Нагадало оповідання "Конгресс футурологів". І це не комплімент. А зовсім напаки. Хоча ваше оповідання значно краще Лемівського. Але все одно таке собі.
Недостатньо енергійний щоденник? Це оповідання у формі щоденника. Гг має описувати всі боксерські удари і "шмарклюшечки" від буденних побутових речей? 29 140 знаків. Там матеріалу на серіал, реально.
"Порохняво", бо гг не впадає в екстаз від мандрівки до чорта в зуби? Він звичайна людина, а не супермен.
Нагадало оповідання "Конгресс футурологів".
Перепрошую. Ви впевнені, що читали саме "Конгрес футурологів"?
це не комплімент. А зовсім напаки. Хоча ваше оповідання значно краще Лемівського.
Ви порівняли МОЄ оповідання з "лемівським"? Роздрукую ваш коментар і повішу на стіну. Ні, роздрукую і буду показувати друзям, хай знають. У мене ще є шанси. Лему було 49 коли він видав "Конгрес".
Але все одно таке собі.
Дійсно. Замало експерименту в "Експерименті". В Лема в "Поверненні з зірок" теж замало зірок. А в "Солярисі" замало про життя-буття Солярису. А в Стругацьких в "Пікніку на узбіччі" замало про пікнік.
Перепрошую, але я хочу почути конкретні запитання чи помилки сюжету.
Наприклад, що то таке - рагноботи. Або як розшифрувати IPOS. Може початок невдалий? Або розв'язка несподівана? Описи затягнуті?
Ви взагалі дочитали до кінця?
"Ваш автомобіль краще за будинок, але все одно - так собі" ????????????????
От саме такої живості, динамічності та емоційності не вистачає вашому оповіданню.
Так це не нудотна резина яку Лем тягнув бісову прорву сторінок. Але якщо ваш герої потрапляє у шось таке величне, видатне, не ординарне. А так герой виглядає якимось.. ніяким.
І ...
Рідина допоможе перенести прискорення та гальмування корабля. Потім уповільниться серцебиття і понизиться температура тіла. «Технологія недосконала, тому довше року експерименти не тривали». ААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА «…довше року не тривали…» ААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА Є і така технологія, але вона недосконала. Скільки ж років це все триває? Такий масштаб. Тільки в науковій фантастиці маленькі відголоски.
Оце що в біса таке? Це відеощоденник. Відощоденник дозволили пронести на режимний об'єкт? А такий комплекс є режимним об'єктом з підсиленими заходами безпеки.
Як що ж ви любите викопну літературу, копніть ще глибше і знайдете там романи в листах. Це гарний приклад того як передати емоції без діалогів. Ще є гарне оповіданнячко про німецьку субмарину що потрапила в Атлантиду. Теж щоденник. Згадаю назву напишу (здається Бредбері)
Чому відеощоденник? Де там хоч слово про відеощоденник? Чому відео, а не аудіо? Чому не блог, чи стрічка на ФБ? Чому обов'язково відеощоденник?
Відощоденник дозволили пронести на режимний об'єкт?
А що, в журналістів відбирають телефони, планшети, чи олівці з ручками? Де там написано про режимність?
Як що ж ви любите викопну літературу,
Це все одно література. Якщо автор створює образи (це не про себе) і виконує поставлені перед собою і твором завдання (а це про себе), це все одно цікаво, і неважливо яку форму викладення обирає автор.
Перше оповідання, яке сподобалось. От читаєш, і настрій покращується. Трохи гумору, несподівані переходи, ідея не нова, але. Єдине - не зрозумів, як це до теми конкурсу відноситься. Те, що то мрія героя - кудись податись до зірок? Ну так вона як би не центральна і не сильно мотивуюча. Думаю все таки - не сюди воно писане. Але все одно добре.
Захоплюючий сюжет.Читається швидко,бо тяжко відірватись.Особливо радують неологізми,бо *погуглила* і зрозуміла,що таких слів до того не використовували.Відразу видно,що над роботою *посиділи*,більшість прочитаних до того оповідань сирі.Вельми цікаво почитати інші твори автора.Розвивайтесь надалі!
У творі є до чого прискіпуватися, проте головне...
Голу людину без жодного спорядження закидають кудись у далеку галактику без шансів на повернення, й, по суті, на виживання. Це ж вбивство! Перед тим, як запускати людину у космос, все ж таки спочатку тренувалися на тваринах і наважилися на "експеримент" лише тоді, коли був відпрацьований спосіб більш-менш безпечного повернення. Так само - з польотом на Місяць. "Квиток в один кінець" астронавтам ніхто не давав, та й не дозволила б громадскість.
Чому в багатьох творах конкурсанти забувають, що життя - найвища цінність?
Пані Тетяна шикарно пробіглася по всім, розвішала ярлики та цінники та задоволено спочиває.
У творі є до чого прискіпуватися, проте головне...
Мені цікаво, до чого можна прискіпуватися в творі. Я бажаю зростати професійно тож кілька, чи багато, порад мені не завадять. Де поради і прискіпування? Де? Немає. Прикро. Виходить твір досконалий.
Голу людину без жодного спорядження закидають кудись у далеку галактику
Закидали, власне, не голу, а в двох комбезах. Голий він з інших причин.
Перед тим, як запускати людину у космос, все ж таки спочатку тренувалися на тваринах і наважилися на "експеримент" лише тоді, коли був відпрацьований спосіб більш-менш безпечного повернення.
Читаємо, і перечитуємо. Щось незрозуміло? Читаємо і перечитуємо.
Брати Монгольфьє теж могли не повернутися на землю, тим не менше... Брати Райт могли повернутися занадто швидко, тим не менше...
Ой! Ледь не забув. Юра Гагарін та ціла плеяда послідовників, теж могли не повернутись... А скільки не повернулося?
"Квиток в один кінець" астронавтам ніхто не давав, та й не дозволила б громадскість.
Громадськості б ваші проблеми.
Чому в багатьох творах конкурсанти забувають, що життя - найвища цінність?
ТАК, А ПРО ЩО ЦІ ВСІ ШАНОВНІ ЛЮДИ ПИШУТЬ? ВОНИ КРИЧАТЬ: "ЛЮДИ! ЛИШАЙТЕСЯ ЛЮДЬМИ!"
Мордою, писком, лицем тикають читача в проблеми сьогодення і майбуття. Не завжди вміло, згоден. Але кому не болить, той не сяде за стіл, клавіатуру, ноут чи листок паперу. Це якщо прибрати з рівняння графоманів.
Ярличок Ваш, я того... зріжу я його і перевішу на телевізор.
Кожного дня в нас хтось не повернеться зі сходу...
Спробую пояснити, чому я так причепилася до "голої людини у іншій галактиці".
По-перше, як я зрозуміла з тексту, повернення ГГ не передбачувалося. По-друге, з того, що все побачене на планеті стало для нього великим сюрпризом, він не знав навіть приблизно, куди його відправляють. Тобто, не було проведено жодних дослідів орієнтовного місця його перенесення, а про інструктаж годі й казати. Тому він і наробив дурниць та підклав велику свиню людству.
Текст задовгий, переобтяжений деталями, але в цілому складається враження, що ГГ - звичайна людина "з вулиці", не дуже компетентна та не зовсім пристосована до цієї визначної місії, незважаючи навіть на тривалі тренування. До речі, до самого ГГ в мене багато питань. Що він за людина? Чим живе? Звідки в нього так багато грошей і вільного часу, щоб відвідувати всі ці недешеві екскурсії та тренінги? Чому взагалі відбір у мандрівники простором відбувається серед пересічних громадян-екскурсантів? Чи вони не зовсім пересічні?
Ось такі питання і думки виникли після читання вашого твору, шановний авторе. Твір зачепив - таки є в ньому щось.
Не гнівайтеся і спробуйте уявити, як сприйме ваш світ пересічний читач, не знайомий з процесом його творення.
Пані Тетяно, приємно почути голос розуму, а не емоцій.
не було проведено жодних дослідів орієнтовного місця його перенесення, а про інструктаж годі й казати.
Це все є в оповіданні. Перечитайте. Кажуть, іде легко.
Текст задовгий, переобтяжений деталями
Спеціально для цього випадку - https://www.youtube.com/watch?v=ZA9iYijd2sQ
цілому складається враження, що ГГ - звичайна людина "з вулиці", не дуже компетентна та не зовсім пристосована до цієї визначної місії, незважаючи навіть на тривалі тренування.
Так і є.
До речі, до самого ГГ в мене багато питань. Що він за людина? Чим живе? Звідки в нього так багато грошей і вільного часу, щоб відвідувати всі ці недешеві екскурсії та тренінги? Чому взагалі відбір у мандрівники простором відбувається серед пересічних громадян-екскурсантів? Чи вони не зовсім пересічні?
Придивіться до своїх сусідів і друзів, це про них. А може й про Вас, "про нас про всех..".
Не гнівайтеся і спробуйте уявити, як сприйме ваш світ пересічний читач, не знайомий з процесом його творення.
Зовсім не гніваюсь. Пересічний читач мав би уявити себе на місці ГГ. Це оповідання про пересічного читача. Але згодом. За пару декад. "Я так думаю".
Р.S. Прикро, що оповідання, лідер за переглядами, навіть не входить у пів-фінал. "Отака казочка, малята!"
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 12 RSS
1George01-09-2016 22:47
ведучий інженер - мав би бути провідним.
але хто ж їх там у майбутньому знає.
загалом незле...
але якось все так трохи "порохняво".
Бракує реально енергії, дії - нмсд.
2Спостерігач01-09-2016 22:58
Нагадало оповідання "Конгресс футурологів". І це не комплімент. А зовсім напаки. Хоча ваше оповідання значно краще Лемівського. Але все одно таке собі.
3Автор02-09-2016 21:52
"Провідного" виправив, дякую.
???????????
Недостатньо енергійний щоденник? Це оповідання у формі щоденника. Гг має описувати всі боксерські удари і "шмарклюшечки" від буденних побутових речей? 29 140 знаків. Там матеріалу на серіал, реально.
"Порохняво", бо гг не впадає в екстаз від мандрівки до чорта в зуби? Він звичайна людина, а не супермен.
Перепрошую. Ви впевнені, що читали саме "Конгрес футурологів"?
Ви порівняли МОЄ оповідання з "лемівським"? Роздрукую ваш коментар і повішу на стіну. Ні, роздрукую і буду показувати друзям, хай знають. У мене ще є шанси. Лему було 49 коли він видав "Конгрес".
Дійсно. Замало експерименту в "Експерименті". В Лема в "Поверненні з зірок" теж замало зірок. А в "Солярисі" замало про життя-буття Солярису. А в Стругацьких в "Пікніку на узбіччі" замало про пікнік.
Перепрошую, але я хочу почути конкретні запитання чи помилки сюжету.
Наприклад, що то таке - рагноботи. Або як розшифрувати IPOS. Може початок невдалий? Або розв'язка несподівана? Описи затягнуті?
Ви взагалі дочитали до кінця?
"Ваш автомобіль краще за будинок, але все одно - так собі" ????????????????
За тон вибачте. компенсую смайлами.
4Спостерігач04-09-2016 23:10
От саме такої живості, динамічності та емоційності не вистачає вашому оповіданню.
Так це не нудотна резина яку Лем тягнув бісову прорву сторінок. Але якщо ваш герої потрапляє у шось таке величне, видатне, не ординарне. А так герой виглядає якимось.. ніяким.
І ...
Оце що в біса таке? Це відеощоденник. Відощоденник дозволили пронести на режимний об'єкт? А такий комплекс є режимним об'єктом з підсиленими заходами безпеки.
Як що ж ви любите викопну літературу, копніть ще глибше і знайдете там романи в листах. Це гарний приклад того як передати емоції без діалогів. Ще є гарне оповіданнячко про німецьку субмарину що потрапила в Атлантиду. Теж щоденник. Згадаю назву напишу (здається Бредбері)
5Автор08-09-2016 17:14
Чому відеощоденник? Де там хоч слово про відеощоденник? Чому відео, а не аудіо? Чому не блог, чи стрічка на ФБ? Чому обов'язково відеощоденник?
А що, в журналістів відбирають телефони, планшети, чи олівці з ручками? Де там написано про режимність?
Це все одно література. Якщо автор створює образи (це не про себе) і виконує поставлені перед собою і твором завдання (а це про себе), це все одно цікаво, і неважливо яку форму викладення обирає автор.
6Олександр10-09-2016 12:02
Перше оповідання, яке сподобалось. От читаєш, і настрій покращується. Трохи гумору, несподівані переходи, ідея не нова, але. Єдине - не зрозумів, як це до теми конкурсу відноситься. Те, що то мрія героя - кудись податись до зірок? Ну так вона як би не центральна і не сильно мотивуюча. Думаю все таки - не сюди воно писане. Але все одно добре.
7Юлія11-09-2016 16:07
Захоплюючий сюжет.Читається швидко,бо тяжко відірватись.Особливо радують неологізми,бо *погуглила* і зрозуміла,що таких слів до того не використовували.Відразу видно,що над роботою *посиділи*,більшість прочитаних до того оповідань сирі.Вельми цікаво почитати інші твори автора.Розвивайтесь надалі!
8Автор11-09-2016 17:46
Пані Юлія, пан Олександр - дякую за позитив.
9Тетяна23-09-2016 21:40
У творі є до чого прискіпуватися, проте головне...
Голу людину без жодного спорядження закидають кудись у далеку галактику без шансів на повернення, й, по суті, на виживання. Це ж вбивство! Перед тим, як запускати людину у космос, все ж таки спочатку тренувалися на тваринах і наважилися на "експеримент" лише тоді, коли був відпрацьований спосіб більш-менш безпечного повернення. Так само - з польотом на Місяць. "Квиток в один кінець" астронавтам ніхто не давав, та й не дозволила б громадскість.
Чому в багатьох творах конкурсанти забувають, що життя - найвища цінність?
Тетяна
10Автор23-09-2016 22:40
Пані Тетяна шикарно пробіглася по всім, розвішала ярлики та цінники та задоволено спочиває.
Мені цікаво, до чого можна прискіпуватися в творі. Я бажаю зростати професійно тож кілька, чи багато, порад мені не завадять. Де поради і прискіпування? Де? Немає. Прикро. Виходить твір досконалий.
Закидали, власне, не голу, а в двох комбезах. Голий він з інших причин.
Читаємо, і перечитуємо. Щось незрозуміло? Читаємо і перечитуємо.
Брати Монгольфьє теж могли не повернутися на землю, тим не менше... Брати Райт могли повернутися занадто швидко, тим не менше...
Ой! Ледь не забув. Юра Гагарін та ціла плеяда послідовників, теж могли не повернутись... А скільки не повернулося?
Громадськості б ваші проблеми.
ТАК, А ПРО ЩО ЦІ ВСІ ШАНОВНІ ЛЮДИ ПИШУТЬ? ВОНИ КРИЧАТЬ: "ЛЮДИ! ЛИШАЙТЕСЯ ЛЮДЬМИ!"
Мордою, писком, лицем тикають читача в проблеми сьогодення і майбуття. Не завжди вміло, згоден. Але кому не болить, той не сяде за стіл, клавіатуру, ноут чи листок паперу. Це якщо прибрати з рівняння графоманів.
Ярличок Ваш, я того... зріжу я його і перевішу на телевізор.
Кожного дня в нас хтось не повернеться зі сходу...
А далеку галактику якось переживемо.
Та й оповідання не про те.
"Так это ж про меня!
Про нас про всех,
Какие к черту волки!"
11Тетяна24-09-2016 21:01
Спробую пояснити, чому я так причепилася до "голої людини у іншій галактиці".
По-перше, як я зрозуміла з тексту, повернення ГГ не передбачувалося. По-друге, з того, що все побачене на планеті стало для нього великим сюрпризом, він не знав навіть приблизно, куди його відправляють. Тобто, не було проведено жодних дослідів орієнтовного місця його перенесення, а про інструктаж годі й казати. Тому він і наробив дурниць та підклав велику свиню людству.
Текст задовгий, переобтяжений деталями, але в цілому складається враження, що ГГ - звичайна людина "з вулиці", не дуже компетентна та не зовсім пристосована до цієї визначної місії, незважаючи навіть на тривалі тренування. До речі, до самого ГГ в мене багато питань. Що він за людина? Чим живе? Звідки в нього так багато грошей і вільного часу, щоб відвідувати всі ці недешеві екскурсії та тренінги? Чому взагалі відбір у мандрівники простором відбувається серед пересічних громадян-екскурсантів? Чи вони не зовсім пересічні?
Ось такі питання і думки виникли після читання вашого твору, шановний авторе. Твір зачепив - таки є в ньому щось.
Не гнівайтеся і спробуйте уявити, як сприйме ваш світ пересічний читач, не знайомий з процесом його творення.
Тетяна
12Автор24-09-2016 23:56
Пані Тетяно, приємно почути голос розуму, а не емоцій.
Це все є в оповіданні. Перечитайте. Кажуть, іде легко.
Спеціально для цього випадку - https://www.youtube.com/watch?v=ZA9iYijd2sQ
Так і є.
Придивіться до своїх сусідів і друзів, це про них. А може й про Вас, "про нас про всех..".
Зовсім не гніваюсь. Пересічний читач мав би уявити себе на місці ГГ. Це оповідання про пересічного читача. Але згодом. За пару декад. "Я так думаю".
Р.S. Прикро, що оповідання, лідер за переглядами, навіть не входить у пів-фінал. "Отака казочка, малята!"