А як все добре починалося. І сюжет захопливий. Тільки-от до кінця зійшло на пси.
Перше, звідки хлопчик узяв, що замок, де був Валько, - це той, що йому потрібен?
Друге, як так сталося, що мисливці нагодилися САМЕ ТОДІ, коли Валька мало не з*їли? Причому, вони й приблизно не знали, що темрява там.
Третє, і головне - що це за батько такий, який свого сина змушує думати, ніби той - сирота, а потім ще й використовує як наживку. При цьому хлопчик сприймає розповідь як належне. Не вірю.
Незле. Початок млявенький, його б оживити трохи, але далі стає динамічніше. Щодо Темряви... Гм, вигадати щось оригінальніше явно не завадило б, а то якийсь глибинний архетип вийшов . Та загалом оповідання досить симпатичне. Успіху!
Сподобався дух оповідання і - дуже - хорорно-нуарно-вікторіанська складова у фіналі. Аж пробрало від атмосферності!
Однак для себе залишила нерозкритим образ "темного" подружжя. Чи ніякого подружжя й не було, а була лише пастка у фотографії?
Також здалося нелогічним таке ставлення до дитини. Якщо він з сім’ї магів, то логічніше було б його виховувати у магічному дусі, а не позбавляти сім’ї на довгі 13 років. Хоча це, певно, у дусі поттеріади. Але мені більше нагадало Урсулу ле Гуїн "Чарівник Земномор’я".
Цікаво і інтригуюче написано. Але кілька моментів руйнують задоволення - 1) якийсь занадто швидкий фінал; 2) батько-покидьок, що використовує сина як наживку;
Перше, звідки хлопчик узяв, що замок, де був Валько, - це той, що йому потрібен?
Він просто перевірив, і виявилось, що той самий - на воротах переплетені літери АВ.
Але ще в закромах у автора був опік на руці Валька від підвіски з переплетених літер, але автор, караюсь, мучусь, але не каюсь, так не встигав на конкурс, що на його превеликий сором, ця деталь залишилася поза увагою. - Виправим. Дякую.
Друге, як так сталося, що мисливці нагодилися САМЕ ТОДІ, коли Валька мало не з*їли? Причому, вони й приблизно не знали, що темрява там.
Автор переконаний, що виною непорозуміння, є все ж авторська неорганізованість і "вірус останньої хвилини", який автор таки підхопив на цьому і подібному конкурсах. (Хто в курсі чим це лічиться?)
Ще за старого директора почали пропадати діти. Причому вони пропадали частіше, про що автор, поспішаючи - замовчав. Тому вони і нагодилися вчасно. Перед цим, думається мені, вони добряче облазили все довкола, але Темінь така хитра штука, що виявити і знищити її можна у момент, коли вона найбільш вразлива - тобто зголодніла і вилізла перекусити.
Причому сил мисливців не вистачило, щоб її повністю знищити, і вони влаштували пожежу, хоча Темінь все одно встигла сховатися. Однак їй добре дісталося і вона кілька років відсиджувалася і відновлювалася, аж поки не вилізла знову.
Третє, і головне - що це за батько такий, який свого сина змушує думати, ніби той - сирота, а потім ще й використовує як наживку. При цьому хлопчик сприймає розповідь як належне. Не вірю.
Ну дуже хотілося хлопчику батьків повернути, чесно. У вихідному варіанті батьки не передбачалися. Мабуть не завжди треба йти за душевними поривами.
Зіркохід
Незле. Початок млявенький, його б оживити трохи, але далі стає динамічніше.
Дякую. Ваша думка дуже важлива для мене.
Щодо Темряви... Гм, вигадати щось оригінальніше явно не завадило б, а то якийсь глибинний архетип вийшов grin. Та загалом оповідання досить симпатичне. Успіху!
Автор писав і сам боявся.
І чомусь мені здається, що описи іклів-кігтів-щупалець одразу роблять чудисько не таким страшним, а навіть смішним. Втім, я можу помилятися. точніше помиляюсь - справжньому майстру це вдасться дуже добре.
Аноним а ви точно анонім?
Джоан Роулінг хай остерігається. Сподобалось.
Ой, шо ви таке кажете...
Дякую! ;).
Ловчиня птахів
Сподобався дух оповідання і - дуже - хорорно-нуарно-вікторіанська складова у фіналі. Аж пробрало від атмосферності!
Дякую, приємно, що вам сподобалось.
Однак для себе залишила нерозкритим образ "темного" подружжя. Чи ніякого подружжя й не було, а була лише пастка у фотографії?
тут теж усьому виною поспіх автора, який забув чи встиг знайти куди впихнути історію про дім і подружжя.
То звісно пастка. Але фото справжнє.
пра-пра-прадід Адль-Вишенського уклав договір із нечистою силою, але не розплатився так, як вони домовлялися. Натомість, рід прокляли і у сімейному будинку поселилася Темінь. Спершу вона була маленькою і непомітною: просто тягла життєву енергію із домочадців, а коли їй стало не вистачати, у Адль-Вишенських почастішали незрозумілі смерті. Останній Адль-Вишенський, псевдобатько Ярка покинув батьківський дім і поїхав, а коли повернувся з дружиною, то скоріше за все Темінь теж ними перекусила.
Також здалося нелогічним таке ставлення до дитини. Якщо він з сім’ї магів, то логічніше було б його виховувати у магічному дусі, а не позбавляти сім’ї на довгі 13 років.
Караюсь, мучусь... (як там далі?)
Але мені більше нагадало Урсулу ле Гуїн "Чарівник Земномор’я".
ой!
Павло
Цікаво і інтригуюче написано.
Дякую!
Але кілька моментів руйнують задоволення - 1) якийсь занадто швидкий фінал;
Знали б ви коли він писався...
2) батько-покидьок, що використовує сина як наживку;
Мені теж дуже і дуже прикро.
Якщо чесно, не знаю навіть як його краще повернути...
Так от, після прочитання читач на вас буде злий. Уявіть собі кухаря, який готує вишуканий цибулевий суп і потім зверху, по самі вінця заливає його малиновим сиропом.
Ну які в біса батьки?
Дайте йому фігуральну "сім’ю" мисливців за нежиттю, кревне братство, все таке. Тоді абсолютно впишеться в канву і жорстокість директора - білих магів, мовляв, називають білими не тому, що вони хороші, а виключно тому, що воюють проти чорних.
Дар можна було б теж "виявити" раптово. Це трохи чітерство, але терпимо. Інакше, виховувати дитину з даром, примушуючи "чистити конюшні" це повний ідіотизм.
Якщо ж ви і справді хотіли дати сироті сім’ю, треба було або з самого початку показувати особливе ставлення з боку директора (особливо строге теж працює), або додати якийсь невнятний діалог, словом повісити рушницю, як ви зробили з брязкальцем.
До останнього абзацу оповідання взагалі "грає", а після нього хочеться плюватися. Давайте, я зроблю вигляд, що його тут просто нема, а ви щось з цим зробите.
Дякую авторові за гуманізм. Що повернув дитині батьків. Може це й не хардкорно, але людяно. Можна було б завернути щось на кшталт, що хлопчикові на місяць стерли пам'ять, а після перемоги повернули, а не 13 років він вважав себе сиротою.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 10 RSS
1graphomaniac27-09-2015 15:12
А як все добре починалося. І сюжет захопливий. Тільки-от до кінця зійшло на пси.
Перше, звідки хлопчик узяв, що замок, де був Валько, - це той, що йому потрібен?
Друге, як так сталося, що мисливці нагодилися САМЕ ТОДІ, коли Валька мало не з*їли? Причому, вони й приблизно не знали, що темрява там.
Третє, і головне - що це за батько такий, який свого сина змушує думати, ніби той - сирота, а потім ще й використовує як наживку. При цьому хлопчик сприймає розповідь як належне. Не вірю.
2Зіркохід27-09-2015 18:11
Незле. Початок млявенький, його б оживити трохи, але далі стає динамічніше. Щодо Темряви... Гм, вигадати щось оригінальніше явно не завадило б, а то якийсь глибинний архетип вийшов
. Та загалом оповідання досить симпатичне. Успіху!
3Аноним28-09-2015 09:41
4Ловчиня птахів29-09-2015 14:01
Сподобався дух оповідання і - дуже - хорорно-нуарно-вікторіанська складова у фіналі. Аж пробрало від атмосферності!
Однак для себе залишила нерозкритим образ "темного" подружжя. Чи ніякого подружжя й не було, а була лише пастка у фотографії?
Також здалося нелогічним таке ставлення до дитини. Якщо він з сім’ї магів, то логічніше було б його виховувати у магічному дусі, а не позбавляти сім’ї на довгі 13 років. Хоча це, певно, у дусі поттеріади. Але мені більше нагадало Урсулу ле Гуїн "Чарівник Земномор’я".
Успіху!
5Павло30-09-2015 01:01
Цікаво і інтригуюче написано. Але кілька моментів руйнують задоволення - 1) якийсь занадто швидкий фінал; 2) батько-покидьок, що використовує сина як наживку;
6Автор30-09-2015 17:17
graphomaniac
Він просто перевірив, і виявилось, що той самий - на воротах переплетені літери АВ.
Але ще в закромах у автора був опік на руці Валька від підвіски з переплетених літер, але автор, караюсь, мучусь, але не каюсь, так не встигав на конкурс, що на його превеликий сором, ця деталь залишилася поза увагою. - Виправим. Дякую.
Автор переконаний, що виною непорозуміння, є все ж авторська неорганізованість і "вірус останньої хвилини", який автор таки підхопив на цьому і подібному конкурсах. (Хто в курсі чим це лічиться?)
Ще за старого директора почали пропадати діти. Причому вони пропадали частіше, про що автор, поспішаючи - замовчав. Тому вони і нагодилися вчасно. Перед цим, думається мені, вони добряче облазили все довкола, але Темінь така хитра штука, що виявити і знищити її можна у момент, коли вона найбільш вразлива - тобто зголодніла і вилізла перекусити.
Причому сил мисливців не вистачило, щоб її повністю знищити, і вони влаштували пожежу, хоча Темінь все одно встигла сховатися. Однак їй добре дісталося і вона кілька років відсиджувалася і відновлювалася, аж поки не вилізла знову.
Ну дуже хотілося хлопчику батьків повернути, чесно. У вихідному варіанті батьки не передбачалися. Мабуть не завжди треба йти за душевними поривами.
Зіркохід
Дякую. Ваша думка дуже важлива для мене.
Автор писав і сам боявся.
І чомусь мені здається, що описи іклів-кігтів-щупалець одразу роблять чудисько не таким страшним, а навіть смішним. Втім, я можу помилятися. точніше помиляюсь - справжньому майстру це вдасться дуже добре.
Аноним а ви точно анонім?
Ой, шо ви таке кажете...
Дякую! ;).
Ловчиня птахів
Дякую, приємно, що вам сподобалось.
тут теж усьому виною поспіх автора, який забув чи встиг знайти куди впихнути історію про дім і подружжя.
То звісно пастка. Але фото справжнє.
пра-пра-прадід Адль-Вишенського уклав договір із нечистою силою, але не розплатився так, як вони домовлялися. Натомість, рід прокляли і у сімейному будинку поселилася Темінь. Спершу вона була маленькою і непомітною: просто тягла життєву енергію із домочадців, а коли їй стало не вистачати, у Адль-Вишенських почастішали незрозумілі смерті. Останній Адль-Вишенський, псевдобатько Ярка покинув батьківський дім і поїхав, а коли повернувся з дружиною, то скоріше за все Темінь теж ними перекусила.
Караюсь, мучусь... (як там далі?)
ой!
Павло
Дякую!
Знали б ви коли він писався...
Мені теж дуже і дуже прикро.
Якщо чесно, не знаю навіть як його краще повернути...
Дякую всім, що читали.
7Ал01-10-2015 11:06
Оповідання в ТОПі, тому шкодувати не буду.
Так от, після прочитання читач на вас буде злий. Уявіть собі кухаря, який готує вишуканий цибулевий суп і потім зверху, по самі вінця заливає його малиновим сиропом.
Ну які в біса батьки?
Дайте йому фігуральну "сім’ю" мисливців за нежиттю, кревне братство, все таке. Тоді абсолютно впишеться в канву і жорстокість директора - білих магів, мовляв, називають білими не тому, що вони хороші, а виключно тому, що воюють проти чорних.
Дар можна було б теж "виявити" раптово. Це трохи чітерство, але терпимо. Інакше, виховувати дитину з даром, примушуючи "чистити конюшні" це повний ідіотизм.
Якщо ж ви і справді хотіли дати сироті сім’ю, треба було або з самого початку показувати особливе ставлення з боку директора (особливо строге теж працює), або додати якийсь невнятний діалог, словом повісити рушницю, як ви зробили з брязкальцем.
До останнього абзацу оповідання взагалі "грає", а після нього хочеться плюватися. Давайте, я зроблю вигляд, що його тут просто нема, а ви щось з цим зробите.
Домовились?
8Автор01-10-2015 14:39
Дякую Але!
Домовились!
9Val05-10-2015 01:44
Дякую авторові за гуманізм. Що повернув дитині батьків. Може це й не хардкорно, але людяно. Можна було б завернути щось на кшталт, що хлопчикові на місяць стерли пам'ять, а після перемоги повернули, а не 13 років він вважав себе сиротою.
10Авторка10-10-2015 16:03
Дякую всім, що читали і голосували. Буду старатися порадувати вас іще. Ви мене дуже порадували