Не буде перебільшенням сказати, що сучасна естонська фантастика в Україні є terra incognita: навряд знайдеться й навіть серед любителів фантастики людина, яка швидко назве кілька імен або назв творів. Можливо, хтось зрештою згадав би про Індрека Харґлу, та й те радше завдяки його історичним детективам про аптекаря Мельхіора, що нещодавно отримали екранізацію, та його резонансним заявам, в яких він закликав до обмежень російської мови в Естонії, особливо після анексії Криму.
Радянський період також не залишив особливих слідів в історії перекладів фантастики з естонської мови на українську, тому можна сміливо казати, що антологія естонської фантастики «Бурштинове сяйво», яка готується до друку у «Видавництві», відкриває перед читачами зовсім нових незвіданих авторів.
Прикметно, що укладач антології Рауль Сульбі також свідомий того, що в Україні навряд добре знайомі із творчістю його співвітчизників, тому безпосередньо оповіданням передує ґрунтовна стаття, присвячена розвитку естонської фантастики із середини ХІХ століття до наших днів. Цікаво знаходити паралелі між українською та естонською фантастикою радянського періоду — дозволені й заборонені теми у творчості фантастів, дрейф авторів у бік російської мови та централізованого видання, великий пласт діаспорної літератури (у випадку Естонії — у Швеції). І цікаво ж бачити відмінності періоду відновлення Незалежності: так, наприклад, естонські автори майже одразу звернулися до інструментів містики й горору, натомість в Україні вони довгий час були у напівзабутті. Проте переказувати працю пана Сульбі справа невдячна, і краще познайомитися із нею особисто.
Антологія складається з десяти оповідань, написаних між 2004 та 2022 роками. Переважна більшість авторів вже зарекомендували себе у фантастиці та належать до покоління, яке встигло попрацювати ще у найпершу хвилю цікавості до естонської фантастики, що припала на 90-ті роки.
Піджанрово оповідання представляють наукову фантастику, альтернативну історію, історичне фентезі, деякі оповідання є міцною сумішшю жанрів. Попри цікавість естонських письменників до горору його в антології не представлено — і це зрозуміло, адже для України цей піджанр все ще залишається нішевим. Так само немає міського фентезі (яке точно було б в аналогічній українській антології), й було б цікаво дізнатися, чи це вибір укладача, чи відображення особливостей естонського ринку.
Три оповідання написані за мотивами творів Айзека Азімова («Фундація»), братів Стругацьких («Населений острів») і Роджера Желязни («Хроніки Амбера»), і при читанні перших двох оповідань, попри загальну зрозумілість мотивів персонажів, все одно залишається відчуття, що якісь важливі нюанси читач «не в темі» втратить. Оповідання «Бурштинове сяйво» натомість, хоча бере концепцію переміщення Тінями, сприймається дещо краще — хоча, можливо, річ у тому, що хроніки Амбера оглядач добре пам'ятає.
Кілька слів про оповідання, які справили приємне враження.
Індрек Харґла «Залізний Зуб»
Автор вміло використовує повільну розповідь про будні подружжя, що живе у відрядженні Копенгаґені з масою деталей, що стосуються як міста, так і відносин, що поступово ламаються під тиском обставин. Тим більше, коли обставини заводять головного героя у вельми несподіване місце.
І наразі це все, що можна розказати про оповідання, щоб не розкрити основний сюжетний поворот. І варто порадити познайомитися зі статтею Вікіпедії про естонський епос «Калевіпоег» перед читанням оповіданням, тоді задум автора розкриється більшою мірою.
Маніяккіде Тенав «Працівники з мізками»
Гримуча суміш готичного оповідання про старий маєток із привидами та родинним прокляттям із несподіваним біопанком та вампірами. Автору вдається кілька разів провести читача і показати гротескний й дуже цікавий світ за допомогою пригод, що стаються з членами однієї родини. Справжня окраса збірки.
Мань Лопер «Це місто нам дорого коштувало»
Єдина жінка серед чоловічої компанії збірки і єдине оповідання, що найближче підходить до жанру фентезі. Ще одна цікавинка збірки, де авторці лише кількома абзацами вдається змалювати голод в Естонії так, що дрижаки беруть, а далі розвинути тему, яка зараз в Україні читається особливо гостро — це оповідь про місто, яке взяли в облогу московити на чолі з Пьотром Першим. І у героїв, (не)простих хлопців з естонських хуторів, є шанс змінити історію.
Яаґуп Махкра «На землі шейхів»
Доволі просте оповідання про постапокаліптичний світ, де переважна частина людства живе ближче до полюсів, а безмежні та не дуже безпечні простори контролюють «шейхи» - багатії із доступом до найновітніших технологій людства. Оповідання має непогані сюжетні повороти та певний вайб «Периферійних пристроїв» Ґібсона.
Мееліс Фріденталь «Усі воскреснуть».
Початок XX століття, поки що незалежна Естонія, але комуністи вже прийшли до влади в росії та обіцяють всім світову революцію і воскресіння усіх мертвих на противагу «некротичному капіталізму». Як не дивно, комуністам це вдається, й у плановій економіці починають планово піднімати мертвих. До родини героя поступово додаються його мертві батьки, і мертві батьки його дружини, і старші покоління, а Перша Світова так і не закінчилася, бо після кожного бою солдати обидвох армій повстають із мертвих, аби наступного дня знову полягти у битві, і знову, і знову, аж поки не стається Диво.
Дуже спокійне оповідання, стримано-сатиричне і з нотками «Чорного Генсека» Жупанського.
І ще один аспект, мабуть, варто зазначити. Якщо дія відбувається в Естонії, то найчастіше це буде університетське місто Тарту. Таллінн згадується один раз, і герої з нього виїжджають. Чи то естонські фантасти не люблять столицю, чи то просто річ у тому, що в Тарту базується провідне видавництво та клуб любителів фантастики.
За словами укладача, ідею познайомити українських читачів із сучасною естонською фантастикою кілька років тому запропонував посол Естонії в Києві Каймо Кууск, який також є шанувальником наукової фантастики. Книжка мала вийти у травні 2022 року, повномасштабне вторгнення пригальмувало, але не затримало процес. Антологія вийшла за підтримки програми перекладів Traducta Естонської культурної столиці та Посольства Естонії в Києві.
Переклад з естонської Софії Брегман, Катерини Новак, Ірени Петерсон, Євгенії Стародуб.
Упорядник: Рауль Сульбі
- Вейко Беліалс «Відшліфоване дерево» (2021)
- Індрек Харґла «Залізний Зуб» (2010)
- Сіім Вескімеес «Бурштинове сяйво» (2004)
- Геінріх Вейнберґ «Патріот» (2019)
- Мань Лопер «Це місто нам дорого коштувало» (2017)
- Маніяккіде Тенав «Працівники з мізками» (2011)
- Яаґуп Махкра «На землі шейхів» (2022)
- Манфред Калмстен «Утеча з міста щурів» (2013)
- Йоел Янс, Вейко Беліалс «Чотири знаки після коми» (2016)
- Мееліс Фріденталь «Усі воскреснуть» (2020)
