Мрія кожного автора: бути надрукованим у справжній книзі, збірці, часописі чи просто на тоненьких сторінках підпільного самвидаву. Публікація! Початок великого шляху і достойна ціна за душу 
Приємно взяти в руки власну книгу. Ту що пахне свіжим папером і поліграфією. Започаткувати поличку «Авторські екземпляри», давати автографи, влаштовувати презентації та творчі зустрічі.
Але! Прогрес не стоїть на місці і зараз книга не завжди являє собою певну кількість переплетених сторінок. Нині книга буває і в цифровій формі.
Така книга має певні специфічні ознаки, про які ми й поговоримо.
До вашої уваги перша частина циклу статей Олександра Трубнікова «Цифрова книга. Її підготовка і публікація».
Також запрошуємо завітати на сайт проекту http://litmarket.org – торгового майданчика для продажу цифрових книг.
Цифрова книга. Її підготовка і публікація
Олександр Трубніков
Частина 1. Трохи історії.Важко сказати, кому першому спало на думку, що з комп'ютерного екрану можна читати й тексти, не пов'язані напряму з програмуванням і розрахунками, тож слідом за технічною документацією вже в шістдесятих роках двадцятого століття обчислювальними центрами почали гуляти текстові файли романів, повістей та оповідань.
Це були прості текстові файли, які набиралися вручну й були призначені для читання з алфавітно-цифрових дисплеїв і роздруківки на принтерах, самий компактний з яких був розміром із солідний холодильник.
Читачами й складальниками перших цифрових книг були самі співробітники обчислювальних центрів, а тому це були по більшій частині технічні мануали й фантастика.
З появою персональних комп'ютерів і першої комп’ютерної мережі "Фідонет" цифрові книги почали отримувати масове поширення, однак їхнє читання усе ще залишалося долею обраних. Усе змінилося з появою сканерів, програм для оптичного розпізнавання текстів, а головне – сервісу "всесвітня павутина"-WWW, в основі якої лежав гіпертекст. Потенційних читачів ставало усе більше й поки інтернет ще був повільним і дорогим, з'явилися компакт-диски із цілими бібліотеками, над наповненням яких працювало все більше добровільних співтовариств і комерційних підприємств.
Спершу книжкові файли поширювалися у форматі TXT або HTML, але згодом почали з'являтися й спеціалізовані формати. За "книжковими" форматами почали з'являтися й спеціальні програми - "читалки"
Третім етапом розвитку цифрових книг стала поява портативних пристроїв, здатних зберігати й відображати текстову інформацію – телефонів, КПК, комунікаторів, смартфонів і, нарешті, планшетів. Цифрову бібліотеку тепер можна було носити в кишені, а книги читати з екрану свого гаджету не тільки вдома або на робочому місці, але й на вулиці, у транспорті або в кав’ярні...
Останнім етапом розвитку книжково-цифрових технологій став винахід "цифрового чорнила". "Чорнильні" екрани, на відміну від рідкокристалічних і тим паче електронно-променевих, не погіршували зір, дозволяли добре розбирати текст навіть при яскравому сонячному світлі й споживали вкрай мало енергії, а тому швидко стали стандартом пристроїв для читання "де-факто" і склали серйозну конкуренцію класичній паперовій книзі.
Подобається це нам чи ні, але паперова книга як масовий товар вмирає подібно тому як на початку XX століття вмирала кінська індустрія, а в середині сторіччя – вугільно-парова промисловість. На відміну від своєї паперової попередниці, технічно підготовка цифрової книги не вимагає громіздкого устаткування й може здійснюватися самим автором, а не армією верстальників, друкарів й інших поліграфістів. Ні, звичайно ж, ілюстрування, редактуру й коректуру жодні гаджети й електронне чорнило не скасують і не замінять, але це вже інша історія.
Частина 2. Визначення. Різниця з книгою паперовою.Поява власне цифрової книги, що прийшла на зміну текстовому файлу, пов'язана зі створенням спеціалізованих програм, призначених для читання з комп'ютерного екрану. Саме тоді стало зрозуміло, що, по-перше, верстати та оформлювати такий текст потрібно зовсім інакше, ніж книгу паперову, а, по-друге, потрібні заходи щодо захисту цифрової книги від незаконного копіювання. І якщо з першим прогресивне людство якось, але впоралося, то із другим, після декількох амбіційних і з тріском провалених спроб, довелося на час упокоритися.
Спочатку використовували термін "електронна книга" (ebook), однак з появою спеціалізованих пристроїв для читання, рідерів, цей термін став використовуватись в першу чергу стосовно них, тож тут і далі, у запобіганні як плутанини, так і не зовсім благозвучної для нашої мови огласовки слова "ebook", використовується термін "цифрова книга".
Цифрова книга – це комп'ютерний файл, що містить текстову та/або ілюстративну інформацію, відформатовану для зручності сприйняття й опціонально оснащену посилальним і гіпертекстовим апаратом.Складно, зате коректно.
Найпростішим різновидом цифрової книги є файл формату TXT - він не містить ілюстрацій, а із всіх елементів форматування тексту дозволяє лише абзаци. Найбільш складними видами цифрових книг є PDF, в якому можна забезпечити не тільки верстку сторінок, по складності не поступається ілюстрованим журналам (з багатьма колонками, урізаннями й різноманітними шрифтами), але й розвинену систему посилань, виносок і змістів, а також HTML.
Чим, крім носія, цифрова книга відрізняється від паперової?
1. Читання з екрану, особливо у випадку використання занадто великих (широкоекранні монітори) і занадто малих (мобільний телефон) площ із погляду психології сприйняття істотно різняться з читанням паперового розвороту.Таких розходжень дуже багато й далеко не всі з них можуть ліквідувати спеціальні програми й пристрої для читання:
Чорний шрифт на білому тлі паперової книги та екрану (електронно-променевого, рідкокристалічного, плазмового й частково е-чорнильного) мають різну природу й сприймаються оком зовсім інакше.
Залежно від пристрою, що використовується, кількість рядків на одній "сторінці" – екрані, а також число знаків у них можуть відрізнятися в рази, набагато більше ніж у паперових книг, тож вироблена багатьма людьми навичка "швидкого читання" сторінки або абзацу цілком, вже не працює.
Багато програм для читання використають "нескінченну стрічку", скролінг, за яким можна переміщатися довільно, тим самим залишають поняття "сторінка" без усілякого сенсу.
2. Аудиторія цифрової та паперової книги різна, хоча й перетинається.Як вже казали, першими споживачами цифрових книг були співробітники обчислювальних центрів, які мали вільний доступ до громіздкого й дорогого устаткування. З появою персональних комп'ютерів цифрові книги почали читати не лише айтішники, але й користувачі. Спочатку просунуті, потім упевнені й, зрештою, "чайники". Коли мобільні телефони навчилися зберігати файли й відображати текст, ряди "цифрових читачів" поповнилися людьми більш спокійних професій. Великою мірою молодими, тому що читати з екрану розміром два на три сантиметри з віком стає все складніше. Навіть після того, як портативні пристрої міцно увійшли в наш побут, аудиторія цифрових книг залишалася у більшості молодою - до 25 років. Істотно, але не до кінця "зістарили" її рідери на електронному чорнилі, екрани яких за зовнішнім виглядом майже не відрізняються від паперової сторінки.
3. Зовнішній вигляд тексту у загальному випадку (за винятком спеціальних форматів) НЕ відповідає ані тому вигляду, який уявляв собі автор (що працює в одному з текстових процесорів), ані тому, яким бачив його видавець. Тому сприйняття тексту, жорстко зав'язаного на верстку й форматування, може бути зовсім не адекватно до задуму.Приклад – елементарні виноски, які на папері розміщаються внизу сторінки, програми для читання зазвичай поміщають у кінці і читачеві доводиться робити кілька маніпуляцій, щоб до них дістатися. Або книги, де активно використовується курсив, який зникає при конвертації в простий текст.
4. Цифрова книга, на відміну від паперової, може оснащуватися зручним у використанні посилальним і гіпертекстовим апаратом.Це дуже важливо для спеціальних видань і не настільки істотно для літератури художньої. Однак правильне й зручне використання закладок, посилань і змістів значно полегшує життя будь-якому читачеві.
5. Трудовитрати й кваліфікаційні вимоги, а отже вартість підготовки цифрової книги незрівнянно нижча, ніж книги паперової. Завдяки своїй нематеріальній природі цифрова книга не має такої характеристики як "наклад" і може поширюватися миттєво по всьому світу.В останньому пункті власне й відображена основна перевага цифрових книг (для читачів), та її основний недолік (для авторів і видавців). Але це вже інша історія.
Далі буде...
Скачати можна за посиланням http://starfort.in.ua/uploads/cifrova-kniga-1-2.doc
Оригинальна версія статті в Живому Журналі Олександра Трубнікова:
Коментарів: 5 RSS
1Ктатат20-09-2012 12:10
Цікаво. Ось і мій досвід. Колись видав ось таке)
http://issuu.com/sergktatatmysko/docs/ktatat
2Зіркохід21-09-2012 11:56
Да-лі! Да-лі!! Давайте досвід покроково, ПЛЗ! Так, гляди, "Зоряна фортеця" може плавно розширитися в альманах чи там книжкову серію.
3Sergiy Torenko21-09-2012 20:46
Наступна частина (точніше, завершення), традиційно, у четвер. Хоча оригінал можна, звичайно, переглянути у будь-який час в ЖЖ автора (російською).
А сам проект майданчику авторської торгівлі електронними книгами доволі цікавий. І (на мою думку) досить перспективний... Якщо звичайно автор зуміє не лише якісно написати, але й якісно зібрати, оформити та представити свою роботу.
4Шибальба24-09-2012 13:44
Мене цікавить комерційна частина цього діла. Якось мені не дуже віриться в те, що це комерційно вигідно. До того ж, як бути з невідомістю автора початківця?
5Sergiy Torenko24-09-2012 19:02
Ну, статистика, якщо і є, то лише у власника проекту Літмаркет.
В решті решт, якщо книга не закрита проданими правами, то автор нічого не втрачає, розмістивши її на Літмаркеті. З іншого боку "просування" книги, у більшій мірі, також лежить на авторові.
Україномовні тексти на Літмаркеті є.