Астра Зеника, перший контакт

Будемо відверті, ми – люди шістдесят першого століття, є практично ідеальними істотами. Геть вдавану скромність! Ми молодці! Важко перелічити, скільки вад ми залишили на кладовищі історії. Особистих і суспільних. З перших це агресивність, жадібність, гординя, сексизм, ейджизм. З других: мілітаризм, фашизм-расизм, релігійний фанатизм. І це далеко не повний перелік. Але все ще є одна не дуже добра риса, якої ми ніяк не позбудемося. Непосидючість. Як нашим предкам мільйон років назад не сиділося на пальмах, так і нам зараз не йметься на одному місці. Здавалося б, чого тобі, Зенику, бракує? Сиди собі рівненько на сідальному нерві, насолоджуйся всіма дозволеними насолодами, а набридне – насолоджуйся забороненими. Ніт! Не сидиться! Не працюється спокійно аналітиком у Центрі Надибання Далеких Локацій.

Ну побачив ти аномальне зникнення трьох зондів-розвідників впродовж 1000 років у секторі ХХСІІ-14 у звітах. Ну звернув на це увагу центрального комп’ютера. Вважай, що виконав свою роботу. Кому потрібний отой ХХСІІ-14 сектор на іншому боці галактики в рукаві Щита Центавра. Але ж ніт, вмикається непосидючість. Ти особисто рвешся в експедицію, наче досі за своє життя не налітався. А раптом це не випадковість, не заводський брак зондів-розвідників, не помилка передачі чи обробки даних? Раптом там цивілізація? Справжня, жива інопланетна цивілізація! Яких в галактиці поки що вдалося надибати тільки декілька. Не покриті пилом руїни, як це буває здебільшого. Та нехай і руїни, з моменту зникнення останнього зонда минули достатньо часу, щоб молода цивілізація самознищилася. Нехай! Руїни – це теж цікаво. Зеник – першовідкривач мертвої цивілізації в секторі ХХСІІ-14! Хіба не круть? Це ж мінімум на посаду провідного дослідника космосу можна розраховувати. Але краще, щоб вони ще не встигли самознищитися. Тоді слави і бонусів буде ще більше. Астро-Зеник відкрив нову цивілізацію! Геніальна здогадка простого науковця! Астро-Зеник врятував цілу цивілізацію інопланетян від загибелі!

Та досить візуалізувати та рефлексувати! В реальності мені довелося написати ще копицю обґрунтувань та презентацій, доповісти на кількох астрономічних конференціях, бути неодноразово пропісоченим на наукових радах, після чого нестерпно довго чекати на нескінченні погодження, коригування, оптимізації та перепогодження, включення в плани діяльності, десятирічні бюджети, затвердження оптимального маршруту з максимальним використанням мережі просторових червоточин, повернення на базу підходящого для експедиції зоряного човна, технічного обслуговування його основних вузлів, завантаження пального, їжі та інших необхідних матеріалів. Вочевидь, окрім непосидючості, бюрократія є також невикоріненою вадою людства. При чому, що парадоксально, гальмо бюрократії компенсує метушливі прискорення від шила непосидючості, що робить людство по-справжньому досконалим. Паралельно з технічними приготуваннями довелося вивчити на пам'ять сотню різних сценаріїв розвитку подій, щоб раптом необдумано не утнути щось непоправне як для людства, так і аборигенів. В цілому, нічого нового. Кожен науковець Центру Надибання Далеких Локацій повинен прекрасно знати Правила Встановлення Першого Контакту. Не зважаючи на те, що вони йому, найімовірніше, ніколи не знадобляться.

Якби люди, як в старі добрі часи, жили якихось 80-100 років, то я, ймовірно, і не дочекався б моменту закінчення спорядження експедиції. Але технічний прогрес не стоїть на місці, люди (чи ті, в кого вони перетворилися) практично безсмертні, тому я дожив урочистої миті, коли «Темна конячка» вирушила в дорогу. Більшу частину маршруту до сектору ХХСІІ-14 я успішно проспав усередині анабіозної капсули і прокинувся аж перед завершальним маневром гальмування. Просканувавши околиці, штучний інтелект «Конячки» визначив потенційно перспективну зоряну систему. Досі безіменний червоний карлик отримав назву Астра Зеника. Довкола зірки оберталося 5 планет. В зоні придатній для життя знаходилася тільки одна, третя. Як усе банально! Аж незручно у звіт записувати.

Що ж, досить медитувати, вмикаємо всі наявні телескопи і починаємо сканувати систему Астри Зеника у всіх можливих діапазонах. Коли штучний інтелект вивів на екран перші результати спостережень я ледь не пустився в танець від радості. Система заселена! Більше того система просто кишіла життям! Третя планета світилася вогнями як новорічна ялинка. І не тільки вона. Невеличкі яскраві точки поселень виявилися також на інших планетах. Вочевидь, цивілізація уже покинула свою колиску і була за крок від виходу на міжзоряну арену. Прекрасно!

Невдовзі штучний інтелект надав звіт, отриманий на основі сканування і дешифрування перехоплених інформаційних потоків. Виявилося, маю справу з біполярною системою. І материнська планета і решта системи Астри Зеника були поділені між двома ворогуючими імперіями. Класика, яка не радує. За таким сценарієм самознищилися більшість віднайдених мертвих цивілізацій. І навіть наша рідна Земелька дивом не самоспопелилася за схожою схемою. Доведеться прочитати їм цикл лекцій про культуру внутрішньовидового співіснування у віддалених регіонах Чумацького Шляху. Ось тільки матчастину (їхню історію) трохи вивчу. Щоб бути переконливішим.

Як відомо, перше правило встановлення першого контакту: НЕ ПОСПІШАЙ. Що може бути простіше? Не поспішай – це ж практично моє друге ім’я. Тим паче, що штучний інтелект видав цілу гору інформації: історію цивілізації планети Астра Зеника С, при чому у двох версіях, від кожної з імперій. Щоб ознайомитися з нею, навіть давнім діагональним методом, знадобилася купа часу. Якщо коротко, то одна цивілізація виявилася стовідсотково технократичною, інша – теократичною. Наріжним каменем їхнього протистояння було визнання або невизнання існування Творця. Судячи з усього, атеїсти і самі були не до кінця впевненні в його неіснуванні. Як і релігійники десь в глибині своєї свідомості припускали, що можливо його все ж нема. Так чи інакше, можливо я десь пропустив якийсь нюанс (завдяки улюбленому всіма науковцями вищезгаданому діагональному методу засвоєння інформації), але якимось дивом ці дві імперії досі не знищили одна одну. Попри сильне бажання і наявні можливості. Дивним чином це протистояння навіть стало каталізатором технологічного прогресу та вивело їх на рівень Землі ХХІІІ-ХХIV століть. Звісно, першим питанням до мене буде: «То є Творець чи нема?» І будь-яка відповідь стане іскрою, яка розпалить полум’я їхньої останньої світової війни.

Сповільнення від субсвітлової швидкості до другої космічної цієї системи справа не швидка. Можете розрахувати на дозвіллі. Є час ще раз все уважно перечитати та зважити. Зазвичай, читання наукових матеріалів викликає у людей сонливість. І ваш слуга Зеник не виняток. Так, я міг спожити медикаменти, які дозволяють не спати хоч місяць. Але ж навіщо позбавляти себе задоволення перегляду снів? Це ж так по-людськи! Тим паче, що нічого не віщувало небезпеки. Отже, вкотре заснув я мирним сном за обдумуванням сценаріїв примирення непримиримих. А прокинувся від завивання сигналу тривоги. Мою «Темну конячку» атакують! Захопившись спостереженнями за планетами, я знехтував необхідністю ретельного сканування околиць системи. Можливо, випадково, а можливо і навмисно, але на мене чекали (чомусь же зникли три зонди). Практично на моїй траєкторії виявилося «не знаю що військове» аборигенів. І з цього «невідомого чого» без жодного попередження відділилися і почали наближатися до мого космольоту дві точки. Час до враження трохи більше 19 год. Можна було і не будити мене алярмом. Що ж, прекрасно! Оригінальний спосіб першого контакту. Сонливість зникла миттєво, я вимкнув сирену і ознайомився із переліком запропонованих дій:

- надіслати з мирне звернення і прохання відкликати торпеди;

- припинити гальмування;

- змінити траєкторію і ухилитися від торпед;

- припинити гальмування і розпочати прискорення;

- випустити торпеди-перехоплювачі;

- ввімкнути захисні екрани;

- передати інформацію про напад;

- самознищитися.

Якщо вагаєшся з вибором варіантів дій – обирай усі, не схибиш! Не знаю, чи цьому правилу мене вчили, чи сам щойно придумав, але тремтячим вказівним пальцем я обрав усе запропоноване. Окрім, звісно, самознищення. І хай тепер хтось спробує сказати, що я чогось не зробив! Страшно! Але час ще є. Та й ситуація не така вже й критична, як це можливо виглядає з моєї розповіді. Мої технології на кілька голів вищі їхніх. Що мені зроблять дві торпеди з атомними зарядами? Саме так ідентифікував яскраві цятки штучний інтелект. Хоча, з іншого боку, кількість озброєння на «Темній конячці» скінченна, а захисні екрани добряче жеруть енергоресурси. Тому, якщо Астрозениківці проявлять наполегливість, то Зеника їм засмутити вдасться.

Інфоекран знову заблимав: «Увага! Нас атакують!» Виявилося що недалеко від першого «невідомо чого» знаходиться «друге невідомо що», яке теж вирішило не відставати і порадувати мене своїми світлячками-торпедами. Всегалактичний закон парних випадків у дії! Час до зіткнення 22 години. Ех, аборигени! Які ж ви неоригінальні. Повторив вимогу відкликати торпеди. Випустив додатково дві торпеди-перехоплювачі. Чотири крапки ворожих снарядів продовжували повільно наближатися. Ніхто їх відкликати не збирався. Назустріч їм, але значно швидше, рухалися точки моїх перехоплювачів

Надіслав довге, заздалегідь ретельно відредаговане ще в ЦНДЛ, повідомлення про наші миролюбні наміри. Ех, скільки красивих сценаріїв першого контакту кометі під хвіст! Але деякі, не зовсім прекрасні, все ж згодилися. Мої меседжі на траєкторіях руху точок ніяк не позначилися. Можливо, це автоматична патрульна станція, завданням якої є знищувати все вороже, що з’являється в контрольованому секторі. Шкода, що штучний інтелект не зміг однозначно визначити: чи це пілотований патрульний катер чи ні. Потрібний час на передачу інформації на планету і отримання відповіді. Дві години приблизно. Якщо пощастить, я отримаю відповідь астрозениківців відмінну від надсилання торпед. І я її отримав.

Чому усі знамениті встановлювачі перших контактів з інопланетянами виконували свою місію легко і красиво, а мені трапилися войовничі ідіоти-астрозениківці? Неважко здогадатися, що я отримав дві відповіді. В обох мене обіцяли гарно знищити, добре що хоч не на атоми розпорошити, а на великі шматки, які будуть корисними для вивчення земних технологій. А хто ними заволодіє, той свого суперника відправить в підручники з історії. Що мені сподобалося в астрозениківцях – це відвертість. Все логічно, їх можна зрозуміти. Дотримуючись процедури, закликав до примирення. І зі мною і між собою. Надіслав відео з руїнами мертвих цивілізацій. Попередив, що їх теж така доля спіткає, якщо не візьмуться за розум. Ще через дві години надійшла відповідь, що їх така перспектива не лякає. Краще загинуть усі, аніж поступляться історичному супернику. Надіслав інформацію як це добре приєднатися до галактичної родини цивілізацій, потрібно тільки демілітаризуватися, і ментально і матеріально. Відповідь: ми спочатку закінчимо своє протистояння, а переможець можливо і демілітаризується та піде на контакт з галактикою. Такий пінг-понг тривав ще якийсь час. Розуміючи безперспективність своїх старань, я продовжив надсилати наперед сформульовані мирні пропозиції і продовжив отримувати войовничі відповіді. Врешті, вся обов’язкова програма благань та застережень вичерпалася. Мої торпеди успішно знешкодили аборигенські, прикрасивши простір чотирма спалахами вибухів. Астрозениківці не забарилися і повторили спробу. Довелося позбутися ще двох торпед-перехоплювачів.

Що ж, залишився фінальний акорд. Останній спосіб примирення. Якщо не смакують пряники, хай скуштують нагайку. На третю планету полетів ультиматум. Вимоги: чітка програма деескалації конфлікту і роззброєння сторін. В іншому випадку будуть нанесені удари по одній з імперій. По якій поки що невідомо. На знак моєї всемогутності і серйозності намірів я знищу один із супутників п’ятої планети. За системою Астра Зеника вестиметься пильне спостереження. У випадку невиконання програми роззброєння – покарання. Час пішов.

Фахівці ЦНДЛ були впевненими, що це спрацює. Аборигени не захочуть грати в рулетку. Бомба з начинкою з антиречовини вирушила до цілі. Так, це спричинить метеоритні дощі на усіх планетах, але моделювання штучного інтелекту запевнює, що негативні наслідки не будуть критичними. Чекаю відповіді.

Аниречовинна бомба підлетіла до супутника-невдахи. Вибух. Маленька яскрава зірочка загорілася і згасла. Замість однієї великої каменюки з’явилися мільярди різного розміру камінців.

Продовжую чекати. Врешті приходить повідомлення: «Погоджуємося з вимогами. Згідні на демілітаризацію. Просимо більше часу на розробку програми роззброєння». Отак би одразу!