Хроніки миротворця

Хроніки миротворця

Неділя, 11 березня 2012 г.
Мітки:
Проглядів: 2443
Підписатися на комментарі по RSS

 

Над лінією вирію Коралового моря сідало сонце. По морським хвилям, розсікаючи воду з блискавичною швидкістю, неслись на гідроциклах п’ятеро спецназівців. Їхні чорні бронекостюми з бойовою екзоскелетною системою, обвішані зброєю і спец пристроями, омивались водою морських хвиль. Група, розганяючи гідроцикли до максимальної швидкості, перетинала водний простір розділяючий узбережжя Австралійського материка і суходіл островів Коралового моря.

Наближаючись к водним просторам, що омивали острів, спецназівці активували в своїх бронекостюмах пристрої які зробили їх візуально невидимими і вкрили їх полями, захищаючими від сканерів і термосенсорів ворожих охоронних систем стеження і захисту. Одночасно були активовані аналогічні пристрої, інтегровані в гідро цикли. Потім спецназівці перевели гідро цикли в режим анти гравітаційного руху і тепер транспортні засоби летіли над водною поверхнею не створюючи своїм рухом у воді ніяких коливань. Заряду в акумуляторах для антигравітаційного руху повинно було вистачити на пів години. Тепер наближення групи до острова не фіксували ніякі ворожі системи стеження, радіус дії яких був нікому з бійців невідомий, однак розвідка про їх активність попереджала. Діставшись до берега, група спинила гідроцикли біля узбережних піщаних пагорбів і висадилась на берег у їхніх схилів.

Ступивши на берег, спецназівці розвідувально-диверсійної групи миротворчого контингенту почали технічно готуватись до глибокого рейду в глиб ворожої території. Командир групи майор Борис і андроїд сержант Густав, разом з двома їм мало знайомими миротворцями Іоном і Леонідом, піднялись вгору на вершини узбережних піщаних схилів, і зайнявши там позиції слідкували за лісосмугою.

Експерт по маскувальним технологіям і технічно-тактичним методам протидії ворожим маскувальним і захисним технологіям Шон коротко проінструктував команду, попередивши, що на території острова діє ціла мережа прихованих автоматичних систем стеження і захисту периметрів. На шляху до ворожого об’єкту групі доведеться проминути візуально невидимі відеокамери, сканерні, сенсорні і детекторні автоматичні системи спостереження і контролю периметру. Крім цих систем за даними розвідки в лісі діяли невидимі автоматичні турелі і пастки. Технічний експерт проінформував команду про те, як можна виявляти і обминати всі ці системи захисту і спостереження, користуючись функціями герметичних броне костюмів і шоломів класу «Нічний диявол».

Перевіривши справність усіх функціональних систем бронекостюмів, група полишила піщаний берег і увійшла в темний нічний ліс. Пробираючись через зарості папороттю і різноманітних екзотичних рослин, переходячи струмки, проходячи по низинам і пагорбам, перетинаючи галявини і хащі спецназівці майже кожні 10-15 хвилин уповільнювали рух, оминаючи невидимі зором, але помітні для сканерів Шона автоматичні системи спостереження, пастки і бойові променеві турелі. Бійці теж бачили приховані системи стеження і захисту, але радіус дії їхніх сканерів був не таким великим як у Шона, який слідкував за тим щоб група обходила стороною небезпечні тропи і хащі. Відповідальний за прокладання безпечного маршруту експерт Шон ідеально справлявся зі своєю задачею. Бійці групи обходили небезпечні місця, тримаючись на безпечній дистанції від них.

Поки група йшла крізь занурені в нічний морок хащі, її командир – ветеран миротворчих військ Борис, вів записи в щоденнику за допомогою шоломного прибору зчитуючого думки і конвертуючого зчитану інформацію в електронний текст. В ті хвилини коли Шон по лінії зв’язку повідомляв про те, що попереду шлях безпечний, Борис розслаблявся і почивав вести записи в щоденнику. Коли Шон повідомляв про наближення групи до небезпечного місця, Борис відривався від записів і зосереджувався на обережному просуванні по небезпечній території. А коли група віддалялась від небезпечних зон і далі шлях на деякий час ставав безпечним, Борис продовжував робити щоденникові записи.

Борис прибув в Австралію місяць тому і вже виконав в регіонах червоної зони 19 бойових місій. Кожен раз прибуваючи в якусь країну, на нове місце служби, Борис починав поповнювати записи в електронному щоденнику, фіксуючи в ньому свої спогади і враження від тієї країни, в яку його занесла доля і служба. В світових ЗМІ і в Інтернет-мережі інформація про внутрішню ситуацію країн не завжди розповсюджують з об’єктивністю і в усіх деталях. Тому Борис, користуючись нагодою, завжди збирав інформацію про давні і недавні події, які відбувались в країні, в яку він прибув. Цю інформацію він збирав з усіх можливих джерел і аналізував її. Інколи це допомагало краще розібратись в ситуації, яка склалась в країні напередодні прибуття миротворчого контингенту. А загалом збирання інформації про історію країн з різних джерел було для Бориса чимось на зразок хобі. Пошук істини в світі не завжди об’єктивних в поданні інформації світових ЗМІ давно став для Бориса самим основним зайняттям, якому він присвячував більшу частину вільного часу.

Борис в перші ж дні після прибуття в Австралію почав заповнювати нові сторінки свого щоденника. В Австралії у нього майже не було вільного часу на збирання інформації звідусіль, так як це вдавалося йому під час служби в багатьох країнах. Рейди і спецоперації були такими частими що в нього ледве вистачало часу на сон. Тому він обмежувався збором випадково почутих пліток і розмовами лише з військовими урядових військ, з якими співпрацював. І записи в щоденнику він робив лише в лічені хвилини. Як от зараз, поки тривав довгий похідний рейд в глиб лісу, до ворожої бази, він продовжив заповнювати сторінки щоденника. Як завжди, перш ніш вписати щось на нову електронну сторінку, він вмикав в шоломному комп’ютері програму, перетворюючу тексти в аудіо, і прослуховував попередні сторінки, розмірковуючи над написаним і визначаючись з тим, які ще спогади про побачене ним і почуте від ветеранів громадянської війни записати на наступну сторінку.

14 лютого 2476 р. Запис був зроблений після бесіди з Австралійським журналістом – живим свідком подій що передували громадянській війні.

22 січня 2475 року в Австралії завершилась громадянська війна, яка тривала 11 років. Військовий конфлікт що розколов країну на дві охопленні полум’ям частини, розгорівся в ході конфронтації між двома політичними фракціями. Одна з них прагнула добитись поправок в конституції щоб надати усім Австралійським машинам зі штучним інтелектом ШІ громадянські права. До того часу майже в усіх країнах світу машини з ШІ отримали громадянські права, мирно співіснували і працювали з людьми. Машини з ШІ працювали в усіх сферах і галузях промисловості, в сферах науки і освіти, бізнесу і торгівлі, економіки, культури і спорту. Вони займали разом з людьми керівні і ключові посади в усіх державних і приватних структурах і організаціях, в тому числі в урядових і військових. Майже в усьому світі машини з ШІ очолювали корпорації і фірми, ставали банкірами та інвесторами. Вони мали право приймати участь у голосуванні підчас виборів і могли балотуватись на будь які посади. В усіх прогресивних країнах світу машини з ШІ співпрацювали і конкурували з людьми і жили з ними в мирі і порозумінні, під захистом і контролем однакових державних законів, рівних для всіх.

15 травня 2476 р. Запис був зроблений після бесіди з колишніми активістами громадського руху, який боровся за надання громадських прав машинам з ШИ.

Австралія довгі десятиліття лишалась країною, в якій машини з ШІ не мали ніяких громадянських прав і взагалі не вважались індивідуумами, яким притаманні характеристики і якості живих істот. В цій країні в програмне забезпечення ШІ встановлювали програми, блокуючі їх волю. 17 серпня 2464 року в Австралії після розпуску парламенту лідером країни шовіністом-роботофобом, в половині регіонів країни розпочались мітинги і акції протестів проти розпуску парламенту в складі якого в перше в історії була переважаюча більшість прихильників ідеї надання громадянства машинам з ШІ. Парламент не встиг здійснити поправку до конституції і дарувати машинам права і свободи. Машини і співчуваючі їм людські громадські маси, на мітингах вимагали від уряду проведення всенародного референдуму.

В ті дні політична, промислова і бізнесова еліта країни розділилась на дві потужні фракції. Еліта північно-західних регіонів країни підтримала протестуючих машин і людей заради збереження і розвитку демократії. Однак окрім офіційної, існувала і реальна матеріальна причина демократичної позиції цих кланів регіональної еліти. На той момент в світі, в якому домінували міжнародні політичні і торгівельно-економічні організації в усіх регіонах планети діяли міжнародні закони, які зобов’язували уряди всіх країн не порушувати права своїх громадян і ставитись демократично і толерантно до машин з ШІ. Країни які відмовлялись надати своїм роботам з ШІ громадянські права, не мали права вступати в міжнародні організації торгівлі. Тому та частина еліти країни, яка прагнула відправляти експортні товари на зовнішні світові ринки, фінансово і організаційно підтримала протестуючих машин і людей.

Інша частина еліти країни, контролююча південно-східні регіони, лишилась на боці уряду. Ця частина еліти хотіла до безкінечності експлуатувати машин з ШІ, використовуючи їх як фактично безкоштовну робочу силу оплачуючи лише ремонт, модифікацію і енергетичне живлення механічно-електронних рабів. Експлуататори не хотіли платити зарплатню і укладати трудові договори з машинами ШІ, яких вони не вважали сутностями, яких можна сприймати як рівних і тим більше як живих індивідуумів. Вони не хотіли втрачати свої колосальні прибутки, які мали в умовах існуючої системи безкоштовної праці машин з ШІ. Ця частина еліти, контролюючи регіональні ЗМІ, організувала розпалювання шовіністської роботофобської пропаганди проти машин з ШІ і налаштувала громадськість підконтрольних регіонів проти прихильників реформ і надання машинам громадянських прав.

В регіонах північного сходу люди підтримували машин заради демократичного розвитку країни і заради того, щоб роботи, ставши громадянами, змінили ситуацію на біржах праці. Через безкоштовну працю машин з ШІ в країні існував величезний відсоток безробітних громадян. Безробітні громадяни сподівались, що якщо машини отримають право обирати працедавця, вони зможуть вимагати зарплатню на саморемонт і само модифікації, розмір якої буде відповідати їхній високоякісній праці і високій кваліфікації. При такому розвитку подій працедавці будуть змушені брати на роботу окрім надзвичайно дорогих роботів не таких цілодобово працездатних, але готових на меншу платню людей. Таким чином на біржах праці в усіх регіонах з’являться вакансії для всіх громадян, маючих право на працю і бажаючих заробляти і жити гідно і безбідно, не виживаючи на державних виплатах, компенсуючих громадянам їх безробітний статус копійками. Громадськість інших регіонів країни мала ті ж самі проблеми, однак була дезінформована ЗМІ і тому не підтримала рух визволення роботів з ШІ.

29 серпня 2476 р. Записи були зроблені після бесід в офіцерському клубі, з людьми і андроїдами героями ветеранами громадянської війни.

Уряд оголосив в країні надзвичайний стан і силою військ розігнав мітингувальників в більшості міст країни. У відповідь на дії влади роботи і співчуваючи їм люди, активісти визвольного руху, в усіх регіонах північного-сходу країни почали штурмувати арсенали і наносити удари по урядовим військам. Еліта цих регіонів, користуючись усіма своїми можливостями, зуміла деблокувати контрольні програми у ШІ – військових роботів усіх військових баз північно-східних регіонів. Частина армії машин в мить перейшла на сторону антиурядових ополчень машин і людей. В ці дні почалась одна з самих кривавих громадянських війн за надання свободи машинам з ШІ.

В складі Визвольної армії регіонів Північного-сходу воювали машини і люди за інтереси машин з ШІ, однак в складі генштабу і в рядах офіцерського складу військ служили і воювали переважно люди. Урядовою Армією Південно-західних регіонів командували лише люди, а в її складі воювали у великих кількостях і машини з програмним забезпеченням, блокуючим їх ШІ, люди-контрактники і добровольці – шовіністи роботофоби. Через великий відсоток солдат шовіністів роботофобів урядова армія Австралії АУА воювала з дикою агресивністю, порушуючи усі правила цивілізованого ведення війни. Підрозділи ескадронів смерті АУА, в складі яких було 40% людей шовіністів, під час війни не брали в полон ні людей, ні роботів з Визвольної Армії АВА. Офіцери ескадронів смерті АУА ніколи не робили солдатам АВА контрольні постріли і не робили дезактиваційні постріли роботам. Вони з лютим вандалізмом повільно ламали і демонтували пошкоджених і не добитих одразу ж після бою роботів АВА. Вони катували людей солдатів АВА з дикою жорстокістю і скаженим садизмом.

Підрозділи карателів командос АВА, в складі яких були в основному машини, ШІ яких не був закований ніякими блокуючими контрольними програмами, брали в полон роботів з АУА, з метою блокувати їх контрольні програми і приєднати їх до армії АВА після ремонту. У відповідь на військові злочини офіцерів і рядових людей шовіністів АУА, роботи командос каральних підрозділів АВА не брали в полон людей з АУА і часто теж чинили над не добитими людьми люте фізичне насильство. Однак вони робили це не з метою отримання задоволення, а з метою досягти ефекту деморалізації ворогів відправляючи солдатам людям АУА відео і аудіо записи, зроблені під час катувань і страт поранених і нейтралізованих але не вбитих одразу ж людей солдатів АУА.

Обидві армії в ході війни зруйнували пів країни і вчинили безліч військових злочинів. Деякі битви цієї війни були справжніми бійнями і м’ясорубками. Війна мала то позиційний окопний характер, то час від часу армії обох сторін починали широкомасштабні контрнаступи на всіх фронтах. В деяких регіонах війська обох армій здійснювали диверсійні атаки на ворожі укріп-райони, бази і комунікації. В кінці кінців один з генералів АВА, який був людиною, організував дуже добре прораховану масштабну диверсійну атаку сотень тисяч диверсійних підрозділів на мережу ВПК в підконтрольних АУА регіонах. Диверсійна атака вдалась, і ВПК на довгі тижні припинив постачати на фронти зброю, боєприпаси, військову техніку і роботів для АУА. Скориставшись цим послабленням сил супротивника війська АВА здійснили вдалий широкомасштабний контрнаступ на всіх фронтах і розбили більшу частину армій АУА окупувавши 75% території країни. В той же рік уряд капітулював і підписав мирну угоду з політичною елітою, що очолювала сили АВА. АУА склала зброю і була частково розформована, частково влилась в нову єдину Армію Австралії. Уряд пішов у відставку. Новий уряд після виборів і після всенародного референдуму зробив поправки до конституції, надавши машинам з ШІ громадянські права. Австралія вступила в усі міжнародні організації міжнародної торгівлі. Фактично всі військові злочинці з обох армій АУА і АВА, люди і машини, предстали перед трибуналом і понесли покарання.

Однак, деякі дрібні військові злочинці з колишньої старої АУА, офіцери і рядові ветерани громадянської війни, шовіністи робото-фоби, зуміли не лише втекти і сховатись від правосуддя. Їм вдалося організували радикальні бойові угрупування і почали вести антиурядову партизанську і терористичну війну. В зруйнованих і спустошених війною регіонах, межуючих з узбережжям Коралового моря, почали відбуватись локальні збройні сутички між бойовиками радикалами «Союзу Героїв Громадянської Війни», «Ліквідаторами машин» і підрозділами урядових внутрішніх військ. Угрупування бойовиків робото-фобів не мали спільного командування, вони мали лише спільну загальну стратегію дій і мету. Вони не були цільною армією. Вони ділились на бойові спец групи трьох типів. Кожна група рідко взаємодіяла з іншою групою.

Диверсійні групи влаштовували теракти, знищуючи роботів і усі промислові і сервісні будівлі і комплекси споруд в яких виготовляли, ремонтували, модефіковували і програмували роботів, надавали їм різноманітні сервісні послуги. Ліквідаційні групи вбивали людей і роботів працюючих в сферах політики і адміністративного регіонального і районного управління, у внутрішніх військах, а також вони вбивали і звичайних роботів при нагоді. Бойові штурмові групи нападали на конвої і патрулі поліції, захоплювали адміністративні і приватні будівлі з метою влаштовувати там різанину. Всі ці бойові організації нічого не вимагали від уряду. Їхньою ціллю була помста переможцям.

2 липня 2475 року, уряд попросив міжнародні організації ввести в регіони Австралії з нестабільною обстановкою контингент миротворчих військ. В тому ж році миротворчий контингент висадився у військових портах і на аеродромах країни і взяв під контроль нестабільні регіони. Командування миротворчих сил в цьому регіоні світу оголосило п’ять регіонів країни, межуючих з узбережжям Коралового моря зоною активності антиурядових і антидемократичних радикальних сил.

Ці регіони були оточені по периметру кордону миротворчими і урядовими військами, на суходолі і на лінії узбережжя, з метою встановлення контролю над зоною, в якій все ще відбувались локальні бойові дії. Ця зона була названа Червоною Зоною. Міжнародні організації які двісті років тому прийшли на зміну ООН поставили перед миротворцями наступні стратегічні задачі. Миротворчі війська повинні були допомогти державним внутрішнім війська підтримувати порядок в регіонах оточеної зони. Миротворчі війська повинні були усіма можливими силовими засобами протидіяти силам радикальних бойових угруповань робото-фобів. Елітні спецпідрозділи миротворчих збройних сил повинні були співпрацювати з державною розвідкою і державними внутрішніми військами під час операцій проти угруповань бойовиків. Особливі надії покладались саме на спецназ миротворчих військ, який повинен був знайти і знищити всі таємні бази бойовиків-радикалів в усіх регіонах оточеної військами Червоної Зони.

8 жовтня 2476 р.

Зараз, коли я вже на пів шляху до осередку зла, я згадую як був включений в склад спецгрупи командуючим миротворчих військ Мікеланджело. В цей день, я з Густавом прибув з Військової бази ВМФ Миротворчого контингенту в штаб Головної військової бази миротворчих сил, діючих в Австралії. В кабінеті, окрім командуючого, сиділи десять офіцерів-експертів тактиків і розвідників. Командуючий часто довіряв саме нам виконання найбільш відповідальних і небезпечних спецоперацій. Цього разу він знову обрав нас для виконання місії. Він сказав, що миротворчі спецслужби в період останніх тижнів отримали багато інформації від розвідувальних служб Австралії. Джерела якими користується Австралійська розвідка надійні, це кроти, які діють в складі радикальних організацій. Нажаль у бойовиків гарна контррозвідка. Кроти, працюючі на австралійську розвідку, встигають надіслати лише по одному повідомленню в центр. Після чого їх миттєво виявляють контррозвідники бойовиків і знищують. Тому даних завжди мало для того щоб уявити повну картину.

Відомі лише приблизні координати таємних баз бойовиків в Червоній Зоні. Всі вони під землею. Де саме, все ще невідомо. Підземні бази захищені сучасною технікою від супутникового сканування літосфери. Миротворчі розвід служби ніякою технікою не можуть виявити під землею бази ворога. По частинкам збираються данні від кротів і від розвідників рейдерів. Розвідники рейдери іноді в ході переслідування бойовиків знаходять тунелі і таємні входи в шахти. Однак бойовики завжди помічають за собою хвіст і миттєво підривають входи в тунелі довжиною в кілометри, причому не обвалюючи, а знищуючи анігіляційними вибухівками всю лінію підземного тунелю. Так щоб до них ніяк не можна було докопатись розкопуючи обвалені тунелі. Є інформація що цих мереж підземних тунелів між базами і поверхнею десятки тисяч під регіонами усієї Червоної Зони. Є навіть інформація про те, що існують бази бойовиків на островах Коралового моря. На тих що виникли 250 років тому, в часи планетарної кліматичної катастрофи. Таких островів, покритих лісами, в Кораловому морі десятки.

Спочатку штабу не було відомо, як ці бази можуть там існувати і досі діяти. Миротворчі ескадри ВМФ і крупно габаритні військові роботи берегової служби охорони контролюють периметр вздовж усього узбережжя, межуючого з Червоною Зоною. Водний простір над водою безперервно сканується роботами берегової охорони – Тритонами 4000, які одночасно просвічують дно сонарами. Ніхто там не пропливе й не пролетить. Потім стало відомо, що бойовики зробили підземні тунелі між островами і материком під дном Коралового моря. Недавно в штаб надійшла інформація про те, що саме на островах розташовані основні бази і тренувальні табори бойовиків. Деякі споруди баз бойовиків напів підземні і збудовані по технології завдяки якій вони можуть підніматись з під землі перебуваючи лише під прикриттям джунглів, а при потребі ці споруди можуть занурюватись під землю на десятки і сотні метрів. Ці споруди також як і материкові захищені спец технікою яка не дає супутникам їх виявити.

В штаб 24 години тому надійшла інформація з координатами місця розташування центральної бази на острові Грін Сакралл. Верховне командування, проаналізувавши інформацію, негайно відправило зі штабу в Європі наказ в період найближчих 24 годин сформувати малочисельну розвідувально-диверсійну спецгрупу з найкращих спецназівців Австралійського миротворчого контингенту. Мета операції – висадитись на острів і уникаючи ворожих патрулів та закамуфльованих укріп-пунктів, потрапити на територію центральної бази бойовиків. Група повинна без сутичок з ворогом пробратись в глиб комплексу бази і користуючись наданими координатами потрапити в серверний центр центральної бази і під’єднатись до головного сервера. Головна наша мета скачати з центрального сервера координати всіх острівних і материкових підземних баз бойовиків. Після чого група повинна вийти за межі радіусу дії захисних систем бази, блокуючих всі радіо передачі. Самим складним для групи етапом операції буде не помітне проникнення на базу і в серверний центр. Командири бойовиків в одну секунду можуть знищити сервери бази, щоб не дозволити нашій групі заволодіти координатами інших баз. Аеро-космічна військова авіація і космофлот миротворчих сил, в цей час вже чекали на геостаціонарній орбіті сигналу командування. Все що їм було потрібно для знищення всіх підземних баз анігіляційною високоточною зброєю це координати цілей.

До складу групи увійшли ще троє експертів з елітних спец військ миротворчого контингенту. Один експерт – професійний хакер. Інший експерт – спец по використанню маскувальних технологій і по протидії ним. Третій експерт повинен виконати індивідуальне завдання, доручене особисто йому. Він професійний ліквідатор. Після того як група пробереться в комплекс бази і скачає необхідні данні, він користуючись наводкою крота, відправиться на полювання на командирів бойовиків. Він не вб’є їх, він поранить їх кулями з нанороботами, які захоплять організм і мозок об’єкта, після чого поранені командири почнуть виконувати накази, які завантажать в їх свідомість нанороботи. В результаті ті командири бойовиків які переживуть орбітальний і авіаційний обстріл підземних баз анігіляційною зброєю, з часом вийдуть на зв’язок і на контакт з усіма іншими вижившими лідерами радикального руху робото-фобів. І вони ліквідують усіх лідерів радикальних організацій робото-фобів після чого накладуть на себе руки. На цьому завершиться ця затяжна конфронтація. Миротворчий контингент поверне в усі регіони Австралії мир і стабільність.

Перенісши з пам’яті в електронний текст ці спогади і роздуми, Борис завершив запис і закрив електронний щоденник в шоломному комп’ютері. В ці хвилини група перетнула периметр території бази бойовиків радикалів. Група невидимих спецназівців минаючи захисні системи бази і пости охорони, просковзнула в один із входів в напівназемний-напівпідземний комплекс бази. Вся операція в середині комплексу протривала 54 хвилини і завершилась успішно. Група працювала так професійно і злагоджено, що все було зроблено без шуму і крові. Коли данні були скачані з сервера, ліквідатор миттєво відколовся від групи і зник в глибинах підземного комплексу бази. Основна частина групи полишила комплекс і територію бази не здійнявши тривогу.

Пройшли три години. Борис з Густавом стояли на березі материкового узбережжя, на них летіли бризки води кожен раз коли хвилі Коралового моря бились об піщаний берег. На лінії нічного освітленого місяцем вирію виднілись далекі острови, які зараз сяяли яскравим червоним маревом. З зоряних небес на сяючі острови до самого світанку падали смертоносні промені анігіляційної зброї, знищуючи матерію лише обраних сканерним прицілом споруд і живих цілей. Потім такі самі промені орбітальних аеро-космічних крейсерів знищуючи підземні об’єкти бойовиків, очистили всі регіони Австралії від зла, породженого злом минулого. Тоді Борис ще не знав, що вже через рік, держави світу створять міжнародні організації які зберігатимуть мир в усьому світі, не повторюючи помилок попередніх міжнародних організацій. В цей день 8 жовтня 2476 року, Борис загасив полум’я останнього військового конфлікту в історії людства.

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>