Повернутися на сторінку

Коментарів: 13

  1. 2020-03-29 в 00:39:32 | Людоїдоїд

    Цiлiсне та цiкаве оповiдання. З чiткою мораллю та непоганою мовою. Так.

    Щодо його фантастичностi, однак, є претензiя. Якщо подiї вiдбуваються увi снi, в галюцинацiї тощо – це не фантастика. Бо фантастичне допущення вносить до об'єктивної реальностi свiту твору щось невiдоме, неможливе в нашому свiтi. Тут не можна впевнено сказати чи було пережите центральним персонажем дiйснiстю. Вiн повернувся морально зрослим, та чи не був то просто голос совiстi, нехай i обставлений незвичайними декорацiями?

    Я б не назвав оповiдання фантастичним. Але це оповiдання однозначно хороше.

  2. 2020-03-29 в 19:17:36 | Мандрівник

    Чимось нагадало "Різдвяну історію" Діккенса.

    Після прочитаного залишається неприємний післясмак через зав'язку сюжету навколо зґвалтування.

    Хоча, можливо, це не мінус, а навпаки плюс, адже оповідання викликає емоції.

  3. Головний герой ще той... поганець. І йому варто було б, оклинявши від Зазим'я, не довго сидіти і згадувати, а повернутися до машини і взнати, чи усе добре з Олею. А щодо Діккенса - то правда.

    Автору дякую! Успіхів вам!

  4. 2020-03-30 в 17:26:52 | Спостерігач

    Підтримаю предній ораторів. Та додам від себе дешицю:

    Спробуйте читати оповідання в голос. Бо мова хороша та на мій смак описи занадто точні. І купу прикметників можна видалити, що тільки піде на користь оповіданню.

    Сергійович зупинився біля розсувних воріт
    - розсувних можна прибрати.

    "Слова мають битись за право залишитись у Вашому тексті" - Р.П. Кларк.

  5. Дякую за відгуки! На мою думку оповідання таки містично-фантастичне. В усякому разі таким було задумане))) До свого сорому зізнаюся, що саме це оповідання Дікенса не читала. Герой мій- сволота, але має в душі ще світло. Саме таких ще можна духовно можна порятувати. Про прикметники, яких забагато - грішна, каюся))) є таке.

  6. 2020-04-01 в 22:07:17 | Краснопірка

    Мені якось складно сприймати людину, яка підставляла, чим доводила до смерті, гвалтувала, крала ж, мабуть, у неслабких масштабах, якщо так файно накопичила капітал в 1990-ті, - і десь там трохи підозрює, що це неправильно, - як таку, що ще не остаточно заслуговує на пекло. Мабуть, немилосердна я людина, але після історії з Ольгою йому не усвідомлення й покута потрібні, а вила в сраку, на мою скромну думку.

    Ну, але так, це стиснута до масштабу виправного обряду історія про усвідомлення - так, воно ніби є. А от спокути малувато. Спокути в жорсткій формі, не в Зазим'ї, а в реальному світі, тут дуже бракує. Арешту, наприклад, а не одного посивілого пасма. В автора вийшов досить обурливий, переконливий, рельєфний виродок, для якого хочеться чогось серйознішого, ніж танці різнокольорових слов'янських богів (А чого саме їх? Він у них взагалі вірить? Він же ледь згадав, хто такий Перун. Як це працює?.. Я розумію, це можна прийняти як умовність, але мене це теж зачепило.)

    Словом, я до чого веду. Якось геть не зайшов контраст між справжністю-гидотністю реальної частини і казковістю фантастичної. Покарання не співвідносне із злочинами. Замале. Поза тим досить гарно читається.

  7. Дякую, Краснопірко, за відгук. Може, таки зайшло, зважаючи на такий гарний і великий відгук?)) Чи ні? )В усякому разі оповідання викликало емоції, при чому не однозначні і це - супер!

  8. В мене герой викликав дисонанс, але не в хорошому плані, що він такий неоднозначний, а в поганому, що він погано прописаний. Він краде цю женщіну, але слова автора весь час його ніби виправдовують: "я не хотів, воно якось само". Я розумію ідею за цим, показати персонажа глибше, але зроблено погано. Виписати поганого персонажа це круто, але непросто.

    Я особисто, думала що в нього просто проблеми з комунікацією, до "ночі любві", саме через слова автора. Навіть якщо зроблено на емоціях, його мала б накрити хвиля вини після того як він охолонув би (ну якби він був нормальним). А він про незабутню ніч кохання торочить. Саме тому що він не кається, я й не повірила ні краплі у всі ці покаяння.

    От на моменті про "Я Магура, дочка Перуна" я офігіла. От реально. Така, шо? Потім ці всі мутки. Я така, Дара Корній, is it you? Далі якась дика штука про цю Магуру, до якої ГГ очевидно байдуже, бо в нього ж тут ніч кохання намальовувалася.

    Проблеми з покаяннями наступні: відсутній катарсис ГГ, відсутнє усвідомлення гріха.

    Про катарсис. В притчевих історіях, де треба виправити ГГ, хай навіть в різдвяній історії, героя зазвичай поміщають в таку саму ситуацію в яку він поміщав інших. Щось я не помітила щоб його викрадали і ґвалтували, а це б дуже скрасило історію, направду. Через те, що найбільшими його стражданнями був холод від снігу і те, як спалили якусь богиню, яку він вперше бачив, ми не віримо. Чому? Тому що це не той герой, який буде перейматися смертю когось через себе настільки сильно. Нам він зовсім таким не виглядає з того, що написано. Героя треба опустити на саме дно, перед тим як його звідти підняти. А тут героя відверто шкодують. Може б то його періщити вогнем? Більше б стимулів до покаяння було. Може б ми його пожаліли тоді?

    Усвідомлення гріха. Не вірю. Просто і ясно. Він прикидається. Боїться і прикидається. Мало підстав для усвідомлення своєї провини. Недопрацьовано.

    Щоб зробити оповідання по такому сюжету є два шляхи: легкий – йти по вже напрацьованій схемі (за основу брати казки, притчі і т.д), важкий – добре знати психологію і вміти застосовувати її на письмі ("Злочин і кара" для прикладу). Тут не використано жодного, не зараховано.

  9. А мені таки жаль героя, дійсно. Каюся, але ніц зробити не можу)) Бо насправді то страшно, коли, хоч напівсвідомо, розумієш, що на тобі гріхів, як на собаці бліх. Коли цього не розумієш - не страшно.І Ольги жаль(((Та найдивніше те, що такі особини, як Залізяка, реально зустрічаються у житті. Кого й чого тільки в цьому житті не зустрінеш))

  10. 2020-04-02 в 22:49:34 | Сторонній

    До моменту потрапляння героя в Зазим'я це оповідання чесно здавалося мені хорошим – легкий читабельний стиль, колоритний герой, яких справді вдосталь в реальному світі – було приємно читати навіть попри купу помилок (пропущені пробіли перед деякими розділовими знаками, пропущені самі знаки в діалогах, росіянізми типу "зійти з розуму".

    А тоді почався косплей Діккенса, і вже з самого початку було ясно, чим все закінчиться. Язичницькі боги і ритуал жертвоприношення божої дитини – це красиво, але описано скупо і до цього сюжету притягнуто за вуха. І навіть репліки героя стають менш живими, чисто функціональними. Помилок, натомість, більшає. І в кінці, замість того, щоб отримати таки докази покаяння, ми отримуємо стирене у Гоголя сиве пасмо.

    Такі моралізаторські твори застаріли ще в часи Діккенса. Це розчаровує, бо мова у автораи смачна і справді бачиться, що вона може написати набагато кращі речі.

    Попри все, успіхів на конкурсі!

  11. Дякую, Сторонній за детальний коментар. Тре , все таки, Дікенса почитати))) Я думаю: може у героя репліки скупіші стали, бо він змерз із середини? У нього холола кров у реальному сенсі?))

  12. 2020-04-03 в 15:20:24 | Брунатнобурий бобер

    Щось інше. Багато сподобалось. Реальний образ Залізяки. Мені часто імпонують у кіно чи в літературі такі "бастарди". Автор дає нам незручні, хвилюючі сцени. Такий прийом зачіпає.

    Але таке питання: Перун говорить про Творця, який віддав свого сина. Це що ж виходить Перун - християнин, чи як?! Це мене дуже насторожило.

    Тема подорожей у часі тут не зовсім розкрита. Дуже сподобалась сцена Залізяки у Колі. Покаяння - дуже трагічний процес. Знаю сам зі свого досвіду.

    Дякую, авторе!

  13. Все, що навколо існує, існувало і буде існувати- діло рук Творця, як би його хто і в які часи не називав і не обзивав) дякую, Брунатнобурий!

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)