Повернутися на сторінку

Коментарів: 15

  1. Не збирався цього разу коментувати, але не втерплю.

    Авторе, потішили, чесне слово! Дякую!

    Успіху!

  2. З перших же рядків оповідання почала відчуватися якась дивна емпатія... Мабуть, тому, що мене теж сьогодні грозилися вивезти в ліс і там закопати grin, така от синхронізація. Буддистський настрій і звільнення свідомості після звільнення шлунка та інші перли тексту викликали щиру посмішку.

    А перевірка на "ботів" — взагалі шедеврально. Одразу згадується "ваш пароль містити букви, знаки, цифри, зав'язку, розвиток сюжету, кульмінацію, розв'язку, кров невинної, сльози дракона і корінь мандрагори".

    Є русизми, куди ж без них. Враження, ніби автор чудово пише російською, а українською деякі слова змушений перекладати спеціально. Та це дрібниці в порівнянні з перевагами тексту.

    Успіхів!

  3. Не сказав би, що багато пишу російською, радше багато нею читаю smile

    Як, підозрюю, і більшість народу тут.

    Дякую за відгуки!

  4. 2015-09-27 в 19:02:09 | Зіркохід

    Попри схвальні відгуки, мене чомусь цей твір не приводить у дикий захват. Навіть не тому, що починається махровим русизмом "закачивать" ("захитувати" по-нашому, чи що), а далі вони проскакують із сумною регулярністю. І не тому, що напівгорила-напівкальмар наводить на певні роздуми про авторство smile(якщо це так, то є суттєвий прорив і в стилістиці, і в граматиці). Насторожують місця на кшталт цього:

    Велетенський рот відкривався і закривався, а замість носа на товстій шиї надувалися і опускалися зябри.

    Ніс на шиї - це якийсь дикий сюр, хіба ні? Про гуманоїда зі щупальцями й ратицями замість рук уже й мовчу, бо підозрюю, що то авторський гумор.grin

    До речі, про гумор. Він вельми специфічний і часом для мене занадто тонкий. Посміхнула сцена з привітанням. Але майже відразу згадалося, що таке вже було у В.Забірка в "Чуді з чемодана", а видане воно в далекому 1988 році...

    Місцями, щоправда, оповідання написано гарно, й тим різкіше стопориться читання, коли вдалий шматок добігає кінця й починається неорана рілля smile. Таке враження, що це робота співавторів, при чому один управний у письменстві, а другий початківець. Ну, та це не предмет обговорення.

    Загалом твір не позбавлений цікавості, але читабельність його дещо псує кострубатість викладу.

    Хоча все це, звісно, суто мої відсебеньки, які на істинність не претендують. Удачі!

  5. 2015-09-27 в 20:43:43 | Андрій Ворон

    Прочитав третину тексту і вже хотів сказати: "годі витрачати час" - як побачив щось цікаве.

    Що ж: Ідея дійсно цікава, але викладення повністю і остаточно ховає його під купою зайвих слів. НА додачу це оповідання виглядало б природно в якійсь збірці фантастичних оповідань .. 80х років.

  6. русизмом "закачивать" ("захитувати" по-нашому, чи що),

    Вибачте, але ви неправі. Пруф: http://ukrlit.org/slovnyk/закачувати

    виглядало б природно в якійсь збірці фантастичних оповідань .. 80х років.

    Я думав тут люблять ретрофантастику smile

    Дякую за відгуки smile

  7. 2015-09-28 в 01:51:43 | Сторонній.

    Автор молодець. Твір сподобався. Герої, правда, дещо дерев'яні та неживі. Але мова жива і цікава. Хоч і з помилками: ми не задаємо питання, а ставимо. Сюжет простенький, але поданий гарно.

    Загалом, порадувало оповідання.

  8. «Обочині» – узбіччі

    «Я не залишу після себе дітей, тому пам’ятатимуть про мене тільки люди мого віку, які через п’ятдесят років помруть самі, і все – на цьому моя присутність в цьому світі остаточно завершиться, і мені стане нецікаво.» - як може бути цікаво після смерті???

    «вибоїстій вибоїні» - напевно вжито спеціально, та все ж ріже око

    «через хвилину я озирнувся, наскільки дозволяло тьмяне світло з салону,» - може не світло, а простір?

    «Нас ще трохи потрясло: Череп, здається, виїхав на польову дорогу.» - складається враження, що в багажнику ще хтось з ним був. Краще взагалі без «нас», або замінити на «мене».

    «Він, звісно ж, накинувся на мене, коли ми опинилися тут самі, але нас відразу викинуло назад, а істота пояснила, що будь-який прояв агресії відразу перезавантажує систему.» - а як же із привітаннями ))? Тут зрозумів, що агресія, а перед тим – ні? Хіба не так вітаються земляни? )))

    «Коли промінь, обійшовши Черепа, підхопив мене у повітря, я смішно замахав руками і нарешті втратив свідомість, що, по-хорошому, варто було б зробити набагато раніше.

    Я не знаю точно, скільки саме часу я летів, але мені встиг наснитися повноцінний сон.

    ………………………

    Прокидатися було важко.

    В мене у вухах досі стояв мій крик, хоч уві сні я так, здається, кричати не міг. Та й голос був не мій. Я відкрив очі і, роздивившись, відразу побачив і джерело крику (Черепа), і заодно його причину.»

    Досить невдало і багато пропущено. Судячи із викрадення, промінь оминув Черепа, але тим не менш він з ГГ. Якщо втратив свідомість, то звідки знав, що летів, а не телепортували його, наприклад. Явно бракує опису, де опинилися герої, я думав, що бесіда ведеться й далі в лісі, аж поки не зрозумів, що десь в іншому місці. Опису обстановки таки явно бракує, адже після сну людина перше, що робить, це оцінює те, що відбувається навколо.

    Загалом оповідання сподобалося, щоправда його потрібно ще трішки доопрацювати.

  9. З русизмами, як завжди, посилаю сюди: http://ukrlit.org/slovnyk/обочина

    А доопрацювати можна завжди smile

    Дякую за відгуки!

  10. 2015-09-28 в 19:50:40 | Аноним

    Початок твору можу похвалати, але подаліший хід подій мене розчарував.

    Мені як читачу було не зрозуміло, чому головний герой так швидко змінив своє, раніше гарне та ніжне, ставлення до Насті й переметнувся до Каміли.

  11. Сподобалося. Ідея цікава, посил зрозумілий.

    Спершу теж було не так цікаво читати про поневіряння і нудоту ГГ у багажнику. (Я при цьому ще й грушу гризти намагалась. Бр-р-р. Мазохістка)

    А потім закрутилось-завертілось.

    автор молодецб. Успіху.

    – Це зайве, – сказав я, піднявши перед собою руки. – Обійдемося без фамільярностей.

    Хі-хі! Я під столом. Чесно!

  12. гарний текст! Це всьо

  13. 2015-10-02 в 12:06:15 | Тетяна

    Тетяна

    Оповідання сподобалося тим, що це - чи не єдиний гумористичний текст на цьому конкурсі жахів.

    Дякую автору!

  14. Не знаю, що тут людям так сподобалось... Гумор - неначе вичавлений автором, принаймні я й не посміхнулась жодного разу, а бувають же дійсно смішні оповідання, над якими просто регочеш. Розв'язка якась заплутана - я так і не вловила, як і коли Каміла опинилась в парі з ГГ у реальній реальності.

    Окрім того, починалось із того, що ГГ хочуть вбити, а закінчилось - коханням. Ніби один конфлікт підмінили іншим. Не треба так.

    PS. Взагалі фінал поки що добряче розчаровує.

  15. Мені сподобалось. Весело, хвацько, юнацько написано. Автор дотримав абсурд (в хорошому сенсі) до кінця та не збився з гумористичної хвилі і хоча внутрішня логіка подій не є логічною, це прощається.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)