Повернутися на сторінку

Коментарів: 10

  1. Прикольно, сподобалось. На якомусь етапі думала, що оповідь знівелює до "Вождя червоношкірих" - добре, що цього не сталося. Правда, мільйон астробаксів тут просто для назви оповідання. wink

    Тим не менше, автору - удачі. Вболіватиму за Вас.

  2. Мені теж ввижався О.Генріsmile Мабуть автор свідомо вів таку аналогію, щоб в останній момент все вийшло інакше. Коротше, зочотgrin

    Щоправда гумор...надто примітивний, краще б вже без нього взагалі, або якось тонше, на рівні легкої іронії.

  3. Непогане оповідання. Початок не дуже захопив, але сподобалася середина та кінцівка. Дякую автору за приємні хвилини.

  4. 2011-09-27 в 12:29:25 | Аноним

    Гарне оповідання.

  5. Славно! Дякую автору!

  6. 2011-09-27 в 20:58:59 | Леді Джі

    Про що оповідання?

    Про кохання. Знову про кохання, яке перемагає все, навіть БОМЖАР (назва викликала різкий негатив).

    Навіщо мені його розповіли?

    Сюжет абсолютно лінійний. А героїня одразу ж заявлена як всемогутня, а отже вона не викликає співчуття. Що мені до якоїсь дівчини, яку всі кохають? Мені більш симпатичні злочинці, і наприкінці було їх жаль. Вбили людей, можливо не таких вже й поганих людей, ні за що. Кохання жорстоке? Чи не в цьому ідея твору.

    Але написано добре.

    Бажаю успіхів!

  7. Дякую всім.

    "На якомусь етапі думала, що оповідь знівелює до "Вождя червоношкірих"...

    Чесно кажучи, була в мене спочатку така думка -- побудувати сюжет за тою ж схемою, що й у "Вожді червоношкірих". Але в мене у процесі написання все, як завжди, змінилося. Крім того, переписувати О'Генрі невдячна справа -- все одно не вийде так гарно.

    "Щоправда гумор...надто примітивний, краще б вже без нього взагалі, або якось тонше, на рівні легкої іронії". Дивно, а моєму 12-річному синові сподобалосяgrinЯкщо серйозно, то примітивність гумору бомжів цілком відповідає їхньому життєвому укладу. А у випадку з радниками був задум постібатися, спародіювати навіть нашу систему. Видно, недопрацювала. Ну і зрештою, пишучи про такі високі матерії, як вічне життя і вічне кохання, дуже легко впасти в патетику. Мусить бути якесь протиставлення.

    Леді Джі, браво! Ви тонко вловили ідею -- кохання жорстоке, вічне життя безрадісне. Я,як і ви, на боці бомжів, вони живі й справжні. А ось Ел Меріда добре не прописана. Взагалі, як на мене, багато лишилося за кадром -- і це очевидний мінус.

    "Вбили людей, можливо не таких вже й поганих людей, ні за що". Їх не вбили, всього лиш перевели в іншу форму буття.Бути птахом не так уже й погано. Я б, наприклад, не відмовилася.

    "Знову про кохання, яке перемагає все, навіть БОМЖАР (назва викликала різкий негатив)".Я теж не люблю, коли все зводиться до такої банальщини. Тут так вийшло -- що вдієш! А ось абревіатура БОМЖАРА -- це скоріш хуліганська витівка. Я, бачте, невиправна хуліганка.smile

  8. Ідея: Гумор – це штука, звісно, прикольна, проте, як не дивно, важча для реалізації, ніж серйозні твори. Автор впорався з реалізацією наполовину.

    Не копай яму іншому, і все таке. І птахи, як символ Волі. 6/10.

    Сюжет: Простенький, банальненький, з мінімальною інтригою. 6/10.

    Реалізація: Претензій, загалом, не маю, проте читається місцями трохи важко. 6/10.

    Вердикт: Нічогенька трагікомедія про гроші і волю. На більше не тягне.

    18/30.

  9. Було б непогано, але бомжара, іменують, органА - все це русизми.

    Забагато епітетів підряд, в результаті у конструкціях типа "ими можна було веслувати змілілими річками" або "пружне тіло на довгих ідеальної форми ногах" не зразу й розбереш, де, так би мовити, кінчається тіло й починаються ноги. smile

    Або й взагалі "молодиця на ймення Я-лю з хрипким голосом". Гарне ім'я яке - "Я-лю з хрипким голосом".

  10. Дякую за конструктивну критику, панове. Сподіваюся, наступного разу буде краще. Каюсь, люблю побавитися словами, інколи й сама не помічаю, як гарне перетворюється у смішнеconfused На своє виправдання можу сказати лише таке: "Я еще не волшебник, я только учусь..."

Повернутися на сторінку