В минулому соліст рок-гурту Sarah Said.Ваш роман "Нурлінь" написано у досить рідкісному для української фантастики останніх років піджанрі технофентезі. Чим вас привабив саме цей піджанр?
По-перше, я сам, як читач, полюбляю книги, які поєднують в собі декілька жанрів. Наприклад якщо детектив – то з домішками містики, тощо. Стосовно книги «Нурлінь», там довга історія, але спробую її скоротити. Цей текст я почав писати ще в далекому 1999-му. Детально промальовував вигаданий світ та персонажів. Ще підлітком мріяв про те щоб стати письменником. Але в якийсь момент свого життя я вирішив знищити усі свої рукописи і рухатися далі. Та все ж бажання писати книжки не відпускало. І коли я вже став автором, якого видають, то вирішив повернутися до світу «Нурлінь». Перші розділи я спробував відновити з пам’яті, але взагалі текст зазнав чимало змін, що пішло книзі тільки на користь.
В 2015му книга виходила окремими частинами російською мовою під назвою «Сокіл Реготун» у київському видавництві «Книгоноша». Пізніше я вирішив зробити оновлену адаптацію українською мовою, додавши до тексту досі не опубліковану заключну частину.
Чому Технофентезі? У мене була ідея створити текст, якій плавно переходить з одного піджанру в інший. Коли читач відкриває книгу, то йому може здатися що спочатку він читає пригодницький роман, потім розуміє що це все ж таки фентезі, далі за сюжетом текст вже можна охарактеризувати як стімпанк, а фінал нам показує, що книга насправді є космооперою чи навіть НФ. Можливо для когось це прозвучить як якийсь вінегрет. Але не лякайтеся, якщо ви є шанувальників хоча б одного із цих піджанрів, книга вам обов’язково сподобається. Тим паче це перша в Україні книга з настільною грою на форзаці.
Лімітований наклад «Нурлінь» розійшовся менше ніж за тиждень, що говорить про певний інтерес читачів то цього жанру. Але, на жаль, через пандемію я ще продовжую шукати хороше видавництво для цієї книги.
Ви вважаєте себе професійним письменником, прагнете ним бути? Чи література залишається лише однією зі складових вашого життя?
З 2014-го було видано близько 15-ти моїх книжок та збірок. Не буду брехати, що на початку я тішив себе ідеєю, що зможу заробляти виключно книгами. Для цього я пробував себе в різних жанрах, навіть в дитячій інклюзивній літературі. Дуже швидко я зрозумів що бути письменником це більше покликання, ніж професія. І це покликання потребує чималої посвяти та жертв. Іноді це час, іноді навіть власні фінанси. Реальність така, що навіть відомі дипломовані автори, які видають по п’ять книжок на рік, повинні ще десь працювати, щоб годувати свою родину. Бо цифри в українському книговиданні дуже невтішні. Проста математика показує, що навіть якщо ви видасте 5-10 книжок на рік середнім накладом, то поділивши на авторські роялті (а це 5-10% від ціни закупівлі) ми навіть не отримаємо мінімальну заробітну платню, і це ще при урахуванні того, що книжки будуть розпродані.Як і Ярина Каторож, з розмови з якою починався наш проєкт, ви самі робити обкладинки для своїх книжок. Так було з самого початку, чи після доволі поширеної ситуації: "О, ні, чому видавець обрав саме таку обкладинку!"?
Я є приватним підприємцем, головним КВЕдом у мене зазначено що я працюю в сфері графічного дизайну. Виключно ця професія і є моїм основним джерелом прибутку вже 20 років. Ще в 2000му я сам зверстав та графічно оформив свою першу поетичну збірку. С тих пір я працював з багатьма іноземними та українськими видавництвами. Робив навіть обкладинку американського видання, співавтором якого був сам Шварценеґґер. Один американський автор побачив обкладинку, яку я зробив для українського видання його книжки, і попросив її також адаптувати для американського перевидання.
