Сама собі ворог

Сама собі ворог

Субота, 7 грудня 2019 г.
Проглядів: 200
Підписатися на комментарі по RSS

18+

Ранок. Хіба є хоч одна людина в світі, яка б любила ранки. Щодня одне й те саме – бридке сонце зазирає у шибку, як не ховайся. Десь надворі вже починають гудіти сирени – міський варіант півнів. Руту, що мала щодня вставати о 6:30, тішило тільки те, що той, хто вмикає сирени, прокинувся ще раніше за неї.

Однак навіть це не мотивує встати з ліжка. Здається, ноги просто приклеїлись до простирадла. «Потрібно було встановити Смарт-вікно – подумала Рута – воно б не пропускало промені сонця і світло від того старого синього ліхтаря, що починав миготіти від кожного людського (чи навіть котячого) кроку».

Та щоб купити Смарт-вікно, потрібно мати гроші. А дівчина не мала їх навіть на ремонт крану у ванній. Відсутність грошей – куди краща мотивація для підйому. Рута повільно скинула з себе ковдру та надягнула годинник. Він одразу замиготів – за ці 10 хвилин, поки боролась зі сном, вона пропустила 15 повідомлень. Два – від мами, чотири – від Марка, всі інші – від начальника.

Це відбувалось майже щодня, але не переставало дратувати. Годинник відразу зреагував – на екрані з’явилось повідомлення, що пульс занадто пришвидшений. «Краще відмовитись від кави та тренувань зранку» – рекомендував пристрій.

– Та до біса ваші тренування, – промовила Рута, наливаючи до чашки міцної кави, – де ж я поставила коньяк? А ось він!

Після сніданку Рута стала збиратись в душ. Ефекту від кави так і не було, тому дівчину все ще хилило на сон. Раптом прийшло ще одне повідомлення з роботи:

«Руто, дівко, де тебе собак носять? У нас тут запара через твої вчорашні вибрики! Щоб о 8:00 була на місці, чи сама плати свої кредити».

Це був Еван. Її начальник і за сумісництвом дядько. Саме він успадкував бізнес тата Рути, коли той помер. І саме він зараз знову довів дівчину до того, що її серце почало зі злості вистрибувати з ребер.

«Вибриком ти, старий чмир, назвав те, що я дупу твою вчора врятувала».

***

Вода ставала дедалі теплішою, прогріваючи душову кабінку. Якщо Еван не допоможе з кредитом, ця кабінка, вода і взагалі квартира відійдуть у власність банку. Рута все ще була розлючена тим повідомленням і відчувала, як тіло стає кам’яним.

Щоб якось зарадити цьому, вона натиснула на екран годинника. Пристрій показав, що в дівчина ще може використати команду РеМо («Petite Mort» або маленька смерть – французький евфемізм слова «оргазм»). Ця опція доступна всім, хто погодився вживити в мозок чіп ZK-1. Гроші, які Рута отримала після експерименту, і були першим внеском за квартиру. З того часу пройшло вже вісім років. Сьогодні ZK-4 (удосконалену модель першої версії) вживлюють всім, хто готовий віддати за це чотири тисячі доларів.

Фактично дівчина ніяк не відчувала чіп, проте бачила користь з деяких його функцій. Як от команда «PeMo», яка подаючи сигнал в мозок, викликала збудження та швидку розрядку. Без стимуляції та потреби в партнері. Рута взагалі забула, коли востаннє отримувала оргазм у інший спосіб – з того часу, як в її тілі та житті з’явився ZK-1 (а це було, як тільки вона досягла повноліття), минуло вже майже 8 років.

Натиснувши на команду «PeMo», Рута запустила чіп. Вже через сорок секунд вона відчула пульсацію – мозок отримав сигнал та «включив» збудження. Ще через хвилину наступила розрядка. Дівчина сповзла по стінці кабінки та зробила кілька глибоких вдихів та видихів. Гаряча вода продовжувала стікати тілом, але тільки тепер Рута відчула насолоду від неї.

Коли Рута вийшла з душу, годинник показував 7:20. На роботу можна дістатися за 20 хвилин на таксі, тому дівчина ще мала час на спокійні збори. Вона вдягнула складену звечора форму та заклала довге каштанове волосся у високий хвіст. «Викликати таксі» - скомандувала Рута, і через хвилину колонка, що розташовувалась на приліжковій тумбі, повідомила: «Машина буде біля під’їзду о 7:37».

Дорогою на роботу Рута думала про те, що Еван зараз буде не в гуморі. Вчора він – директор служби доставки «НадЕкспрес» – не підписав важливий документ. В ньому йшла мова про передачу кількох дронів компанії-конкуренту. Коли по дрони приїхали представники фірми, на складі не було нікого, окрім Рути. Вона списала вказану ними кількість механічних кур’єрів, оч, як з’ясувалось потім, не мала права того робити. Того ж вечора представники фірми-конкурента пояснювали поліції, що вони не крали дрони у «НадЕкспрес». А Еван мав перервати вечерю з сестрою і давати свідчення у відділку.

Вона дивилась на місто. Київ часто бував гарним, але сонце пасувало йому найбільше. Шкода, що сьогодні сонце так і не вийшло. Високі офісні будівлі поглинув туман. Про те, що за цією завісою щось ховається, можна було зрозуміти хіба що з вогників у вікнах. Вона повернули з провулка на головну вулицю стали в заторі. На щастя, до головного офісу, де зараз сидів набундючений Еван, залишилось пару хвилин. Тож дівчина вирішила заплатити за проїзд і далі дійти до роботи пішки.

Пробігаючи під ранковим туманом, Рута звернула увагу на банер, що розтягнувся над дорогою:

«ZK-4 – новітній чіп, що допоможе вам дізнатись про себе все».

І це насправді було так. Невеликі чіпи розміщали ззаду на шиї. Після активації вони стежили за станом здоров’я та могли попереджувати про захворювання. Наприклад, чтасто люди бачили на екрані годинника чи телефона повідомлення:

«Запалюється нерв 6-го верхнього зуба. Рекомендуємо відвідати стоматолога протягом 2-3 днів. Через 48 годин наступить сильний біль».

Всі чіпи проходили оновлення. Одним з останніх було знеболення – особлива опція, яка відправляла в мозок сигнали та притуплювала реакцію тіла на подразники.

З часу появи ZK люди забули про самостійний контроль за своїм організмом. Вони ніби скинули всю відповідальність на маленькі пристрої. Тепер не треба було бігти в аптеку за таблетками, не треба шукати партнера для сексу, не треба записуватись на масаж – 4000 баксів за чіп робили з людини наполовину робота. Рута ніколи не задумувалась, добре це чи погано. Одне вона знала напевне – ZK точно спростив їхнє життя.

***

В офісі панувала напружена атмосфера.

– Краще б їм всім натиснути кнопку «PeMo», – прошепотіла дівчина.

Вона зайшла до кабінету дядька та, на подив, не почула роздратованого крику. Еван був максимально люб’язним (певно, зрозумів, що завдяки своїй небозі йому вдалось уникнути скандалу). Він лиш сказав, що треба оптимізувати роботу. Нестача дронів не має відбитись на швидкості доставки.

«Кинула б вже цю діру. Було б куди йти без нормальної освіти. Тримає лиш те, що Еван в пам’ять про батька дав гроші на кредит, які тепер треба відробити».

Склад, де дівчина працювала фахівцем з роботи з проблемними відправленнями, розташовувався через дорогу. Тож Рута швидко добігла до свого столу та включила комп’ютер. На диво, в першій половині робочого дня не було ніяких скарг відносно швидкості доставки. Сьогоднішній день став здаватись не таким вже й гімняним.

На обід Рута зустрілась з Марком – 38-річним інженером, що працював в службі ремонтів дронів. Вони познайомились по роботі ще три роки тому і з того часу проводили разом кілька вечорів в тижні. Інколи Марк підходив до офісу Рути та йшов з нею на ланч.

Вони були дуже дивною парою. На момент знайомства Марк тільки-но отримав розлучення і завершив поділ майна. 24-річна Рута врятувала його від бажання покласти своє життя на вівтар віскі з льодом. Йому важко було зрозуміти, як описати їхні стосунки. Однак він відчував, що вона без нього в цьому світі не зможе. І він без неї також.

Сьогодні в обід Марк був занадто зосередженим. Здавалося, що те, від чого він втікав, наздогнало його. Наздогнало і дало копанця.

Він довго мовчав, поки Рута ділилась враженнями від реакції Евана та неочікуваного зменшення кількості дронів. Мовчав, поки вона казала, що замовила для них квитки на імерсивну виставу. Мовчав, поки вона їла якийсь з тих тайських супів, що смерділи на всю залу. А потім раптово промовив:

– Мене переводять на нове місце роботи – до Канади. Вчора відбулось злиття компаній, і кілька працівників мусять летіти в новий офіс. Нас з Олегом та Савою закинули до списку першими. Дідько, я навіть вчора не знав, що таке можливо. А сьогодні маю пакувати валізи – літак через три дні.

***

Рута довго намагалась зрозуміти: то він так пожартував, чи це направду їхня остання (ну або передостання) зустріч. Тепер настала її черга сидіти мовчки, уважно вдивляючись, як в супі плаває шматок чилі. Піднімати очі на Марка їй не вдавалось, незважаючи на всі зусилля.

– Вибач, мала. Я навіть не знаю, що сказати. Я б міг відмовитись, але вбив тринадцять років життя на цю роботу, і це реальне підвищення. А в мене аліменти і розборки з колекторами. Не сказати, що я хочу їхати, але то більші гроші. І досвід. Але годі про це. На роботі нам дали вихідні на тиждень. Три дні на збори, доба на переліт, три на адаптацію. Я можу сьогодні заїхати до тебе ввечері. Лиш скажи хоч щось.

– Ти правда дізнався по це тільки сьогодні? – Рута вірила йому, але ця новина застукала її зненацька.

– Ну, про злиття компаній знав. Але нам навіть не натякали, що офіс переїжджає з працівниками.

– Дай мені п’ять хвилин, - сказала дівчина і вийшла з зали, тримаючи в руках сигарету.

Повернулась Рута хвилин за двадцять, але Марк розумів, що їй потрібен час. Коли він дізнався про переїзд, то вийшов покурити і випадково затримався на годину. Тому Рута ще добре впоралась з новиною.

– Тобто у нас є рівно три дні? – перепитала вона.

– Так.

– І коли тебе повернуть до Києва?

– Не знаю. Контракт на рік. Я ще навіть не питав, чи можуть його продовжити. Та я взагалі нічого в боса не питав – стояв як баран і дивився на нього.

– Тоді я попрошу в Евана вихідний, збрешу щось про жіночі хвороби – він того страх як того боїться, тому нічого не перепитуватиме.

Марк усміхнувся. Він зрозумів, що Рута не сердиться.

– Приходь до мене сьогодні о шостій вечора, – сказала вона й поцілувала його.

Вже через кілька секунд Рута схопила сумку та чкурнула в туман – обідня перерва добігала кінця.

***

Рута навіть не помітила, як минув робочий день. Певно, завтра б Еван знову сварив її за якусь дрібну помилку. Тому добре, що вона допросилась кількаденних «лікарняних». А втім, це мало бути щось схоже на лікарняні в найкращих їх традиціях – дівчина планувала всі три дні провести в ліжку.

Насправді, Рута мала таємницю – вони з Марком ще жодного разу не займались сексом. Сказати чесно, вона ні з ким не кохалась вже понад п’ять років (а до того в неї був тільки один партнер). Дівчина в усьому звинувачувала цей дурний чіп – як тільки вона осягнула опцію «РеМо», необхідність в партнері повністю відпала. Чоловікам вона мало довіряла ще з тих самих часів, як її ледь не зґвалтував якийсь лисий тип. Тоді Руті було майже п’ятнадцять. Відтоді минуло дванадцять років і стільки ж сеансів у психолога. Саме після терапії вона й познайомилась з Марком.

Дивно, що він жодного разу не вимагав сексу. Так, з його боку були натяки. Так, в нього також був чіп з чарівною кнопочкою, а ще двоє дітей, розлучення та нервова робота. Але спочатку Рута задавалась питанням: може він взагалі нічого до неї не відчуває. З часом вона впевнилась, що він любить її (може й не так пристрасно) і перестала ображатись. Добре, що для оргазму достатньо було натиснути на дисплей та почекати пару хвилин.

Сьогодні Рута мала твердий намір переспати з Марком. По дорозі додому вона купила вина та келихи (в неї вдома були хіба що стакани для коньяку). Потім зайшла в магазин інтимних товарів та взяла якусь змазку (продавчиня сказала, що сама користується нею кілька років).

Рівно о шостій годині на порозі з’явився Марк. Він також приніс вино. Вечір ставав дедалі цікавішим.

Коли Рута відкривала другу пляшку, Марк поцілував її. До того вони взагалі мало скидались на пару – говорили більше про роботу та Канаду. Після третього келиху дівчина почала відчувати себе дещо спокійніше і розслабилась. Вони лежали і цілувались десь пів години. Аж раптом годинник на руці дівчини повідомив, що у неї пришвидшилось серцебиття.

– Дурний чіп, – сказала Рута, – знати б, як виключити його хоч на пару годин.

– Хіба він завдає тобі клопоту? Ти ж можеш просто зняти годинник, а прочитати сповіщення потім.

– Просто іноді виникає таке відчуття, наче мій організм мені не належить. Пару днів тому він прибрав мені нудоту від похмілля, але ж це навіть не хвороба. Раніше казали, що чіп просто знімає деякі спазми та повідомляє про якісь захворювання. Але мені здається, що скоро я зможу різати себе й не відчувати болю.

– Так, його апгрейдять періодично. Але ж це на краще. Хоч різати себе не варто, й не тільки через чіп. Але не говори так, наче це якесь зло. Нещодавно знайомив відключив собі чіп через нашу нову програму, то потім бігав по друзям шукати таблетки від тиску. До лікаря була черга на місяць вперед, а їх продають по рецепту, – сказав Марк і усміхнувся.

Рута підсіла до нього та поцілувала. Вона подала знак, що готова рухатись далі та побачила, що Марк усе зрозумів. Несподівано дівчина усвідомила, що не відчуває збудження. Певно, це кляте вино. Дві пляшки на двох – то забагато.

Вона потягнулась до годинника, щоб налаштувати «РеМо», коли це помітив Марк.

– Навіщо тобі це? – він дивився так, наче Рута чимось його образила.

– Це не через тебе, просто так я швидше буду готова.

– Але ж це дурниці, дозволь я сам допоможу тобі підготуватись. Хай би на це пішла хоч уся ніч – ми взагалі можемо не виходити з дому до п’ятниці.

– Розумієш... У мене не було сексу вже більше п’яти років і я трохи переживаю, - прошепотіла дівчина.

Марк зам’явся та виглядав дуже збентеженим. Він хотів поставити купу питань, та вчасно зрозумів, що зараз це не найкраща ідея. Натомість він вирішив заспокоїти Руту.

– Не хвилюйся, я трохи розуміюсь на цьому. Принаймні розумівся кілька років тому. Сподіваюсь, секс не сильно відрізняється від катання на велосипеді, і навички не втрачаються з часом.

Рута засміялась та зняла годинник. Вона відчула, як Марк цілує її спину – від лопаток все нижче до поясниці. Стає так тепло та приємно, але повністю розслабитись так і не виходить. Тут Рута відчула, як ніби щось стороннє змусило її збудитись. Вона знає це відчуття – так працював чіп. Але ж для цього раніше треба було включати «РеМо». Здригнувшись дівчина відсахнулась від Марка на інший край ліжка.

– Що трапилось? Якщо не хочеш – кажи, я включу якийсь трилер і замовлю нам піци.

– Ні, все добре, просто дещо відчула. От скажи, вони могли проапгрейдити чіп, зробивши «РеМо» однією з базових опцій?

– Не знаю, якось не задумувався про це. В мене воно працює тільки по команді. Принаймні, якщо зняти годинник, то робити все доводиться власноруч без чарівних кнопок, – він знов усміхався.

Руті було не до жартів. Вона так хотіла, щоб перший раз був нехай і не особливим, але простим без зайвих проблем та непорозумінь. Але що б Марк не робив, дівчина не могла перестати думати про те, що всі реакції її тіла (а може й тіла Марка) зумовлені роботою чіпа. Тоді їй спала на думку божевільна ідея.

– Ти казав про те, що існує програма, що може відключити чіп. Зможеш зараз це зробити?

– Ти впевнена? То не проста процедура, та й програма тільки тестується.

– Я хочу, щоб зараз все було по-справжньому. Та й що трапиться, якщо вимкнути його на кілька годин?

– Ну гаразд, – Марк стер з чола піт і встав з ліжка.

Він ще не працював з тією програмою. Але ж він брав участь у її розробці, тож був впевненим, що все зробить правильно. Він більше боявся того, що ZK-1 саме зараз може виконувати певну функцію, наприклад, знеболювати чи заспокоювати Руту. І, як тільки його дія припиниться, дівчина може відчути дискомфорт.

– Мені потрібен твій ноутбук та всі документи по чіпу, – промовив чоловік.

Рута виклала на стіл договір про встановлення чіпу, де була вся інформація про нього.

Марк відкрив ноутбук, зайшов в програму, ввів код доступу і заповнив всі дані по чіпу. Через кілька хвилин на моніторі з’явились команди, серед яких була й опція «Відключити чіп».

– Точно впевнена? – він мав переконатись у тому, що Рута розуміє, на що йде.

– Так.

Марк натиснув команду, і раптом дівчина відчула, як свербить рука. Вона подивилась – там був укус комара. Виявляється, ZK-1 блокував це неприємне відчуття. Але ж з яким задоволенням Рута почесала слід від укусу – як в дитинстві.

Після того, вони знов багато говорили. І трохи випивали. О другій ночі Рута включила легенький джаз і поцілувала Марка. Він впевнено торкався її.

З незрозумілих йому причин (хоч насправді очевидних), Марк безтямно хотів Руту. Відчуття, що дівчина тепер не має сторонніх збудників і цілком належить йому, поглинуло чоловіка. Все майже сталось, аж раптом дівчина закричала від болю.

– Що це збіса таке? – плакала Рута. – В мене вже був секс, але такого болю ніколи не було.

– Може то через розміри? – ніби хизуючись спитав Марк.

Дівчина поглянула на нього і саркастично посміхнулась.

– Я зрозуміла – це все чіп. Він певне блокував біль. Але ж це нечесно!

– Хочеш, ми знову його включимо?

– Не зараз. Я просто не очікувала такого. Не маленька, зможу витримати трохи дискомфорту.

Через кілька хвилин вони знову повторили спробу, і на цей раз все вийшло. Правда, вийшло тільки для Марка.

– Ти не кінчила? – спитав чоловік і, як герой класичного роману, потягнувся за сигаретою.

Рута виглядала дуже розгубленою.

– Я навіть не зрозуміла, що треба робити, що отримати оргазм. Дурна, вважала, що він наступає просто від сексу. Але ти так мене любив, а я не відчувала нічого, крім болю.

– Ми могли б припинити, якби ти сказала.

– Байдуже. Включи назад чіп, він прибере біль. А потім я на хвилину зачинюсь у ванній кімнаті.

– РеМо?

– Угу.

Марк включив ноутбук та запустив програму. Він повторив всі дії, однак команди «Включити чіп» на моніторі не з’явилось. Чоловік запанікував і вирішив все повторити, але результат так і не змінився.

– Ти тільки не сердься. Схоже, чіп зламався.

– Тобто зламався? Ми ж просто вимкнули його.

Рута плакала і не розуміла, що тут діється. Вона аж ніяк не очікувала, що зламати ZK-1 може якась недороблена програма. Дівчина ходила колами по кімнаті і дуже трусилась. Що їй тепер робити – витягати ZK-1? Це недешева процедура. Ремонтувати його? Навряд чи зараз хтось братиметься за ремонт першої версії – порекомендують поміняти на нову. І знов усе упирається в гроші.

– Вибач мені, мала. Ми вже перевіряли програму, і вона включала чіпи назад. Правда, ми то робили з більш сучасними версіями. Може того твій так зреагував.

Тіло Рути пронизав біль і страх. Вона знала, що Марк не винен, але продовжувала злитись на нього.

– Як я тепер маю з цим жити? До біса біль, є таблетки. Але ж я взагалі не відсуваю тіла. Складається враження, що без чіпа я ворог сама собі.

– Ти зможеш навчитись всьому сама. Просто закрий очі і прислухайся до тіла. Ми ж з дитинства так і пізнаємо себе.

– Тільки я вже не дитина! І я ніколи не зможу... Ніколи! Йди геть, не хочу більше тебе бачити. Забирайся в свою Канаду, я дам собі раду.

Вона вигнала його і заплакала. Не від болю чи поганого сексу. Скоріше від відчаю. Такий прогрес, реклама по всьому місту, слогани про поліпшення життя – все це було великою брехнею. Цей чіп просто від’єднував людину від її ж організму. Вони переставали бути єдиним цілим. З одного боку – еволюція, з іншого – деградація. Коли ти не знаєш себе, що ти взагалі можеш знати про цей світ?

Рута думала про інших людей з чіпами. Про дівчат і хлопців, які встановлюють собі ZK вже з дванадцяти років (нещодавно це стало офіційно дозволено). Про жінок, які думають, що відчувають оргазм, хоч насправді чіп приглушує сильний біль.

Вона боялась, які наслідки принесе таке постійне замовчування болю. Не можна ж просто прибирати реакцію на збудник. З часом організм просто не витримає, і тоді жоден чіп не врятує людину.

Люди так мріяли позбутись регулярної діагностики та знеболювальних. Мріяли, що самі зможуть контролювати всі процеси в організмі. Правда, ніхто не попередив, що нічого від них не залежатиме.

«Ми просто наполовину роботи. За свої ж гроші», – думала дівчина.

Рута не мала грошей на встановлення нового чіпу. По правді, вона й не хотіла більше мати справу з сторонніми пристроями. Вона написала Марку, що не сердиться на нього і вимкнула телефон.

***

Важко згадати те, чого ніколи не відчувала. Рута купила кілька іграшок, скачала кілька еротичних відео, але організм мовчав. Ніяких курсів чи уроків оргазму не було – навіщо вони в світі, де за це відповідають чіпи.

Але тіло живе і чуттєве. Воно може забути дотики, але рано чи пізно відреагує на них. Так сталось і з Рутою. В якийсь момент вона вловила, чого потребує її тіло.

«Закрити очі. Забути, що це твоя рука. Просто чути себе» - звучало як якась дурна мантра, але це допомагало. На свій 28-ий день народження Рута досягла першого оргазму без ZK-1. Такий собі подарунок, але, зважаючи на кредити та борги Евану, це найкраще, що вона могла собі презентувати.

***

З того часу минуло два роки. Марк так і не повернувся з Канади. Він регулярно писав листи і казав, що сумує. Вона писала йому те саме. Але навіть не треба було приховувати, що в обох них життя тепер рухалось в різних напрямках.

Рута йшла на побачення з Кіром. Це біла особлива дата – рік з першого поцілунку (першого сексу і першого зламаного дивану). Дівчина йшла після роботи та вирішила зайти по вино. Проходячи повз магазин, вона побачила знайомий постер:

«ZK-5 – новий чіп, що допоможе вам дізнатись про себе все і навіть більше».

«Забути про себе більше» – пошепки виправила напис Рута, усміхнулась і зайшла в магазин.

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>