Продовжуємо невеликий екскурс у дитяче-підліткову фантастику, і від класика цього напрямку переходимо до сучасної авторки. Анастасія Лавренішина пише на межі казки та фантастики, але (на нашу думку) фантастики в її творах більше, то ми поставили і їй питання про Неймовірне, Літературу і Все Інше.
Анастасія Лавренішина - письменниця, сценаристка. Закінчила з відзнакою Київський національний університет ім. Карпенко-Карого за спеціальністю «Драматург кіно і телебачення». Довгий час працювала на телебаченні сценаристкою. У 2018 році дебютувала як письменниця. Разом чоловіком, режисером Анатолієм Лавренішиним, розробляє інтерактивні казки для дітей «Люба Жужжа». Переможниця, лауреатка та дипломатка конкурсів та премій «Коронація слова», премія О. Гончара, «Корнейчуковська премія».
Фентезі, наукова фантастика, казки. Чи має значення для вас особисто взагалі весь це поділ? Якщо у магазині перед вами будуть три відповідно промарковані книжки, то яку ви швидше почнете читати?
За творчою орієнтацією я - казкарка. Фентезі дуже близький до цього жанр. А от фантастика була для мене радше експериментом. Доволі успішним, до речі. Але не впевнена, що буду працювати в цьому жанрі й надалі. Отже, якщо я зайду до книжкового магазину то, швидше за все, придбаю які-небудь казки. Моя бабуся привчила мене до казок ще з дитинства. А, подорослішав, я не тільки читаю їх, а ще й вивчаю символіку та структуру казок в аналізах таких авторитетів, як К.П.Естес, Дж. Кемпбелл, В. Пропп та інших.
Ви маєте досвід і перетворення книжки у сценарій, як відбувається із вашим фентезі «Дрімучий ліс» (з нетерпінням чекаємо!), і, навпаки, переробки сценарію у книжку: як було із мультфільмом «Віктор_Робот». І хоча в сценаристиці працює чимало письменників та журналістів, мало хто настільки органічно може працювати в обох напрямках. Що особисто ви любите більше: працювати над книжками чи над сценарієм? І чи складно адаптувати свої ж історії в іншу форму?
Для мене більшість моїх історій починається зі сценарію. Тобто я пишу поепізодовий план, продумую структуру, навіть біблію персонажів, а тоді вже пишу або сценарій або прозу. Багато хто каже, що моє фентезі «Дрімучий ліс» кінематографічне. Що читачі мають на увазі я не в курсі, але «Дрімучий ліс» насправді починався з поепізодового плану. Отже, писати по книжці сценарій мені було не важко. Перший драфт уже готовий і опрацьований з редактором. А приблизно за два тижні я готую лекцію разом із ЛА Барабука, в якій розповідатиму про свій досвід, а також переваги літературних адаптацій.
Ваші історії ви втілюються у книжках, кіно, мультиплікації та інтерактивних виданнях. Що далі?
Я планую вдосконалюватись в обраних напрямках. Мені однаково подобається й драматургія й проза, тому обіцяю не закидати ні те, ні інше. Разом зі своїм чоловіком, режисером Анатолієм Лавренішиним ми плануємо продовжити роботу над інтерактивним додатком «Люба Жу». Коли ми викладемо ще чотири казки про Жужу - питання часу. Також мені хотілося б писати вірші, але для поезії потрібен певний стан душі, тому я на цей стан, а також вільний час невпинно чекаю.
«Наука БараБуки: від книжки до сценарію»Для кого ця лекція? Для професійної аудиторії, письменників та письменниць, які пишуть крутяцькі історії і хочуть самі! написати до них сценарії.У перший день розповім про принципову різницю між прозою та сценарієм, про граблі, на які може наступити сценарист, про основні принципи, форми, структури та лаштунки моїх проектів.
На другий день розповім, що з написаним сценарієм, власне, робити, а саме про конкурси, фонди, пітчи, роботу з режисером та парампампам продюсером. Не омину також авторське право та договори. Повірте, за останній час я стала в цьому питанні дещо обізнаною.
