Спецпроект

Підписатися на цю рубрику по RSS

Різноманітні освітні та літературні проекти Зоряної фортеці
42
Сьогоднішній наш гість - яскравий представник темної хвилі сучасної української фантастики, який попри усі випробування, пов'язанні із життям у прифронтовому місті, продовжує створювати книжки, які не схожі ні на що інше.

42Володимир Кузнєцов - письменник з Сєвєродонецька, що працює на стику горору, наукової фантастики і темної прози. Крім того, працює геймдизайнером, веде блог про настільні ігри, чимало знає про комікси, грає у музичному гурті «Discordant System» та займається одноборствами.


 

 Ще раз вітаємо із нагородою «Кризаліс» від Європейського співтовариства наукової фантастики! Шкода, що цього року Єврокон проходив онлайн і ти не зміг забрати твою нагороду. І це одразу підштовхує нас до першого запитання: яка твоя історія конвентного та фестивального фантастичного життя?

 

 Дякую! 42На жаль, моє нагородження співпало з масштабними пожежами на Луганщині, тому якось особливо святкувати цей факт мені здалося неприйнятним. Утім, нині ситуація наче стабілізувалася, і тепер громада та небайдужі люди з інших регіонів України намагаються подолати страшні наслідки цієї катастрофи. Не тільки допомогти постраждалим у пожежі людям, але й відновити ліси, яким було завдано неймовірної шкоди. Тому, напевне, якось святкувати винагороду я буду дещо згодом)

Далі…

42

 

 13 – число незвичайне. І так вже склалося, що у цьому випуску у нас буде людина, яка щоденно зазирає у прірву рукописів, і бачить там безодню. А коли стоїш на сторожі, то погляд на літературний світ неодмінно змінюється та жорсткішає. Сьогодні з нами Олексій Гедеонов.

 


 Олексій Гедеонов – письменник, живе і працює у Києві.42

 Соціолог за фахом, цікавиться історією та мистецтвом. Автор романів «Случайному гостю» і «Дні яблук», що оповідають про химерні й дивні Львів та Київ, якими вони були наприкінці 1980-х.


 Перше питання буде найважче: чому українському фентезі поки не вдається вирватися за межі нашої країни та зацікавити когось за кордоном? Ми недостатньо екзотичні, занадто несхожі на інших, чи справа у невмінні працювати на західний ринок?
 

 Не вважаю, що українському фентезі щось не вдається. Напевно, воно діє повільно, наче вовча ягода. Чи тис. І вирвалося воно вже давно.

 Аби заокруглити початок наративу, виокремлю із загального питання декілька, щоб розкидати всі крапки, а також ї.

 По-перше, а чи існує якесь власне «українське фентезі»? Що це? Хто трендсеттер? Яка базова концепція?

Далі…

42

 

 Сьогодні у проєкту особливий випуск. Наш гість був одним з тих, хто підтримував "Зоряну фортецю" на самому початку її шляху, допомогав багатьом фортечанам ії їхніми першими публікаціями та добре відомий вім, хто цікавиться історією фантруху в Україні. А ще він демонструє трохи призабуте мистецтво вичерпної та грунтовної відповіді на питання, що особливо помітно після кілької попередніх лаконічних випусків smile.


lytovchenko

 Тимур Литовченко - письменник, журналіст, інженер-металург за освітою. Автор більше 20 книжок та безлічі оповідань. Лауреат спеціальної відзнаки Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова": "Золотий письменник України-2016", лауреат премії імені Пантелеймона Куліша, лауреат величезної кількості премій. Один із засновників першого україномовного фантастичного журналу УФО, що виходив друком у 2007-2012 роках.


 

 Свого часу ви були одним із засновників та редактором журналу "Український фантастичний оглядач" (УФО), який ставив собі за мету формування і розвиток української фантастики нового тисячоліття, що стане конкурентоспроможною на світовому рівні. На вашу думку, це сталося?
 

lytovchenko
 — Насамперед зазначу, що в Концепції «Десять пунктів про «УФО», оприлюдненій в №2’2007 часопису, «формування і розвиток української фантастики нового тисячоліття, що стане конкурентоспроможною на світовому рівні», названо третьою важливою метою. Отже, їй передують ще дві не менш важливі цілі (цитую):

 (1) «Найголовнішою метою «УФО» є об’єднання молодих творчих сил в Україні, що допоможе письменникам усіх поколінь не лише усвідомити свою відповідальність і власне значення для розвитку української фантастики, але і створить здорове конкурентне поле, де кожен автор буде особистістю»;

 (2) «…другою важливою метою часопису визначили боротьбу із постмодернізмом, окресливши той напрям, що прийде йому на зміну (зокрема в літературі) як контрапост».

 І тільки після гуртування довкола часопису молодих творчих сил та плекання контрапосту, як нового творчого методу, що йде на зміну постмодерну, йшлося про творення нової української фантастики ІІІ тисячоліття… Без досягнення перших двох цілей досягнення третьої навряд чи можливо, отож доцільно подивитися на цю тріаду в комплексі. Але якщо вас цікавить лише третя мета… Ну що ж, давайте розглянемо її хоча б коротко!..

42

 Продовжуємо спецпроект «42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше». Сьогодні ми дізнаємося трохи більше про людину, яка весь час змінюється та шукає сенс у всьому, що робить, але поговоримо лише про фантастику. Наш герой - Олександр Завара. І він дуже лаконічний smile


zavara

 Олександр Завара – письменник, музикант, філософ, митець. Працював журналістом, оператором ефіру і ді-джеєм, сценаристом і ведучим авторської радіопрограми. Постійний член журі конкурсів короткої прози. Веде власний авторський проєкт. У 2016 році отримав премію видавництва «Смолоскип» за роман «Песиголовець».


 

 Містична проза і досі є тим, з чим ти зараз працюєш? Чи все змінюється, і це також?

 

 Однозначної відповіді немає, і так, і ні. Не можу сказати, що містика перестала мене цікавити. Навпаки, цікавість значною мірою зросла. Різниця між колишнім і нинішнім полягає у тому, що тепер я стараюся усвідомлювати її глибину і не прив’язуватися до вузького і надто поверхневого судження про неї. Адже що таке містика? Це природа, людина, її місце, світ, його закони і механізми, відповідно до яких живе і діє кожен з нас, свідомо чи не свідомо. Тому можна сказати, що я досі в темі, але не можна сказати, що продовжую торувати стежки стандартних напівголлівудських сюжетів. Все значно розмаїтіше і цікавіше.

Далі…

v
  Cпецпроєкт «42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше» продовжує мандрувати Україною. Ми знову повернулися до Запоріжжя, у якому зовсім недавно відбувся культурно-мистецький фестиваль «Toloka 2020». Цього разу ми поговоримо з людиною, яка народилася і виросла в інших містах, але переїхала до цього міста і встигла його полюбити як рідне. Наша фантастка тижня – Тала Владмирова.
 


 42Тала Владмирова - Народилася в Гуляйполі, дитячі роки провела в Чернігові, живе і працює в Запоріжжі. Закінчила фізико-математичну школу, але вищу освіту здобула за філологічним профілем. У співавторстві із Дарою Корній видала два романи: «Зозулята зими» та «Крила кольору хмар». Авторка оповідань, що виходили у численних збірках. Була майстром на одному з конкурсів «Зоряної фортеці».
 


 

 Ви з Дарою Корній започаткували спеціальну відзнаку «Сучасне українське фентезі» що вже не один рік вручають під час Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Здається, зараз це взагалі єдина літературна премія в Україні, пов'язана із фантастикою. Відчуваєте через це додаткову відповідальність?
 

 42Започаткування цієї відзнаки – заслуга відомої львівської письменниці Дари Корній і, звісно ж, організаторів «Коронації слова», та я дуже вдячна, що мене запросили взяти участь у цьому проєкті.
 Про додаткову відповідальність, якщо чесно, не замислювалась, хоча свого часу душе шкодувала, що не стало фестивалю фантастики «Брама» та однойменного літературного конкурсу. А не замислювалась, мабуть, тому, що від самого початку мені видавалося, що це – дуже велика відповідальність: оцінювати чужі твори, знати, що поки ти читаєш якийсь роман, його автор чи авторка очікують із надією: раптом пролунає дзвінок із запрошенням на церемонію нагородження переможців і лауреатів «Коронації слова»?
Я дуже люблю читати фантастику й намагаюся бути в курсі творчості сучасних авторів. Здавалося б, ось тобі дали читати із півтора десятка чи трохи менше фантастичних романів, які до цього бачило дуже обмежене коло осіб. Можливо, якраз зараз гортаєш твір майбутньої зірки фантастики. Хіба не чудово? Далі…