42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше. Випуск шостий: Ігор Сілівра

42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше. Випуск шостий: Ігор Сілівра

П’ятниця, 7 серпня 2020 г.
Рубрика: Спецпроект -> 42 фантасти
Мітки: | | | |
Проглядів: 195
Підписатися на комментарі по RSS
42

 

 Як ми вже казали, у правильно сформульованому питанні міститься половина відповіді. Цього разу у продовженні спецпроекту «42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше» це висловлювання особливо доречне, бо наш фантаст тижня вирішив бути дуже лаконічним. Але після вчорашнього довгого матеріалу і перед вихідними - чому б і ні?

 


42 Ігор Сілівра – письменник, переможець конкурсу “Днів Фантастики у Києві” (2011), постійний учасник та кількаразовий переможець конкурсів “Зоряна Фортеця” та “Азимут”, призер «EuroCon 2014» (Дублін, Ірландія) як кращий дебютант від України.


 

 Твій перший роман «Цепелін до Києва» - яскравий стімпанк. Цей жанр для багатьох є дуже візуальним і асоціюється з чим завгодно, окрім наукової фантастики. Але і цей роман, і наступні три, сам ти визначаєш як тверду наукову фантастику. Чи є у цьому протиріччя та чому саме НФ?

 42

 НФ - це те, що не протирічить існуючій фізичній картині світу. Ну, або згідно інших визначень: це коли автор досить детально описує принципи роботи придуманих пристроїв щоб обізнаний читач зрозумів, що вони не працюватимуть.

 Стімпанк (як і інші «-панки») це, скоріше естетика, що ґрунтується на певних засадах. Як от - домінування парових механізмів, естетичні уподобання ХІХ століття та інше Якщо придивитись - то ніякого протиріччя немає. Просто досить складно знайти раціональну причину того, що розвинулись саме парові технології на шкоду всім іншим. Я такі причини знайшов.

 Друга ж половина відповіді: я просто люблю придумувати світи. А магія - тільки добре просунута технологія, тому навіть фентезійний світ, якщо він досить детально продуманий належатиме до НФ.

 

 

  Зараз тебе знають як автора романів, але чи завжди ти тяжів до великої форми? Оповідання були "пробою пера" чи вони для тебе так само важливі, як і романи?
 

 Ймовірно, друге. Переважна більшість моїх оповідань - якщо й не "проба пера", то «проба світу», «проба концепції», «проба героя». Тому, якщо ви не впізнали в якомусь моєму оповіданні роману - то я просто не встиг той роман написати.
 

 42

 

 Яка твоя конкурсна історія? Звісно, тут ми трохи користуємося своїми можливостями самореклами, але розкажи про свій досвід участі у різноманітних конкурсах, і своє ставлення до них раніше і тепер. Чи порадив би ти молодим авторам конкурси, чи краще одразу пробиватися із рукописами до видавців?
 

 Все почалося із першого конкурсу "Зоряної Фортеці". Я туди написав оповідання яке потім увійшло до першого роману. Наступні три конкурсні оповідання теж туди увійшли. А от єдине із яким я виграв "Зоряну фортецю" свого роману ще не отримало.

 Поради? Так, конкурси. Конкурси. Іще раз конкурси. (Якщо ви геній далі не читайте). Ви не геній, ви не створите одразу шедевр. Помилки допускають всі, переважна їх більшість однакові і для роману і для оповідання. Але на роман ви витратите купу часу і його набагато складніше переписати. До певного рівня конкурсна критика дуже корисна - і позитивна і негативна. Не менш корисні майстер-класи. Не вважайте, що вас хочуть «заклювати», насправді це не несуттєво. Суттєвий зворотній зв'язок, шукайте в тому піску критики крупинки золота.

 

 

42

 Таке лаконічне інтерв'ю, що мушу задати ще одне запитання. Ти дуже ретельно працюєш над книжками, опрацьовуєш багато історичного і наукового матеріалу, і вже не приймаєш участі у конкурсах чи інших літературних «веселощах». Чи такому режимі приносить тобі література задоволення, полегшує сприйняття світу, допомагає переживати емоції?
 

 От про конкурси інформація не дуже вірна. Річ у тім, що коли текст «йде» то я усі ідеї записую в тезовому форматі. Тому даю інсайдерську інформацію, що невдовзі на конкурсах буде трохи тісно від мене. Стосовно «чи полегшує сприйняття?» - мабуть так. І вже точно надає певної перспективи, дозволяє не концентруватись на «тут і зараз». Історія не те щоб іде по колу, але хто її не знає - змушений повторювати. А ми всі дуже погано знаємо історію сторічної давності. Я вже говорив, що зазвичай починаю з придумування світу, пробую його оповіданням і тільки потім пишу роман. А світи придумувати я люблю, тож і оповідань буде ще багато.
 
4242 42
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Серія ілюстрацій до роману “Цепелін до Києва” від художника Віталія Сікарчука, відомого як Пекельний Бульба (з авторського сайту Ігоря Сіліври)
]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>