Тринадцяте, п’ятниця, дощ. І тут постає вічне питання, перифразуючи класика: їхати чи ні? Якщо ви хоч би поверхово знайомі із астрологією, нумерологією і іншими логіями, зрозуміло який напрошується висновок. Та люди, які хоч би частково дотичні до літератури (певне ж, рахую себе серед таких)))), не вірять на слово й готові випробувати долю. Із життєвого досвіду знаю, головне зрушити із дивану... Свої вагання ховаю десь в шафу й взявши парасолю сідаю в потяг.
Після двогодинного теліпання в електропотязі, Львів зустрічає мене теплим, по літньому, сонечком й пробками на вузьких вуличках. Результат: ретельно сплановані мною заходи на форумі видавців, коту під хвіст. На майстер-клас я звичайно ж прибув із значним запізненням.
Враження від самого майстер-класу: дівчата симпатичні, хлопці веселі, твори недосконалі. А майстер? Майстер – клас! 
І не дивлячись, що все пройшло на одній нозі: поспішав я, бо мав квиток на зворотній потяг й боявся знову застряти; поспішали організатори, бо їх випихали із приміщення іншим заходом – вражень багато.
По-перше, приємно, що твій твір слухали не тільки кактуси
По-друге, інший кут зору завжди цікавий, а інколи й корисний. Атмосфера сподобалося – люди не ріжуть, а намагаються найти зерно. Я, певне ж, не Гоголь))), тому свої «Варіації без дощу» не спалив, а прийнявши зауваги майстер-класовців й добряче «познущавшись» відправив до журналу. Чекатиму.
І до організаторів. Не скажу, що хлопці жадні й пошкодували по малесенькому клаптику картону із написом: «учаснику майстер-класу …», із автографом майстра, чи якось так. Певне, не було кому підказати. А то рідні пристають де це ти швендяв цілий день Хотілося ще й книгу Володимира Арєнєва, звичайно ж, за гроші й з тим же автографом. На літ. об’єднанні «Кобза», куди мене якось запрошували, все те було, тому я такий перебірливий
Проте це не головне, а головне спілкування. Я дуже жалію, що так швидко прийшлось покинути таке приємне товариство. Навіть познайомитися як слід не склалося. Тому, думаю, на наступному майстер-класі ми ще вип’ємо по горнятку кави, якщо організатори мене знову захотять бачити
З повагою, Василь Тибель
Коментарів: 5 RSS
1Скелелаз20-09-2013 11:48
З фото вийшло переконливо, тепер дружина спокійна
2Док20-09-2013 12:51
Ага, а як дружина відреагувала на
http://starfort.in.ua/uploads/publications/lora-lvmk-4.jpg
3Док20-09-2013 12:53
Ой, пане Василю, вибачайте, переплутав коментатора, думав, то Олег написав. З сайтом постійні глюки.
4Лариса Іллюк21-09-2013 11:23
Шкода, що ви приєдналися до мк не із самого початку - думаю, тоді б легко вирішилося питання і з купівлею книг, і з автографами ;) А що ж до клаптика картону... ну, як на мене, це і не заслуга - участь у мк. Нормальний робочий процес.
На минулому мініатюрнику я не була (ні на конкурсі, ні на майстер-класі) - поправте, якщо помиляюся - але на міні-мк навіть не визначається переможець за версією майстра, на відміну від конкурсу звичайного формату.
А взагалі, класний огляд - живенький
Бажаю удачі із оповідкою, хай візьмуть до друку!
5Док21-09-2013 13:21
Приєднуюся, оповідка симпатична, підозрюю, після МК стане ще кращою.