Повернутися на сторінку

Коментарів: 13

  1. 2018-12-06 в 14:39:38 | Сторонній

    О, тут уже можна поговорити про плюси й мінуси — досить непоганий рівень назагал. Почнемо, звісно, з мінусів:

    - припадок = напад;

    - автор надто хотів показати свої переконання на тему націоналізму, і насправді в творі переконання витісняють сюжет;

    - витікає з попереднього: погано розкриті персонажі, їхня мотивація не дуже виразна, співпереживати їм читач не буде.

    З плюсів:

    - непогана динамічна мова;

    - автор не розжовує все повчально, як дітям (глянути хоча б попередній твір), він лишає достатньо загадковості, щоб читач мав простір для самостійного усвідомлення подій оповідання;

    - автор любить багатокроківочки. Вони тут не дуже розкриті, бо їх затуляє роздум, але вони тут є.

    Ну і, не знаю, чи сприйме це автор як плюс, чи як мінус, але у цього твору немає майбутнього у масовій літературі — "середнього" читача він відлякає.

  2. Динаміка тут, звісно, є. І навіть ту мач, якщо чесно. За змістом це десь три твори, упаковані в один. Завершив читати, взагалі не зрозумівши, що там насправді відбулося. Плот-твістів стільки, що вже не ясно, націоналізм це гуд чи ні. Змішалися до купи руські, борщі, морфіуси та рокова білявка. Персонажі картонні, їх взагалі неможливо відрізнити. Щиро рекомендую не ускладнювати сюжет без необхідності та пам'ятати, що оповідання це не роман, нєвпіхуємоєне не впіхньош... wink

  3. На початку плуталися між собою Іван, Петренко та їхній шеф, але після повторного прочитання всі Івани стали на свої місця.

    Мовна мішанина збила з пантелику так само, як і головного героя, так що в цьому моменті його прекрасно розумію. Фактично кожен новий персонаж став радикальним поворотом сюжету. Динамічно, цікаво. Персонажів забагато, але камео Морфея посміхнуло. Страшно насичено, не встигаєш за подіями. Мабуть, через це очікування від зав'язки та фінал розійшлися в інші боки.

    Із опергрупою якийсь розрив шаблону - то вони кидають світлову гранату, то в силовиків при штурмі терористів немає зброї і всіх треба брати голими руками.

    А що виглядає дуже натягнутим - то це любовна лінія. "Підступне декольте"? Була Марічка, фотка, все гаразд. Марічка відшила - цілуєм останню знайому жінку. Якось це так виглядає х)

    Сюжету тут на більше оповідання smile Автору успіхів!

  4. Ох,хочеться заперечити панові Сторонньому, котрому сподобалось те, що автор не "розжовує" все, як дітям. Я, особисто, мало що зміг зрозуміти. Вир подій затягує так, що перестаєш розуміти хто є хто і хто є де. Напружила манера автора різко стрибати від події до події, до того ж, я не можу похвалитись здібностями поліглота, тому мало що зрозумів із деяких діалогів. І хоча ближче до закінчення картина стала вимальовуватись, однак початкові враження від сумбурості прочитаного залишились. Дякую та успіху вам

  5. 2018-12-07 в 21:51:26 | Божевільний автор

    Дякую всім за відгуки.

    Це оповідання задумувалося як божевілля, і схоже тут у мене є певний успіх. Щоб зрозуміти божевільного, треба самому побути божевільним. То ж вірмо в Україну! tongue rolleye

  6. Мені сподобалося,хоча я нічого не зрозуміла, хаха. Ну тобто заплуталася десь на половині, і що там та як у кінці - хм... Незрозуміло, чи націоналізм - це погано чи добре. Єдине: твір доволі сатиричний, це я вловила (здається))))

  7. Чесно кажучи, мені було важко сприйняти цей твір всерйоз (і мені чомусь здалося, що авторові так само).

    Причому, не можу сказати, що автор дурний, і тем він торкається серйозних. Але навіщо все це зводити на такі от реготуньки, я так і не второпав.

    Тому діла, нажаль, буде здебільше про погане:

    - Найгірше тут діалоги - живі люди так не говорять, хіба актори у поганому кині. Якісь помпезні, пафосні, загальні фрази, які нічого не кажуть про героїв, наче вони звертаються не один до одного, а читають лекції читачеві.

    - Спроба передати укр.транслітерацією ще принаймні 7 інших мов виявилась невдалою.

    - Познайомити нас з купою різних героїв, імена яких постійно змінюються в залежності від оставин? Вибачте, але я ще десь всередині перестав розуміти де там хто, і фінал це не виправив. При цьому купа надборганих в маскульту імен - доктор Лівсі, Морфіус, Бекхем.

    - Фантдоп? Ну він приблизно такий само приходелічний, як і все інше. Я намагався відшути логіку, але здався.

    До плюсів твору я б відніс цікаві сюжетні побудови і твісти, але вони втрачаються у цьому вінігреті, а інголи думак просто перескакує, наче автор загубив місцями шматки тексту.

    Загалом вийшов якийсь стьобно-сатиричний кліпово-нарізаний постмодерн, ніби пародія на Леся Подерв'янського, який замість того щоб набухатися, так накурився, що забув всі матюки shock

    Завіса.

  8. 2018-12-08 в 22:20:08 | Божевільний автор

    Р. В., дякую за коментар. Твір максимально серйозний і просто є спробою взяти тему в лоб. Саме запитання, яке наше місце у глобальному світі чимось нагадує комплекс меншовартості. То ж тут неоране поле для психології та психіатрії. А світ зараз прямує саме в бік божевілля.

    Кожен чує тільки те, що хоче чути. І читає в тексті те, що хоче читати. Байдуже є воно там, чи ні. wink

  9. Прочитала двічі, все одно не можу похвалитися тим, що до мене все дійшло.

    Коли щось, що не є ілюзією, видають за ілюзію, а потім якось мутно викривають цю підставу - плутаєшся, бо "оцетакповоротів" забагато.

    Я навіть автопошуком пробила по тексту слово "хмарочос" (натяки такі скупі, що ні, не помогло). Погуглила про Тональ і Нагваль (а, ок, Кастанеда, одразу стало легше, два світи, двійник шамана). Але не можу сказати, що мені стало від того щось от справді ясно. Що, існують одночасно два світи, паралельні один одному? От наш герой з'їв 2 таблетки, і нашим, і вашим - і ходить тепер туди-сюди, як хоче? І у світ, де подолані логічні ілюзії, і у світ, де є вухомови. А який із них справжній - тут без косяка не розберешся.

    (А, ну правильно, герой дує весь час, тому йому і відкривається Нагваль!))Воно не просто так!)

    Тобто я щиро люблю розбирати такі ребуси, але тут у мене склалося враження, що в пазл не доклали якихось частин. І тому весь твір - це якийсь вінегрет, бо твістів і ідей було забагато на такий обсяг. Ця насиченість зумовила ущільненість подій і динаміку, яка стала занадто "тигдичною".

    Щодо певної пласкості героїв і раптовості любовної лінії наприкінці погоджуся з попередніми читачами.

    Не можу сказати, що цей текст мені геть не сподобався, але якось так, ніби він сам до себе не зміг дорости.

  10. 2018-12-09 в 00:49:24 | Божевільний автор

    Дякую, пані Рибко. Все насправді дуже елементарно. Це просто умовне майбутнє де кожен чує те, що хоче чути. А хмарочоси всюди одні й ті ж. І тому вони підсвідомо непокоять героя.

    Реальність, де всі можуть спів-існувати мирно і дружно, в не залежності від того, якою мовою вони спілкуються, як дивляться на світ і які мають переконання. Хіба не утопія?

  11. Реальність, де всі можуть спів-існувати мирно і дружно, в не залежності від того, якою мовою вони спілкуються, як дивляться на світ і які мають переконання. Хіба не утопія?

    А друга - у якій почуття вважають логічною ілюзією і від них лікують у дурдомі?.. Це антиутопічний підклад утопії?..

    Або ж тут справді все простіше, ніж я собі навигадувала, або я ніяк не дожену думку.

    Про те, що всі чують, що хочуть, то ясно, воно в тексті є. І на цьому загалом усе?..

    Я не те щоб наїжджаю, я хочу зрозуміти, мені дійсно цікаво.

  12. 2018-12-09 в 23:32:11 | Божевільний автор

    Рибко, дякую за увагу до твору. Початковий задум складав кілька рівнів так би мовити "ракурсів". Перший ракурс: Україна, що домінує у світі. Ілюзія, що руйнується після глюку вухомовів. Другий ракурс: світова диктатура, що використовує головного героя. Ілюзія, якої героя хочуть позбавити у лікарні. Третій ракурс: там зване здорове суспільство, де всі небезпечні та незгодні приєднані до гіпнотизаторів. Ілюзія, якої герой позбувається після розмови з таксистом. На це є тільки натяк щоб заскочити читача зненацька. Тут вже вибачте, але була потреба вміститися у ліміт знаків. Загальна картина має складатися у пазл, що у глобальному світі можуть паралельно існувати кілька устроїв одночасно. І те як сприймати світ - залежить від ракурсу. Звісно слово "ілюзія" досить неточне, можна було б вжити "канал сприйняття" чи "режим оцінювання". Сподіваюсь не заплутав ще більше.

  13. Боротьба за волю – то, звісно ж, пречудово.

    Але понароблювати купу реальностей і не дати читачу явних міток, щоби він знав яку читає – то негарно якось...

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)