З Ігорем Сіліврою ми знайомі майже стільки, скільки існує сама «Зоряна фортеця», тому раді представити його пряму мову про новий роман «Спадок професора Пулюя». Цей роман - новий досвід і для Ігоря, і для «The Will Production». Сподіваємося вже зовсім невдовзі побачити цю книгу на полицях!
Моє знайомство з коміксом “Воля” відбулось на презентації мого першого роману. Вони саме презентували свій концепт і я зі здивуванням помітив, що це дуже “моя” тема. Так, в романі “Цепелін до Києва” теж присутній персонаж із рукою-протезом. І дирижаблі. І хитромудрі пристрої.
Тоді ми й познайомились ‒ і наступні роки зустрічались на презентаціях. Виходили комікси Волі, виходили мої романи і якось на черговому Арсеналі ми розговорилися що “було б добре…”
Як люблять казати: “слово було сказане”, “зерна впали на землю”, “думка почала думатися”. Ще через якийсь час дійшло до перемовин і ми домовились домовлятися. Вони надали бізнес-план, я ‒ епізод ‒ початок роману, щоб вони могли оцінити як то могло б виглядати. Потім були довгі і конкретні перемовини про авторські права, умови видання і такі інші дрібниці, які, насправді, зовсім не дрібниці.
Взагалі, працювати в рамках чужого світу ‒ складно. Це складно навіть коли ЛОР світу не містить явних суперечностей (як от було в проєкті “Агенція Незалежність”). А у вже виданих коміксах “Воля” суперечності були: Там і президент Грушевський, і гетьман Скоропадський, і начальник Таємної канцелярії Петлюра… Про фізика Вернадського взагалі мовчу.
В моїх романах відмічають детальну проробку світу (інколи, кажуть, що це йде на шкоду персонажам). А тут світ довелося вигадувати так, щоб він був цілісним і при цьому не суперечив вже виданим історіям (а також тим, що тільки готуються, але про них нічого не розповім, таємниця!)
Знаєте, це мені вдалося. Одразу скажу, що саме події роману тільки дотичні до показаних в коміксах. Крім того, що це розв’язало мені руки, так ще й дозволило оминути вкрай незручні моменти. А інші ‒ вдало розв’язати.
Я не люблю писати синопсиси, зазвичай їх пишу після того, як все інше готове. Тут так не вийшло, довелось написати не тільки детальний синопсис, а й чіткий план по кожному розділу, а потім довго його правити, щоб ніде не виникло неузгоджень. Це досить складно, перш за все - психологічно.
Та потім ‒ ура ‒ я отримав волю. (гра слів навмисна).
Роман писався швидко, світ складався наче гарний пазл. Із історії (та архівів) виринали постаті, які ідеально займали своє місце, робили саме те, що мені треба було в романі і навіть зникали саме тоді, коли це було потрібно. Справді ‒ ви знайдете в тексті чимало відомих історичних осіб, і їх поведінка буде максимально такою, яка була описана істориками. Ну чи хоча б не суперечитиме історичним фактам.
А от з деякими датами довелося погратися. Врешті, роман - альтісторичний, тому авторською волею і посунув епідемію “іспанки” на пів року, продовжив життя професору Пулюю на той самий термін, переніс битву під Крутами. Тобто ‒ ці події однаково сталися, але через іншу історичну послідовність ‒ в інший час.
Найскладніше було з глобальністю. Адже ‒ з одного боку герої вчиняють щось глобальне, рятують світ чи Україну… а з іншого ‒ це все не має впливати на інші, не мої сюжетні лінії. Ну от як Супермен рятує світ (знову), а Бетмен рятує, але вже від іншого й абсолютно незалежно.
Приклади взяті для наочності.
Звичайно, тут найкраще підійдуть різні таємні товариства та секретні служби. Евіденцбюро, Таємна канцелярія, Теософське товариство, всякі підпілля… Героїв справді чекає багато пригод.
Потім період творчості закінчився і відбувся ще один етап різноманітних узгоджень. Одразу скажу, що вони зробили текст кращими (хоч про один сюжетний поворот я жалкую до цих пір).
Далі ‒ все звично: редактор, художник, затримки… ура: початок передпродаж. Книжка вийде!
Але давайте вже після свят 
17 грудня 2021 року.
