Анонімна смерть (поза конкурсом)

Гарду не хотілося розплющувати очі. Приємна млість вперше за довгий час відвідала його занепокоєне тіло та розум. Гарду пригадалося, що сьогодні його знову і знову будуть подовгу діставати запитаннями і від цього ставало не по собі. Все-таки, як безглуздо він попався, а жага крові знову буде солодко бентежити його свідомість. Гард насилу розплющив очі, і вже не міг їх від подиву заплющити.

Він лежав на просторому ліжку, а поруч з ним спала така красива дівчина, про яку можна тільки мріяти. На столі стояло його улюблене віскі та першокласна їжа. Гард нечутно піднявся і підійшов до вікна. Вікна будинку виходили на мальовничу гірську місцевість. Внизу стояв його автомобіль. Будинок був саме таким, про який завжди мріяв Гард. Покопирсавшись у кишені необережно кинутого дорогого піджака, він витягнув портмоне з документами на своє ім’я, солідною пачкою грошей і купою кредитних карток.

Моментально звідкілясь у пам’яті випливла сіра одиночна камера з жорстким ліжком, холодним залізним унітазом і умивальником. Тьмяне електричне світло заміняло світло відсутнього в камері смертників вікна. Гард замотав головою і видіння щезло.

Він стояв у розкішний кімнаті з казково гарною дівчиною у ліжку і розгублено дивився на своє злякане відображення у величезному дзеркалі на стіні. За годину блукань величезним помешканням Гард остаточно переконався, що кошмарний сон – це лише кошмарний сон і не більше.

Він повернувся до ліжка і подивився на дівчину. Вона була така прекрасна, що Гарду її стало, нехай лише на мить, але чомусь шкода. Але тільки на мить, тому що жага крові цунамі поглинула розум Гарда. Нечутно підкравшись, він м’яко поклав свої пальці на горло дівчини і почав їх повільно і з насолодою стискати. Давлячись від насолоди слиною, Гард вже уявляв, як він майже до смерті придушить дівчину і далі буде довго і ретельно краяти її тіло, впиваючись муками вмираючої від нестерпного болю. Гард сильніше стиснув руки і знову прокинувся.

Цього разу Гард сидів у своєму непримітному автомобілі з тонованим склом і шаленів від прикрості на те, що залишки сну так швидко залишають його ще доволі заспану голову. Тіло заклякло від незручної пози, а розум вже закипав в очікуванні розправи над черговою жертвою.

Минуло кілька днів, як його випустили з тюрми через брак доказів, а він ще не відвів ні на кому душу. Панель вирувала повіями і чекати довелося зовсім недовго, як у віконце автомобіля просунулася голова ще молодої та міцно збитої мулатки. Гард заради пристойності трохи поторгувався, але вже подумки уявляв, як вона буде верещати, коли зрозуміє, що її очікує. Мулатка на подив швидко погодилася на всі його умови і сіла в машину. Трохи покружлявши по вулицям і не помітивши за собою стеження, Гард загнав машину в гараж під своїм домом і піднявся з дівчиною в помешкання.

Він ледь зміг втриматись, щоби не накинутися на мулатку одразу, і таки примусив себе принести пляшку вина та келихи. Вже після другого келиха вина дівчина безглуздо посміхалася і щось лепетала язиком, який заплітався, перед тим, як за мить звалитися на ліжко під дією снодійного.

Гард, одним рухом діставши кайданки, миттєво прикував дівчину до бильця ліжка. Вона лише безпорадно посміхалась і готова була на все в своєму щасливому невіданні. Він також посміхнувся у відповідь посмішкою голодного хижака, завчасно передчуваючи, як її посмішка зміниться на гримасу жаху і болю.

Гард дістав і акуратно розклав свої катувальні інструменти на журнальному столику і ще раз глянув на дівчину. Вона пустотливо і п’яно підморгнула Гарду і показала йому язика. Гард  що є сили вдарив кулаком дівчину в обличчя, але коли рука вже повинна була доторкнутися  до неї, він знову прокинувся.

Прикрість, нехай і ненадовго, але знову відвідала його, адже він очікував зовсім іншого. Гард уважно обдивився навкруги, але все ясно вказувало на те, що цього разу він дійсно не спить.

Скоріш за все, що він на якусь мить розслабився і встиг добряче заснути. Розплющивши очі, Гард побачив, що його трясе за плече людина в уніформі, яка щось роздратовано намагається йому втлумачити. Тільки тепер до нього дійшло, що він на кінцевій станції метро і потяг йде в депо.

Не роздумуючи жодної секунди, Гард миттєво вихопив з кишені пальто ніж і що є сили ткнув ним робітника метро, який з’явився так невчасно. Гард знову прокинувся, але почуття прикрості вже не відпускало його, адже в останній момент він чітко помітив, що ніж не встиг увійти в тіло.

Цього разу Гард довго тряс головою і вже через деякий час навіть не міг пригадати, що йому нещодавно наснилося. Щось всередині нього, що було тепер сильніше його, знову й знову кликало калічити і вбивати, рвати людську плоть і знову вбивати, вбивати, вбивати…Приємне і ні з чим незрівнянне почуття блаженства охопило Гарда, коли він подумки уявив, що він буде робити, коли в руку звично ляже прохолодний метал.

Встаючи з паркової лавиці, він трохи не завив від радощів, коли побачив, як мати відпустила свого нащадка погуляти, доки вона ненадовго сходить по своїх справах. Втертися у довіру до дитини ніколи не було проблемою для Гарда, і ось дитина вже сидить в його машині, радісно облизуючи подароване морозиво.

Гард довго не розмірковував, де йому вбити дитину, тим більше, що дитина вже починала дратувати Гарда своїми безкінечними запитаннями. Але спочатку він закриє рот цьому малолітньому виродку і зробить це негайно. Зупинивши машину в безлюдному місці, Гард схопив ззаду дитину за шию і вже зібрався полоснути по горлу бритвою, як знову прокинувся.

У той же час дванадцять незалежних експертів в різних кінцях країни натиснули на одну й ту саму кнопку на своїх пультах.

Гард не міг збагнути, що з ним відбувається. Час від часу він прокидався саме тоді, коли жертва повністю була в його руках, і він був за мить до того, щоби отримати ні з чим не зрівнянне задоволення від спостереження за чужим стражданням. Тепер же прикрість стрімко переростала в паніку від усвідомлення того, що, якщо зараз, він нікого не вб’є, то, мабуть, точно збожеволіє.

Чергового разу розплющивши очі, він стрімко підвівся і ледь не скинув з своїх колін кейс. Вага його здалася підозріло великою, і Гард пригадав, що нещодавно сам поклав до нього складний пістолет – кулемет.

Машина несла Гарда до найближчого залізничного вокзалу. Море зустрічаючих і проводжаючих – відмінна мішень і є де розгулятися кулям. Машина йшла зустрічною смугою на максимальній швидкості і зустрічні машини, шалено сигналячи, вимушено поступалися дорогою.

Останній переїзд перед вокзалом закрився перед черговим потягом, і Гард змушений був зупинитися. Гальмо спрацювало якось, напрочуд, абсолютно невиразно. Гард знову і знову до кінця вижав гальмівну педаль, але машина лише трохи знизила швидкість, продовжуючи рухатися на переїзд.

Завантажений по самі вінця трансконтинентальний потяг наближався до перехрестя колії з дорогою зі швидкістю, не меншою за 200 км\год. Автомобіль по інерції збив шлагбаум і заглох, остаточно спинившись посередині переїзду.

Гард рвонув дверну ручку, але вона залишилась у нього в руках. Електричний склопідйомник відмовився працювати, і Гард спробував вибити скло ліктем, але руки перестали коритися йому, повиснувши безпомічними плітями.

Гард зайшовся від нестримного крику, коли побачив велетенський локомотив, що стрімко насувався на нього. Гард з жахом відчув, як серце намагається, розірвавши грудну клітку, вискочити назовні, і знову захлинувся власним криком.

Втомлені експерти з нетерпінням зняли відеошоломи зі своїх голів. У повному мовчанні вони знову одностайно підтвердили винесений раніше смертний вирок Гарду Перку, серійному вбивці 26 невинних людей.

Судовий лікар у присутності тюремних виконавців вніс запис до реєстраційного журналу про смерть засудженого від серцевого нападу, а обслуговуючий персонал, намагаючись не дивитися на спотворене жахом обличчя покійника, звичними рухами зняв с його голови присоски апаратури інтерактивного віртуального імітатора правди.