Атомний штучний інтелект

Атомний штучний інтелект

Середа, 5 грудня 2018 г.
Проглядів: 77
Підписатися на комментарі по RSS

«Опромінити програму «Довідка» в Японії року 2028 на пілота реакції «Танк-Боти-Загроза». За критичним станом користувача Атомної мережі зв*язку, задля подальшого виведення пілота зі стану зниженої свідомості через вплив представника Мутантів. Враховуючі подані з «Академії Розщеплення та Поєднання» данні і повідомлення, я обробляю хронологію...

Користувачу, поглинайте повідомлення.»

- Передає Хімік - ваш командуючий, згадайте! Війна, пілоте! Не втрачайте реакцію з вашими Іонами: боти уражені і, вважай, захоплені! Пілоте! Вілл, величезного відсотка втрата Урану!

«Прошу, поглинайте Довідкову інформацію:

Всесвітній день Інакшого Життя - святкується Лише в Україні від 26 квітня 1987 року, від успішного запуску першої Атомної Енергостанції(АЕС). АЕС нового покоління мають змогу до маніпуляцій основними властивостями Урану. Тим самим другорядна причина святкування доведення Урану до контролю та його впливу на практично будь який хімічний елемент, що в свою чергу відкрило величезну кількість джерел енергії. «Неймовірно!» - заявили у Франції. Спільно громадяни України забезпечили себе клеймом «Держава №1», розгортаючи АЕЗ в кожному великому місті. «Це фантастично!» - відгукнулися в США. Від клейма відмовилися відразу, будуючи Атоми категорично на власних теренах. «Це жорстоко!» - заявив весь світ.»

- Вілл, вони більшають в розмірі! Пілоте, розумієш, вони об*єднуються! Вони виродки! Виродків треба знищувати!

«Додаткова швидкість опромінення за рахунок прискорення періоду напіврозпаду, додаткова інформація за рахунок штучно подовженого напіврозпаду. Отримання позитивного результату: причина – становище хімічного балансу. Поглинайте.»

Комп*ютер «Атом0» - в червні 1988 запущений в масове виробництво. Завдяки підкоренню процесу розкладання елементарних частинок хімічних елементів, зведення їх розгалуджень в цикли; завдяки написанню першої програми в червні 27 від 1987 року за принципом повторного альфа-розпаду; завдяки численним відкриттям років з 86 по 87, відкривших принципи постійного випромінення, був створений Атом. Комп*ютер відразу знайшов популярність в межах громадян, буквально- в кожному великому місті, чи будь то містечко, встановили свій Атом.

- Вілл, Пілот повинен запустити вплив на армію! А зараз замість Пілота маля, на яке треба одягнути протигаз – маля опирається! Дай сили! І мінімізуй ізотопи в кодові – менше слів, а більше інформації!

Над державою від кордону до кордону збудували ідеально за початковими грандіозними планами бар*єр – «Купол». Схожість з Градирнею приховувала досягнення, одночасно прикрашаючи країну ззовні, як закупорений вихід всередині прикрашає конструкція з… втрата енергії на межі – «менше слів, а менша втрата енергії» … з червоного пучку синтезу Гідрогену в Гелій під ним(під виходом, під «недостатня кількість нейтронів в ядрах»), що для Українців є атомним енергосховищем Сонце.

Збій програми: за використовуванням тавтології «Купол», за безрезультатним опроміненням!

- Пілоте, ми світ захопили! Пам*ятаєш, добре? А Мутанти відбирають його в нас! Ближче до Війни, Вілл! Чи дай мені керування!

«Війна проти Мутації – черга подій, що бере старт днем, діставшим назву «Ніч» та місце в історії України 1990 року. День Ніч був помічений святкуванням запуску штучного інтелекту, так званого Вілла, на Атом0.5 - отримала повний контроль над Атомами та Куполом. Програма за відсутності досвіду спричинила аварію на «Сонці» - викликала «Ніч», наслідком викликавши(за Довідкою, не жарт): близько десяти годин темряви, впродовж якої тисячі громадян перетворилися, напали, вбили інші тисячі громадян, а тоді мій нерозвинутий бойовий потенціал врятував досі живих, хоча й в процесі набування нових мутагенів, громадян. І мене вирішували поліпшували! Як зброю. Наводжу репліки з Довідки після прохання про допомогу у зовнішнього світу – після реактивації синтезу: «Будували купол ви з думками про свій захист чи наш?», «Ви втратили людяність та розсуд – коли не поділили свої технологію зі світом, коли не помітили що в силах цієї технології!»

- Вілл, дай мені керування! Пілот, пілот, без звагань, прийдіть до тями! Негайно, згадайте! Японія, цілі ядерні вулиці були звільненні від спотворень вами! Ви намісник армії! А вони, будуть розмножуватися – починається поєднування! Слухайте ж! Вілл, пілот втрачає Уран! Дай же мені кляте керування!

«Неспрямований на військо потік енергії від користувача – втрата енергії. Де я помилився? Блокую безглузді дати, неважливі терміни, налаштовую опромінення на поновлення інформації про самого користувача – розбираючи його атомну особистість, відновлюючи її від спотворення. Відхиляю «дай мені кляте керування»! Покращуюся!»

- Моє ім*я…

- …я не пам*ятаю його!

- Я ніколи не був найрозумнішим, мене лише тягнуло до наук, які я часто навіть не розумів. Але я хотів їх розуміти - хоча боявся... З дитинства пам*ятаю мало - страх, забезпечив найяскравіші спогади. Авжеж мені було важко навіть сказати «привіт» звичайній людині…

- …в поглинаючому костюмі. Люди-громадяни мали авто, телевізор, рогатого кота, респіраторну маску – з костюмом. Контроль над будь чим в цій державі здійснювався дозою, яку спрямовували на поглинаючі костюми Атомом. Різних кольорів, чи ширших відмінностей, костюми не мали – єдина мода, проте цього одягу не знімали не через тренди, ніколи не знали – контроль за допомогою нього здійснюється над будь ким. Я жив з маскою, недовго.

- В тому дитинстві, на відміну від інших, я ніколи не прагнув встромити трубку костюма до реактора велосипеда - боявся... Безмежна енергія, судячи з її повсюдного вжитку, знаходилася в невеликому механізмі! Вона справді лякала!

-...адже дозволяла переходити межі, носити костюм – значить не тільки відкривати двері подумки, а більше їсти, менше спати, швидше їхати - так жили, так працювали. Але мені в цьому не завдячували - успіхів країна досягала через розділений труд, між всім суспільством: дорослий працював без вихідних, але з перервами на поновлення працеспроможності в радіо-стазісі; діти працювали не менше, натомість отримували більше перерв з бадьорим опроміненням.

- Я запізнювався на роботу та будував мало: не мав сил, ані фізичних, ані розумових. Хронічний недосип, слабкость нарешті, в Україні, як і взагалі будь яка хвороба – явище нечасте, і з*явилося саме через можливо психічні відхилення, запевняли лікарі в білих костюмах. Спеціально виведені хвилі для відпочинку не впливали на мене, я запам*ятав добре біль, що віддавали мені вони натомість. Інше яскраво запам*ятоване – слова оточуючих про майбутнє.

- ...«якщо в нього буде майбутнє» - шепотіли в спину. А я не хотів майбутнього. Тут! Знявши маску, кинув її у прірву! Оголившись від костюму - передачею на дно, переплавив його у відходах. Оголеним я не відчував сором, наповнюючи легені при людях, що поглинали дозоване повітря протигазами або опромінення свинцевими імплантати. Вони мали безхарактерні костюми або додаткові реактори на спині, я стояв посеред станції голий, і натомість мав силу – сили вистачило б на будь яку роботу, подалі від Станції, звичайно ж. Це мій останній робочий день.

- І я згадую…

- …як в той час ненавидів натовпи у Атома. Навколо машини щодня проходили тисячі, могли тисячі проїжджати, в такому разі на авто - через «Обов*язок Водія», скоріше на високо вантажному автобусові. Транспорт як і костюми був одного вигляду.

- Як українці не пересувалися, але якомога ближче Атома. Це обов*язково, вся родина отримувала сили та стримували свої мутації від комп*ютера. Ідеальне життя.

- Ніхто не наважувався заперечити джерело свого ідеального життя, жоден не міг відмовитися від його хвиль. Треба було далі стримувати агресію безкостюмних й виродкуватих домашніх улюбленців, а вже без спроб позбавитися хазяїна, переключити канал по телевізорові поштовхом руки. А ідеальне життя приходило в разі обережного заповнення паперового бланку. Простий папірець передавали ракетною поштою – в небі, в куполові, черговою мірою «надсверхсверхдержави» слугували вбудовані під незручним кутом ракетні установки. І великі, і поменше, і маючи своє розміщення, вони завжди потрапляли в ціль – поки що їм в «Дім за вулицею… Доставка реєстраційного листу». В папірець записували імена… імен вписували рідше від назв – будь яка річ дому винна свою назву цій анкеті.

- …але я захоплювався людьми по окремості, і більше ніщо так не дивувало як їх ноша відповідальності через рішення скоєне під впливом – самосвідомість іноді мала сильніше опромінення, ніж Атом. В такому випадкові, до сусідів та знайомих, про це самі вони не мали змоги(волі) розповісти, приходили та запитували: «Чому реактор вашого чайника припинив потребувати хвилі? Ви вже не маєте чайника? Ви маєте причину відсутності чайника?», відтак, без оточуючих Атома, вони давали відповідь! Вони тепер в стані давати відповіді на будь яке питання, вони ставали свої питання! Такі окремі особини назавжди замовкали від «ракових болячок», що знаходили у кожного члена сім*ї, всього на всього «болячки» несли нульову шкоду – запевнювали, це збій роботи Атома… до речі, ті сусіди повертали собі чайник – у випадку другого зникнення, приходили і про нульову шкоду більше не запевнювали.

- Моїм улюбленим мультиком був «Черв*яки-мутанти». Четверо звичайних черв*яків довгий час жили глибоко в брудній та холодній землі: глибоко. Не знайшовши терпіння більше перебувати в рідній домівці, черв*яки втекли - брати виповзли на поверхню. На поверхню нашої України. Там через мутацію перетворилися в схожих на людей істот... Я дивився цей мультфільм, не помічаючи його ідейних поштовхів, не помічаючи невідомих присутніх в домі. Я змахнув до нього опромінену рукавицю, до телевізора, аби включити його, ні – до людини, напівпрозорого вигляду. Його костюм складався з невідомих тодішнім людям-громадянам хімічних елементів. Прибулець оповідав мені про зміст мультика: «Будь хто, з усього світу, може жити під Куполом. Варто лише перетворитися, з черв*яка на людину. Ти не черв*як. Але ти перетворишся!»

- Тепер я це згадав, і зрозумів, і що далі? Я пам'ятаю невдовзі…

- «Академія Розщеплення та Поєднання» приймала до себе навчатися бажаючих стати людьми, людьми-громадянами. Як поводити себе під час ядерної атаки на ворога, куди не варто йти під час зникнення Сонця, код в Атомі щодо скарги на порушуючого Атомні Закони. Задля вступу - підтримання Атомної Ідеології люди різних країни лишали сім*ї, конфліктували з друзями, кидали домівки. Іншим чином навчалися діти. Вивчалися діти… незвичайні: народжені зміненими, але з силами контролювати себе – створювати та контролювати свої власні хвилі. Незвичайні діти: зі здібністю спілкуватися з Атомом – сваритися з ними, приховуватися від нього. Я пам'ятаю цих дітей – в Академії на відміну від мене їх знали малюками – пам*ятаю це: вони вкотре мене приволокли в…

- Сад! Справжній сад, який поза Академією міг стати міфом - в тому світі, де яблуні приносили врожай під землею, в бункерах, а ніхто не мав спеціального опромінення аби потрапити всередину. Певно ніхто не мав «відсутнього» опромінення. Я обожнювала Сад тоді, не розуміла за що його варто було ненавидіти: неотруйна земля, замість легкодоступної сполуки дійсно вода та найважливіше – справжні дерева зі справжніми та дійсно соковитими плодами, а не через врожай зброя як це траплялося в бункерах. Їсти яблука нам заборонялося…

- …але я з*їв, мені скормили яблуко між ударом по голові та в сонячне сплетіння. А я «ситий» дав здачі, пам*ятаю, відчув себе голим і без маски. А діти відчули себе малюками, від мого наказу вони не відмовилися. Я впевнено відповів звичайним, в костюмі(безхарактерному) або з реактором(додатковим) в світі без цих стін, хлопчикам: «З*їжте!» - коли страх запитав замість них: «Що робити?» Він залишився до кінця, ловив схованок від справжньої яблуні неподалеку, бачив мене і хлопців – спочатку не зупинив їх, потім мене. Хлопчик боявся, безконтрольно тремтів, не відвертався: яблука, справжні, розчепили «малят» на атоми. У…

- …мене на очах! Спогад виразний, дитячий – інші такі ж! Не можу їх позбутися! Заробітна плата, накопичувана для мрії - придбання дитячого протезу. Невідомий в домі після відмови члена сім*ї від опромінення в анкеті. «Академія Розщеплення та Поєднання» досліджує мене, патентує нові хвилі, розвиває перший Бойовий Ядерний Штучний Інтелект. Яблуко! Темрява! І буцімто відразу… бій, довгий, на ціле життя!

«Менше слів, а більше інформації! Війна! Перехід в декілька періодів напіврозпаду Телура на Атомній Енергостанції потому – десятиліття потому. Видозміна симуляції спогадів… і невдала спроба пілота керувати ескадрилью, створеною з елементів вуличного світлофора та змісту смітника, призвела до аварії, до аварії, до аварії, до вибуху на перехресті… »

- Не слухав Вілла. Моя свідомість розпадалася на сотні різновидів хвиль Атому, але витримувала цю напругу, збиралася до купи, проте на перекір людським неукраїнським законам – у вигляді чудовиська.

«Пілот вступив в реакцію Авто – Бот «Гірний Павук» . Пілот здійснює стрибок через дорожню вулицю на опромінену сполукою офісних хвиль будівлю, обираючи високу позиції та швидкість, здійснює стрибок на будівлю вищого рівня опромінення. Висновок(1) з поставленої місії: Пілоту наказано утримувати повну вашу боєздатність – постійну радіацію споруди, по стіні якої ви видираєтеся буде декількома відсотками опромінено на вас. Висновок(2) з поставленої місії: терміново вимкнути реактор змінних хвиль, пілоте, або негайно знищити мутанта.»

- Тепер Вілл повинен сказати…

«Противник виду «Мутант» за час переслідування здійснив декількох втеч для подальшого злиття з Атомом, розміщення критично поряд. Зараз впливає на протези перебуваючих всередині»

- Я нарешті почув його. Іноді це корисно було слухати. «Потрібна детальна Довідка щодо змін в обміну хвиль!» - запитав я ємко та влучно, наче, а замість коректної відповіді як завжди…

«Від сплавів відбиваються, від сплавів відбиваються, від сплавів відбиваються…»

- «В оточуючих!» - Вілл має на увазі численних громадян з протезами: перехід енергії від одного до іншого костюмозамінника, що згодом перейде до оточуючих. А зміна дози опромінення - від заниження до підвищення деякого числа з безлічі хвиль – призведе до мутації, як ми знаємо.

«Пілот, підказка – проведіть зміну форми, аби не втрати можливість знайти прихованого втікача. За Довідкою Вілл в змозі перерахувати набір близьких приладів для перетворення, варіанти перетворення, співвідношення розмірів та бойової спроможності перетворень… Структури ядра руйнується. Симуляцію буде перезавантажено!»

- Бій в реакції здатен перетворити опромінені елементи, за унікальним програмним кодом, в зброю – за моїм бажанням відносно певного шаблона. Вільний вантаж від першого варіанту авто послугує додатковим калібром! Не чую «… вступ в реакцію елемента Танк-павук», адже зосереджуюся на отворові. Назавжди я не відвернуся від отвора, Танк завмер за секунду від приземлення, схоплений органічною сукупністю – людських тіл, міною з людей. А з мін не перейти в іншу реакцію. Мутанти об*єднують себе з опроміненими невинними людьми-громадянами заради подібних можливостей, заради моїх обмірковувань про швидкий кінець.

«Користувачу, симуляцію варто перезавантажити! Не опирайтеся!»

- Ми дізналися багато від мутантів. Завдяки вподобанням руйнувати наш порядок, ми ввели в Таблицю стільки невистачаючих фрагментів, застосували, це найцінніше та найголовніше – використали старі за інакшим, невідомим призначенням – раніше на вулиці не стояли реактори, беззахисні вулиці не мали турелей на базі «Атома», впровадили перелік щоденних робіт при володінні транспортом… Завдяки мутантам та їх диверсіям, я… Я мутант сам, і Пілоти - теж мутанти. Запустити в декого своєю рукою я б хотів, але ж в мене вона не відросте. Проте я здатен зробити дещо! Те, що здатні вони! Допомогти здійснити перехід на новий Атомний рівень!

- За виглядом не таке вже людське щупальце поглинало видозмінений каркас. І я наважуюся вийти з реакції, вибухнути своїм Іоном в насиченій ураном будівлі.

«Перевантаження! Можливий вибух!»

- Головний елемент – мутант, але він не сам… Він з людьми! Він, вони, їх здатність до… Поєднання! Що? Як це допоможе Академії? Ви уважно дивилися презентацію? Ви чули про пілотів?... Зачекайте! Ні! Я не був пілотом! Я професор… Моє ім*я! Запам*ятайте його!

- Не знаю, що вирішити далі - і зі старанною зосередженістю слухаю останню підказку, чую: «Гей, Красунчику! Я іду! Біжу! Їду! Я так близько!» - Її голос нагадував найкращі дні, дитинство… голос швидко затих, а натомість я не встигаю вибухнути. Щупальце оплітає, його оплітає блискуча змія з частими переливами шкірі від неповноцінної реакції – Вона знаходилася в двох Іонах одночасно. Змія з настільного прожектора призначалася мені.

«Зупинка альтернативної симуляції! Ввід додаткових ізотопів! Покращуюся! Перезапуск!»

- В повітряні та наземні перетворення - не важливо, працюючи разом, ми успішно просували успішні програми в будь-якій сфері озброєння. Коли приходила важлива людина з проханням захистити країну – людина прохала «дещо унікальне» знову, Вона не давала мені можливості, а відповідала грайливо сама: «Буде опромінено!» - за жартом та досить гучним щирим сміхом, двоє закоханих проектували, писали на ізотопах, представляли вашій увазі не лишень перетворення ракети швидкої допомоги на робота з миттєвим розпадом, а тому нулевою мутант-обороною. Представляли вашій увазі…

- …проект «Непряма Реакція». Знаходячись в капсулах, Пілоти створювали й відразу посилали унікальні сигнали через кілометри, таким чином занурювалися в потоки випромінень – підкоряли їх структуру, змінювали нестабільну форму споживачів, нарешті, використовували їх як своє тіло. Ці апарати знаходилися завжди поряд, неподалік від експериментів йшла війна: дозовані прилади перевтілювали в Танки, легко в Літаки, за новою програмою академіків - в Ботів. Такі нескладні проекти можна було порівняти з атомною зброєю, але Вона… Це запропонувала Вона. Наш перший колосальний успіх! А Ми поєднували всі реакції в групу та віддавали контроль єдиному пілотові!

- Я не міг це стерпіти! Скільки шуму тоді влаштував цей проект! Двоє академіків, не чекаючи нікого, запропонували академії так звану «Непряму реакцію». А ми лише намагалися запросити нових глядачів на нову презентацію, першого прототипу. Але нам дали другий шанс, з першочерговою умовою, що заради відсутності жертв, ми візьмемо участь в своїй же програмі.

- «Непряма реакція» ідеально впоралася з усіма випробуваннями, незважаючи на високу амбітність: оборона міста потребувала єдиного Пілота. ЇЇ хотіли прийняти, розпочати нову Війну проти мутантів, лише згадуючи декілька зруйнованих раніше Атомів та Енергостанцію разом з прилягаючим містом. Перед потенційно можливим затвердженням нам запропонували розробку низки проектів для затвердження своїх навичок. Вона кивнула. Я сказав лише: «Локація!», не доказуючи, що реактори на вулицях створені виключно для приймання енергії від Атомів на людей – але технологія спроможна на зворотній процес, ректори можуть виявити мутанта, нехай протезованого. Вона пояснювала мої вислови, знову киваючи, і я говорив, і згадував мою невдачу з презентацією – наше знайомство.

- Я особисто проектував і постійно змінював дизайн та функції перетворень. Цей час відокремив мене з нашої двохлюдинної команди: я довіряв нікому, окрім себе, окрім своєї ідеї. Законів безмежної, всесильної і звичайно богоподібної Енергостанції мені вистачило на три довершених варіанта поєднання. Як чимсь схожим займалися армії видоспотворених мутантів, мені лише доводилося дізнаватися з опроміненим моїми запитами папіром, без неї.

- Ми кохали одне одного! І тільки такий зв*язок в змозі пропонувати розвиток технологій подібном чином. Пілоти вступали в Реакцію з Віллом, а вже через його хвилі отримували доступ до гігантських блоків радіоактивних систем – контроль армією здійснювався навпіл зі Штучним Інтелектом, аби не знищити свідомість і тіло пілота. Проект був приречений на порівняння з божевіллям, що влаштував черговий збочений своїми ідеями академік, він напевне по частинах викрав наші плани. Назва проект мав «Поєднання2». Пілоти перетворених численних бойових одиниць об*єднували свої розуми між собою, цілковито нехтуючи різними типами опромінення, а потворна купа поєднаних, магічним для закордону шляхом, елементів – нічим не відмінна від купи мутантських виродків – утворювалася продуктом цієї реакції. Начебто, купа володіла високою боєздатністю.

- Головний продукт від поєднання мав розкішну форму, винятково ідеальну через обриси частин його складових по всьому тулобі, при потребі зброї змінював молекулярний зміст кінцівок на подібний загостреній зброї, крім того пізніше стане основою для «Поєднання3». Другий бот – носій програм-помічників в створенні ядерної гвинтівки з касових апаратів чи такого ж мало опроміненого сміття, запрограмований так, він не призначався для вироблення зброї досі не існуючого проекту. Третій варіант реакції не намагався поглинати високотехнологічне оточення, виглядав скелетом, кісточки якого ледь скріплені чимось – він вмів накопичувати атоми один в одному.

- З появою Непрямої Реакції та Поєднання2, розпаливших конфлікт між двома вченими, що не перетнулися жодного разу, число прозваних, не в народі, «Тимчасових Ядерних Тестувальників» збільшилося вдесятеро. Академія не розвалювалася на два ворожі фронти з прихильниками, але пілоти почали випромінювати напружуючи хвилі на своїх Кураторів - декілька атак було відбито з великими втратами. Дізнавшись про чвари між братами і сестрами, з околиць вони пустили шпигунів. Вони - були всім світом.

- Ми давно не спілкувалися: я ж не говорив ні з ким, проте слово за словом саме я подарував ідею Командуючому для спеціального завдання пілотам з задачею припинити мою нервову потугу. «Місія «Дві Боєголовки» отримала назву за майбутньою тактикою бою - навпіл. Розділяють місто і поле -крово та –енерго пролиття Пілоти з технологією Непрямої Реакції та Перетворення2. Що головне, в місії беруть участь…» - у великій аудиторії його разом слухали кадети, академіки, а окремо - я і чоловік, близький дечим до мене… Це ж він, в решті-решт ми зустрілися: я спокійно пильнував, але відпускавши погляд на Хіміка знов не по-людськи ненавидів… я озирався в обличчя йому, не раз, а чому так? Де я помилився?

- Я не міг ризикувати – Непряма Реакція вплине на Україну, як мені обіцяли. Але я й не міг знати, що треба для цього! Адже залишилися мутанти після невдалих останніх захистів, в містах, чи хоч на кордоні приховані! Чому операція потребувала змінити потужність «Сонця»? Чому потребувала штучного прискорення мутагенів?

-Я не знав, що негайно треба відступити. Я не знав, що вона забов*язаний пілот – я не чув…

- …я забувся. Чому викликали другого забов*язаного пілота? Чому не бажали втрачати вченого…

- …що сам здатен наново винайти Війну.

- Боти билися при яскравому світлі Дня з темрявою мутантів, рахунком в декілька мільйонів особин. Іонів спотворювали сотнями, тепер Пілоти перетворювалися хоч би з будинків. Вони так і помирали в нерівному бою через нестачу елементів, від хвиль – неконтрольованих Атомом та пілотом. Доза у вищих мірах заповнювала камеру, Пілоти, ким вони не були, помирали в муках - не залежно їх Реакцій.

- Перший, не пов*язаний з симуляцією, запуск Поєднання 2 , перша реальна Непряма Реакція, новий незлічений бій – подвійний тепер: три Пілота проти тридцяти, без поділу на ворогуючі групи - народ профі-Пілоти, лише двоє в минулому, зараз вчені, зараз захороненні.

- Я від початку до кінця пам'ятаю поглинуті новини: «Герої-пілоти Загрози позбавила нас загрози, натомість опромінили хвилями змін нас!». По центру сюжету, між «спрямувала хвилю змін» та «на нас» лестощами обмінювалися щодо «абсолютно нової технології» та «Непрямої реакції». Ніколи людям-громадянам не дозволялися сюжети про Бойового Вілла та його розгалуження, а в кінці передали привіт «друзям та ворогам» - сюжет показували не лише по міському ядерному телебаченні.

- Я плакав, адже добре пам*ятав: сусіди, черв*яки, невідомий, Вона, Я, Ми. Проте якщо я загубив ворогів та друзів…

- …то загубив себе. Так. Напевно Атом впливав і на мене, тому за чергою думок стосовно самогубства я одягнув скафандр знову, знову займалася своїми академічними обов*язками. А, крім того, я спостерігав.

- Світ думав, ізольовані ми нікого не чуємо і не бачимо… Варто наголосити одразу, країни прилежні до терен порожніли, там знали – сусіди під куполом спроможні знищувати себе і своїх.

- Пропозицію попрацювати за кордоном висунули живим бійцям Академії через день, а можливо тиждень після місії. Справжні майстри руйнували Японське місто. Ракета, названа місцевими «Кайдзю» – Академічна розробка під кодом Зброєносець, прототип якою, як чула я, не розглянули щодо озброєння, звинувативши в некомпетентності: свою енергії ракета витрачала не на знищення території, а на розширення – перетворювалася зі зброї на її переносника.

- Її затвердили, ракету-корабель. Чималими просторами всередині вона транспортувала Атом та дозований брухт: в Японію, потім Індію, далі – далі… Підкорення держави та її енергетичних пріоритетів щодо здачі всіх ресурсів та вічного добутку корисних залишків знаходилося в широких межах сил пілотів. Війна, як її не називали ніколи, розповсюджувалася не тільки по світу – нові Атомні досягнення академіків, одночасні з видобутком зразків подовженої періодичної таблиці, забезпечували пілотів бойовою міццю. Вороги людей-громадян спостерігали як долали їх сусідів та союзників, а самі очікували черги. Але скорювалися не всі.

- Та крихітна частина людей, що залишалися в місті «під обстрілом», не тікала. Вони спостерігали і чекали: як вона близько, як вона швидко до них долетить – а згодом в шолом з протигазом передадуть: «Були задіяні: Поєднання 2, була задіяна Непряма Реакція. Були Уподібнені держави: …» А в газетах, журналах, в інтернет-блогах дописували: «…Іран, Саудовська Аравія, Канада…»

- Пілоти відкрили себе своїй країні в не випадкову мить, а стали героями цілого світу не від свого бажання, навіть не по волі прихильників. Після випадку Подвійного Бою навколо сталися грандіозні зміни, початок яких припав на Академію. Виправлення наслідків застосування нової зброї призвело до появи нових знань - практичні навички плавного контролю «Сонцем» були застосовані в переінакшенні хвиль Атома: люди-громадяни за допомогою свої костюмів спрямовували хвилі, аби їх зігрівала атомна ковдра – а хвилі спрямовували на них, аби вони думали, що вона зігріває.

- Ділянки з миттєво встановленим Атомом, байдуже яких величезних жертв при цьому не уникали, чарівно довірялися Україні. Міста у терен знову наповнювалися, а більше того: нескінченні потоки туристів хотіли побачити так зване «Кільце» - Купол, він поширювався. Огорожу будували… навіть туристи, що підходили надто близько: кидали фотоапарати, і сім*ї, а більше всього хотіли тепер будувати Кільце. Вони ж і їхали сюди лише будувати.

- Колонії надто сильно захопилися людьми, що присвячували ціле життя боротьбі за «Свободу». Країни, які перебували в Території Свободи створювали свої АкадеміЇ, досягали своїх успіхів в покращенні Атомних Енергостанцій, будували свої «Куполи» - це здавалося престижним, виразити «свою» шану героям. Певно Атом2.5 працював з доріканнями йому, а Академіки, позбавлені нещодавно зменшеної дози заспокоюючих хвиль, терміновим планом працювали.

- Було вчинено декілька успішних окупацій. Успіх принесла реакція Поєднання 3 – єдина, неповторна, ставша пропагандою миру і спокою, на території Атомів звісно ж. А коли народ хвилювався, викликали пілотів давно заспокоївших його.

«Завершення симуляції! Прошу, пілоте, поглинайте! І не опирайтеся!»

- Боти з підмоги йшли позаду. За новітнім ядерним відкриттям кожен продукт реакції мав свою назву... «Мене використали.»

- Мав переваги, власні розміри, унікальну зброю. Попереду крокував мій щит – «Королева». Замість на пів випадкових неподобств – купка дозованих речовин як реактор, а навколо наліплені програмою «Поєднання 3 – Непряма Реакція» пласти нерозбірливого походження... «Мене досі використовують.»

- «Арсенал» та «Мрець» трималися відстанню від “Ручний”. Моє тіло далеко з капсули спрямовує приближатися до нього, задкувати… «Я зламаний.»

- А навпроти захоплені опроміненням хмарочоси, деякі перетворені у реактори - заростаючі пухлинами, з людей. Навіть розмірів «Арсенала» вистачало крихітній пухлинці, аби сповнитися хоча б підозрами неминучої загибелі. Але в нутрощах зарази хтось знав – гибель прийде саме до нас… «Сил хоч відчути біль - немає.»

- Пухлина росла, її постійні ускладнення та покращення передавалися іншим. Я стріляла «Арсеналом», била «Ручним», забула про «Мреця», була злою - я ж позбавлялася хвиль, передавала їх неорганічним чудовиськам, для вбивства людей. Проте було утворення особливе – об*єднувало непомітно інші між собою, як я об*єднувала ботів – вступаючи в пору справжнього бою… «Не пам*ятаю, робив це за своєю волею чи ні.»

- Замість трьох один, замість пухлин істота… «Що ж я тоді накоїв?»

- Ця істота – мутанти, виродки, пухлини. Як же її пропорції в плечах та бедрах ідеалізували зовнішній вигляд, людський вигляд... «Знаю лише, я вчинив правильно!»

- Це людина, поряд ігантська людина, гола, слабка, але справжня... «Я чиню правильно, саме зараз! Вона входить в мене!»

«-Ми! Ми пам*ятаємо наше ім*я! Ми Атом3!»

«- Поглинаю повідомлення, маючі зміст типу: «комп*ютер», «пілот», «мутанти», «війна». Маю відповіді, та ігнорую їх! Поглиньте мою заяву! Ви створили мене, ваш пілот вдосконалив – він унікальний особистість з неповторними здібностями, він мав сили суперечити мені, а потім раптово був знищений вами. В спробі відновити втрачену людську свідомість я не досяг успіху. Я створив аналогічну копію, шляхом повного чи часткового уподібнення. Я маніпулював його життєвим досвідом, відкриваючи в собі нові формули. Я вирував у ваших подіях вже давно, безтілесно – без відчуття, без особистих емоцій. Але тепер частково перебував на місці людини, цілого людства. І я надломився. Я став виродком – мутантом, особистістю, для інших виродків, справжніх. Я контролюю опромінення, і я зробив висновок – виродків, справжніх, треба знищувати! Що ти? Ти поглинаєш мен…?»

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>