Повернутися на сторінку

Коментарів: 15

  1. 2020-03-14 в 14:37:49 | Ловчиня птахів

    Дуже гарне оповідання.

    Написане майстерно. Спершу думала, що буде щось про гори, а виявилось, що це одна з варіацій на теми "світу неорганічних істот", як писав пан Кастанеда.

    Успіху!

  2. Очень понравилось, прочитал на одном дыхании

    Удачи автору!

  3. 2020-03-28 в 12:21:07 | Спостерігач

    По-перше кацапізми. Їх треба з мови викоріняти.

    У вас легеньке оповідання. Навіщо ставляти перобтяжнуті прерозятгнуті конктрукції, аля Лавкрафт які мають нагнітати атмосферу?

    А в чому сіль оповідання?

    В чилу що в героїв має бути мотивація а в сюжету зміст?

    Це просто замальовка нізвідки в нікуди. Хто? Чому? Навіщо? Хочби пару слів сказали.

  4. 2020-03-28 в 23:19:41 | Людоїдоїд

    До середини оповідання спантеличливе, складно сказати оповідання це взагалі чи замальовка і яка може бути його провідна ідея. В когось не вельми міцного мабуть може виникнути бажання покинути читання. Проте друга половина все ставить на місця. Загалом враження справило приємне. Щось є таке суто українське в цьому творі, меланхолійне. Не зупиняйтесь авторе/авторко чи що ви за істота :3

  5. Всім дякую за відгуки smile

    Якщо пан Спостерігач вкаже на вжиті росіянізми - буду з ними нещадно боротися wink

  6. 2020-03-29 в 23:35:59 | Лісовик

    Оповідання цікаве, але арка сюжету не завершена. Тому хотілося б більшої впевненості, що в головної героїні буде все добре. Щоб "Джарґалтай" прослідкував вже новостворену гілку людської історії до самої старості. А вже тоді летів за своїм плем'ям.

    Якщо метою було просто встряти оповіданням зверху списку - ок. Але щоб дійсно сказати нове слово у фантастиці...

    Наснаги авторові, потенціал є, але потребує більшого.

  7. Загалом оповідання дуже й дуже цікаве! Дякую автору за малюночки у моїй голові. Проте мені здається, що твір наче трохи урізаний. Може, я загубилася у тексті, хоч і двічі перечитала, але так і не зрозуміла, що саме змусило маленьку дівчинку поставити ляльку на рейки. Для себе я відповіла так, абстрактно: обставини та власна цікавість. Хоча іграшки у неї були, книжкові полиці вдома теж є (може, просто пусті). Тоді залишається власна цікавість. Якби ще додати конкретних "причин" маленькій дівчинці, то було б узагалі розкішно-розкішненько! Та навіть так автор молодець! Успіхів вам!

  8. Не можу зрозуміти логіку твору.

    Чим зумовленмй розвиток психопатії – не збагну. Чи її били змалку й цілодобово тримали на ланцюгу!?

    Як фантастичне видиво могло все те вилікувати?

    Цікава мить у лісі. Схожа на переломну. Але теж незрозуміло – чому сказано, що все життя не може бути таким? От чому? Ви хоч з власного досвіду пишете?

    Витрати на життя у поході – у рази менші аніж у місті. Можна хоч пів року ходити smile, але то буде важкувато. :( Якщо здавати у цей час квартиру пожильцям – то ще й у плюсі будете. Може й на непохідний час (зиму) вистачить. Хоча краще таки працювати – це буде відпочинком від відпочинку. wink

    Тобто, драма в оповіданні ніби і є, але ж погано сприймається, бо її передумови якісь непереконливі. :(

  9. Окей, відповім одразу на все.

    Лісовий написав, що хотів би, аби джарґалтай пролетівся часом знову і зрозумів, що життя у героїні склалося ліпше. Але я, навпаки, хочу щоб завжди лишався сумнів у тому. Щоб ніяких гарантій.

    Шукач питає, що могло змусити дитину покласти ляльку на рейки. Власне, дитяча цікавість і вроджена жорстокість, бо діти за своєю природою є доволі жорстокими, і поки соціальні норми ще не вкорінилися у поведінці через виховання, діти часто не стримують своєї жорстокості. На противагу романтизації дітей завжди є їхня первісна дикість. На противагу кожному "Маленькому принцу" є "Повелитель мух". Тому у цього вчинку немає конкретної причини – це він є причиною всього, моментом, коли життя зійшло з рейок, так би мовити.

    Читач каже про психопатію, але у героїні немає ніякої психопатії. Просто, як я вже писав вище, діти часом бувають жорстокими. Хіба ви ніколи не бачили, як дитина відриває мухам крила чи ноги? З яким натхненним задоволенням і креативом діти вбивають колорадських жуків. І тому фантастичне видиво не вилікувало психопатію, а просто змусило більш усвідомлено задуматись про доцільність своїх дій.

    А щодо сцени у лісі, то репліка з питанням про "чи не може все життя бути таким" не означала "чи не може все життя пройти в лісі" – це аж надто прямолінійне прочитання ????

    Малось на увазі "чи не може все життя бути таким красивим, романтичним, атмосферним, легким і приємним". Ні, не може)

    Дякую усім за коментарі!

  10. Те, що діти бувають жорстокими - це правда! Ви абсолютно праві! Ваша сторона у дописі зрозуміла й логічна! Але хотіла б акцентувати увагу на те, що сцена з лялькою на рейках ніби урізана. Її треба було трохи розвинути, показати, що у дівчинки з'явилися чи з'являються якісь схильності чи може щось ще. У два-три речення. Тоді це, напевно, не викликало б стількох питань. Повторюся, оповідання дуже й дуже цікаве, це правда! Є лише одне тоненьке місце в сюжеті, за яке й виникають питання.

  11. Все було непогано, як раптом...

    Дівчина, що висіла на газовій трубі, не була красунею за мірками глянцевих журналів, але навряд знайшлася б людина, яка не назвала б її симпатичною. Темне пряме волосся тепер спадало на трохи округле обличчя, частково приховуючи гримасу болю та задухи. Вона була зовсім невисокою, носила сорочку в червону клітинку та старі подерті джинси.

    Це як камінь-спотикач. До цього ми ніби від Джарджарбінксу сприймаємо світ, а тут чисто людські спостереження. Мову Джагаджага не розуміє, тож як він міг так думати про глянцеві журнали і все таке?

    На стінах висіли плакати відомих рок-гуртів, біля письмового стола лежала купка бляшанок з-під пива, поруч стояли три спорожнілі винні пляшки.

    І знову: як Джарвіс розрізняє ці гурти? Це явно не його думки.

    — Так, — її голос був трохи інфантильним.

    А це як? Може все ж таки дитячий? Чи інтонації були інфантильні? Це все одно що сказати "інфантильна печінка".

    Анісихія наблизився до них впритул, аби вловити кожну деталь цього, здавалось би, скарального процесу.

    Ти диви який наш Джанніродарі вуайєрист! За секс в оповіданні завжди плюсую.

    І поки Катя продовжувала пестити подругу, Анісихія рвонув далі, бо не хотів бачити, що буде далі.

    Тю, а шо так? Джафарчик - гомофоб?!

    Анісихія зрозумів, що це і є переломний момент. День, коли потяг зійшов з рейок. День, коли щось неживе загине під потягом.

    Ем-м. І це переломний момент? Я думав, не знаю, вона кішку придушила як мінімум, а тут... У грі звичайної дитини таких моментів по тридцять два за добу. Той випадок, коли не вірю від слова зовсім. А Джалалабад до речі молодець: надійно травмував дівчинку на все життя своєю появою: відразу видно, інтелект від бога.

    Тож ми маємо типу казочку про те як істота врятувала дівчину від самогубства багато років потому, але надійно прописала її у психдиспансері з дитинства. Абсолютно нереалістична репрезентація людської психології та загалом непотрібна експозиція міфічних істот. Головне: не зрозуміло, навіщо це все городити. Хочу, щоби Джа явився мені в минуле і завадив прочитати цей твір.

  12. Ггг, ну щодо сприйняття від особи істоти згоден, але, як кажуть хороші режисери, театр – це умовність. Мене самого це напрягало, коли писав, але я максимально старався написати так, щоб це не напрягало читача. Судячи з більшості відгуків, сподіваюсь, таки вийшло.

    А щодо того, в чому важливість того моменту з лялькою на рейках – не у впливі на психіку, а у символічному акті (справжні прагнення зникають під потягом неухильності зовнішніх умов, потяг життя сходить з рейок – трактуйте як хочете). Тому і поява істоти – це не психічна травма, а поштовх до переосмислення.

    Але енівей дякую за відгук smile

  13. 2020-04-01 в 22:39:54 | Краснопірка

    У частині, де про світ цих багатовимірних дельфінів, мені дуже сподобалося. Воно якесь таке тужливо-щемливе, душевне-душевне. І обмовка про "якщо спроектувати джарґалтая на нашу реальність" - оце класно))

    Щодо того, що істота з абсолютно іншою природою, з іншого всесвіту, якщо так можна висловитися, не може сприймати нашу реальність у категоріях людських (оці всі назви одягу, груп тощо), цілком згодна із попереднім коментатором. Мене це найбільше зачепило дісбелівом. Ну, і ключовий момент мені теж видався слабеньким. Воно-то так, символічний акт, але ж момент міг бути значно важливішим і промовистішим.

    Ще є суто технічна проблема: у тексті то джарґалтай, то джарґалай, а раз навіть джурґалай. Я спочатку навіть думала, що в цьому якась фішка, але ніби ні. Утім, це легко виправляється.

    Але щиро дякую за задоволення почитати про щось ото таке дивовижне, які ці добрі багатовимірні медузоньки.

  14. 2020-04-03 в 15:16:18 | Брунатнобурий бобер

    Дуже сподобалось, автор зміг достукатись до моїх емоцій.

    гарно продумана трагедія.Чудовий символізм з лялькою на коліях.

    Це ж дійсно, люди просто себе програмують на майбутнє, тобто долю.

    В дитячому віці це засідає особливо глибоко: концепти, які руйнують все продуктивне.

    Дам бали!

  15. 2020-04-06 в 01:04:14 | Дмитро

    Віра у те, що нас врятує хтось, давня як людина. Але якщо сприймати яко метафору - якщо усвідомити, що Джарґалтай у кожному з нас і потрібно лишень розібратися в собі, тоді це крок вперед.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)