Повернутися на сторінку

Коментарів: 9

  1. 2020-03-29 в 17:09:13 | Людоїдоїд

    Знову хвилинка занудства. Ноосфера - це не якась космічна Вікіпедія, звідки можна отримати інформацію. Це оболонки планети, керовані людським розумом. Грядки на городі чи цементний завод - ось простий місцевий приклад ноосфери.

    Твір має послідовний сюжет і несподіваний поворот із владою над історією. Масштабно, мої шанування tongue wink

    Разом з тим, оповідання насправді дуже коротке. Технічні терміни нагадали стереотипний опис поломок у "Зоряному шлясі". "Хронофазний редуктор на третій палубі! Молеклярний розщеплювач пройшов трансмісію! Зоряна дата 4564.54683:443-45". Засилля різних хронокамер, нанітних ліжок, біосинтетичних плацент і гіперліфтів в оповіданні швидко втомлює. Людям властиво давати для щоденного вжитку назви короткі, перейняті з абревіатур, інших сфер життя, або просто скорочені. Ми не кажемо на свої комп'ютери "електронно-обчислювальна машина на базі Intel i5, сформованого на кремнієвому кристалі". Ми кажемо "комп'ютер" і все. І навряд щось зміниться за 50 років, це властивість мислення.

    Без цього гіпер-хроно-нано-наповнювача автор міг би виграти чимало місця для детальнішого фіналу, переживань героїв і створення позитивного пафосу. Зрештою, в нього ще багато часуcool grin

  2. все ж грядки чи цементний завод - це середовище чи результати діяльності людини, але вважати це ноосферою...smile

  3. 2020-03-29 в 19:30:10 | Мандрівник

    Гарний фантастичний твір. Цілком відповідає темі.

    Але перенавантажений термінами і описами. Тому читається важко, деколи трохи нудно, занадто великі абзаци хотілось прочитати по діагоналі.

  4. Цікаве оповідання.

    І увагу тримало.

    І драматичність наростала як вжалена.

    Хоча на початку номери справ здавались надто вже недостовірними. 345678... smile Хіба набирати цифри внавал не швидше? wink

    А от завершення – вже не вселяло довіри.

    Втручання у минуле – то щось таке...

    Окремі офіцери відстежуватимуть життя пращурів тих родин, що формують нашу еліту, супроводжуватимуть долю кожного покоління роду засновників усіх олігархічних династій, від Кам'яної доби до нашого часу.

    А от який сенс?

    Якщо внесені хоч якісь зміни, то діти ж вже будуть інші.

    У якомусь фільмі це цікаво показано. Зд., "коханий з майбутнього". Чоловік вертався до народження дітей (зд., рятував сестру) – і вони змінились.

    Секунда ж вліво-вправо, будь-які зміни в реальності – то вже інша комбінація генів.

    - У мене є план. Ми зробимо те, чого раніше не робив ніхто. Проведемо рейди в усі епохи, де мешкали наші пращури, і заберемо їх – усіх, з усіх віків – туди, де буде наша колонія. Ми переселимо всіх наших пращурів до 267 345 року, і вони житимуть з нами в одній епосі, в одному місці. 

    А от це вже зовсім смішно...

    Чи ж розумієте, що "пращури" – це мало чи все населення світу, якщо поглянути на сотні тисяч років назад.

    Забрати лише "своїх" – то таку вирву там зробите, що не знати як заросте... Якщо буде чому заростати.

    І як переселите? З майном чи без?

    Усіх в один час, чи розтягнете?

    А поки все це робитимете, то влада тихо стежитиме?

    Якщо вже ГГ так допік стан справ – то я бачу в цьому оповіданні лише якихось два виходи.

    Або вмерти.

    Або якимось дивом в корені знищити передбачення і переміщення у часі. І все зіпсоване майбутнє – з собою включно.

  5. 2020-04-01 в 00:48:50 | Краснопірка

    Порахувала на калькуляторі, що кабінет генерала у Брунатній вежі розташований приблизно на висоті вершини Евересту. Я навіть не знаю, це до слова про гігантоманію в тексті чи про випадкові цифри.

    Приєднаюся до думки, що оповідь неймовірно переобтяжена термінами й деталями, при цьому описи, починаючи з першого речення, статичні й нецікаві.

    Мені сподобалося про всю цю гру на випередження із хронорозвідкою, але з такими гігантськими цифрами, такими масштабними втручаннями в минуле, з персонажами, які вистрибують нізвідки, як раптова дружина гг або ті самі зручні вчені, що будують саморозчинну браму, це все складно сприймати серйозно.

    Утім, образ високорозвиненого техносвіту в часи птеродактилів - це кльово.)

  6. Йой, не все те що фантастика треба синхрофазотронами напихати. І абзаци, будь ласочка... Важко через це все продиратися, а коли всі події просто переказують, пояснюючи світ – такого не люблю. Мені це не схоже на оповідання, а на замальовки ідей якихось. Конспект чогось, що буде потім розроблене і перетворене на художню літературу. Потім всі ці інтриги-знищення взагалі якийсь зашквар.

    Мені сподобалася тема з вирощуванням дітей без партнера. Думала раз автор так багато приділяє увагу цьому питанню на початку це буде далі обігруватися, а ні, просто вставка, яка по суті не грає ролі далі. І знову ж таки все переказується, а не показується. Навіть тему з дітьми можна було б подати як сюжетну, для прикладу, про розлучену пару по обидві сторони барикад, які хочуть незалежно наплодити соді дітей.

    Кінцівка викликає багато етичних питань. Таку тему треба протягувати крізь весь твір, вважаючи що обсяг маленький, а не без будь-яких причин витягувати наприкінці.

  7. 2020-04-01 в 23:19:54 | Джміль

    Ой, як закручено, буду гудити. Попри те, що сенс в оповіданні є, його виклад заважає зосередитися на сюжеті, не те що на ідеї. По біології зауважу, що замало забрати предків, потрібно, щоб вони ще покохалися в той самий момент свого життя, щоб народився саме головний герой, а не, наприклад, його брат, у якого, може, навіть не буде хронохисту!

  8. Це радше розлогий синопсис, ніж оповідання, тож оцінювати майже нічого. Скільки писав про те, що величезні абзаци погано сприймаються та відлякують читача... Стільки ще й буду, напевно.

  9. 2020-04-05 в 00:36:49 | Сторонній

    Наратив тут, канєшно, ужасний. Треба мати неабиякий хист, щоб писати такі довгі абзаци і при тому текст був читабельним. У Забужко чи Андруховича це класно виходить, але автор тут ще не має такого хисту, тому через текст ледь пройшов.

    А от сюжет навіть зацікавив. І виявився б хорошим, якби не до ідіотизму парадоксальна кінцівка: яким боком відселені в окремий світ хороші пращури таки народять своїх запланованих нащадків, а ті – своїх, і всяке таке? Це ж притягнуто за вушка і суперечить усьому попередньому тексту, та ще й виникає як рояль.

    Шкода, бо зав'язка була непогана.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)