Миталоріз

Ций блокнот я знайшов совсім випатково коли витрясав все шо залишилося в моїй сумці перет тим як її продати. Сумку я продав для того шоб відіхратися в карти. З одної з кишень випав виликий зилений блокнот. Шкода шо зовсім новий блокнот виявився нікому нипотрібний а от за сумку вдалося виторгувати 50 кридитів али і їх я прохрав у той жи вечір.

Блокнот мині подарував професор із сусіднього підїзду Симен Ористович. Ни скажу шо ми сильно товаришували. Али Ористович завжди коли міг виручав коли треба було здоровя поправити. І взагалі він душе розумний чоловік. Риально професор. Все напирет снає. Памятаю покійному моєму друшку Льоні каже. Льоня хотів посичити пару кридитів і обіцяв віддати бо скоро мав отримати пенсію за інвалітність. То професор каже Льоня нашо тобі та пенсія ти ш вмреш коли стіки випєш. Льоня каже ни вмру і може взагалі завяжу ни буду пити. Лише вітмічу першу пенсію. Взяв Льоня свою першу пенсію напився до чортиків і вмер на другий день. Професор ніби напиред все знав. А мині каже їдь кудись на заробітки подалі від своїх друшків бо кінчиш як Льоня. Скіки тобі років Михайле. 26 відповідаю. А подивись на кого ти схожий. Нимитий нибритий нистрижиний вічно з пиригаром. Подивися в шо ти вбраний. Ходиш горбишся на мавпу схожий. Тобі ж треба жинитися і дітей заводити. То я послухав його. Знову закодувався. Мамка дала грошей. То вже ни перший рас я кодувався. Читвертий напевно або пятий. Али минулі рази надовхо ни вистачало. Черес Льоню та інших друганів алконафтів таких самих як він. Які вміють пітбирати кот. Я ж коли сам то можу місяць ни пити  ібути твирезим. А то все за компанію випивав тотут тотам. Так і полулося шо не просихав майже. Я тоді коли Льоня вмер спитав у Ористовича як мині далі шити. Такий тоді настрій був поганий і голова росколювалася али я вперто ни похмилявся. Ористович каже шо чув ніби набирають рісчиків миталу шоб литіти на залісяку. Чому п тобі ни спробувати. Я снайшов ту контору записався на тистування. Хоч митикую я туго али координація рухів виявилася прикрасною. Отак нисподівано я опинився на космічному кораблі шо литить на салізяку. Точніше типер ми литимо назад на землю ззалізяки. Це тоді ми литіли туди.

А ше професор сказав тоді от бачиш ни в кридитах щастя. Ни було у Льоні кридитів то жив якось а зявилися кридити то і вмер через них. Я щось відповів шо треба знати міру. А Ористович так подивився на мене черес окуляри і каже так то воно так. Але хто її знає. Я тоді якось не задумувався про то чи щастя в грошах. Бо грошей в мене можна сказати не було ніколи. Що десь зароблю чи щось здам в миталобрухт то все пропивалося в товаристві таких самих алкохоліків. А коли вилитіли назад з залісяки то спочатку гроші в мене були. Поки я їх всіх ни прохрав іншим миталорізам а найбільше в казіно та автомати. Та ни один я такий. Зараз майже ні в кого з миталорізів кридитів не залишилося. Всі в казінах осіли. І якось ті слова Ористовича що ни в грошах щастя зовсім ни гріють.

Ми тоді поминаючи Льоню довго балакали. Ще професор казав що головне шо мині треба то постійно ставати кращим та вдосконалюватися як особистість тобто як людина. А я кажу шкода то мене ніяк не стосується. Бо я надто тупий щоб вчитися та втосконалюватися. Ледве навчився писати і читати. А Ористович каже справа не в знаннях а в ділах. Що ти робиш доброго для інших. А для добрих справ великого розуму ни треба як і для нидобрих теш. Але то інша історія. Я тоді промовчав ни став спиричатися тому шо ніяк ни розумів для чого робити шось добре іншим. Яка з того мині вигода. Али якшо Ористович сказав значить так і є. Сказав роби добро то значить робитиму. Він же сказав Льоні шо тому не треба пенсії бо він вмре. І так і сталося. Я трохи злякався і спитав чи то дійсно його накас мині робити добро іншим. Так само як він попереджував Льоню про пенсією не оформляти її. І шо зі мною буде як я ни послухаюся. Але професор заспокоїв мине. Сказав шо робити добро іншим чи ни робити то моя особиста справа. І якшо маю я сам вітчути потребу робити добро і за наказом робити ни треба. 

Коли мині сказали що я успішно пройшов тистування я першим ділом пішов похвалитися Ористовичу шо личу миталорізом на залізяку. Тоді і дав він мині ций блокнот і попросив все шо я там бачитиму цікавого записувати. Каже записуй як найдитальніше. Малюй малюнки. Тому шо профисорів на залізяку не пускають. Шоб не заважали миталорізам працювати різати митал. А ше каже привези якийсь сувинір. Я хоч і не знав тоді шо то таке сувинір точно. Але чомусь подумав шо то якась нидорога річ бо професор ни така скотина шоб просити мине шось дороге. Тому змовчав і не пирипитав шо він має на увасі.

Спочатку він хотів мині дати моленький старий компютир али я вітмовився бо ни вмію ним коризтуватися. Дурний я був. За той компютир я би фторгував кридитів 200 а може навіть і 300. Дибіл я зправді. Мине всі так називають тому що я дуже тупий. Набагато тупіший від інших миталорізів які литіли на залісяку. А вони аш ніяк ни можуть виликим розумом похвалитися. Така моя доля шо мине постійно обіхрують і в карти і в кості. Али мині дуже подобаєцця грати і я граю далі бо колись жи маю вихрати і відіхратися. Ше в нас дехто в шахмати грає. Але як я не старався ни сміх навчитися. Кожна фігура по іншому ходить. В шашках і то простіше. Тільки дамки ходять по своєму. А вшахматах правил купа низрозумілих. А найхірше шо в шахматах треба думати бахато. А я коли починаю думати то у мене починає боліти голова.

Я вже казав чи може не казав шо на нашому кораблі десятки різних цікавих ігрових автоматів. Ще є козіно. Скоротати час є де. Я любив там посидіти поки були кридити. Тепер грошей нима. Продати що нима. В борх ни дають. А по дорозі на залісяку охоче в кридит давали. Навіть з друзяк миталорізів ніхто мині ни хоче позичити пару копійок під обіцянку вітдати на Землі. Бо в самих нима. Залишаєтся писати в професоровому блокноті. Може він ни обмане і заплатить як обіцяв. Хай пробачає шо я певно пишу зовсім нихрамотно. В школі я вчився нидовго і нидобре. Всім лехко наука давалася а мині ні. Памятаю що в кінці речення крапка. Нове речення з виликої букви. А речення то ніби одна думка. Імина з виликої букви.

Сподіваюся шо він жевий здоровий ни склеїв ласти і ни врізав дуба як то кажецця. Бо то буде зовсім кепсько. Кому отой блокнот буди потріпний. Нікому. А мині ше треба купу борхів на зимлі вітдавати.

Дивні люди ті професори. Хотові витратити кридити за опис якоїсь нищасної залісяки. А шо там описувати нима нічого цікавого. Залізо усюди. Швелєра балки стовпи плити. Настили і пирикриття. Нікому ни зрозумілі консрукції які ми миталорізи ріжемо та звозимо на пунк збору. Все крім стовпів можна різати. Стовпи пласмові різаки не беруть. Ни знаю чому. Хоч на вихляд ніби звичайна сталь. І обирешним треба бути дуже. Щоб різаком собі ногу або руку ни відрізати. Також треба знати шо залізо дуже добри нагрівається і мошна поплавити скафандир і попиктися.

Усе залізо там позєднувано ни як нибуть а рівненько. Є ніби поверхи по яких можна рухатися рівно всдовш. Є шахти по яких можна рухатися внис вхлибину. Але в шахтах працювати нибиспечно. Вони натто вуські шоб мошна було пітняти бахато заліса. І пільше часу потрібно витрачати на один рейс. А менше наріжеш і здаш то менше заробиш. Тому більшість миталорізів рухаються верхніми повирхами. Але бахато таких які нехтують тим шо менше зароблять і що нибизпечно спускатися глибоко в шахти і все одно спускаються внис. Шукають артифакти. Ни знаю точно що то таке. І в кого тільки ни питав ніхто ни може пояснити так зрозуміло шоб я зрозумів. Ни дивуюся що ніхто нічого ни може знайти. І ніхто ни може сказати чи то наші зимляни чи  профисори все так почистили перет тим як вітдати планитоїт миталорізам. Чи то ще до нас усе очистили ті інопланитяни які ций планитоїт збудували. До землян. А планитоїт виликий, кажуть як місяць. Али я ни впевниний шо то правда бо я ни бачив місяць зблизька. Тіки зземлі. І низрозуміло нікому звітки ті інопланитяни взяли скільки заліза коли навколо ніяких планет нима. Деякі кажуть шо на планеті вони кудись политіли. Або на планитоїді прилитіли і тут його залишили. Зовсім порожнього. Як покійного Льоні квартира. З якої він хеть все попродав. Навіть унітаз ванну і шкло з вікон яке було нипотріскане. Ще чув варіант шо планитоїт просто чикає на заселення і можливо люди даремно його ріжуть шоб побудувати для себе новий. Може просто ни встихли добудувати. Бо нима ніяких букв чи цифир. Ніякого обладнання. Тілько гори заліза. Професор певно спитає чому старий планитоїт ни мошна засилити а новий будують. Причина дуже проста там дуже ниські стелі. Певно інопланитяни були зовсім нивисокі на зріст.

За всякі низвичайні штуки бригадири обіцяли дуже виликі виликі бонуси. Тому бахато миталорізів спускалися внис в шахти на пошуки чогось такого. Сподіваючись все ш знайти шось цікаве я теш час віт часу спускався в шахти. Ни до дна. До дна страшно. І ніхто не знає чи є то дно. Чув що деякі шахти наскрісні. Можна на протилежному кінці виринути. Та з наших ніхто ни пробував пройти наскрізь. Страшно. Чим глипше спускаєшся тим ніби сильніше тибе стискає якась сила нивидима. Хочецця плюнути на все і хеть нагору тікати.

Ни знаю чи варто про то писати. Але так як ми вже підлітаємо до зимлі то особливо нима чого вже приховувати. Все таки я знайшов дивну річ на залізяці яку попри всі інструкції не здав пригадирам ни обміняв на кридити в інших миталорізів а залишив с собою. Проніс на корабель. Залісну гільзу. Чи може ни залізну. Побоявся різаком пробувати. Як це було. Спустився в шахту рівнів на 20. Звернув вбік. Там вже метрів 30 було розчищено коридор ще раніше. Почав прорізати вглип. Раптом бачу в плиті всридині ніби діра така що можна руку запхати. Я присвітив бачу там щось є. Щось предмет схожий на циліндр закритий з одного боку. О думаю буде Ористовичу сувинір.

Спочатку я питав багатьох друзяк миталорізів шо би вони зробили якби знайшли шось цікаве. І всі казали провести на землю нікому не признаватися.

Було би добре ше і від грання в карти та в казино закодуватися. Та код щоб дуже складний. Щоб ніхто ані тут на кораблі ані вдома на районі не зміг підібрати. Багато часу я думав шо то за штука. Для чого вона могла бути. Найкраще було би якби вона могла виконувати бажання. От забажав  би що всередині було 100 кридитів або краще 200 ні хай 500 щоб зразу віддати на зимлі. Али як я ни просив ни приговорував ни тряс і куди ни прикладав нічого ни ставалося. Одне шо помітив. Хоч можи то галюни якісь. Али стільки ни пиривіряв коли биру її до рук то хочецця шось добре зробити. Ше сам ни знаю шо. Али хочецця. От приличу на землю знайду роботу. Миталоріза наприклад. На залізяці добре напрактикувався.  Або може ше кудись поличу. Навіть ше раз на залізяку. Али в карти грати ни буду і в казіно ни ходитиму. Зароблю грошей куплю мамці тиливізор новий шоб вилика діагональ нормальна а то зовсім осліпне коло допотопного сорокадюймового. Хай сиріали свої дивицця. Чим це ни шо добра справа. А з часом ше якісь придумаю добрі справи. А як ни придумаю то  в Ористовича спитаю. Він мудрий то шось піткаже.