Але й тут дивує припущення, ніби люди в майбутньому аж так залипатимуть на минулому... З якого дива...? Хіба ж нині багато є всіляких "реконструкторів"??
Початок сподобався. Читалось на одному подихові. Герої норм, лише з директором, мені здалось, трохи перебір. Кінцівка: таке відчуття, що в дуже малий об'єм запхано багато думок. І останні розбігаються. Тут і ретроспектива на 21 ст. зі своїми взаєминами в соціумі, і лінія відносин з Анною, про яку ми знаємо майже нічого, і маневри, на яких я випав, хоча розумію, що це таке, ще і філософські роздуми про почуття роботів. Власне мені б вистачило дізнатись про взаємодію Марка з Маргаритою Олегівною, як персонажем, і як то повпливало на свідомість ГГ.
Відчуття:
Дуже позитивні за рахунок першої частини твору. Невизначені за рахунок розв'язки.
Цікаво бачити такі кардинально різні відгуки. Совок, власне, і автора дуже стомлює.)
Але й тут дивує припущення, ніби люди в майбутньому аж так залипатимуть на минулому... З якого дива...? Хіба ж нині багато є всіляких "реконструкторів"??
Ігрова форма багатьох приваблює до незвичайних тем. Але в тексті немає вказівки на те, що всі поголовно залипають у цю гру. Йдеться радше про субкультуру.
Кінцівка: таке відчуття, що в дуже малий об'єм запхано багато думок. І останні розбігаються. Тут і ретроспектива на 21 ст. зі своїми взаєминами в соціумі, і лінія відносин з Анною, про яку ми знаємо майже нічого, і маневри, на яких я випав, хоча розумію, що це таке, ще і філософські роздуми про почуття роботів.
Розумію зауваження, дякую. Єдине, що хотілося б прокоментувати: сутність не в почуттях роботів, а в тому, що проблеми, з якими стикається Маргарита Олегівна (подвійне навантаження на жінку, скажімо) у майбутньому насправді зовсім не вирішені - люди просто знайшли чергового цапа-відбувайла, на кого перекласти обтяжливі обов'язки. Тепер це роботи. Але що як... Ну, словом, у цьому ключі.
Чудова ідея, все класно майже до самого кінця, але останні речення? Трохи не відповідають загальному рівню, псують враження. В цілому сподобалося. Успіху.
Дуже гарно і детально описується перша частина оповідання про Маргариту Олегівну.
Як ніби автор сам працює вчителем, кожного дня змушений їздити на роботу на останній сходинці маршрутки, постійно розривається між обов'язками перед шефом, студентами, колегами, суспільством. А в кінці дня вдома ще чекають обов'язки дружини.
Авторові вдалося передати все так, що відчувається навіть втома героїні від навалу проблем.
Напевно саме тому друга частина оповідання здається написаною похапцем, стисло, нерозкритою до кінця.
І відповідність темі для мене залишилась під питанням.
В цілому сподобалось, але можливо не для цього конкурсу..
Дякую за відгук, обдумаю ваші зауваження. Насправді фінал задумувався саме таким, це не продукт поспіху, отже, треба обміркувати, що і як можна зробити, аби такого ефекту не виникало.
Повністю згідна з Читачем. Перша частина чудова, стилістично, описи просто в точку і атмосферні, таке враження що автор сам все це пережив - маршрутка, шкільні чи коледжеві "корпоративи", і т. д. А це вказує на не неабияку майстерність.
Мова другої частини інша, мабуть так і передбачалося, але особисто мене теж дещо розчаровує, я гурманка саме мови і атмосферності, ніж сюжетних примочок, але це радше смакове, тому не зважайте
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Наші патрони: Carsten Schmitt Щиро дякуємо всім за підтримку!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творчу спільноту авторів, читачів та експертів в українській фантастиці. Більше про нас: ТИЦЬ
Коментарів: 10 RSS
1Суддя09-12-2019 17:12
Совок на початку – неабияк втомлював. :(
Але якось вдалось продертись.
Завершення вже було цікавіше.
Але й тут дивує припущення, ніби люди в майбутньому аж так залипатимуть на минулому... З якого дива...? Хіба ж нині багато є всіляких "реконструкторів"??
2Вершник Кажані09-12-2019 17:35
Далі дуже суб'єктивно:
Початок сподобався. Читалось на одному подихові. Герої норм, лише з директором, мені здалось, трохи перебір. Кінцівка: таке відчуття, що в дуже малий об'єм запхано багато думок. І останні розбігаються. Тут і ретроспектива на 21 ст. зі своїми взаєминами в соціумі, і лінія відносин з Анною, про яку ми знаємо майже нічого, і маневри, на яких я випав, хоча розумію, що це таке, ще і філософські роздуми про почуття роботів. Власне мені б вистачило дізнатись про взаємодію Марка з Маргаритою Олегівною, як персонажем, і як то повпливало на свідомість ГГ.
Відчуття:
Дуже позитивні за рахунок першої частини твору.
Невизначені за рахунок розв'язки.
3Автор09-12-2019 21:01
Цікаво бачити такі кардинально різні відгуки. Совок, власне, і автора дуже стомлює.)
Ігрова форма багатьох приваблює до незвичайних тем. Але в тексті немає вказівки на те, що всі поголовно залипають у цю гру. Йдеться радше про субкультуру.
Розумію зауваження, дякую. Єдине, що хотілося б прокоментувати: сутність не в почуттях роботів, а в тому, що проблеми, з якими стикається Маргарита Олегівна (подвійне навантаження на жінку, скажімо) у майбутньому насправді зовсім не вирішені - люди просто знайшли чергового цапа-відбувайла, на кого перекласти обтяжливі обов'язки. Тепер це роботи. Але що як... Ну, словом, у цьому ключі.
Дякую за увагу до тексту.
4Ігор10-12-2019 09:14
Чудова ідея, все класно майже до самого кінця, але останні речення? Трохи не відповідають загальному рівню, псують враження. В цілому сподобалося. Успіху.
5Рав Еліезер10-12-2019 22:10
Дуже круто і, щиро, страшно.
Ідей багато і автор їх уміло передав. Кінець — справді, можна було трохи акуратнішим виписати. Але назагал — дуже плюсово.
6Автор10-12-2019 23:57
Дякую за відгуки та зауваження. Є ще обдумати.
7Читач11-12-2019 11:25
Дуже гарно і детально описується перша частина оповідання про Маргариту Олегівну.
Як ніби автор сам працює вчителем, кожного дня змушений їздити на роботу на останній сходинці маршрутки, постійно розривається між обов'язками перед шефом, студентами, колегами, суспільством. А в кінці дня вдома ще чекають обов'язки дружини.
Авторові вдалося передати все так, що відчувається навіть втома героїні від навалу проблем.
Напевно саме тому друга частина оповідання здається написаною похапцем, стисло, нерозкритою до кінця.
І відповідність темі для мене залишилась під питанням.
В цілому сподобалось, але можливо не для цього конкурсу..
8Автор11-12-2019 16:37
Дякую за відгук, обдумаю ваші зауваження. Насправді фінал задумувався саме таким, це не продукт поспіху, отже, треба обміркувати, що і як можна зробити, аби такого ефекту не виникало.
9Читачка11-12-2019 20:56
Повністю згідна з Читачем. Перша частина чудова, стилістично, описи просто в точку і атмосферні, таке враження що автор сам все це пережив - маршрутка, шкільні чи коледжеві "корпоративи", і т. д. А це вказує на не неабияку майстерність.
Мова другої частини інша, мабуть так і передбачалося, але особисто мене теж дещо розчаровує, я гурманка саме мови і атмосферності, ніж сюжетних примочок, але це радше смакове, тому не зважайте
10Автор11-12-2019 21:05
Мабуть, було б дивна, якби в зображеному багатому й прилизаному світі мова була такою само, як у першій частині.
Дякую вам за відгук.