Повернутися на сторінку

Коментарів: 8

  1. Цікава тема стерилізації населення.

    Проте один серйозний момент не дає високо оцінити оповідання.

    В першому акті Емілія описується як лисе хворобливе дівча. Так я її і намалювала в уяві.

    Але другий акт, присвячений саме Емілії, розпочинається з її опису так:

    Вона завжди носила стару сіру сукню і мала сиве волосся — ще один поширений наслідок інформаційної стерилізації.

    Я вважаю цю розбіжність серйозною помилкою автора.

  2. 2019-12-10 в 19:21:29 | Лісовик

    На жаль не виникло розчарування, як того обіцяв автор. Одне з небагатьох більш-менш читабельних оповідань у групі. Відразу видно, що автор дійсно висловив свою точку зору і розкрив тему, а не намагався приголомшити читача як у решті текстів. Єдине, що псує враження, що все зображено плоско та однобоко. Ось гарні, ось погані. Хоча якщо розібратися, не все так однозначно.

    Успіхів.

  3. 2019-12-10 в 20:25:20 | Рав Еліезер

    Дуже й дуже добре оповідання.

    Пройняло.

    Сивина/лисина — дрібниця на тлі оповідання, де все дуже виважене, продумане й гарно написане.

    Гадаю, можу вітати автора у фіналі.

  4. 2019-12-11 в 11:33:59 | Поціновувач блискавки

    Розчарування викликала лише кінцівка. В оповіданні очікуєш побачити якийсь цілісний сюжет, а це скоріше останній епізод з життя Боні й Клайда. Але епізод сподобався.

  5. 2019-12-11 в 21:03:43 | Шпрота

    Печальний світ: прихильники сексу - безжальгі тварюки, стерилізоване населення - понурі бідаки. Обійняти й плакати.

    Читається бадьоро, хоч воно, звісно, надзвичайно гротескно-умовне,але якось зрештою не зрозуміло, у чому меседж. Хіба що "померти - найкращий варіант, бо так жити - це жесть".

  6. А мені не зайшло.

    Примусова стерилізація людей - дурня. Кохання роботів - знущання над моєю уявою.

    Все це нагадало серію "Футурами", тільки не смішну.

    Вибачте.

  7. 2019-12-13 в 06:26:31 | Вершник Кажані

    Далі дуже суб'єктивно:

    Опис світу і введення не зайшло, ну зовсім, пробирався прямо. Пара закоханих людей - щось середнє між тарантінівськими персонажами і командою Р (без Мяута). Сам стиль, який балансує на межі якихось філософських роздумів і приємного трешнячка, оформлений дуже дивно. І в певний момент ой як хотілось зменшити кількість філософії, і віддатися в обійми сюру, де роботи злягаються біля чувачка, який дає дуба. Але роздуми в стилі : "ким бути краще кастрованим чи ненормальним" тягнуть на себе ковдру, раз за разом. І роблять це так, що не зрозуміло, чи це відвертий стьоб над хайповими темами штучного інтелекту і наявністю/відсутністю емоцій, чи автор просто хоче закинути в цей мікс все-все-все і догодити всім. Тому, коли сприйняття перемикається на Футураму, як влучно зазначив коментатор вище - стає ок. Але як тільки перемикаєшся на драму - "мне хочется плакать" і не від драми. Дуже дивний мікс.

  8. 2019-12-14 в 22:48:17 | Фантом

    Мені теж не зайшло.

    Зрозуміло, що це гротеск і треш тут для атмосфери, яку автор змалював дуже яскраво та якісно. Але все одно жестяк)

Повернутися на сторінку