Терпка ніч

Імперський флот наближався до невеличкої планети в рукаві Оріона*, рідному рукаві Сонячної системи. На чолі летів флагман, схожий на голову комети. Завдяки дзеркальній обшивці судна, блакитне світло тутешньої зірки відбивалося на поверхню планети Тартіс. Коли флагман вийшов на її орбіту, кожна жива істота могла спостерігати за синюватим сяйвом. З десяток кораблів, менших за розміром, рівно слідували за головним судном і, відбиваючи світло, імітували хвіст комети. Головний корабель мав символічне ім'я Лампадістіс( Lampadisti?s з грец. Просвітитель),  а керував цим епічним, в усіх розуміннях, флотом Корнелій Деймоський - ДаскалосПолітизму (Daskalos Politismou з грец. Майстер Культури) сонячної системи. Розкинувши свою імперію майже на весь рукав Оріона, людство вирішило зайнятись окультуренням цивілізацій, що знаходяться під контролем Землі. Корнелій Деймоський, як можна здогадатись, народився на Демосі, супутнику Марса, маленькому переправному пункті в Сонячній системі. Він справно навчався, цікавився суспільним життям імперії і, коли всіх охопила істерія Нового Ренесансу, записався в ряди добровольців, що мали б нести просвітлення в дальні кутки імперії. Деякі цивілізації, які знаходились на невисокому рівні технічного розвитку, навіть і не здогадувались, що їхня рідна планета є територією Землі.

Люди свято вірили, що якщо вони принесуть іншим цивілізаціям свої культурні досягнення, це відразу прискорить розвиток суспільства на тій чи іншій планеті. Корнелій дививсь на голографічну проекцію Тартіса: така схожа на Землю і водночас зовсім інша планета. Величезний океан займав 80% поверхні. Завдяки кольору світла, яке випромінювала зірка, здавалось, що вода ні в якому разі не може бути прозорою, лише насичено синьою. Залишки поверхні займав материк, який тектонічні зсуви приволокли на екватор. Через велику кількість руди, каміння і вугілля, яке лежить ледь не під ногами, ландшафти мали,  в основному, темно-сірий відтінок. Тартісіанці вже знали, що в небі зовсім не комета, але також вони здогадувались й про те, що флот на чолі з Лампадістісом може виявитись в рази небезпечнішим від комети.

Серед жителів імперії чутки поширювались, як і в будь якому іншому суспільстві, дуже швидко. Однією з таких чуток було те, що Лампадістіс не просто космічне судно – це величезна летюча гармата, яка знищує цілі міста, стріляючи прямо з орбіти. А ще тартасіанці чули, що Флот Нового Ренесансу, перед відправленням до їхньої планети, зруйнував кілька міст на планеті, в сусідній частині Імперії. І якщо тартасіанці не були до кінця впевнені в цих чутках, то Корнелій Деймоський знав напевне, ба навіть, він сам віддавав наказ заряджати батареї, наводити на ціль і випускати смертельний промінь фіолетового світла. Щоправда, «смертельний» сказано не дуже точно. Всі жителі залишались живими, але місто майже повністю випаровувалось. Особливість Лампадістіса як гармати було в тому, що він міг налаштовуватись на знищення всього, окрім деяких, наперед заданих, структур. В результаті після зустрічі з фіолетовим променем просвітителя, в місті залишались голі каркаси споруд, жителі і рослинність. Все інше просто випаровувалось.

Неосвічений тартасіанець перебуваючи в телепатичному полі, в якому пролітала ця чутка, незадоволено прищурить одне ліве і два правих ока, грізно завібрує боковими мембранами і, замахавши всіма своїми п’ятьма щупальцями, вклинить власну думку в це телепатичне поле, аби кожен зміг дізнатися про його ставлення до так званого просвітлення.

– Як так? Як вони собі дозволяють знищувати століття історії? Як вони сміють?  – Але незадоволеного тартасіанця відразу переб’є справжній громадянин імперії, і хоча в нього також п’ять щупальців, одне праве  і два лівих ока, а його мембрани також сильно вібрують на мішкуватому сірому тілі, він таки інтернаціональний житель великої імперії і тому займає протилежну позицію.

– Що означає «як сміють»? Земля принесла нам прогрес, зв'язок з іншими світами, можливість по-новому подивитись на Всесвіт. Людство пройшло набагато більший  шлях, воно мудріше. Тому, якщо Земля вирішила, що чиїсь танці з бубном – це чистої води варварство, то я нічого не маю проти. Я не хочу жити в одному суспільстві з варварами. – І як завжди всі, хто перебував в даному телепатичному полі, поділяться на два табори: ЗА і ПРОТИ.  Добре, що до криків і бійок справа не дійде. В тартасіанців ніколи суперечки до цього не доходять. Адже думки в полі поширюють досить рівномірно, і бути гучнішим за когось іншого майже неможливо, а так як поле має досить велику площу, то і не факт, що два співбесідника знаходяться на одній вулиці.

Корнелій Деймоський наказав готувати експедиційну групу. Кілька кораблів з хвоста комети, які несуть все необхідне, аби долучити Тартіс до імперської культурної сім’ї, слідували за човником, що відділився від Лампадістіса. Дивлячись на небо, здавалось, що від комети відколовсь маленький шматочок і вже метеором стрімко падає прямо на столицю Тартіса – Окутікава. Звісно ж, ніякої паніки це не викликало, навпаки, більшість з нетерплячкою чекали, коли Просвітителі приземляться на головній площі Окутікави і заговорять, вірніше, використають телепатичний адаптер, щоб запустити свої думки в телепатичне поле. Були й такі, що позакривали вікна своїх і так темних квартир, аби неприємне їхньому світогляду синювате сяйво не різало очі.  Вони, наче ображені на весь світ, лежали на своїх ліжках, поклавши на мембрани кулясті камінці. Куля – ідеальна геометрична форма в тривимірному евклідовому просторі, мала разом зі специфічною вібрацією заспокійливий ефект. Мембрани продавлювались під вагою камінців і, увійшовши в резонанс, починали вібрувати. Залежно від форми, кольору, структури і розміру ці камінці мали різний ефект і вібрували по-різному. Найбільш близьким до впливу камінців на тартасіанців можна назвати вплив музики на людей. Хоча це й неточне порівняння. Людині просто неможливо правильно сприйняти вібрацію камінців, адже в неї немає таких специфічних мембран на тілі. Так само і тартасіанці, уловивши своїми мембранами вібрації, які спричиняє музика, впадуть в легкий шок. Проте саме шок очікував кожного, хто тіснився на площі, адже вони познайомляться з найвеличнішими культурними здобутками імперії, і музикою в тому числі.

Тарк Ті, простий вчитель, не хотів ніякої музики, ніякого живопису з усією його бридкою симетрією – йому подобались камінці. Його дід був знатним каменярем. Він створив відомий 9-ий кулястий камінь «Терпка ніч». Майже кожен тартасіанець, котрий не пішов на площу і хотів відволіктись цього вечора, резонував з «Терпкою ніччю». Тарк Ті був впевнений, що людство забагато на себе бере. Безперечно, він був вдячний Землі за ті технології і можливості, які отримав кожен тартасіанець. Ба, навіть його племінника вилікували завдяки передовій медицині імперії, але страх, що Флот Нового Ренесансу може винести вирок всьому, що так подобалось і нав’язати все, що він аж ніяк не сприймає, не покидав вчителя. Тарк Ті любив свого племінника, але він любив і свого діда, якого, між іншим, любило і поважало все населення Тартіса.

Кораблі сіли на площу, трішки підрум’янивши її своїми термоядерними двигунами. З ілюмінаторів кожен учасник експедиції міг побачити море із сірих мішечків, які збурювали хвилі своїми щупальцями. В носовій частині головного човника з’явився отвір. Вистава почалась. Яскраве світло ледь не полишило зору і так сліпуватих тартасіанців. Човник видихнув величезні клубки диму, на яких витанцьовували різнокольорові промені. І тут в кожного тартасіанця перехопило дух. В отворі з’явився силует. Він зробив крок, здавалося б, в пустоту, але під ногами відразу з’явилась сходинка. Так крок за кроком силует спускався до вже підготовленої сцени. Підтягнутий, в штанях, схожих на кальсони, Корнелій Деймоський став своїми високими чобітьми на сцену. В правій руці він тримав адміральський кашкет, біле коротке волосся стирчало їжаком. Шинель розвівалась, а  міцна грудна клітка випинала через синій мундир. За ним спустилось ще кілька його помічників, а навколо площі вже почали марширувати солдати.

– Вітаю тебе, Тартіс! – Пролунало у кожного в голові. Сірі мішечки ще більше заметушились і від хвилювання їхні мембрани завібрували на низькій чистоті. На відміну від тартасіанців люди почули той гул, який йшов від мембран. Деяким здалося, що вони взагалі стоять біля сопла космічного корабля. Всі в терміновому порядку одягнули спеціальні навушники. Корнелій виступив з промовою. Особисто привітався з місцевим владикою, з намісником Імперії, з визначними особистостями Тартіса. Разом з ними виклав ще кілька думок і, врешті решт, повернувся на човник, який тепер стояв посеред площі Окутікави, в якості резиденції ДаскалосПолітизму. Наступного дня Корнелію обіцяли провести екскурсію по місцевим музеям. Земні експерти оцінять культурну спадщину Тартіса, винесуть свій вирок, а ввечері на площі всіх чекатиме Моцарт, не особисто, лише записи органних концертів. Тарк Ті залишавсь в своїй квартирці. Попри його бажання він чув і промову Корнелія, і радість тартасіанців, і список заходів, які чекають на Окутікаву.

Корнелій стояв в музеї живопису. В залі епохи мінімалізму. За десять метрів від нього висіла картина. Вона була напівкругла і увігнута, висотою приблизно двадцять метрів і шириною тридцять. Корнелій помалу відходив назад, щоб мати змогу захопити поглядом все полотно. Для тартасіанців це не було проблемою: всі їхні три ока були незалежними і вільно гуляли по сірому тілу, тому вони могли, стоячи впритул до картини, оглядати будь-яку її частину. Але це не мало сенсу. Через поганий зір деталі були промальовані нечітко і зовсім не було різкості. Щоб уловити суть зображеного, потрібно відійти трішки назад, але не на двадцять метрів, як Корнелій. Земні мистецтвознавці нахиляли голови в різні боки, щурились, примірялись до великого пальця руки, прищурюючи одне око. Вони намагались уловити структуру картини, але не могли. Симетрія була повністю відсутня. Здавалося, що об’єкти накидані абсолютно хаотично. Але нічого дивного: тартасіанці на дух не переносили симетрію. На картині зображувалось з десяток тартасіанців, різного віку, габаритів, в різних позах. Кожен з них був, наче окремо від інших. В лівому кутку стояв намальований сірий мішечок висотою в двадцять метрів, справа пусто, лише каміння. На верхній частині картини зображувались ігрові площадки, на яких було тільки два тартасіанці. У центрі картини був намальований кущ. Знизу два сірих мішечки бились між собою, а можливо обіймались, їхні очі були відведені в різні сторони. Тарк Ті стояв за стрічкою і гнівно дивився на землян. Прийшли сюди, нав’язують своє бачення світу, критикують те, чого не розуміють. Корнелій про щось пошептавсь з культурознавцями, незадоволено фиркнув і повернувся до публіки обличчям.

– Мої підопічні запевняють мене, що це не просто хаотична мазанина, а справді витвір мистецтва. Щоправда, чому це так, пояснити мені вони не змогли. А як казав мій батько: «Якщо не можеш пояснити, отже не розумієш». Тому я хотів би, щоб мені розяснив цінність цієї «картини», той хто справді розуміє.

Тарк Ті не витримав, вибився вперед, так щоб Корнелій точно його побачив і звернувся до нього.

– Я не знаю, чи зрозуміли ваші підопічні насправді чи ні, але це не хаотична мазанина! Як ви смієте так говорити про культурну спадщину мого народу?

– Ну тоді поясніть мені. – Корнелій ще вище задер підборіддя і пробував встановити зоровий контакт своєю парою очей з тартасіанськими трьома. Тарк Ті ще більше обурився, мембрани завібрували на найнижчих можливих частотах.

– Пояснити?! Ця картина зображує життєвий шлях кожного тартасіанця. Всі його переживання, злети і падіння, всі кардинальні зміни в його житті. Людині не зрозуміти цього, не проживши життя тартасіанця!

Корнелій повернувся до своїх культурознавців, вони лише познизували плечима. Знову фиркнувши, ДаскалосПолітизму ще раз глянув на картину.

– Кущ. Що означає кущ в центрі?

– Це просто кущ, тартасіанці не сприймають центр зором. Ми не бачимо світ так, як ви. Зір для нас не переважаюче відчуття. Я ж кажу: вам просто не зрозуміти!

– Ну або ви самі нічого не розумієте, якщо не можете пояснити. – Корнелій відмахнувся рукою, розвернувся і пішов далі по залі. Тарк Ті зробив те ж саме, але поширив в телепатичному полі своє заключне слово.

– Лише варвари знищують те, чого не розуміють! – Ці слова змусили зупинитись Корнелія, він поперхнувся і пішов далі.

Цього ж дня ДаскалосПолітизму завітав до каменярів Окутікави. Вони, як ніхто інші, боялись вироку Просвітителів, адже прекрасно розуміли, що людина не зможе сприйняти вібрації камінців. Корнелію довго намагались пояснити всю вражаючу красу вібрацій. Їх порівнювали з музикою, для нього спеціально знайшли найкращі зразки, камінці прикладали ледь не до кожної частини тіла Просвітителя. Проте дарма. З кожною спробою щось зрозуміти Корнелій ставав все більш роздратованим. Тартасіанці бачили це і почали нервуватися. Низькочастотні вібрації мембран ще більше виводили з себе Просвітителя. Після всього, вже на своєму човнику, він зазначив в рапорті таке:

«Ці вібруючі камінці, не мають ніякої структури. Жоден штатний прилад не виявив в цих вібраціях закономірності. Моя команда зробила припущення, що ці камінці мають певний психотропний ефект на тартасіанців. З цього можна зробити висновок, що це швидше расовий наркотик, а не вид мистецтва. Як сказав його величність Імператор Дерсіс Земний: «Суспільство буде розвиватись, якщо кожен його член стане чистий тілом, розумом і душею.» Тому заради подальшого розвитку ми забов’язані очистити імперію від будь яких наркотиків і інших брудних звичок! Камінці будуть відіслані в палац Нового Ренесансу, для подальшого розгляду».

Настав вечір. Площа Окутікави була знову заповнена морем із сірих мішечків. Сьогодні вони познайомляться з Моцартом. Тарк Ті сидів у своїй квартирі, але і йому доведеться познайомитись з Амадеєм і його органними концертами. Корнелій побажав всім гарного прослуховування музики і разом зі свитою всівся на спеціально відведені місця. Увертюра до мажор, орган. З перших звуків кожен тартасіанець здригнувся. Земляни не пожаліли нікого. Гучність була неймовірна. Тартасіанці терпіли. Нікому з них музика не сподобалась. В певній мірі, це було навіть болісно. Проте ніхто не жалівся. Кожен повторював собі: «Це заради Тартіса, це заради прогресу.» Тарк Ті не витримав і пішов на площу.  Він хотів ще раз подивитись на цього самовпевненого чоловіка і без жодних ніжностей сказати йому все, що простий тартасіанець думає про це просвітлення. Тарк Ті без особливих проблем пробрався до сцени, на якій виступав Корнелій. Збентежені тартасіанці особливо не пручались, коли Тарк Ті розштовхував їх. Запис концерту закінчився, кожен сам про себе зітхнув з полегшенням. Корнелій підійшов до трибуни.

– Ми знаємо, що музика це щось нове для вас. Ми розуміємо, що вам її непросто сприйняти. Але хай мене закидають камінням, якщо це не було прекрасно. – Корнелій ще не встиг потішитись зі свого порівняння, як в захисне поле перед ним вперіщився камінець. Охорона зреагувала миттєво: в місце, звідки прилетів снаряд, було випущено кілька лазерних променів. Поле повністю поглинуло енергію удару, і камінець просто впав під ноги Корнелію. Просвітитель підняв його. Це був вібруючий 9-ий кулястий камінь «Терпка Ніч». Корнелій підвів очі і побачив, як тартасіанці розступились від продірявленого і вже мертвого тіла Тарк Ті.

Саме тоді, за словами мого діда, в нього відбувся крах ідеалів. Він ніколи не хотів чиєїсь смерті і свято вірив, що несе світло прогресу в кожен куточок імперії. Після цього мій дід впав в депресію, з нього зняли чин ДаскалосПолітизму. Через кілька років його знали як завзятого опозиціонера Корнелія Деймоського, але постійна політично-суспільна боротьба звела діда в могилу. Він завжди повторював ті слова: «Тільки варвари знищують, те чого не розуміють.» І я не знаю, чи справді розумію тартасіанців, але з дитинства мені не вдається заснути без «того самого» камінця в руці.

*Рукав Оріона – рукав спіральної галактики Молочний шлях, до якого належить Сонячна система