До Книжкового Арсеналу 2021 виходить друком науково-фантастичний роман Ольги Фири «Риби пливуть вгору», присвячений темі штучного інтелекту. Успіх гри Detroit Became Human, оптимістичні (чи як подивитися) результати навчання нейромереж знову актуалізували питання сусідства з комп'ютерним розумом.
Ми попросили Ольгу розповісти про її роман.
Все почалося з похорону андроїда. З короткої, сентиментальної замальовки, на втілення якої вистачило б десятка сторінок.
Якби вона й справді залишилася лише замальовкою.
Але ось абстрактний андроїд набрав цілком конкретних обрисів: у нього з’явилася модель – помічник по господарству і догляду за дітьми, ім’я – Аґата, та принагідне вбрання – синя вечірня сукня. Ось люди, які оточили його – її, Аґату – перестали бути лише розмитими плямами: вони – сім’я Фернстів. Майкл, Патрісія та одинадцятирічний Патрік, який дивиться на андроїда сухими серйозними очима. Тому що Патрік не плаче у присутності батьків. Ось поховання вже не просто забаганка маленького хлопчика, а перша втрата у його житті, істинний масштаб якої ніхто з дорослих так і не збагнув. Тому що їм завжди бракує часу придивитися до сина пильніше. Аґаті ж ніколи на бракувало.
І от десять сторінок – це вже занадто тісні рамки для того, щоб розповісти всю історію Патріка, а ця замальовка не просто початок. Це лише початок.
Я написала роман «Риби пливуть вгору» у 2018, менш ніж за рік. Тема штучного інтелекту та андроїдів обрала мене сама і разом із невід’ємним від будь-якої історії питанням: «А що, як?..» повела за собою крізь сюжет від першого епізоду до останнього.
А що, як наділений самосвідомістю ШІ не зобов’язаний слідувати широко експлуатованим у культурі шаблонам поведінки, мислення та ставлення до людства? Адже більшість з них зводилася до повстання машин та чіткої, не завжди очевидної від початку відмінності між логікою людини та машини. Що, загалом, має сенс, адже саме на такому контрасті яскраво розкриваються питання людяності, етики, моралі... та, власне, всього, що робить чи не робить людей людьми. Проте чи обов'язково ці відмінності повинні бути настільки радикальними (адже людина створює штучний інтелект і саме вона задає напрямок його розвитку, залежно від мети, яку переслідує), щоб привести до відкритого протистояння та насильства? Як самоусвідомлений машинний розум оцінить наш світ? На основі чого робитиме висновки про нього і про себе?..
У пошуках відповідей з’явився ще один важливий персонаж роману. Штучний інтелект 12А – прототип проекту «Штучна особистість», мета якого – створення цілковито оригінальної, здатної до безперервного прогресу та самостійної оцінки світу машини, що мала б власний, сформований характер, звички, вподобання та була б якомога більше схожа на людину. Для становлення особистості 12А потрібна соціалізація, а надто спілкування на рівних. І хто може забезпечити це краще, ніж Патрік Фернст, самотній та обділений увагою сім’ї хлопчик, який давно виріс, але так і не опанував навичок зближення з іншими людьми? Той, хто в дитинстві знайшов таке необхідне розуміння та увагу в штучної помічниці по господарству Аґати, і відтоді не може ставитися до андроїдів як до вкрай кмітливої побутової техніки.
Пазл складається дуже вдало в усьому, за винятком одного: 12А створили на замовлення, він – чужа власність, річ, з якою не можна надто зближуватися, адже вона належить комусь іншому. Патрік згадує про це з запізненням, коли розуміє, що 12А став його єдиним другом. Він знає, що́ цей штучний інтелект для нього, проте навіщо загадковий «хтось» замовив андроїда-особистість?..
Замовити книжку можна у видавництві «Кондор» за посиланням: http://condor-books.com.ua/index.php?route=product/product&path=9&product_id=1570
