Повернутися на сторінку

Коментарів: 7

  1. Гарно і атмосферно, хоч жахастиків і не люблю. Але, авторе, кінцівка відверто злита. Ну або я тупий і не ЦА.

  2. 2020-11-21 в 13:05:54 | Алхімік

    Лише три зауваження:

    1. Нащо дивитися телевізор, коли поруч є ноутбук із інтернетом?

    2. Чому боятися, що однісінька в квартирі, коли поруч є сусіди?

    3. І чому Костя, а не Влад? :D

    А так із цікавістю прочитав би продовження, адже, навряд чи, що такий класний, який я вперше зустрів у автора, захисний механізм Усесвіту по уникненню зустрічі часових двійників, призвів би до вічної часової петлі. Отже, вихід є.

    Успіхів!

  3. Chernidar

    Дякую за відгук! Це абсолютно нормально по-різному сприймати кінцівку.

  4. 2020-11-21 в 18:42:31 | Аноним

    Алхімік

    1. Аби щось балакало, щоб відволіктися від думок.

    2. Сусіди не завжди допоможуть, особливо коли відбувається щось незрозуміле.

    3. А от вже якось так)

    Дякую за відгук!

  5. Хороше оповідання. Темп, атмосфера, робота з деталями.

    Але, на жаль, різко кидається в очі неготовність (або небажання) автора пройти extra mile у вигляді кількох додаткових етапів редагування, які б виправили багато необов'язкових помилок, починаючи від банальних орфографічних (їх реально дофіга). Наведу конкретний приклад:

    Ліда відімкнула двері та ввійшла у квартиру. Під ногами брязнуло щось металеве. Вона нахилилася й підняла зв’язку ключів.
    «Знов Костя ключі забув, — дівчина кинула їх до миски з дріб’язком.

    Коли ми читаємо "двері", "брязнуло" і "щось металеве", ми вже, власне, знаємо, про що йдеться. Тому третє речення можна сміливо викинути і таким чином уникнути повтору слова "ключі". Зверніть увагу, що це ПЕРШИЙ абзац!

    Словом, я до того, що не варто було викладати по суті чорновий варіант. Але це моя суб'єктивна думка, і все це не точно smile

  6. 2020-11-23 в 19:49:01 | Аноним

    MKS

    Дякую за корисні поради і радий, що вам сподобалося!

  7. 2020-11-23 в 21:19:20 | Спостерігач

    Аж надто розтягнуто. Тут якраз гарна сценка для мініатюрника.

    Атмосфера .. слабенька. І ні авторе вона слабенька семе через використані вами прийоми. Там де історія має ятгнутись у вас вона підстрибує.

    там де має пливти нудне очікування - ви плюшити хвилини до секунд.

    От там де мають бігти швидкі миті ви раптом знгадує і кума, і свата і тітки марфи, сусідки власниці квартири, брата. І виходить такий собі солодкий шашлик.

    Героїня. Теж недомальована. Куди на прикінці поділися її лють, роздратування та образа? ЧИ вона не людина вже а зомбі? Як так то моглиб і натякнути на це.

    Вцілому задумка, гарна хуч і стара як світ. Але при певні реалізації буде гарно. Покишо слабенько і треба себе змушувати аби дочитати до кінця.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)