Коментарів: 11

1. 2011-09-23 в 23:01:06 | Зіркохід
   

   А що, кличну форму в іменах та по-батькові наша Дебільна Рада також уже відмінила ? Якось штучно звучить. Та й сам сюжет якийсь надто надуманий. У принципі, він годиться для короткого оповідання чи новели, але тут не той випадок. Нема інтриги, на яку мимоволі налаштовуєшся на початку твору. Ви зацікавили читача й кинули його на півдорозі зі своєю цікавістю, самі ж звели все до банального діалогу на далеко не нову тему.

2. 2011-09-24 в 14:41:21 | Фантом
   

   А мені сподобалося, навіть попри те, що інтриги не спостерігаєтьсяІ діалог вийшов. Хай навіть на банальну тему. Я наприклад, замислився, чому я власне хочу ТУДИ, і нафіга воно мені треба А от коли капітан сам хотів вибухнути з кораблем, так одразу пригадався Star Trek Але це так, лише власні враження. Бажаю успіхів.

3. 2011-09-24 в 23:40:26 | Сновида
   

   Ладненька така оповідка, нічогенька.

4. 2011-09-25 в 11:18:36 | Зоряний спостерігач
   

   Один з кращих творів конкурсу.

   Сподобалось як подано переживання головного героя.

   Не очікував, що він є винуватцем аварії!

   З моральної точки зору мотиви зрозумілі (трагічна загибель батька – достатня підстава). Його вчинок дійсно чоловічий, мужній (батько відкрив, а син закриє передчасний шлях до зірок).

   Капітан вийшов теж симпатичний (хоч і рудий.

   Уміє знайти вихід із скрутного становища (недаремно на щоці шрам).

   А, взагалі, погоджуюсь із попереднім дописувачем. Твір заставив замислитись, що ж люди хочуть від космічних подорожей?

   Грошей? Слави? Екстриму? Істини? Самоствердження?

   Переконання каптана Онищенко хоч дещо ідеалістичні, проте мені до душі.

   Бажаю успіхів!!!

5. 2011-09-25 в 13:12:59 | Chernidar
   

   дивно, що в кораблі не передбачено ручного керування - нехай на аварійний випадок.

   блін, знову головний герой без батька. Це що, обов'язкова умова?

   і до речі, навряд можлива конструкція, коли вибух реактора неможливо відмінити: надто вже небезпечно, конструктори навпаки стараються все зробити до останнього моменту керованим. Хоча як літературний прийом - зійде.

   — Годиться! — кивнув Онищенко. — У наступну експедицію ти летиш зі мною!

   ага. Його не посадять а знову пошлють в космос? для оповідання звучить симпатично, але відчуття реалізму просто таки волає. Ну й щось дуже веж легко терорист захопив повний контроль за кораблем. З іншого боку може й не легко, а це залишилось за кадром... симпатичний твір.

6. 2011-09-30 в 07:04:12 | Автор
   

   Дякую всім за рецензії!

   Спасибі за розуміння Фантому та Зоряному спостерігачеві.

   Chernidar - вам окрема подяка за важливі зауваження.

   Його не посадять а знову пошлють в космос?

   А як би Ви поступили з "терористом" на місці капітана?

7. 2011-10-01 в 18:30:28 | Chernidar
   

   А як би Ви поступили з "терористом" на місці капітана?

   А тут і варіантів немає: не дуже віриться, що все, що відбувається на кораблі не протоколюється купою усього і не пишеться в чорний ящик. При цьому не факт, що капітан знає, що куди записується, і що для такого важливого корабля воно не транслюється негайно на Землю.

   Тому максимум що б я зробив - виклав правдиву версію, доповнивши її своїми коментарями.

8. 2011-10-02 в 07:32:49 | Автор
   

   Chernidar - згоден з Вашою логікою

   Проте капітан не буде нічого приховувати. Він просто хотів використати таланти сина відомого дослідника космосу за призначенням... Це було б набагато корисніше для цивілізації, ніж якби висококваліфікований винуватець махав лопатою чи кайлом на Землі чи Місяці.

   Крім того я надіюсь, що суспільство, коли відкриють шлях до зірок, стане більш гуманнішим і порушникам, які дійсно визнали провину, буде надаватись ще один шанс.

9. 2011-10-02 в 11:41:20 | Пан Мишиус
   

   Вместо названия корабля "«Поділля - 123»" я предложе более впечатляющее - "«Поділля - 12345»". Шучу, не обижайтесь.

   До вибуху реактора — 30 хвилин

   Числа в художественных текстах надо стараться писать прописью.

   Интересно, сообщения для компьютера составлял юморист?

   — Аварійна ситуація. До вибуху реактора — 15 хвилин. Екіпажу терміново залишити корабель. Дякую за увагу!

   Вот это "Спасибо за внимание" меня убило, хотя я понимаю, что автор написал так нарочно, чтобы разбавить пафос.

   А як би Ви поступили з "терористом" на місці капітана?

   Капитан решает только на корабле. Имеет право даже отдать террориста под трибунал и привести приговор в исполнение - никто не осудит.

   Но тут как раз ситуация описана нормально - главный герой - сын друга и т.д. Капитан поступил искренне и по-человечески.

   "Я зла не помню - я опять его возьму" (Высоцкий).

   Попадет в мой топ, но не потому, что шедевр, а потому что много в группе гораздо хуже.

10. 2011-10-02 в 21:56:20 | Chernidar
    

    Крім того я надіюсь, що суспільство, коли відкриють шлях до зірок, стане більш гуманнішим і порушникам, які дійсно визнали провину, буде надаватись ще один шанс.

    оце бачення якраз вимагає додаткового пояснення - хоча б кілька штрихів про гуманне суспільство

11. 2011-10-03 в 10:35:40 | Аноним
    

    відразу потрапляєш у стан напруги – вона передається від героїв читачеві. Гарна мова. Плавно описано, легко читається.