Початок був якийсь неприємний і малозрозумілий. Може внаслідок декорацій?
Далі – стало краще.
Але, все-таки, так і зосталась незбагненною логіка подій.
Як письменник вживався в чужий час? Як його творчість могла "подорожувати" теж, замість лишатись у далекому минулому, й викликати цим купу питань...
І найважливіше – хіба письменники (автори худ.літ) і досі є ЛГД (ЛСД)?
До часів інету й соц.мереж – це було можливим.
Але, якщо нині в людей не зосталось вільного часу (від слова "зовсім"), якщо вони 100% залипли в тих соц.мережах, то чого би оте міністерство переймалось письменниками???
Хіба йому не простіше мати справу зі вже "комерціалізованими" ЛСД? Знаходити їх у ЗМІ, чи в тих же соц.мережах, і купувати пачками?
А мені, навпаки, початок сподобався найбільше. Оця атмосфера тупого стояння в черзі, коли обов'язково є чувак, який знає найбільше і починає всім усе пояснювати, і коли ще також є жєнщіна, якій конче треба з усіма поговорити, - о-о, це, як на мене, взагалі на "відмінно" вийшло. Ну, і їдка сатира щодо законотворчості - теж добра. Щире задоволення від читання.
А далі, дійсно, купа питань: як це все працює, навіщо, для чого такі складнощі в плані ефективності інформаційної політики?.. Щоб продуктивно впливати на думки, треба було б тупо обрізати всім інтернет і крутити пропаганду 24/7, а то якось дуже складно й хитровигнуто. Мабуть, це і є український шлях - без простих рішень))
У розмові міністерського посланця і Франка діалог про жанри спочатку здався дотепним, "віршики" насмішили, але потім представник видає таке: "Усі сюжети вже змальовані і занесені в таблиці. Це, як картини на біблійну тематику – сюжети відомі. Вже все сказано і намальовано. Майстерність художника, його техніка, його стиль – ось що важливо".
І все, зразу ясно, що до цього він активно клеїв дурня, але не зрозуміло, з якою метою. Помацував різні підходи?.. Справді грався?
Чи це просто якийсь міг баг сприйняття, чи якогось гострого моменту у цій грі забракло, не знаю.
Щодо невитриманої мови Франка говорили.
Мені ще видалася абсолютно безцільною ремарка про Лесю в самій сорочці. Це мало на щось натякнути?..
А загалом неоднозначне враження. Початок соковитий, класний, лозунки на плакатах - сама жизззнь, а от фінал якось розчарував: передбачувано й схематично вийшло. При цьому видно, що автор пише впевнено, у стильовому плані текст приємний. Не знаю, може, просто не попало в якісь мої уявлення.
Початок твору перечитував тричі, тому що здалося, ніби то в салоні "Богдана" відбувається. Точно можу сказати, що оті лампи треба прибрати взагалі й почати з власне персонажів у черзі. Потім пішло дуже добре. Одруківку спіймав: "занишрорили" - занишпорили, звісно.
Актуальний такий памфлет, навіть той дебільний законопроект згаданий, який, на щастя, так і не прийняли. Все подобалося, аж доки не з'ясувалося, що то сам Франко. Я розумію, що є умовніть твору, але тут уже ту мач. Чому нікого в 21-м столітті особливо не дивує, що це тупо Франко з початку 20-го століття? І якого біса він з самого початку приперся в ту контору? Він же міг ще до того стрибнути у часі - думаю, і без реєстрації в МУМІ було зрозуміло, що майбутнє так собі. Ось так для мене повністю знищується будь-яка правдоподібність твору, тут немає внутрішньої логики.
Чесно, краще би без тих накрутів з мандрівником Франко показати просто талановитого письменника та як його зжерла система. Для того щоб показати, що Україна ризикує під час інформаційної війни перетворитися на дзеркало агресора, цього достатньо. Але все одно дякую за таку болючу тему, хоч і дивно розкриту.
Сподобалось. Особливо початок. Виникло це неймовірне почуття, яке охоплює тебе в черзі у військоматі
Реалізм, правда, не дуже високий - люди вже написали у коментах, чому. Але це сатира, місцями досить тонка і приємна, тому відхід від реалізму можна рпобачити.
Перепрошую, але ніколи не спілкувався з ІЯФ, тому не можу знати якою він мав говорити: українською, чи русинською. Гадаю він би мав адаптуватися до мови часу перебування.
Чому нікого в 21-м столітті особливо не дивує, що це тупо Франко з початку 20-го століття?
Можна списати на фрагментарність сучасної освіти, абощо. Але клеркам, як мене, все рівно, що заповнювати на бланках, не їхня це робота - вникати в стан речей А далі всі працюють з даними, що є в системі
Чесно, краще би без тих накрутів з мандрівником Франко показати просто талановитого письменника та як його зжерла система.
Тоді доведеться доводити, що письменник справді талановитий А в ІЯФ такий бекграунд, що ого, і нікому нічого доводити не треба. Та й хотілося, щоб МС уникнув лабетів Системи і доробив те, що може щось змінити.
Та й взагалі тема відносин творця і системи надто громіздка, щоб втиснути її в оповідання.
навіть той дебільний законопроект згаданий, який, на щастя, так і не прийняли
Законопроект 6688 дійсно не прийняли, але ще не вечір.
Інструкція 622 справді є (хоча й без вигаданих автором змін) діє, і за нею вас можуть закрити надовго, якщо у вашого кухонного ножа лезо виявиться товщим, ніж прописано в інструкції. Закону, на який опирається стаття 263 КК України і за якою можна будь кого "укатати" досі не прийнято. Ми всі жили і досі живемо в СИСТЕМІ.
Рішення колегії ВСУ, про яке ідеться в оповідання, реальне і справді було принято.
Наша країна іде по лезу. І я лише трішечки, зовсім трішечки гойднув реальність у вигаданій Україні. Це майже не вигадка.
Не знаю, які там у кого відчуття, але мені здалося неначе я почитав лог чергового срача у Твітері (чи у FB). Причому, зовсім незнайомих мені людей, вникати у переписку яких навіть не дуже зручно і цікаво.
Пафос твору мені зрозумілий (я навіть частково його поділяю), але форма подачі... Ну скоріше не оповідання, а злободенний фейлетон, який сьогодні на часі, а через місять втратить актуальність і забудеться.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 12 RSS
1Волод Йович07-12-2018 20:21
Початок був якийсь неприємний і малозрозумілий. Може внаслідок декорацій?
Далі – стало краще.
Але, все-таки, так і зосталась незбагненною логіка подій.
Як письменник вживався в чужий час? Як його творчість могла "подорожувати" теж, замість лишатись у далекому минулому, й викликати цим купу питань...
І найважливіше – хіба письменники (автори худ.літ) і досі є ЛГД (ЛСД)?
До часів інету й соц.мереж – це було можливим.
Але, якщо нині в людей не зосталось вільного часу (від слова "зовсім"), якщо вони 100% залипли в тих соц.мережах, то чого би оте міністерство переймалось письменниками???
Хіба йому не простіше мати справу зі вже "комерціалізованими" ЛСД? Знаходити їх у ЗМІ, чи в тих же соц.мережах, і купувати пачками?
2Сашко08-12-2018 00:05
В принципі все сподобалось, окрім того, що не витримана стилістика розмови Франка.
Удачі!
3Рибка08-12-2018 00:52
А мені, навпаки, початок сподобався найбільше. Оця атмосфера тупого стояння в черзі, коли обов'язково є чувак, який знає найбільше і починає всім усе пояснювати, і коли ще також є жєнщіна, якій конче треба з усіма поговорити, - о-о, це, як на мене, взагалі на "відмінно" вийшло. Ну, і їдка сатира щодо законотворчості - теж добра. Щире задоволення від читання.
А далі, дійсно, купа питань: як це все працює, навіщо, для чого такі складнощі в плані ефективності інформаційної політики?.. Щоб продуктивно впливати на думки, треба було б тупо обрізати всім інтернет і крутити пропаганду 24/7, а то якось дуже складно й хитровигнуто. Мабуть, це і є український шлях - без простих рішень))
У розмові міністерського посланця і Франка діалог про жанри спочатку здався дотепним, "віршики" насмішили, але потім представник видає таке: "Усі сюжети вже змальовані і занесені в таблиці. Це, як картини на біблійну тематику – сюжети відомі. Вже все сказано і намальовано. Майстерність художника, його техніка, його стиль – ось що важливо".
І все, зразу ясно, що до цього він активно клеїв дурня, але не зрозуміло, з якою метою. Помацував різні підходи?.. Справді грався?
Чи це просто якийсь міг баг сприйняття, чи якогось гострого моменту у цій грі забракло, не знаю.
Щодо невитриманої мови Франка говорили.
Мені ще видалася абсолютно безцільною ремарка про Лесю в самій сорочці. Це мало на щось натякнути?..
А загалом неоднозначне враження. Початок соковитий, класний, лозунки на плакатах - сама жизззнь, а от фінал якось розчарував: передбачувано й схематично вийшло. При цьому видно, що автор пише впевнено, у стильовому плані текст приємний. Не знаю, може, просто не попало в якісь мої уявлення.
4Владислав Лєнцев08-12-2018 23:21
Початок твору перечитував тричі, тому що здалося, ніби то в салоні "Богдана" відбувається. Точно можу сказати, що оті лампи треба прибрати взагалі й почати з власне персонажів у черзі. Потім пішло дуже добре. Одруківку спіймав: "занишрорили" - занишпорили, звісно.
Актуальний такий памфлет, навіть той дебільний законопроект згаданий, який, на щастя, так і не прийняли. Все подобалося, аж доки не з'ясувалося, що то сам Франко. Я розумію, що є умовніть твору, але тут уже ту мач. Чому нікого в 21-м столітті особливо не дивує, що це тупо Франко з початку 20-го століття? І якого біса він з самого початку приперся в ту контору? Він же міг ще до того стрибнути у часі - думаю, і без реєстрації в МУМІ було зрозуміло, що майбутнє так собі. Ось так для мене повністю знищується будь-яка правдоподібність твору, тут немає внутрішньої логики.
Чесно, краще би без тих накрутів з мандрівником Франко показати просто талановитого письменника та як його зжерла система. Для того щоб показати, що Україна ризикує під час інформаційної війни перетворитися на дзеркало агресора, цього достатньо. Але все одно дякую за таку болючу тему, хоч і дивно розкриту.
5Сторонній10-12-2018 13:11
Сподобалось. Особливо початок. Виникло це неймовірне почуття, яке охоплює тебе в черзі у військоматі
Реалізм, правда, не дуже високий - люди вже написали у коментах, чому. Але це сатира, місцями досить тонка і приємна, тому відхід від реалізму можна рпобачити.
Тема серйозна і відповідає темі конкурсу.
Загалом, дякую автору!
6Автор10-12-2018 15:21
Мабуть,як всі, хто потрапляє в незнайому обстановку, інший колектив, іншу країну - спостерігає за аборигенами і робить так само
Для творчості подорожувати, коли їй можна бути на місці і потрапити в майбутнє традиційним шляхом
Як на мене, в наш час всі, хто регулярно з'являється у фб-стрічці стає лгд. Мова не йде про письменників.
Так "шарашку"простіше організувати і дешевше. Досвід і кадри ще лишилися, методи роботи теж.
7Автор10-12-2018 15:28
Перепрошую, але ніколи не спілкувався з ІЯФ, тому не можу знати якою він мав говорити: українською, чи русинською. Гадаю він би мав адаптуватися до мови часу перебування.
Дякую, що прочитали ))
8Автор10-12-2018 15:34
Дійсно, з Ларисою Петрівною незручно вийшло - довелося видалити їх похід у кіно, щоб втиснутися в рамки конкурсу
Дякую, за відгук ))
9Автор10-12-2018 16:05
За одруківочку дякую, обов'язково виправлю.
Можна списати на фрагментарність сучасної освіти, абощо. Але клеркам, як мене, все рівно, що заповнювати на бланках, не їхня це робота - вникати в стан речей
А далі всі працюють з даними, що є в системі
Тоді доведеться доводити, що письменник справді талановитий
А в ІЯФ такий бекграунд, що ого, і нікому нічого доводити не треба. Та й хотілося, щоб МС уникнув лабетів Системи і доробив те, що може щось змінити.
Та й взагалі тема відносин творця і системи надто громіздка, щоб втиснути її в оповідання.
Дякую за відгук ))
10Автор10-12-2018 16:11
Чесно-чесно, я гадав, це конкурс фантастичних оповідань
Але я виправлюсь. Відрізаних кінцівок (в оповіданнях) не обіцяю, але обіцяю прагнути досконалості
Дякую за відгук ))
11Автор10-12-2018 16:24
Законопроект 6688 дійсно не прийняли, але ще не вечір.
Інструкція 622 справді є (хоча й без вигаданих автором змін) діє, і за нею вас можуть закрити надовго, якщо у вашого кухонного ножа лезо виявиться товщим, ніж прописано в інструкції. Закону, на який опирається стаття 263 КК України і за якою можна будь кого "укатати" досі не прийнято. Ми всі жили і досі живемо в СИСТЕМІ.
Рішення колегії ВСУ, про яке ідеться в оповідання, реальне і справді було принято.
Наша країна іде по лезу. І я лише трішечки, зовсім трішечки гойднув реальність у вигаданій Україні. Це майже не вигадка.
Всім дякую за увагу.
12Р. В.11-12-2018 21:24
Не знаю, які там у кого відчуття, але мені здалося неначе я почитав лог чергового срача у Твітері (чи у FB). Причому, зовсім незнайомих мені людей, вникати у переписку яких навіть не дуже зручно і цікаво.
Пафос твору мені зрозумілий (я навіть частково його поділяю), але форма подачі... Ну скоріше не оповідання, а злободенний фейлетон, який сьогодні на часі, а через місять втратить актуальність і забудеться.
Мабуть це просто не моє...