Той випадок, коли хочеться написати фантастику, а припущення вже давно застаріло. То ж сумніваюся, що тут вдасться щось запатентувати. Віртуальна реальність вже розвинулася набагато далі.
https://www.youtube.com/watch?v=WBEfOcNTaVA
Тим не менш написано непогано. Твір мотивує піти погуляти.
to лісовик: Власне це не фантастика про післязавтра, скоріше про "через кілька хвилин")) І сама ідея тут лише як прийом для висловлення занепокоєння станом довкілля. Вже "через кілька хвилин" воно лишиться таким як має бути лише у віртуальній ральності.
Згоден що опис природи чудовий, але він нічим не зачіпає. Ну опис і опис на половину оповідання. Красиво, але якось... звичайно.
До речі боюсь що клиєнтам VR-сервісу буде теж нудно просто гуляти звичайними горами. Люди лізуть у VR, щоб пережити щось таке, чого вони не можуть побачити у своєму реальному житті (вистрілила б і прогулярнка лісом, якби на іншому кінці реальності був би радикально контрастний світ - наприклад, де природи не залишилося взагалі - підземний бункер чи суцільні бетонні соти до небес, смог та каналізація)
Шкутильгає композиція: опис природа затянутий, а потім все цікаве швиденько у кінці. Не вситачає інтриги на початку, щоб читати далі (тобто я здогадався, що "Прогулянка" це не просто прогулянка, але такої інтриги мені було замало)
Я б почав оповідання зі слів "Я й не думав, що стільки людей страждають на таку саму ж недугу, як у мене..." Тобі миб одразу почали знайомитися з ГГ побачилиб його людський вимір, це білш чіпляє. А опис прогулянки вставив би вже пізніше і коротше.
Хоча загалом посил й ідея оповідання мені сподобались
Якби не ідея і не сама Прогулянка - був би суцільний потік свідомості. Чи має право на життя у фантастиці потік свідомості? Так. Якщо у ньому герой, розмірковує, над подіями (краще, щоб вони відбулися вже, тобто - постфактум) - а вони мають бути гучними, яскравими, дотичними до життя героя, спонукати до дії, яка має, мабуть, таки відбутися після того потоку свідомості. Ідея самотності, мізантропа. Мізантроп у майбутньому... інформаційних технологій... З цього можна створити кіберпанк, це може бути умовою для створення кіберпанку, думаю.
За що дякую автору. Ідея зацікавила.
Фінал нецікавий. Немає гостроти в оповіданні і, звісно, це не переможець. На жаль.
to Лео_Лео: дякую з відгук. Щодо потоку свідомості згоден, трохи замало подій як таких, надалі намагатимусь не зловживати лише описами статичного. Кіберпанк сам люблю, тож не дивно, що й Прогулянка така вийшла, правда для справжнього кіберпанку треба зазирнути трохи далі у майбутнє, розвинути. Фінал... Можливо без гостроти, питання відкрите, більше як у реальності, а не в фантастиці, де герой міг би одним помахом світлового меча все вирішити. Але життя триває, і іншим разом хто зна...
Які гарні описи, такі круті метафори і порівняння, а епітети які. А далі, що? Я так знудився читаючи це все, що мабуть пропустив весь посил і всі дії. Забагато було тих описів.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 12 RSS
1К125-10-2017 00:21
Ви неймовірно описуєте пейзаж!
2автор25-10-2017 10:35
Щиро дякую!
3лісовик25-10-2017 19:14
Той випадок, коли хочеться написати фантастику, а припущення вже давно застаріло. То ж сумніваюся, що тут вдасться щось запатентувати. Віртуальна реальність вже розвинулася набагато далі.
https://www.youtube.com/watch?v=WBEfOcNTaVA
Тим не менш написано непогано. Твір мотивує піти погуляти.
4Спостерігач25-10-2017 22:27
Ну і?
5автор26-10-2017 10:51
to лісовик: Власне це не фантастика про післязавтра, скоріше про "через кілька хвилин")) І сама ідея тут лише як прийом для висловлення занепокоєння станом довкілля. Вже "через кілька хвилин" воно лишиться таким як має бути лише у віртуальній ральності.
to Спостерігач: ну і от так от.
6Род Велич28-10-2017 15:22
Дуже інтровертське оповідання
Згоден що опис природи чудовий, але він нічим не зачіпає. Ну опис і опис на половину оповідання. Красиво, але якось... звичайно.
До речі боюсь що клиєнтам VR-сервісу буде теж нудно просто гуляти звичайними горами. Люди лізуть у VR, щоб пережити щось таке, чого вони не можуть побачити у своєму реальному житті (вистрілила б і прогулярнка лісом, якби на іншому кінці реальності був би радикально контрастний світ - наприклад, де природи не залишилося взагалі - підземний бункер чи суцільні бетонні соти до небес, смог та каналізація)
Шкутильгає композиція: опис природа затянутий, а потім все цікаве швиденько у кінці. Не вситачає інтриги на початку, щоб читати далі (тобто я здогадався, що "Прогулянка" це не просто прогулянка, але такої інтриги мені було замало)
Я б почав оповідання зі слів "Я й не думав, що стільки людей страждають на таку саму ж недугу, як у мене..." Тобі миб одразу почали знайомитися з ГГ побачилиб його людський вимір, це білш чіпляє. А опис прогулянки вставив би вже пізніше і коротше.
Хоча загалом посил й ідея оповідання мені сподобались
Резюме: форма вимагає доробки.
7Род Велич28-10-2017 15:26
P.S. "Ну тобто сам я не вважаю це недугою, то психологи так кажуть"
Психологи як раз кажуть навпаки: якщо людина сама не відчуває це пробелмою, то значить це і не проблема
8автор28-10-2017 20:18
to Род Велич: дуже дякую за відгук і конструктивну критику, обов'язково врахую на майбутнє і саме оповідання теж перероблю.
9Лео_Лео29-10-2017 13:48
Якби не ідея і не сама Прогулянка - був би суцільний потік свідомості. Чи має право на життя у фантастиці потік свідомості? Так. Якщо у ньому герой, розмірковує, над подіями (краще, щоб вони відбулися вже, тобто - постфактум) - а вони мають бути гучними, яскравими, дотичними до життя героя, спонукати до дії, яка має, мабуть, таки відбутися після того потоку свідомості. Ідея самотності, мізантропа. Мізантроп у майбутньому... інформаційних технологій... З цього можна створити кіберпанк, це може бути умовою для створення кіберпанку, думаю.
За що дякую автору. Ідея зацікавила.
Фінал нецікавий. Немає гостроти в оповіданні і, звісно, це не переможець. На жаль.
10автор29-10-2017 16:25
to Лео_Лео: дякую з відгук. Щодо потоку свідомості згоден, трохи замало подій як таких, надалі намагатимусь не зловживати лише описами статичного. Кіберпанк сам люблю, тож не дивно, що й Прогулянка така вийшла, правда для справжнього кіберпанку треба зазирнути трохи далі у майбутнє, розвинути. Фінал... Можливо без гостроти, питання відкрите, більше як у реальності, а не в фантастиці, де герой міг би одним помахом світлового меча все вирішити. Але життя триває, і іншим разом хто зна...
11Joker30-10-2017 15:14
Які гарні описи, такі круті метафори і порівняння, а епітети які. А далі, що? Я так знудився читаючи це все, що мабуть пропустив весь посил і всі дії. Забагато було тих описів.
12автор30-10-2017 17:17
to Joker: Дякую за відгук. Так, дії замало, про це вже написано вище. Наступного разу намагатимусь щоб було не так нудно))