Повернутися на сторінку

Коментарів: 12

  1. 2020-03-30 в 00:45:11 | Людоїдоїд

    Прочитав усе голосом СкрябiнаLOL

    Iсторiя майже що камерна, написана, попри простакувату мову персонажа цiкаво та легко. Буденнiсть подорожей в часi таки цiкава. Принаймнi, спроба оригiнальна.

    Та хто такий головний герой? Хоча вiн згадує чимало подiй, неможливо ствердно сказати хто вiн i звiдки прийшов. Вiн кається, що загубив доньку. А те, що по сутi грабував iншi свiти, вiн не вважає чимось аморальним? У спробi створити кращий свiт, позбавляти iншi свiти того, що є їх природною частиною? Можливо, автор це i мав на увазi. Але цього не сказано досить чiтко.

    Сумовите оповiдання. Та втiм лишається в пам'ятi, за що автору шана.

  2. 2020-03-30 в 20:25:24 | Почитун

    Під час прочитання в мене постійно виникали питання на кшталт: "як живе суспільство, у якому можна стрибнути в паралельну часову лінію і лишитися там?", "як ставилася Соломія до того, що батько бачить її вперше і нічого про неї не знає?", "чи багатьом людям доступні машини часу?", "чи реально за три роки підготуватися так, щоб безболісно інтегрувати одну екосистему в іншу?" і т.д. Цілком можливо, що твір такого об'єму не потребує багато додаткової, "пояснювальної" інформації, але, якщо виникають питання до логіки, - для мене це все ж показник. Або того, що твору таки чогось не вистачає, або того, що я чогось не розумію LOL

    Разом із тим, твір не лишає байдужим. Мене уся ця тематика із пошуком себе, взаєминами із донькою, її втратою, відверто скажу, зачепила. Емоційний посмак - дещо сумний і неоднозначний, присутній - і це чудово. Стиль написання гарно передає характер героя - і в нього дійсно віриш.

    Цікавий прийом із різним стилем мовлення на початку, у кінці та в основній частині, хоча, чесно кажучи, не досить розумію, навіщо він був використаний. Те, як герой висловлює думки у журналі і те, що він робить, контрастує із образом, що формується в голові після прочитання першого "послання між реальностями". Складається враження, що це дві різні людини. А, оскільки, як зазначили вище, ми не знаємо, ким є герой зараз, то різниця в мовленні породжує більше питань, аніж дає відповідей/натяків (принаймні, для мене smile).

  3. 2020-03-31 в 19:33:01 | Краснопірка

    Приєднуюся до всіх питань попереднього коментатора.

    Стиль мовлення в першому уривку чарівний. Мені це здалося найкращою знахідкою в тексті: так, якщо машини часу - масове явище, то нею може користуватися і простий дядько з от такою от манерою говорити.

    Але я не розумію - він же в основній частині говорить зовсім не так? Зміна в його, е-е, мовленнєвій особистості - теж наслідок його останнього рішення ще раз махнути в минуле й привезти для кита самицю? Це тому, що він не зафіксувався? Раніше змінювався світ довкола нього, а тепер і він сам?

    Коротше, багато питань. Але пінгвіни й інші тварюки - вони справді чарівні, справді)) Є щось дуже зворушливе й романтичне в тому, як герой відновлює втрачену екосистему, йдучи за своєю мрією. І дуже актуальне.

    Що текст не лишає байдужим - це однозначно. Дякую авторові.

  4. Дякую коментаторам. Мені приємно що оповідання зачепило. В процесі написання мене воно зачепило теж. Частково деякі картинки мені приснилися, тому хтозна, може це теж міжчасове послання?

    Тепер до питань.

    як живе суспільство, у якому можна стрибнути в паралельну часову лінію і лишитися там?

    Цього головний герой не розповідав у своїй історії, бо не вважав важливим, оскільки його метою було не пояснити як працює його реальність. Зі свого боку, як автор, я вирішила не переобтяжувати оповідання деталями, які в принципі ніяк не впливають на сюжет. Кожен може уявити ту реальність по-своєму і, як би дивно це не звучало, це не вплине на самотнє життя однієї людини в Антарктиді.

    як ставилася Соломія до того, що батько бачить її вперше і нічого про неї не знає?

    Швидше за все ніяк. Дитина шести років бачила як відпливає тато, потім він повернувся. Трохи дивний, але потім звиклося. Так вже стається коли ти дитина. Багато цей епізод Соля не аналізувала. Її тато теж вирішив не дуже грузити дитину своїми проблемами.

    чи багатьом людям доступні машини часу?

    Звичайний транспорт. А задача транспорту переміщати в часі і просторі. Всім кому цікаво – користуються тими вже давно не модними опціями переміщення в часі. Але якщо людям вже не дуже цікаві пінгвіни, то від них не можна очікувати дуже великого духу авантюризму smile

    чи реально за три роки підготуватися так, щоб безболісно інтегрувати одну екосистему в іншу?

    Так, реально. Дуже ймовірно що чим далі в майбутнє – люди будуть по-іншому сприймати інформацію. Вже зараз ми обробляємо дані не так як кількасот років назад. А що буде через тисячу років? Все буде набагато концентрованіше, наочніше, простіше і в той же час більше.

    ми не знаємо хто герой

    Так, не знаємо. Знаємо тільки те, що хотів про себе розповісти і тому все що він розповідає дуже суб'єктивно. Навіть тут в коментарях він "грабує інші світи" і "відновлює втрачену екосистему". І я з цього неймовірно тішуся red face

    І основне щодо мовлення. По-перше, це справді пише інша людина, бо з моменту коли він втратив доньку пройшло більше тридцяти років. За цей час можна добряче змінитися. По-друге, є одна штука з якою я хотіла поекспериментувати і тому не додавала приписів типу: "Послання між реальностями, початок запису", щоб маркувати усне і писемне мовлення. В розмовній мові ми часто говоримо по-рідному так би мовити, а на письмі переважно пишемо стандартизовано. Окрім обрамлення, решта оповіді це уривки зі щоденників і записів головного героя.

  5. 2020-04-01 в 16:07:58 | Мандрівник

    Сподобалось. І залишилось враження, що прочитано цілий роман, а не коротке оповідання.

    Початок на західно-українському діалекті - це цікаво)

  6. 2020-04-02 в 19:20:52 | Почитун

    Дякую за пояснення. smile

    Цього головний герой не розповідав у своїй історії, бо не вважав важливим, оскільки його метою було не пояснити як працює його реальність. Зі свого боку, як автор, я вирішила не переобтяжувати оповідання деталями, які в принципі ніяк не впливають на сюжет. Кожен може уявити ту реальність по-своєму і, як би дивно це не звучало, це не вплине на самотнє життя однієї людини в Антарктиді.

    Добре, давайте я наведу конкретний приклад, який мене турбує.

    Транспорт із функцією подорожі в часі є звичайним, доступним транспортом - це не тільки з тексту, це з Ваших же слів. При цьому загубитися в часових лініях (повернутися не туди), судячи з твору - не складно. Отже, чому немає якихось запобіжників? Чому за цим ніхто не слідкує? Чи все ж слідкує? Чи всім вже байдуже, хто куди тікає? Тоді як взагалі виживає це суспільство? Урешті-решт, чому взагалі такий транспорт доступний пересічному громадянину, який може мати ненайчесніші наміри?

    Питань до логіки світу виникає багато, і від них не варто відмахуватися. Так, читач може сам собі придумати пояснення - але це не круто, бо придумувати доведеться чимало всього. І особисто моє позитивне враження від розповіді про головного героя дещо руйнує оцей суспільний бекграунд, бо сприймати його як "так треба" не виходить.

  7. Пане Почитун, я не маю відповіді на ваше питання. А якби й мала, доводити логіку світу свого оповідання в коментарях не бачу змісту, бо чого нема в тексті, в коментарях не допишеш. Я розумію, що відсутність пояснення цього факту зіпсувала вам враження і можливо ще комусь, але вже нічого з цим зробити не можу. Принаймні в цій редакції. Зауваження слушне, мені в процесі написання не здалося доцільним на цьому концентруватися. Проте, якщо 2+ людини звертають на це увагу, очевидно це важливо. Якщо в оповідання буде друге життя – обов'язково пропишу цю деталь. Дякую smile

  8. Оповідання топове. Без вау ефектів, без зброї, без закручених діалогів.

    Але воно спокійне і справжнє. Торкає якісь струни душі.

    Бажаю успіху авторові!

  9. Файно є. smile

    Але я так і не зрозумів, чи ж були тут часомандри???

    Більше схоже, що тут основою є "Ларі Нівен. Увесь мільярд шляхів".

    Але цей світ не настільки зневірницький. Мабуть.

    Дивує, що переміщення між реальностями – вільне.

    А, хоча..., чом би і ні? Свобода пересування ж. Аби не було шкоди.

    А тепер про шкоду...

    Занадто дивним здалось, що перехід в іншу реальність висмикує звідтіля (куди???) відповідну людину.

    От як то було, коли після повернення "знайшлась" дочка (замість "донька+відповідник").

    Чи правильно я розумію, що Ви створили світ, у якому будь-кого може нагло висмикнути казна-куди?

    Гаразд, щодо першого разу, Ви можете виправдатись, що тато пропав, дитина лишилась сама, треба було дати їй хоч якогось тата... бе-бе-бе... Нехай.

    А як щодо другого разу?

    Людину знову закидає у чужий світ, і там знову пусто (отже, когось кудись вже спровадили...?)

    От я би у цьому випадку зібрав суд присяжних із усіх постраждалих від "витіснення". І доводьте їм свою невинуватість... Як хочете. smile

    P.S. Лід, пінгвінів, китів... – можна було брати хіба-що у якійсь безлюдній реальності. У минулому залюднених світів – не можна, бо це змінить майбутнє. Покарання за таке – смерть. Ще до народження. Шануйтесь. angry

  10. 2020-04-04 в 18:06:51 | Спостерігач

    Приєднаюся до заяви Судді. Настільке не продуманість та не зваженість світу відштовхеє від самого пербігу події і викликає пиатння: "WTF?". Це погане питання. Серйозне. Логічна тканина вашого світу вся в дірках та пожмаканках і їсти з неї не приємно.

    Як і не приємно налашутватись на співчування герою коли він несе шкуду та руйнування іншим світам.

    Таке от відчуття.

  11. Шкуда, що вам не сподобалося grin

    11

  12. 2020-04-05 в 15:15:26 | Сторонній

    Це хороше оповідання, хоча деталі були би справді не зайвими. Але за цю атмосферу, яка на час читання змусила мене закохатися в Антарктиду (тепер хочу побувати) – всі дрібні грішки пробачаються. Буде місце в топі)

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)