Вже з’являються перші номінаційні листи премій з наукової фантастики і фентезі, тому наступні кілька оглядів будуть присвячені свіжим (2020 року) англомовним романам, які вже було номіновано.
Починаємо з книжки The Book of Koli (Книга Колі) автора M.R. Carey з Великобританії. Цей письменник відомий зокрема як той, хто зараз пише для коміксів Marvel's X-Men та Ultimate Fantastic Four.
Книга Колі - це постапокаліптичний фантастичний роман, який вже у номінантах на нагороду Філіпа К. Діка та був у переліку номінантів на найкращу НФ від сайту Goodreads (хоча отримав лише 14 місце). Це перший том вже запланованої трилогії.
Підліток на ім’я Колі живе у постапокаліптичному селищі Мітен Руд у колишній (принаймні кілька поколінь тому) Британії. У ці дні людей залишилося мало, проте, на відміну від більшості історій постапокаліпсису, вони є жертвами не «звичайного» ядерного Голокосту чи деградації навколишнього середовища, а спроби врятувати дерева.
Як сказано на початку:
«Іноді здається, що все живе ненавидить нас. Або принаймні переслідує нас наче ненавидить. Речі, які ми хочемо з’їсти, відбиваються, наскільки це можливо, і часто перемагають. Речей, які хочуть з'їсти нас - тьма, їх настільки багато, що ми вигадали імена лише для тих, які живуть поруч. І дерева мають свої способи нашкодити нам, напряму чи опосередковано, залежно від їхньої природи».
У цьому світі дерева були генетично модифіковані (задля збереження і відновлення лісів), аби вони могли рухатись і харчуватися майже будь-чим, і досить скоро це будь-що включало вже й тварин та людей.
Прізвище Колі – Вудсміт (коваль дерева), бо його мати займається тим, що вимочує зрублену деревину у спеціальних розчинах аби вбити її остаточно, бо якщо будувати з невитриманої деревини, то будинок стане пасткою для своїх мешканців. Усі в селищі мають прізвища прив’язані до їхніх професій і відповідно міняють їх, якщо починають займатись чимось іншим.
У Колі є кілька друзів, серед яких винахідлива та смілива дівчина Спіннер (Spinner) та хлопець Хайджон (Haijon), який походить з сім'ї Рампартів (Ramparts, дослівно «фортечний вал») - єдиних людей, здатних користуватися старими технологіями. Рампарти управляють селищем, бо лише вони можуть його захистити. Формально Рампартом може стати будь-яка 15-річна людина пройшовши випробування, що зветься «Очікування», коли вона робить спробу «пробудити» стару техніку. Але «на диво» поки що техніка відгукується лише на поклик тих, хто належить до сім’ї Рампартів, не важливо, по народженню чи шлюбу. Звичайно і Колі зазнав невдачі, тому він викрадає один зі старих приладів. Той виявляється музичним плеєром, в якому «мешкає» штучний інтелект, що репрезентує тебе, як японська дівчинка-мрія Мононо (Mono no aware, ті, хто знайомий з японською культурою зрозуміють, а для решти є вікіпедія). Коли крадіжка викривається, то Колі не стає Рампатром, а висилається з селища у смертельно небезпечний зовнішній світ…
Усю цю історію розповідає дорослий Колі, і в передмові він побіжно перераховує пригоди, з чого читачу стає зрозуміло, що це буде довга історія більш ніж для однієї книжки. Пригоди цікаві, а діалоги часто доволі смішні, як-от спілкування Колі з Мононо:
«Ти з захисників природи, Коді-бой? Врятувати китів, обійняти дерево?»
Я здригнувся. І не дивно - сама ідея була жахлива.
«Який дурень зважиться обійняти дерево?» Я аж заїкнувся. «Це ж певна смерть!»
Срібна коробка довгий час мовчала. Мононо зникла з віконця, а натомість там з’явився маленький чоловічок із круглим жовтим обличчям. Він чухав голову і моргав. »Океееей», - сказала Мононо через деякий час. – «Я складаю невеликий перелік речей, які я знаю про тебе, Коді-бой. «Боюсь дерев» - це номер три, одразу після »він хлопчик» і »він симпатичний, але тупуватий». Давай подивимося, що ми можемо додати до цього списку, чи не так? Які твої улюблені треки всіх часів, відколи існує світ? Називай»
Я не розумів запитання, тому не зміг відповісти на нього. «Усі бояться дерев», - сказав я.
«Ні. Лише ти, божевільний хлопчисько. Але це захоплююче. Ти дуже особливий. Три найкращі композиції?»
Книга Колі – легке приємне чтиво без надто глибоких ідей.
