Повернутися на сторінку

Коментарів: 14

  1. 2020-03-30 в 18:58:09 | Почитун

    Дуже сподобався стиль. Такий поетичний і одночасно насичений науковими деталями. Як на мене, чудово відтіняє сюжет і характер героїні. Один із небагатьох творів, який дійсно зачепив так, що легко прочитався від початку до кінця. smile

    Єдине, що особисто мені трохи не зайшло - кінцівка. Тут, мабуть, виліз ефект очікування: автор так вдало нагнітав обстановку із цими "галюцінаціями", якщо можна так висловитись, що хотілося якоїсь більш містичної, чи що, розв'язки. Або ж, навпаки, - більш технічно/науково обгрунтованої. Хоча ось ці відсилочки на кшталт "супермасивне тіло з високою густиною горя" натякали, визнаю. LOL Одним словом, на фоні основної частини саме такий фінал здався слабуватим. Утім, це лише особисте сприйняття, і загалом твір вразив - у гарному сенсі, звісно.

    Щиро бажаю удачі на конкурсі grin

  2. Сподобалося. Гарний жіночий персонаж, зворушлива історія, майстерно написано. Видно що в автора є досвід і вміння smile

    Мене теж трошки вибила кінцівка

    Менді глибоко вдихає, береться за ручку дверей і піднімає обличчя договори. Цієї миті в мансарді загоряється світло.

    Це світло мене вибило з колії, типу в будинку хтось є, чи це просто як символ ідеї і рішучості?

  3. Дякую за відгуки.

    Це світло мене вибило з колії, типу в будинку хтось є, чи це просто як символ ідеї і рішучості?

    Там кіт Шредингера)) Або не кіт)

  4. 2020-03-31 в 19:20:04 | Лісовик

    Читається трохи важкувато, але текст того вартий. Особисто в мене питань не виникло і кінцівка цілком зрозуміла. Можливо через те, що траплялися закінчення ще більш химерні. Хе-хе. Загалом досить цікаве виріфшення парадоксу вченого, що винаходить машину часу через втрату і позбувається необхідності її винавходити. Тож нічого дивного у потряплянні в епіцентр надчасового шторму. Хоча мені як дотичному до музики більш до вподоби термін "синкопа" а не "протифаза". Тож нічого страшного з мультивсесвітом не трапиться.

    Успіхів.

  5. Гарно.

    Але трохи й дивно.

    Може такому оповіданню і справді не пасував би 100%хепіЕнд. Але обшир зображених змін – якось трохи й дивує. І все після одненького, маленького, коротенького повідомлення у недалеке минуле? smile От якби не роздмухали це аж так в оповіданні smile, то отой "мультивсесвіт" складався би всього з двох "всесвітів" – з невеличкою розбіжністю. Складно, згоден, але ж недарма вона професорка... wink

    Це могло би бути навіть зручно! Посварилась з дружиною – пішла відпочивати у всесвіт без дружини. Втомилась відплчивати smile – повернулась миритись.

  6. 2020-04-03 в 15:23:09 | Мандрівник

    Не банальне оповідання.

    Хоча й важке для усвідомлення.

    Читати потрібно дуже уважно, щоб не впустити хід сюжету.

    В мене залишилось питання, чи пов'язаний він з часом, чи все у голові героїні. Чіткої відповіді мені фінал не надав.

    Ще я б дав іншу назву, тому що ця не асоціюється з сюжетом, коли проглядаю список творів. Вже кілька разів прийшлось відкривати, щоб згадати про що "Протифаза".

    І хочу відмітити якусь магію на початку розповіді. "У Дженні - очі зелені" ще довго не виходило з голови.

    Удачі!

  7. Дякую всім, що приділили час)

  8. Якщо коротко, то, схоже, що мораль оповідання – "часомандри – це погано, фу-фу-фу, не робіть цього...".

    Цікаво, чому така неприємна точка зору...?

    Є час.

    Є проблема.

    Є науковці.

    Винаходять машину часу (для передачі повідомлень?) й живуть довго й щасливо. Але, здогадно, без машини часу – бо вона залишиться у часо-петельці біля загального потоку часу.

    Що у цьому поганого???

    Хіба що, той факт, що ту прокляту машину доведеться винаходити ще 100500 разів?

    Але чому мене, нас, будь-кого повинне турбувати чуже марнування власного часу?

  9. 2020-04-04 в 01:12:03 | Спостерігач

    Мені в оповіданні забракло актуальності для України. Але те що письменника чхати на Україну та її потреби я якось звик.

    Вкотре насштовхуюсь на невідомо нащо розятгнутий початок. До п'ятої частини читаєш і не роузмієщ що тут забув. Якось поважайте читача чи шо.

    Стиль викладення відсторонено повествувальний. Таке враження що автору байдуже до того що відбувється. Цілком можливо що то був такий задум.

    Це скоріш не оповідання, а план оповідання.

  10. Дякую за ваші думки.

  11. Актуальності про Україна забракло???

    Стиль не той???

    Не слухайте нікого!

    У мене було відчуття, ніби я читаю оповідання з класної західної збірки. Фантастика не просто для галочки в сюжеті, а для посилення емоційної драматургії. Дуже в дусі Келлі Лінк або Теда Чана. Я би не сказав, що мені конче сподобалося, але цей текст із тих, яким все одно - вони просто є такі, як є, і в тебе нічого не питають.

    І не мають питати.

    Бо.

    Це. Класне. Оповідання. Не просто українське, а взагалі. Пишіть ще!

  12. Дякую! І буду.

  13. 2020-04-05 в 14:49:14 | Сторонній

    От це оповідання – ще один кандидат на перше місце в топі. Якщо й були недоліки – я їх не помітив за афігєнними образами, дуже поетичними і красивими. Автору/авторці – любоу. І успіхів)

  14. Дякую вам за оцінку!

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)