Дзвінок

Дзвінок

П’ятниця, 24 лютого 2012 г.
Мітки:
Проглядів: 2882
Підписатися на комментарі по RSS

Коли  боги хочуть нас покарати, вони дослухаються до наших молитов

Оскар Вальд

Багатьом людям наш світ видається  місцем цілком передбачуваним.

Одним він видається нудним і  примітивним, інші страждають від лих, нещасть та грізних ударів долі, відтак як декотрі зажираються і розважаються, ніби в останні дні Помпеїв, вважаючи цей світ найвдалішим місцем для втілення фантазій ледачого розуму.

Юрми інтелектуалів перелицьовують ментальні жуйки,  відчуваючи свою важливість та вагу, тоді як армади їх апологетів страждають від власної недолугості та пнуться видряпатись попри перших на гламурне світло замилування посполитою юрбою…

Проте, справедливості  ради, треба зауважити, що кожен з нас, попри позірну простоту оточуючої реальності моментами відчуває якусь невловимо дрібну фальш та неправильність нашої дійсності. Ці, не окреслені чіткими рамками «збої програми» вчені-психологи дуже вдало поясняють такою собі притаманною людству властивістю, як індивідуальна шизоїдність. Власне ця вада і є підґрунтям та рушійною силою всього різнобарв’я нашого духовного життя – від релігійного світогляду до державного вуайєризму…

Ой…

Тьху. Яка дурня.

Навіть не знаю, як і почати свою розповідь…..

Бо,

Життя – надто серйозна річ, щоб говорити про нього серйозно

Оскар Вальд

Як не крути, а будь-яка розповідь про світ, людей та природу так чи інакше є традиційним розумуванням про речі,  про які ніхто не знає достеменно нічого істотного, лише поєднані химерною фантазією конкретного автора уривки часткових істин …

Пригадалося, дивився документальний фільм, де старий орангутанг намагався забивати цвяхи у дошку, наслідуючи експериментатора…Які напружені, хоч і недоладні спроби та який жалюгідний результат. Бідна тваринка навіть кілька цвяхів криво і косо напівзабила та й переможно витріщилася на дослідника…- дивися, я також так можу, як і ти !!!

Жах. Просто кошмар.

Страшенно  шкода бідну звірючку, яка навіть не розуміє скільки їй ще до істоти  розумної треба простувати. А тепер уявіть, що ми є в порівнянні до більшості цивілізацій, бо без сумніву знаходимось на дедалі більшій віддалі від них, ніж ми і наші брати менші…

То ж , скажіть - наскільки поняття істота розумна до нас може бути застосоване ?

Ото ж бо і є …ми достатньо розумні, щоб розуміти свою недосконалість, але не настільки просунуті, щоб її виправити…

Та напевне краще почну все по-порядку.

Спочатку Був  Дзвінок.

Написав і самому стало смішно – чиста калька з Книги.

Але як би там не було – Дзвінок вирішив усе…

Голос був такий об’ємним і оксамитовим, наче у ведучого з телевізії або у знаного співака. І що головним чином мене вразило у голосі – то було відчуття сили і влади, яку він випромінював.

- Привіт, старий! - запанібрата звернувся до мене голос, одначе я був на 100% впевнений що серед моїх знайомих ніхто таких обертонів не демонстрував…

- Вибачте, шановний, мені здається, що Ви помилилися номером, - автоматично зреагував шаблон мого мозку.

- Ну що ти, дорогий друже. Жодної помилки. Про тебе ми знаємо усе. Чекай інструкцій. Готуйся здійснити усі свої мрії…, -  голос звертався до мене, як до старого друзяки, хоча те, що він говорив - свідчило про прямо протилежне. І о, диво-дивне, та попри усі владні нотки, у голосі явно відчувалася ввічлива шанобливість та якийсь…смуток.

Та не встиг я спромогтися на бодай ще одне слово, як зненацька у трубці почулися гудки.  Відбій….

Дивний дзвінок.

Спочатку я його відніс до тих курйозів та недоладностей, які супроводжують кожну людину своїм артефактним шумом протягом усього життя. Та невдовзі все змінилося…

*

…британський дослідник Лі Кронін з Університету Глазго створив клітини за типом живих але з металу.  Багатофункційні «клітини», створені Кроніним, складаються з крупних пухирчастих сфер  поліоксометаллатів, отриманих з ряду атомів металів, як вольфрам в особливому розчині хлориду натрію. Отриані структури, подібні до живі клітини дослідник називає «неорганічні хімічні клітини» або iCHELLs

Lee Cronin,  Cronin Laboratory  School of Chemistry  WestCHEM,  Joseph Black Building  University of Glasgow,  Glasgow, G12 8QQ,  United Kingdom

Вічно на очі потрапляє різна дурня…

Шукаєш цікавий матеріал, а в очі ніби випадково впадають різні клапті уривків інформації. Такий собі вінегрет не першої свіжості і переважно сумнівного походження.

І нема на то ради  -  ми тепер всі риємося в смітниках електронного мотлоху, шукаючи невідомо де, невідомо що і незрозуміло навіщо…Отак во би й взяв ті всі інтернет-ляпи і зібрав їх докупи в таку собі прикольно-продвінуту книзю та й став би Автором Чудовим. Красота! …Ех, як же жаль, бо здається мене вже випередили якісь самашедші…

Та не біда. Бо оживляти своїми фантазіями мертве залізяччя якось не по-людськи…

Мимоволі пригадався один мій приятель, який прямо-таки одухотворяв комп’ютерне «джалізо». Він попри міцне матеріалістичне виховання  - постійно знаходив якийсь прихований підтекст та умисні дії навіть у звичайного офісного начиння….

Він боявся тролейбусів, старих хижих ЛАЗів, які лиховісно щирили до нього зубаті радіаторні решітки…Чесне слово, одного разу я сам чув, як двері трамваю клацнули з гільйотинним звуком посеред посадки і мало не зхряпали мого приятеля – а коли він усе-таки вислизнув – механізм заревівів і заскреготав ображеним ревом Акели, що промахнувся…

Хоч це й дурня,  та коли я його слухав, то чесно скажу – деколи аргументи були ну дуже вже переконливими…

...Випадкова пошкоджуваність файлів – прямо пропорційна їх важливості…

    Відновити можна лише файли, які не мають практичного смислу…

    Факс ніколи не зіпсує спамову рекламу…

    Принтер псується виключно в момент найбільшої необхідності… 

Та що там мій товариш з доісторичної ери матеріалістичного кретинізму, якщо  навіть теперішні діти, які разом із штучним молоком, отриманим йонним селективним катіонуванням, а також щедро напомповані  абеткою мікроконтролерних гаджетів – спілкуються із своїми говорящими бовванами як із живими істотами…

- Він вас не любить – так підсумувала сусідка, коли їх відик не захотів читати записаний мною фільм про літні подорожі….

А питання було  просто у непідтримуваному  форматі стиснення того застарілого залізяччя, яке продали як найкрутіший Хай-Тек…

І знову, як завжди…Налаштував, переписав, розчитав…відновив…І нічого особливого у тих комп’ютерах немає…ні у часи Іскри, Променя, Наїрі-К……на в часи ХТ, АТ, Пентіумів 1,2,3, 4…

А тим більше тепер…

Хто  нині зацінить  вдалий запуск Windows for Workgroup v.1  на АТ-286 з RAM 256 та 10 Мb HDD…

Ох і безглузда ж треба сказати то затія , успіх  якої ще більше підкреслив її дебільність…

Отак ото і живемо…

Сам не знаю, але якось так мимоволі приєднався до армії відданих рабів нашої мертвої машинної цивілізації, і ніяке мистецтво не врятувало. Прокинувся у мені морлок – і веселий та безтурботний елой рішуче повісив на цвяшок гітару, закинув віршики і малюнки…

Затим смертю хоробрих впали  - спорт, випивка, сигарети, дівчата,…

А що залишилось. Та все залишилось. Проте якось так… інакше…

З іншого ж боку,  як  запеклий львів’янин, періодично хочу прийняти смертельну дозу ковбаси, коли «Карпати знов програють футбол»…та зрештою знаходжу розраду у філіжанці кави з ваніллю, кардамоном та аїром.. Ех, які розкішні кави ще вміють варити у Львові…

Ще вміють.…Вміють ?..

Затим, розкладаю на столі палмтоп – зручна фігнюшка – і продовжую розрахунки як не ежектора то твердопаливного газифікатора…

Бо як не крути, а все змінюється. І зміни ті нікого не тішать. Залишається  без змін тільки кава і робота. Перша тому, що апріорі є різною, навіть взята з однієї партії. А робота, вона як Протей влізає у життя в різних личинах від банального хобі, до тривіального заробляння на шматок хліба з маслом. Не розумію, як переважна більшість людей ходить все життя на одну і ту саму роботу. Одні і ті ж лиця. Думки, які вже давно є загальними, як спільним стають  навіть особисті стосунки. Від страху напевне. Від страху на щось реально впливати і за щось відповідати.

Відповідальність - то те від чого всі біжать як …від ладану…хоча на словах – відповідальність то така річ, яку вголос залюбки проголошують лише будучи на 100% впевненими у власній непричетності і гарантованій безкарності.

Напевно, внаслідок  бажання  різноманітності і як втеча від реалій нашого життя й обирається професія з переміною місць….наприклад в так званих інжинірингових фірмах.

Робота в інжинірингових фірмах дуже різна, але завжди непередбачувана та цікава.  Як сказав мені один знайомий, скромний трудівник інтелектуальної праці, на моє питання, тоді ще юного інженерика - чому ж він сам не захищає дисертацію - цілком  лаконічно:

 – я не маю зайвих грошей на такий непотріб…

Уявіть собі цей чоловік написав тисячі (!!!) статей,  десятки дисертацій … різним ученим…

 кілька десятків авторських та патентів, навіть кілька відкрить оформив різним мудрикам..

Якось, я його запитав – невже все ради бабок…

- Хлопче, невже мені хтось би дозволив на свій розсуд займатися усім тим, що я роблю…- спокійно та миттєво він відреагував, ніби заздалегідь чекав на саме  таке питання

Тепер я його розумію…. Вже стареньким дідком він  звалив з України  в  Америку, і далі працює вже там… на трьох роботах, не рахуючи дрібних халтур…

І втік він не від біди, а від нудьги і нашого уряду, який затрахав народ своєю жадібністю і негнучкістю…

Шкода старенького – які класні планерні рушниці ми малювали за рецептом геніального Джона Конвея…

Не чули такого…Чудасія …так це ж було вже недавно …в 1970 році…

… спочатку на міліметровці, а вже потім на різних компах починаючи від ЕС-1022 ми проектували  кліткові автомати – всі ці паразити, паровози, планери, смертотверди, привиди…райські сади…

Все пройшло, минуло, як із яблунь білий дим…Ніц нема… все десь поділося…

Інженерія в Україні померла. Максимум – то копіювання чужого…а в основній масі - бездумне використання нав’язаного ринком застарілого відстою…

Чому я не звалив – не знаю. Пробував – добре мені було…але чомусь не зміг…

Гордитися гарною кредитною історією – то не для таких як я…

Якби елої лише могли уявити -  як сильно морлоки деградували за останні 50 років !..

Та і скільки людині треба. Роззирніться навколо.

Купа автоматики, гаджетів. Хто їх проектує, обслуговує, модернізує ?…

Кому і для чого вони служать ?

Бо ж не в академіях та інститутах, де посмертно засіли релікти абсолютної безнадії і аферизму то все розроблено…Скажіть, чому можуть навчити ті, хто нічого не виробляє крім паперових та інформаційних файлів…

Все що ми бачимо навколо…виробляють інжинірингові фірми…Інститут – то перша стадія посвячення. Обов’язкова, але недостатня…

Людей із іскрою божою не так вже й мало…Та як казав мій вчитель – боятися треба не дурня із вогнем у руках, а дурника із вогником у голівці…

Озирніться, бачите - що ті дурники натворили навколо…

Бо як відомо – навіть найменші  несвідомі дії одного активного ідіота, руйнують свідомі, продумані та творчі зусилля сотень мудреців…

А те що мудрих і розумних людей безліч  - знають всі. Ми їх зустрічаємо щодня і з дитинства до смерті постійно вчимося на них не зважати та ігнорувати…

Якось, один мій знайомий, коли я запитав його про гомеопатію мовчки показав мені дещо про пристрої Фере та Тарханова…без яких  лікування гомеопатичними засобами те ж саме, що й водіння автомобіля вночі без увімкнених фар…

Дивно, але й досі не розумію чому ці прості методи не використовуються не лише офіційною медициною, але і усіма нами…

І не у вигляді сміховинного поліграфу – а простого приладу який покаже як реагує організм на будь-який чинник – від  ранкової прогулянки до котлети в столовці…

Тому що тупенькі …і байдужі ?..

Чи  тому ж,  чому похоронили знезараження питної води пероксидом водню та іонами срібла…-  бо занадто ефективно ?..

Санітарними нормами встановили норму вмісту срібла у 0,05 мг/л (50 мікрограмм !!!), бо ще трохи …і бактеріям, вірусам вже не було б шансу…

Тоді  як для токсичної міді не шкода дати й  1 мг/л  (1000 мікрограмм)….

Та що там, почитайте роботи хоча б А.С. Кульського…Як там… in aqua sanitas… 

Для чого вакцинація, коли срібно-пероксидні препарати  розправляються з стійкими формами вірусів …точніше не розправляються – а  їх «умиротворяють» …

Ясно що таким чином не заробиш  мільярдів на вакцинації ?...

А ті всі калгони, розроблені в 19-му столітті для луження парових та водогрійних котлів, і які годяться для пральних машин значно менше ніж коровам сідла та стремена…

А чому б не дати звичайних комплесонів, типу Трилону Б, який навіть в уролєсані використовується…і яким визначають аналітично твердість води, оскільки він зв’язує в свої клешні солі кальцію і магнію при рН понад 8…

Бо ста грам Трилону (4 грн.) плюс підлужнювач – сода (рН>8) вистачить на  рік прання  для  пом’якшення води…

А сотні стандартів на гайки, труби, пластики…Повний розрагдіяш і бардак…

А на вершині світова фінансова система,  де банкам списують віртуальні трильйони, щоб створити хоча б видимість балансу…

Таке враження, що наше земне життя зрежисоване нашвидкуруч і далеко не воно є  головним призначення цього світу….

От, махнути би геть звідси на чарівному кораблі понад гори, найвищії хмари…

Мої роздуми про гарантований глобальний кабиздець перервало повідомлення. Затим ще і ще – знову гора спаму…

Десяток разів повторено – платформа Гребеннікова…власними руками…

Викидав. Повертається. Не витримав – лукнув у пошуковику…

Сотові структури з  фольгованим гетинаксом і дротиками у кожну чарунку… підключив звичайний високовольтний  трансформатор від китайської запальнички і…

…спробував - працює…

Тільки електромагнітні поля дуже шкідливі утворюються…аж квіти на вікні жовтіють…

От якби ще це виправити, думаю…

Надходить повідомлення – лікування ефектом  структур Оскара Коршельта .

А квітам – мішанка  на основі карбаміду…

Спробував  екран – супер…заодно і термоядерний синтез за Колдамасовим екранує від гамма квантів…

Ото так якось воно все собі  і пішло…

На воду з криниці  вчепив гідротаран, потім   фільтруванням на фулеренному нанопіску   у шарі Шмутцедеке…Настій омели для відновлення кольору волосся…

Працює. Працює…

А що вже далі було – то не в казці описати, ні на виборчі обіцянки присобачити..…

Мікровібраційні пристрої за типом Шомрі - комари всі втекли, а потім щурі…

Біокоректор Додонова-Вейніка. Прикольна штучка.

Податківці прийшли у фірму і допомогли виправити помилки у звітності…

Навіть  від кави відмовилися…

Директор, генетичний атеїст та самодур  почав ходити у церкву…і не тільки в католицьку поряд…а здається навіть в адвентистку  та  методистську….та став волонтером Червоного Хреста…

Електричне опалення  у вигляді теплогенератора Шаубергера-Потапова не потребувало електричного струму…лише для старту пуск від акумуляторів…

А літом  повітряне кондиціонування вихровими трубками Хенша-Ранка охолоджувало корпус фірми, відреставрований філософським каменем , що був просто полімер бетоном залитим у формі величезної піраміди…

Стіни грандіозної будівлі прикрашали дорогоцінні камені із штучних алюмосилікатів.

Алмази спаяні у гігантські структури брильянтів кавітаційними прес-машинами за циклом Шестеренка.  Величезна карта ізостерів Болотових була прикрашена неймовірної краси новими кристалами - назв яких людство так і не встигло вигадати…

Движки автомобілів перевели на повітряне пальне за Клемом та Теслою…Бензин або спирт лише при запуску…

мікроавтобус переробили на антигравітаційний піпелац…

Далі ефірний екран, який захистив корпуси фірми від несанкціонованого доступу просто перемістивши його на кількасот наносигів вбік від поточного часу…

Метаморфози почались і  з людьми. Структури Цзянь Кяньчена напевне подіяли…

Масовий перехід у «сонцеїдство»  з практично повною відсутністю  потреби в їжі…

Звірі змінилися…зникли хижаки…

Навіть комахи стали якимись такими лагідними, приємними і домашніми, як колись коти…  

Інтелектуальні здатності почали трансформуватися – люди не потребували слів.

Також, люди  почали переміщатися спочатку без машин у просторі…а потім здається  і  в часі…

Міста почали інтенсивно розбирати …

Природа відновлювалася на очах…

Процес пішов по цілому світі…

Правда, чомусь я наче випав з цього світла життя…

Чи точніше якось розсинхронізувався..

Час від часу я ніби повертаюся у час до початку змін…потім все навкруг починає вібрувати і я бачу картини змін як у кіно…

Потім знов усе нормально…

Правда з кожною новою вібрацією змін видно дедалі більше – дещо побачене навіть не можу до пуття описати…

Вібрації реальності робляться дедалі тривалішими…

А нещодавно голос…наче коментар сказав 21.12.2012   21 година 12 хвилин 20 секунд..

Майнула думка – ось воно час квантового переходу…

А потім що…

- Нічого, все залишиться незмінною фантомною матрицею , тоді як більшість людства перейде  на вищий квантовий рівень. -  спокійно та чітко пролунала думка Коментатора..

- А я, як же…, - вирвалось у мене…

- Ти Спостерігач, довільно вибрана точка відліку. Середня людина у всіх відношеннях. Найтиповіший  і найзвичайнісінький…Тому для тебе зміни не призначені. По тобі проходить вісь змін. …Зрештою ти єдиний представник людства у котрого все збалансовано…жодна твоя риса чи здатність не перевищує середнього загальнолюдського показника…

- Мені стало трохи досадно, трохи образливо, трохи злісно…

- Все в нормі, Не хвилюйся. Коли всі підуть, тобі залишиться матриця…вона вже своє відпрацювала – так що будеш собі конструювати, що і як захочеш…

- А ви хто, чи що…- моє питання викликало таку сильну вібрацію, що мені здалося ніби за межею нашої реальності, яка вібрувала ніби драглиста медуза на невловиму коротку мить вималювалися якісь чіткі геометричні фігури, джгути сіткових структур, монодів та блискучих порошкоподібних хмаринок…

- Невже ми - це лише комп’ютерна матриця – розпач у моєму голосі розвеселив Коментаторів.

- А що поганого у матриці. Це одна із форм існування цього світу, яка залишиться навіть коли людські індивідуальності трансформуються  у наших формах…Люди це зародки  вищих істот, якими є істоти синтетичного енергетичного плану…А середовище нашого існування  безмежний і вічний ефір,…Прощавай сингулярна крапочка…будь добрим наглядачем матриці…доки не прийде новий цикл розмноження нашої раси…

Який важкий бодун.

Спробував закурити – тютюн ніби видихався…

Вода з під крану потекла в’язким струменем олеуму…

Потиху вийшов на балкон дихнути свіжим повітрям із понад 5 % кисню, який обпалював легені, ніби карибська кислота пальці збирача гарпіуму…

Молода сусідка злетіла на своїй ступі і привітно помахала помелом, з якого злітали іскри магніто-динамічного турбодвигуна…

Реальність схоже все-таки стабілізувалась… Чи ж надовго ?..

Із полегшенням натоптав алькаритмом трубку з кисетної таракуцьки…

Оранжеві парпузи пурхали над моїм бунгало…

Все було як завжди – на великому фіолетовому небі світили чотири прекрасних місяці – Ор, Фор, Мор та Кор…а яскраве світло подвійної зірки АбраКабра відкидало глибокі зелено-сині тіні …

Лава Огу…то ише Он..

А починався допіру День Сотий перед

Днем ПЕРШИМ…

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>