Рік Уробороса

Якоб Юнланд, зеленоокий блондин років сорока на вигляд, вбраний у білий мундир із зеленими голографічними личками, нашивками та шевронами, пройшовся коридором зі скла та сталі, вимикаючи імпланти та нашкірні девайси, і зупинився перед дверима зі сканером. Система ідентифікувала офіцера, герметичні металеві двері відчинилися і Якоб увійшов до приміщення з масивним, також металевим, ліжком, укритим, мов простирадлом, променистим візерунком із роїв нанітів. Дзеркальний нанітний матеріал вкривав стіни, стелю і підлогу кімнати. Якоб закінчив деактивацію усіх імплантів та комунікаційних приладів, розщепнув комірець мундира і ліг у ліжко. Наніти, увійшовши в його тіло, з’єдналися із нейромережею, що контролювала роботу хронокамери. Світло в приміщенні згасло. Нанітні нейропровідники і нейрокомунікатори синхронізували мозок офіцера з нейромережею хронокамери. Продіагностувавши стан його мозку, нейромережа дала дозвіл на активацію хронокамери. Якоб, що від народження мав дар провидця, і вмів бачити минуле і майбутнє у снах, заплющив очі й поринув у сновиддя. А хронокамера посилила його дар у тисячі разів. Наніти і нейромережа допомогли йому повністю залучити ресурси мозку; у підсвідомості Якоб почув жіночий голос нейромережі:

- Вам надано дозвіл на заглиблення в ноосферу. Вам надано дозвіл на зчитування даних з ноосфери, з інформаційного потоку всіх ліній ймовірностей майбутнього на другому рівні доступу згідно з директивами 35678 і 987600.

Якоб спав і сни його були напруженими і віщими. Він перенісся у майбутнє, на рік уперед, і там, 2078-го року побачив засідання Парламенту, де законодавці скасували низку законів, ухвалених 2077-го року. Він побачив економічні і соціальні наслідки урядових ухвал 2077-го року – вони були негативними. Якоб пильно відстежував усі події і всі їхні наслідки, що призвели до кризи і колапсу за принципом ефекту доміно та ефекту метелика. У своїй надпотужній пам’яті він ретельно закарбовував усі факти, імена, обличчя, усі політичні протистояння, скандали та кризи, що вирували в державних установах, для подальшого аналізу і звіту.

Якоб розплющив очі. Довкола панувала пітьма. Нейромережа вимкнула хронокамеру. В приміщенні спалахнуло світло. Офіцер встав з ліжка. Вмонтовані сканери розпочали перевірку на стабільність психічного і фізичного стану, і вже за мить Якоб отримав від нейромережі дозвіл вийти з хронокамери. Всі імпланти і натільні комунікатори активізувались і перед очима Якоба виник голографічний калейдоскоп інтерфейсу з десятками нових повідомлень і термінових запитів на конфіденційні розмови. Офіцер неквапно прямував до гіперліфта, щоб піднятися на дах хмарочосу, і, пересівши у службовий гравікар, вирушити до урядового кварталу столичного мегаполіса. В Парламенті на нього чекали лідери політичних фракцій, які в присутності трибунів, що володіли даром читання думок, мали заслухати усний звіт старшого уповноваженого офіцера державної служби хронобезпеки і хроноконтролю.

*****

Пурпурний спортивний гравікар влетів у розчахнуту автоматичну браму підземного паркінгу і, трохи уповільнившись, проплив у повітрі на вільне місце. Якоб вийшов з автомобіля і, слухаючи новини з мережі через нанонітні навушники, рушив між рядами машин до гіперліфта. Вмить здійнявшись на ньому на 1680-й поверх хмарочоса, офіцер увійшов до двадцятикімнатного пентхауса. Робот-служка, моторний, мов павук, підхопив його мундир, а Якоб пішов у зал, з високими, на всю стіну вікнами, за якими милував очі краєвид нічного міста. У залі спалахнуло світло, над диваном розгорнувся голографічний екран домашнього комп'ютера. Якоб сів на диван і розслабився. Екраном побігла рекламна стрічка, спливли водночас кілька вікон новин. Нейромережа пентхауса через мозковий імплант господаря отримувала від нього інструкції. Сервісний андроїд, вродлива брюнетка, на вигляд років тридцяти, у довгій чорній сукні, підійшла до Якоба ззаду і заходилася масажувати йому шию і плечі. До зали увійшов ще один сервісний андроїд – двадцятирічна білявка у напівпрозорому шифоновому платті, що піднесла господарю тацю з чашкою ароматизованої кави. Якоб узяв напій, не відриваючись від новин. Брюнетка стала перед ним на коліна, розбула його і почала масаж ніг. У новинах йшлося про вуличні протести. Центральні квартали великих міст охопили сутички між мешканцями, поліцейськими андроїдами та дроїдами державної гвардії. У дроїдів, схожих на зелено-чорні БТРи з павукоподібними лапами, демонстранти у балаклавах кидали пляшки з коктейлем Молотова. Дроїди гвардії, зі свого боку, рухалися, навіть коли горіли, і випускали в протестувальників сльозогінний газ, та стріляли зі збройних модулів капсулами з транквілізаторами. Поліцейські андроїди в чорних бронекостюмах стримували натовп живим ланцюгом, стежачи, щоб люди не виходили за межі периметру. Андроїди розштовхували натовп щоразу, коли виникала загроза давки, і силоміць, зі скрученими за спиною руками, виводили тих, хто кидав у дронів пляшки із сумішшю, або жбурляв камінням у поліцейські безпілотники, що літали над головами демонстрантів. Андроїди-поліціянти невеликими групами вклинювалися в натовп, підіймали поранених і знерухомлених транквілізаторами протестувальників, і мовчки тягли їх до медичних і поліційних машин. Деякі канали транслювали інтерв’ю демонстрантів. Жінки протестували проти відмови Парламенту розглянути законопроєкт №5678hm45678 щодо репродуктивної імплантації. Ним передбачалося імплантування в статеві органи жінок спеціальних медичних девайсів, що надали б користувачкам можливості самиць павукоподібних. У ці девайси можна було завантажити мікроампулу зі спермою, що дало б можливість жінці самій керувати процесом запліднення – або за допомогою мозкових імплантів активувати капсулу і здійснити штучне самозапліднення, або навпаки, очистити себе від небажаного чоловічого генетичного матеріалу. Активістки, що підтримували цей законопроєкт, лаяли уряд останніми словами, вигукували радикальні гасла, бризкали на бронескло шоломів поліційних андроїдів фарбою з балончиків і кидали в гвардійських дроїдів коктейлі Молотова та й взагалі усе, що під руку втрапить, від каміння до тухлих яєць.

Демонстранти-чоловіки у своїх інтерв’ю заявляли, що не припинять протести, доки Парламент не відновить розгляд законопроєкту №34678999rwkv876655. Цей закон передбачав надання приватним компаніям дозволу на 3D-друк роботизованими принтерами медичних камер з біосинтетичними плацентами, здатними штучно запліднитися і виростити дитину без допомоги жінки. Утім, для цього все ж були потрібні чоловіче сім’я і донорська яйцеклітина.

Протестувальники кидалися на гвардійських двометрових роботів із ломами та сталевими трубами, і так само кидали в них запальні суміші і каміння. З натовпу лунали лайки і прокльони на адресу уряду і державної служби хроноконтролю і хронобезпеки. Якоб відчув, як хребтом побіг неприємний холодок, бо ці крики і матюччя тисяч обурених громадян, зокрема, адресувалися і йому. Саме він тиждень тому звітував перед парламентською комісією, яка, заслухавши його доповідь, вирішила скасувати розгляд сумнівних законопроєктів Парламентом. Це він прямо причетний до відхилення всіх цих проєктів. Через його звіт парламентарі відмовилися від голосування. Осуд мільйонів громадян в інтернет-мережі і на вулицях мегаполісів був неприємним і саме тому Якоб збирався напитися, аби зняти стрес віскі. Що ж, постійні стреси і нервове вигорання – це ціна, яку платять усі офіцери служби хроноконтролю. Як пояснити всім цим людям, що саме він побачив у майбутньому? Як описати ту низку подій, яка внаслідок голосування за ці закони нині - за десятиріччя призвела б до кризи, а ще за сотні років закінчилася б колапсом соціуму? Як донести до обуреного натовпу, що одна помилка сьогодні призведе до кризи завтра, а завтрашня криза вже за десятиріччя ефектом метелика породить цілий каскад криз в майбутньому? Але все це були марні роздуми. Бо навіть якби він міг пояснити співгромадянам, чому відхилили чи ухвалили той чи інший закон, він просто не мав на це права. Усім офіцерам хроноконтролю було прямо заборонено розголошувати будь-яку інформацію, отриману з ноосфери під час занурення у сон. Якоб теж давав підписку про нерозголошення. Та ще більше таємниць він зберігав не через боязнь трибуналу чи довічного ув’язнення в кріокамері кріов'язниці – Якоб знав і ті секрети, за розголошення яких його могли ліквідувати агенти державної служби безпеки – не лише фізично, але й стерши на додачу в мережі будь-які сліди його існування. Розум простих смертних не міг осягнути усієї важливості і відповідальності його роботи, і нікому з них навіть не снився – Якоб невесело всміхнувся своєму каламбуру – такий постійний стрес. Та завжди краще довічний стрес, аніж довічне ув'язнення, чи куля в потилицю і анігіляція в розпилювачі.

Якоб дивився новини, прокручуючи стрічки з вікнами новинних каналів, з нескінченним потоком відеозаписів і активними он-лайн трансляціями. Надворі споночіло. В небі засяяли зірки, вікна хмарочосів спалахнули жовтим світлом, засяяла міріадами неонових вогнів голографічна реклама. Замість чашки з кавою Якоб уже тримав гранований бокал з віскі. На екрані йшов он-лайн репортаж із камер дронів військових журналістів. У північній Африці і на Балканах точилися бої між загонами військових роботів НАТО і Євразійського федеративного концерну. Війська старої капіталістичної еліти воювали з армією першої у світі держави, де був офіційно встановлений режим корпоратократії, з російськими та азійськими олігархами на чолі. Якоб відчув, що засинає.

*****

Якоб лежав на сталевому нанітному ліжку в повній темряві і бачив сон. Нейромережа хронокамери пильно стежила за його мозковою активністю. Комп'ютерна система не могла бачити сни користувача, тому, аби людина не перевищувала своїх повноважень і не зазирала в майбутнє аж надто далеко, існувала директива, що наказувала розбудити користувача, щойно таймер закінчив відлік. Таймер запускався в мить засинання, визначав тривалість сну і так обмежував передбачення майбутнього, та унеможливлював отримання занадто великого обсягу інформації, здатної змінити світ. Офіцер мав зосередитись на моніторингу саме тих подій майбутнього, щодо яких отримав відповідний наказ. Наразі була команда відстежити, чим закінчиться новий проєкт розроблення штучного інтелекту нового покоління, і Якоб мав довідатися, чи виникнуть проблеми після інтеграції нового ШІ в комп’ютери військових і аерокосмічних роботів. І перевіряти щось інше він не мав права.

Існували директиви, що встановлювали ліміт обсягу інформації з розрахунку на одного офіцера служби хроноконтролю, і ліміт цей за жодних умов не можна було перевищувати. Агент, який знав забагато таємниць, вважався загрозою для безпеки держави. Траплялося, що агенти, отримавши надлишкову інформацію про події майбутнього, зраджували свою спецслужбу, свою країну, і тікали закордон, де використовували зібрані у віщих снах дані для відкриття бізнесу, для особистої вигоди чи для продажу інформації іноземним спецслужбам, корпораціям і ЗМІ. Директиви, що містили обмеження тривалості сну агента таймінгом, знижували ризик можливої зради. Крім того, у хроноконтррозвідки були агенти, які щодня засинали в хронокамерах, щоб, зазирнувши в майбутнє, знайти у лавах агентів спецслужби хроноконтролю тодішніх зрадників, перебіжчиків та шпигунів, що торгували інформацією. Інколи агентів-ренегатів виявляли і заносили до таємного списку співробітників, яких слід ліквідувати. Але агенти були надто цінним людським ресурсом, бо ясновидцем міг стати не кожен. З цим даром народжувались. Його можна було розвинути в Академії церебральних і невралгічних досліджень, і посилити хронокамерою, але насамперед його треба було мати. Саме тому, згідно з директивою, виявленого агента ліквідували за рік, чи за певну кількість місяців, або навіть за тиждень до того дня, коли він мав вчинити зраду. Реєстром майбутніх зрадників і відліком часу до їхньої ліквідації опікувалася нейромережа державної контррозвідки Немезида, що в автоматичному режимі, по закритому каналу віддавала наказ спеціальному агенту – ліквідатору, і той мав знищити зрадника протягом доби.

Якоб спав і бачив віщі сни про майбутнє. Він був відмінником в Академії і відслужив в службі хроноконтролю понад чверть сторіччя. З плином часу набуті знання, досвід і практика дозволили йому розширити свій потенціал, посилити дар. Його ментальні і розумові здібності давно вже перевищили показник середньостатистичних спецагентів служби хроноконтролю. Він міг заглиблюватись у майбутнє далі за інших і швидше за інших. Це давало йому сили за один сеанс сну побачити у кілька разів більше за інших офіцерів. Сьогодні Якоб вкотре порушив директиву, і, користуючись потенціалом свого розширеного дару, побачив і ті події, про які мав звітувати, і ті, що мали статися за сімнадцять років, за століття, за сімсот вісімдесят сім років і за ціле тисячоліття. Всі вони мали вплинути на перебіг історії людства і призвести до катастрофи планетарного масштабу. Але водночас він побачив, що люди, котрі стоять за урядом, і за його спецслужбами, зацікавлені в тому, аби історія пішла саме цим шляхом. Якоб отримав дані про низку подій, що призведуть до загибелі мільярдів людей, натомість зробивши сотні тисяч олігархів ще багатшими і могутнішими. Він здобув інформацію, за яку його точно ліквідують.

Якоб прокинувся. Зістрибнув з ліжка, почав защіпати комірець мундира і вмикати імпланти та натільні девайси. Йдучи коридором до гіперліфта, він розмірковував над своїм звітом перед Парламентською комісією з питань хроноконтролю. Присутні там старші уповноважені офіцери Хроноконтррозвідки, що вміють читати думки, дізнаються, якими таємницями він володіє. І ще дещо непокоїло Якоба. Якщо він знає таємницю, через яку може наважитися на зраду чи на втечу, то чи не виявили це вже багато років тому?.. Можливо, Немезида вже віддала наказ ліквідувати його – цього місяця, або тижня, чи навіть сьогодні? Він ще не вирішив, що робити з небезпечною інформацією – виконати директиву, чи наважитися на втечу? І вкотре дратувався через те, що дар не завжди дає можливість побачити власне прийдешнє. Віщі сни приносять рандомний каскад інформації про грядущі події. І він давно не бачив снів про своє майбутнє, ані вдома в ліжку, ані в хронокамері на службі. Це його непокоїло. Чи в нього ще є майбутнє?

*****

Якоб прокинувся в темній хронокамері. Він занурився у спогади, аби пересвідчитися, що розвинена мозкова пам'ять зберегла все, побачене уві сні, і жоден пазл, необхідний для чіткого прогнозу майбутнього, не втрачено.

Офіцер встав з ліжка, защепнув комірець з нашивками, і підійшов до дверного сканера. Герметичні сталеві двері слухняно прочинилися, Якоб защепнув останній ґудзик на мундирі, звів очі, і побачив, що в коридорі, обабіч скляних стін, стоять закуті в чорні бронекостюми бійці спецпідрозділу «Ібіс». А це означало, що їх прислала хроноконтррозвідка. Спецпризначенці стояли, тримаючи зброю в положенні «вільно». Щойно він вийшов у коридор, спецпризначенець з офіцерською емблемою на рукаві бронекостюма зробив крок з лави вишикуваних вояків і став посеред коридору, заклавши руки за спину. Бійці «Ібіса» і далі стояли біля стін, не підіймаючи зброї. Серце Якоба закалатало. Утім, зовні його хвилювання ніяк не проявилося – далася взнаки багаторічна практика самоконтролю. Якоб зробив пару кроків вперед.

- Вас терміново викликають до головного офісу хроноконтррозвідки, - мовив офіцер.

- Куди конкретно? – спокійно уточнив Якоб.

- У моніторингово-аналітичний центр Брунатного хмарочосу. Ми забезпечимо вам супровід і охорону. Упродовж поточної доби група «Ібіс» відповідатиме за вашу безпеку. Наш шатл на даху. Рекомендую вам негайно евакуюватися з будівлі з метою вашої безпеки. Прошу слідувати за мною.

Офіцер розвернувся і пішов коридором до гіперліфта. Четверо спецпризначенців рушили за ним, потім пішов Якоб, і ще шестеро бійців замкнули колонну. Якоб подумки перебирав усі можливі причини виклику до Брунатної вежі і прораховував всі ймовірні сценарії цього візиту. Він готувався до найгіршого фіналу.

*****

Сріблястий шатл з емблемою «Ібіса» сів на посадовий майданчик, оточений з трьох боків високою сталевою огорожею. Перед майданчиком здіймався до небес хмарочос зі сталі і брунатного скла. Біля сходів, що вели до парадного входу в офіс хронорозвідки, стояли двоє важких роботів, схожих на БТРи з масивними броньованими павукоподібними лапами. Якоб вийшов із шатла слідом за офіцером і в супроводі бійців «Ібіса» попрямував до входу в брунатний хмарочос.

Офіцер спинився в холі 3567 поверху і став біля великого вікна з краєвидом на хмари. Бійці підрозділу вишикувались обабіч мармурових стін біля гіперліфта. Якоб перетнув хол і підійшов до офісу моніторингового аналітичного центру хронорозвідки. Відеосканер і сканер замка дверей ідентифікували його і двері розчахнулися. Якоб увійшов до великої зали, з високими стелями і сотнями столів, за якими сиділи офіцери, невидимі через потоки голографічних терміналів та різноманітних інформаційних вікон. У залі площею щонайменше в тисячу квадратних метрів, за допомогою навігатора Якоб відшукав стіну з брунатного скла, з величезними дверима. Біля них стояло двоє жінок-андроїдів у синіх бронекостюмах без шоломів. Навігатор повідомив, що перед ним кабінет голови відділу генерала Монрея.

Якоб увійшов до кабінету і спинився перед блакитним нанітним столом. Усе, від самої стільниці до комп’ютера і планшета з журналом електронних записів, складалося з нанітів, окрім чашки з кавою. Сивий літній чоловік у синьому мундирі із золотими нашивками стояв біля вікна і курив.

- Сідайте, офіцере.

Якоб сів на найближчий до столу стілець.

- Ви знаєте, чому вас викликали?

- Ні.

Серце Якоба закалатало ще сильніше, всередині все немов стиснулося. Йому раптом забракло повітря.

- Немає сенсу відпиратися, - сухо мовив генерал, все ще стоячи спиною до Якоба. – Хочете знати, чому вас досі не затримали і не відправили в розпилювач?

Очі Якоба широко розплющились. Він важко ковтнув слину і неслухняними пальцями послабив комірець мундира. Йому перехопило віддих.

- Ви порушили директиву 457899. Ви зазирнули в майбутнє надто далеко. Вийшли за межі, встановлені контрольним таймером нейромережі, бо з роками посилили свої здібності, забувши, втім, попередити про це Військову медичну Комісію і Військову Колегію. Загалом ви порушили купу директив, - генерал говорив усе це до вікна, і так монотонно, ніби читав не дуже цікавий текст. - І в результаті ви побачили в майбутньому те, чого не мали бачити. Ви зчитали з ноосфери інформацію, що не підлягає розголошенню. Ви не повідомили своє керівництво про те, що свідомо чи випадково порушили директиву 32657789. Але вам пощастило.

Генерал нарешті розвернувся і сів за стіл.

- Сер... Я...

- Ваші виправдання тепер не мають жодного значення. Ви з ними запізнилися. Тож бажаєте знати, чому ви досі живий? І чому житимете й надалі? Лише тому, що наш уряд, разом із урядами триста сорока семи країн світу наприкінці цього року запускає проєкт «Ера», і нам потрібні такі фахівці, як ви. І – скажу одразу – таких, як ви, нам знадобиться багато. Що таке проєкт «Ера», вам відомо. Ви бачили цю лінію майбутнього в інформаційному потоці ноосфери. Як я вже сказав, вас мали б ліквідувати. Але ви можете спокутувати провину перед державою, якщо оберете правильний бік. Ви бачили майбутнє. Все, що вас зараз оточує, зникне. Світ трансформується. Зміниться на краще. Той, хто залишиться вірним світовій еліті, житиме, а непокірні зникнуть, так, наче їх і не було. Чи, точніше, тому, що їх і справді не було. В новій лінії майбутнього.

Якоб важко зітхнув.

- Я марную свій час? Чи ви готові до співпраці з нами заради свого майбутнього?

- Так.

- Чудово, - кивнув генерал. - Ви знаєте, що незабаром, уже за рік, на планеті все зміниться докорінно. Бо наступного року буде вже не 2079-й. Настане 100 459 рік, людством керуватиме єдиний світовий уряд, очолений представниками золотого мільярду. Армія і поліція будуть на 100% укомплектовані з роботів. Закон переможе дрібну і організовану злочинність, і хаос та анархію в соціумі. Всіх потенційних злочинців і державних зрадників анігілюватимуть в минулому, запобігаючи їхньому народженню, виявляючи їх заздалегідь за допомогою служби хроноконтролю. Людство переможе старість і смерть, голод і хвороби та колонізує галактику. Нарешті прийде нова ера. Лише за рік. Ера ідеального світового ладу. Я коротко розповім вам те, чого ви не бачили, бо зазирали тільки в прийдешнє, а не в минуле. Світові корпорації завершили будівництво підземного комплексу з сотнями брам для переходу з нашого часу у простір і час минулого і майбутнього. До 100 450 року до нашої ери відправили мільйони робітничих і військових роботів, тисячі будівельних 3D принтерів, сотні тисяч одиниць спецтехніки, спецобладнання і тисячі експертів в усіх галузях технологій, економіки, політекономії, а також сотні фахівців у галузі стратегічного планування, державотворення і хрономоделювання майбутнього. В далекому минулому еліта побудувала високотехнологічну колонію, яка готова в потрібний час завдяки арміям роботів і нанітів розростися до мегаполіса розміром з материк, а потім і вкрити техносферою всі материки і острови Землі. Щойно колонія отримає наказ на запуск глобального розгортання техносфери, Земля в минулому зміниться буквально за рік, і наступного року через штучне прискорення розвитку цивілізації у нашому часі настане 100 459 рік. Технологія хронопереміщення була створена ще 30 років тому. Але світові корпорації вирішили застосувати її для зміни перебігу історії і для посилення своєї влади саме зараз, завдяки успіху проєкту «Кронос», в межах якого світові уряди створили служби хроноконтролю. Певний час еліту стримувало те, що, змінюючи минуле задля майбутнього, неминуче анігілюєш мільйони і мільярди людей, які в прийдешньому просто не народяться, а це може спричинити колосальний колапс. Мільярди людей, які мали б народитися в майбутньому, не народяться, і навпаки – ті, яких не мало би бути, знайдуться на світ. Тож корегування минулого задля зміни майбутнього – це, по суті, гра в Бога. В руках реконструкторів минулого і архітекторів нового, зміненого майбутнього, опиняться терези долі, і на одній шальці – геноцид мільярдів, позбавлених прийдешності, а на другій – мільярди нових життів. Найвидатніші вчені нашого часу, експерти в галузі хронокорекції придумали, як можна змінити майбутнє так, аби чітко вирахувати і знати наперед, яка людина в результаті зникне, а яка не анігілюється, попри всі зміни. Технологія проста, як і все геніальне. Сотні тисяч таких офіцерів-ясновидців, як ви, щодня перевірятимуть у хронокамерах минуле і майбутнє, будуть моніторити всі лінії ймовірності майбутнього і надавати на сервер звіти про те, яка зміна в минулому вплине на майбутнє, і як саме. Окремі офіцери відстежуватимуть життя пращурів тих родин, що формують нашу еліту, супроводжуватимуть долю кожного покоління роду засновників усіх олігархічних династій, від Кам'яної доби до нашого часу. Групи агентів впливу, розвідники та підрозділи швидкого реагування з найкращих найманців вирушатимуть в минуле, щоб своєчасно захистити і вберегти пращурів олігархів від усіх небезпек і загроз. Обрані агенти відповідатимуть за спецоперації в минувшині, під час яких вживатимуться всі заходи, необхідні для того, аби пращури олігархів укладали тільки ті шлюби, що сприятимуть заснуванню і розквіту династичної гілки. Тому байдуже, як зміниться майбутнє людства внаслідок трансформації минулого, байдуже, як перетвориться демографія, якою буде еміграція, рівень життя чи середня його тривалість в те чи інше століття, рік, чи в певний день і час – родинні гілки династій із золотого мільярду не обірвуться. Завдяки налагодженій роботі служби хроноконтролю, хронобезпеки та хронорозвідки жоден олігарх і член світового уряду не зникне, не анігілюється. У такий самий спосіб служба хроноконтролю збереже від анігіляції і своїх співробітників, і ті покоління родин, що охоронятимуть олігархів та служитимуть їм.

- І так само ви будете знищувати тих, хто в майбутньому може скоїти, чи напевне скоїть кримінальні чи політичні злочини? - наважився спитати Якоб. - Ви перетворите службу хроноконтролю на найстрашнішу репресивну машину зі знищення мільйонів людей – зітрете їх із самої історії, з життя, разом з усіма їхніми пращурами та нащадками?

- Так, - відповів генерал. - І якщо ви, офіцере, не погодитеся працювати гвинтиком в цій машині нового світового ладу, то й вас зітруть з лиця землі. Просто знищать в минулому якогось вашого пращура... Тож ми даємо вам день на роздуми. Завтра маєте вирішити, що для вас краще. Наші агенти в майбутньому бачили дві альтернативні лінії вашого життя. Тож обирайте між етикою і готовністю підкоритися і служити системі, та волі людей, що стоять над нею. А наші агенти вже зараз побачать, яка з двох ліній вашого прийдешнього зникне, а яка стане вашою долею. Можете бути вільний, офіцере Юнланде. Ваші права на переміщення та доступ до всіх он-лайн сервісів та службових баз даних не будуть обмежені.

Якоб встав і мовчки вийшов з кабінету, опустивши очі і занурившись у важкі та напружені роздуми.

*****

100 345 рік до нашої ери. Земля.

Якоб сидів на піщаному березі, дивлячись, як хвилі древнього океану накочуються на білу гальку і різнобарвні мушлі пологого прибережжя. За ним, над горами і пагорбами, вкритими тропічними лісами, здіймалися ввись багатогранні і спіралеподібні хмарочоси зі сталі і нанонітного скла. На обрії океану виднілися куполи хмарочосів підводних міст, що омивалися хвилями, немов верхівки айсбергів. Якоб глянув у небо, і побачив, як аерокосмічний лайнер пролітає над узбережжям Пангеї.

На пісок перед Якобом впала тінь. Офіцер озирнувся. Біля нього стояла вбрана двадцятирічна дівчина, у сірому комбінезоні, з довгим в’юнким каштановим волоссям. Емма. Вона сіла поряд з чоловіком і, провівши поглядом птеродактиля, що полював в небі на дрібних теплокровних птахів, тихо промовила:

- Я думала над твоїми словами, - юнка важко зітхнула. - Я теж більше не можу брати участь у ліквідації людей в минулому. І всі ті мільйони, що зникли у майбутньому, що не народилися – вони всі на моїй совісті. Відчуваю, що Бог відвернувся від мене за те, що я будую своє прийдешнє на кістках і праху невинних. Та від них і праху не лишається, коли ми знищуємо їхніх пращурів. Їх просто немає. Зовсім. Я так більше не можу. Я не знаю, як ти стільки років це витримував. У мене перед очима мільярди облич, усі ті, чиї долі я обірвала, координуючи підрозділи ескадронів хронозачистки. Я хочу втекти кудись, де ми б могли бути разом. Де ми не були б дамокловим мечем тоталітарної антисистеми. Я хочу звільнитись. Хочу позбутися кайданів системи, і зберегти життя.

- Ти розумієш, що вже приречена, якщо сумніваєшся в режимі золотого мільярда? – не відводячи погляду від океану, спитав Якоб. - Служба хронобезпеки знає наше майбутнє. Якщо ти замислила зраду чи втечу, вони давно це побачили у віщому сні.

- Але за мною все ще не прийшли. Отже, всі мої пращури досі існують.

- Значить, у майбутньому ти зробиш вибір, що не суперечить директивам.

- Тиждень тому я бачила віщий сон, - зізналася Емма. – Мені вдалося на мить зазирнути до свого майбутнього, перш ніж нейромережа відключила мене від ноосфери. Я побачила чотири альтернативні лінії свого грядущого. Я знаю, як нам втекти з цього місця і з цього часу.

- В інших трьох лініях майбутнього ми помремо? Можеш не відповідати. Продовжуй.

- У лініях майбутнього я перевіряла проєкти, розгорнуті в наукових підземних центрах на північно-східному узбережжі Пангеї. В одному з них група науковців, чию роботу я моніторила, розробляє армійські всюдиходи класу «Колонізатор», обладнані гніздами нанітів класу «Технорій». Наніти «Колонізатора» здатні побудувати Хронобраму, яка автоматично анігілюється, після того як кар переміщується в часі. Тому ніхто не зможе відстежити переміщення кару, а переслідувати чи зупинити його й поготів неможливо. А «Колонізатор» здатен переміщуватись в часі необмежену кількість разів, завдяки нановуликам, що відновлюють наніти в безперервному режимі. А ще наніти цього всюдихода можуть будувати всі базові колоніальні споруди – житлові модулі, сонячні та вітрові енергостанції, модулі гідропоніки, лазарети…

Я бачила у снах співробітників того наукового центру. Я бачила лінії їхнього майбутнього. Троє інженерів, одна вчена і один офіцер армії готують втечу в інший час. У тих лініях майбутнього, де вони діятимуть самі, вони зазнають поразки. Наші колеги їх анігілюють. Та є ще один варіант прийдешнього – і в ньому ми з тобою вийшли з ними на контакт. Усі разом ми захопили «Колонізатор» і втекли до минулого. Я бачила всі ті лінії, де ми гуртом організували втечу, врахувавши всі фактори ризику. І бачила, як ми перемістились до 267 345 року до нашої ери. Нам вдалося звільнитися від тиранії Світового уряду, і ми заснували колонію, яка згодом перетворилася на древню наддержаву. У майбутньому вона чинитиме опір молодшій наддержаві Золотого мільярду.

- А як ми врятуємось від анігіляції ескадроном хронозачистки? Служба хроноконтролю просто відправить в минуле ліквідаторів, і наших пращурів знищать, а отже, ми зникнемо, в якому б часі не сховалися.

- У мене є план. Ми зробимо те, чого раніше не робив ніхто. Проведемо рейди в усі епохи, де мешкали наші пращури, і заберемо їх – усіх, з усіх віків – туди, де буде наша колонія. Ми переселимо всіх наших пращурів до 267 345 року, і вони житимуть з нами в одній епосі, в одному місці. Ба більше, у такий спосіб ми вбережемо і наших союзників, без яких ця втеча буде неможливою. А потім ми врятуємо ще мільйони і мільярди життів. Ми виправимо свої помилки і зруйнуємо плани еліти світу майбутнього. Ми зможемо, якщо об'єднаємо наш дар бачення віщих снів без хронокамери. Система Світового ладу неідеальна. Вона складається лише з людей, а люди не здатні бачити і передбачати абсолютно все. Час від часу щось випадає з їхнього поля зору. Я бачила те майбутнє, в якому ми прослизнемо під Дамокловим мечем, перед пащею Цербера і в грядущому наші нащадки дадуть бій новим Олімпійцям заради свободи людства.