Повернутися на сторінку

Коментарів: 10

  1. А як все добре починалося. І сюжет захопливий. Тільки-от до кінця зійшло на пси.

    Перше, звідки хлопчик узяв, що замок, де був Валько, - це той, що йому потрібен?

    Друге, як так сталося, що мисливці нагодилися САМЕ ТОДІ, коли Валька мало не з*їли? Причому, вони й приблизно не знали, що темрява там.

    Третє, і головне - що це за батько такий, який свого сина змушує думати, ніби той - сирота, а потім ще й використовує як наживку. При цьому хлопчик сприймає розповідь як належне. Не вірю.

  2. 2015-09-27 в 18:11:06 | Зіркохід

    Незле. Початок млявенький, його б оживити трохи, але далі стає динамічніше. Щодо Темряви... Гм, вигадати щось оригінальніше явно не завадило б, а то якийсь глибинний архетип вийшов grin. Та загалом оповідання досить симпатичне. Успіху!

  3. 2015-09-28 в 09:41:08 | Аноним

    smile Джоан Роулінг хай остерігається. Сподобалось.

  4. Сподобався дух оповідання і - дуже - хорорно-нуарно-вікторіанська складова у фіналі. Аж пробрало від атмосферності!

    Однак для себе залишила нерозкритим образ "темного" подружжя. Чи ніякого подружжя й не було, а була лише пастка у фотографії?

    Також здалося нелогічним таке ставлення до дитини. Якщо він з сім’ї магів, то логічніше було б його виховувати у магічному дусі, а не позбавляти сім’ї на довгі 13 років. Хоча це, певно, у дусі поттеріади. Але мені більше нагадало Урсулу ле Гуїн "Чарівник Земномор’я".

    Успіху!

  5. Цікаво і інтригуюче написано. Але кілька моментів руйнують задоволення - 1) якийсь занадто швидкий фінал; 2) батько-покидьок, що використовує сина як наживку;

  6. graphomaniac

    Перше, звідки хлопчик узяв, що замок, де був Валько, - це той, що йому потрібен?

    Він просто перевірив, і виявилось, що той самий - на воротах переплетені літери АВ.

    Але ще в закромах у автора був опік на руці Валька від підвіски з переплетених літер, але автор, караюсь, мучусь, але не каюсь, так не встигав на конкурс, що на його превеликий сором, ця деталь залишилася поза увагою. - Виправим. Дякую.

    Друге, як так сталося, що мисливці нагодилися САМЕ ТОДІ, коли Валька мало не з*їли? Причому, вони й приблизно не знали, що темрява там.

    Автор переконаний, що виною непорозуміння, є все ж авторська неорганізованість і "вірус останньої хвилини", який автор таки підхопив на цьому і подібному конкурсах. (Хто в курсі чим це лічиться?)

    Ще за старого директора почали пропадати діти. Причому вони пропадали частіше, про що автор, поспішаючи - замовчав. Тому вони і нагодилися вчасно. Перед цим, думається мені, вони добряче облазили все довкола, але Темінь така хитра штука, що виявити і знищити її можна у момент, коли вона найбільш вразлива - тобто зголодніла і вилізла перекусити.

    Причому сил мисливців не вистачило, щоб її повністю знищити, і вони влаштували пожежу, хоча Темінь все одно встигла сховатися. Однак їй добре дісталося і вона кілька років відсиджувалася і відновлювалася, аж поки не вилізла знову.

    Третє, і головне - що це за батько такий, який свого сина змушує думати, ніби той - сирота, а потім ще й використовує як наживку. При цьому хлопчик сприймає розповідь як належне. Не вірю.

    Ну дуже хотілося хлопчику батьків повернути, чесно. У вихідному варіанті батьки не передбачалися. Мабуть не завжди треба йти за душевними поривами.

    Зіркохід

    Незле. Початок млявенький, його б оживити трохи, але далі стає динамічніше.

    Дякую. Ваша думка дуже важлива для мене.

    Щодо Темряви... Гм, вигадати щось оригінальніше явно не завадило б, а то якийсь глибинний архетип вийшов grin. Та загалом оповідання досить симпатичне. Успіху!

    Автор писав і сам боявся.

    І чомусь мені здається, що описи іклів-кігтів-щупалець одразу роблять чудисько не таким страшним, а навіть смішним. Втім, я можу помилятися. точніше помиляюсь - справжньому майстру це вдасться дуже добре.

    Аноним а ви точно анонім?

    Джоан Роулінг хай остерігається. Сподобалось.

    Ой, шо ви таке кажете...

    Дякую! wink.

    Ловчиня птахів

    Сподобався дух оповідання і - дуже - хорорно-нуарно-вікторіанська складова у фіналі. Аж пробрало від атмосферності!

    Дякую, приємно, що вам сподобалось.

    Однак для себе залишила нерозкритим образ "темного" подружжя. Чи ніякого подружжя й не було, а була лише пастка у фотографії?

    тут теж усьому виною поспіх автора, який забув чи встиг знайти куди впихнути історію про дім і подружжя.

    То звісно пастка. Але фото справжнє.

    пра-пра-прадід Адль-Вишенського уклав договір із нечистою силою, але не розплатився так, як вони домовлялися. Натомість, рід прокляли і у сімейному будинку поселилася Темінь. Спершу вона була маленькою і непомітною: просто тягла життєву енергію із домочадців, а коли їй стало не вистачати, у Адль-Вишенських почастішали незрозумілі смерті. Останній Адль-Вишенський, псевдобатько Ярка покинув батьківський дім і поїхав, а коли повернувся з дружиною, то скоріше за все Темінь теж ними перекусила.

    Також здалося нелогічним таке ставлення до дитини. Якщо він з сім’ї магів, то логічніше було б його виховувати у магічному дусі, а не позбавляти сім’ї на довгі 13 років.

    Караюсь, мучусь... (як там далі?)

    Але мені більше нагадало Урсулу ле Гуїн "Чарівник Земномор’я".

    ой!

    Павло

    Цікаво і інтригуюче написано.

    Дякую!

    Але кілька моментів руйнують задоволення - 1) якийсь занадто швидкий фінал;

    Знали б ви коли він писався...

    2) батько-покидьок, що використовує сина як наживку;

    Мені теж дуже і дуже прикро.

    Якщо чесно, не знаю навіть як його краще повернути...

    Дякую всім, що читали.

  7. Оповідання в ТОПі, тому шкодувати не буду.

    Так от, після прочитання читач на вас буде злий. Уявіть собі кухаря, який готує вишуканий цибулевий суп і потім зверху, по самі вінця заливає його малиновим сиропом.

    Ну які в біса батьки?

    Дайте йому фігуральну "сім’ю" мисливців за нежиттю, кревне братство, все таке. Тоді абсолютно впишеться в канву і жорстокість директора - білих магів, мовляв, називають білими не тому, що вони хороші, а виключно тому, що воюють проти чорних.

    Дар можна було б теж "виявити" раптово. Це трохи чітерство, але терпимо. Інакше, виховувати дитину з даром, примушуючи "чистити конюшні" це повний ідіотизм.

    Якщо ж ви і справді хотіли дати сироті сім’ю, треба було або з самого початку показувати особливе ставлення з боку директора (особливо строге теж працює), або додати якийсь невнятний діалог, словом повісити рушницю, як ви зробили з брязкальцем.

    До останнього абзацу оповідання взагалі "грає", а після нього хочеться плюватися. Давайте, я зроблю вигляд, що його тут просто нема, а ви щось з цим зробите.

    Домовились?

  8. Дякую Але!

    Домовились!

  9. Дякую авторові за гуманізм. Що повернув дитині батьків. Може це й не хардкорно, але людяно. Можна було б завернути щось на кшталт, що хлопчикові на місяць стерли пам'ять, а після перемоги повернули, а не 13 років він вважав себе сиротою.

  10. 2015-10-10 в 16:03:25 | Авторка

    Дякую всім, що читали і голосували. Буду старатися порадувати вас іще. Ви мене дуже порадували

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)