плаский та не цікавий як і події. Це бліде креслення якому не вистачає власного голосу та власного коляру.
А ще відчувається вплив Вихованих Вовками... і це погано бо: "From this point forward, there’s nowhere to go but up." (с)Raised by Wolves. Written by Idiots.
"Вже кілька століть люди живуть глибоко в надрах землі. В писанні розповідається про масовий катаклізм... Це крихітне поселення налічує двісті людей. Ніколи, ні при яких обставинах, кількість не має перевищувати це дивне число." - З Fallout Shelter взяли?
Після прочитання хочу сказати, що твір переслідує та ж сама проблема, що і більшість на подібних конкурсах - вся історія це "недозав'язка" реальної подорожі. У такому вигляді будь-яка історія лажова апріорі, бо зламана у своїй суті.
СПОЙЛЕР: Хлопчик у аскетичному релігійному бункері знайшов ноутбук та показав Володаря перстнів своїй подрузі й пообіцяв їй побачити небо. Це все... Одна подія, яка наче і зав'язка, але по факту і розв'язка й потім натяк, що далі щось буде, але ні, нічого не буде. Текст маленький, тому виправдання, що скорочували для конкурсу, не працює. До обмеження в 30 000 Ви й близько не підібралися. Робота зацікавлює десь на середині, але відчуття задоволення не дає навіть у кінці. Самі ідеї та події не нові, десь навіть клішовані. Ноутбук, який за весь цей час не знайшли теж сумнівне рішення, але хочу відзначити, що певна атмосфера в оповіданні присутня і за це +.
Загалом непогано. Не буду шукати вторинність, третинність, що часто полюбляють робити тут. Як цілісний твір, хоча й дещо наївний, цілком відбувся, є занурення і це супер.
" Це крихітне поселення налічує двісті людей. Ніколи, ні при яких обставинах, кількість не має перевищувати це дивне число."
Мене відразу заінтригувало, чому двісті і як ця регуляція кількості здійснюється. Я вже почав думати, що на цьому і сюжет зав'язаний. Наприклад, головні герої відкривають страшну таємницю, що це обмеження в 200 чоловік досягається певною "утилізацією" "зайвих" людей чи щось подібне. А виявилась просто миленька казочка. Ну що ж, теж непогано. Просто дисонанс між очікуваннями і прочитаним.
Це був черговий урок від Отця Святослава, який розкривав суть життя. Вже кілька століть люди живуть глибоко в надрах землі. В писанні розповідається про масовий катаклізм, а також про Бога, що покарав людей, і загнав під землю.
Це був черговий інфодамп від Отця Святослава... Ну серйозно. Пара реплік діалога - це не привід вивалювати після них всю історію світа. Чому не ПОКАЗАТИ, як вони живуть? Але ж ніт, відразу все розповідають. Світ наскрізь вторинний. І в чому цікавість?
Він здавався бунтарем, завжди порушував святі правила Отця під час молитви.
І навіть з персонажами так само. Як просто писати оповідання, ти диви! До чого складні характеризації, якщо можна просто сказати, що персонаж - бунтар.
Читання такого тексту - суцільна мука. Ну так, типова підліткова антиутопія про те, що все не так, як кажуть дорослі... Реалізована максимально нудним способом.
На жаль, переважно не сподобалося. Світ дуже схематичний, його фактично немає, його правила теж вкрай схематичні. Герої - типовий бунтівний хлопчик та типова спочатку боягузлива слухняна дівчинка, яка під впливом хлопчика погоджується бунтувати. Жодних індивідуальних рис. Через оцю схематичність та типізованість всього не виходить конфлікт. Дітям не подобається життя їхнього суспільства, вони прагнуть іншого... Власне, це все. Насправді, не страшно, що немає подробиць, можна зробити гарно й без подробиць світобудови, діти могли б протистояти таємничості, незрозумілості або, наприкрад, забороненості знання. А без конфлікту та характерів виходить не так оповідання, як замальовка.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 12 RSS
1Алхімік02-11-2020 20:52
Цікаво. Є росіянізми.Кінцівка гарна. Наче під неї писалося все оповідання. Світ розкривається неквапливо, через взаємодію героїв, і це мені сподобалося. Звісно, історія нехитра, наче казка, але будемо відверті, моделювання життя-буття якихось потраплянців чи загубленців під землею, відрізняється від побудови казки, коли в звичайне нам буття проникає щось чарівне. /Озираюсь в пошуках Птахи... Ага, поки що її не видно. Отже, можна продовжувати оповідати довірливому автору казки про казки, бо Проппа я добряче призабув/ Отже, ваше оповідання, авторе, швидше для підліткової авдиторії, котра заскучала за казками. Але більшість підлітків якраз ще не встигають засумувати за казками, таке більш притаманно певній групи молоді (кидалтам, можливо, поперше), але їм вже потрібні більш цілісні оповідки, а не замальовочки. Отже, залишаються в цільовій авдиторії лише професійні критики дитячої літератури, котрі можливо похвалять оповідання, як взірець, наприклад, дитячого фентезі, лише тому, що, чомусь, дорослі думають, що вони краще знають, що сподобається читати дітям. Похвали, звісно, чудова річ, але мені більш до вподоби звичайні вдячні читачі, а не схвалення професійних критиків. А Вам?
2Chernidar03-11-2020 18:51
Непогано. Вторинно, правда, але цілком собі стилізація під ретро. Таке собі "Місто нагорі" так і чекаєш, що в третій частині прилетить доктор Павлиш.
З Цільовою аудиторією - незрозщуміло. Мені особисто бракувало глибини світу, підозрюю, що якщо ЦА янг-ад'ялт, то бракуватиме емоцій.
3Спостерігач04-11-2020 21:19
Як поцінювач літератури Янг-Адалт скажу - світу бракує реальності. Він плаский та не цікавий як і події. Це бліде креслення якому не вистачає власного голосу та власного коляру.
А ще відчувається вплив Вихованих Вовками... і це погано бо: "From this point forward, there’s nowhere to go but up." (с)Raised by Wolves. Written by Idiots.
4Анонім05-11-2020 21:34
Не знаю, що тут декому сподобалось, але мені як молодому, було нудно читати.
5Гамер)16-11-2020 11:55
"Вже кілька століть люди живуть глибоко в надрах землі. В писанні розповідається про масовий катаклізм... Це крихітне поселення налічує двісті людей. Ніколи, ні при яких обставинах, кількість не має перевищувати це дивне число." - З Fallout Shelter взяли?
6Гамер)16-11-2020 12:34
Після прочитання хочу сказати, що твір переслідує та ж сама проблема, що і більшість на подібних конкурсах - вся історія це "недозав'язка" реальної подорожі. У такому вигляді будь-яка історія лажова апріорі, бо зламана у своїй суті.
СПОЙЛЕР: Хлопчик у аскетичному релігійному бункері знайшов ноутбук та показав Володаря перстнів своїй подрузі й пообіцяв їй побачити небо. Це все... Одна подія, яка наче і зав'язка, але по факту і розв'язка й потім натяк, що далі щось буде, але ні, нічого не буде. Текст маленький, тому виправдання, що скорочували для конкурсу, не працює. До обмеження в 30 000 Ви й близько не підібралися. Робота зацікавлює десь на середині, але відчуття задоволення не дає навіть у кінці. Самі ідеї та події не нові, десь навіть клішовані. Ноутбук, який за весь цей час не знайшли теж сумнівне рішення, але хочу відзначити, що певна атмосфера в оповіданні присутня і за це +.
Персонажі - 7/10.
Ідея - 3/10.
Атмосфера - 8/10
Історія - 2/10
7Едуард20-11-2020 12:41
Загалом непогано. Не буду шукати вторинність, третинність, що часто полюбляють робити тут. Як цілісний твір, хоча й дещо наївний, цілком відбувся, є занурення і це супер.
8Анонім Оцінювач26-11-2020 20:20
Миленьке оповіданнячко.
" Це крихітне поселення налічує двісті людей. Ніколи, ні при яких обставинах, кількість не має перевищувати це дивне число."
Мене відразу заінтригувало, чому двісті і як ця регуляція кількості здійснюється. Я вже почав думати, що на цьому і сюжет зав'язаний. Наприклад, головні герої відкривають страшну таємницю, що це обмеження в 200 чоловік досягається певною "утилізацією" "зайвих" людей чи щось подібне. А виявилась просто миленька казочка. Ну що ж, теж непогано. Просто дисонанс між очікуваннями і прочитаним.
9Олена29-11-2020 18:02
Цікаво, а вичитувати текст необов'язково? Така купа помилок!
Саме оповідання наївне, наче дитина писала. І відчувається, що нема де розгорнутися, бо обсяг обмежений.
10Владислав Лєнцев01-12-2020 23:58
Це був черговий інфодамп від Отця Святослава... Ну серйозно. Пара реплік діалога - це не привід вивалювати після них всю історію світа. Чому не ПОКАЗАТИ, як вони живуть? Але ж ніт, відразу все розповідають. Світ наскрізь вторинний. І в чому цікавість?
І навіть з персонажами так само. Як просто писати оповідання, ти диви! До чого складні характеризації, якщо можна просто сказати, що персонаж - бунтар.
Читання такого тексту - суцільна мука. Ну так, типова підліткова антиутопія про те, що все не так, як кажуть дорослі... Реалізована максимально нудним способом.
11buga.Ga03-12-2020 18:35
На жаль, переважно не сподобалося. Світ дуже схематичний, його фактично немає, його правила теж вкрай схематичні. Герої - типовий бунтівний хлопчик та типова спочатку боягузлива слухняна дівчинка, яка під впливом хлопчика погоджується бунтувати. Жодних індивідуальних рис. Через оцю схематичність та типізованість всього не виходить конфлікт. Дітям не подобається життя їхнього суспільства, вони прагнуть іншого... Власне, це все. Насправді, не страшно, що немає подробиць, можна зробити гарно й без подробиць світобудови, діти могли б протистояти таємничості, незрозумілості або, наприкрад, забороненості знання. А без конфлікту та характерів виходить не так оповідання, як замальовка.
12Добра злюка04-12-2020 21:44
За Марійку обідно - її ім’я разів 3 в тексті пишеться з маленької букви.
Якщо люди кілька століть жили під землею, а ноут ще досі працює і батарея не сіла - то це дуже крутий ноут. Де такий взяти?
Загалом посередньо. Багато помилок, Слабенький внутрішній конфлікт.