Повернутися на сторінку

Коментарів: 13

  1. В принципе неплохо

    Но очень напоминает краткое описание художественного фильма, немного непонятный конец и тусклие персонажи на фоне основного повествования

    Навеяло воспоминания о фильме room escape

    А так читаемо

    Удачи автору!

  2. 2020-03-29 в 00:23:26 | Людоїдоїд

    I перевага i недолiк цiєї iсторiї – склалося враження, що автор поклав в основу власний досвiд гри в квест-кiмнатi. Ця "iгровiсть" проходить крiзь усе оповiдання. З одного боку iсторiя вельми цiлiсна, за винятком фiналу, який варто було збагатити. З iншого – виглядає мiсцями штучно, пiдлаштовано саме для такого вирiшення, як знайшли герої.

    Невдовзi певно набiжать коментатори зi словами "а у вас там суржик, а у вас там блiни i капцi, ойойой, як так можна". На мiй погляд, мова персонажiв насправдi жива i достовiрна, в мiру груба, де це виправдано. Не буде ж людина, замкнена в кiмнатi, казати "ой матiнко". (Але в мовi самого автора низка огрiхiв теж є, наприклад "по камерам").

    Найтонше мiсце роману – сама подорож у часi. Чи була вона реальною? Ось я засумнiвався. А якщо не подорож у часi, то сон, майстерна iлюзiя, галюцинацiя – все однаково може бути поясненням. Це може бути i перевагою, врештi-решт.

  3. Дякую за відгуки! Вони допомагають звернути увагу на недоліки та ставати краще.

    Так, справді, діалоги персонажів навмисно не очищені від слів-паразитів та русизмів, щоб "оживити" їх для читача. Мабуть, дещо пропустив і в своїй мові red face

    Щодо реальності подорожі у часі. До такого висновку прийшли герої. А що ж з ними відбулось насправді?..

  4. 2020-03-30 в 02:07:35 | Спостерігач
    Кімната була обставлена, як звичайнісінький номер готелю. У кімнаті було вікно, біля якого стояв стіл і стілець.
    - Як це не дивно звучить але... глагол бути (to be) в українській мові це не докінця мертвий атавізм. І конструкції типу Було вікно - викликають запитання. Отже вікно було. А зараз там що? Дошки?

    Доволі овго розігрівалтс на історії науковця. Але поітм все пішло приємніше та жвавіше. Але всеодно аж занадто багато подробиць які важко утримати в голові.

    Диалоги сумбурні а персонажі плутаються між собою.

    А по завершенні читання виникає питання : ну і нащо?

    А ні конфлікут персонажів а ні росту а ні різких змін.

    Так це схоже на один відомий міні серіал... це ані псує ані допомагає оповіданню. Булоб краще якби у персонажів убли характери і конфлікти.

  5. Легенька, цікава історія! Єдиний момент, який збентежив - те, як Лєра дивувалася тому, що за ними слідкують. Коли ми грали у квест-комнаті, то знали, що за нами слідкують. Нам відразу про це сказали. Хоча, може, воно так не усюди. Тим не менш, авторе, успіхів вам!

  6. Тобто ми спершу слідкували за одними героями, потім їх замінили іншими, які обманули перших і вийшли з гри... А з першими що? Навіщо ті пів оповідання?

    Починалося цікаво, а потім пішов якийсь сумбур. Як взагалі можна організувати візит в реальну кімнату, де працювала машина часу, ніби це квест? А якщо організатори хочуть обставити таку реальну кімнату як квест, чого вони цим хочуть досягти? Із-за цієї умовності все не сприймається як те, що відбувається насправді. Шкода, тому що у квест-кімнати є неабиякий потенціал як місця дії фантастичного оповідання.

  7. 2020-04-01 в 21:52:44 | Краснопірка

    Приєднуюся до питань Лєнцева.

    Я теж не доперла, навіщо це все було і що це було.

    Якщо подорож у час справжі - тоді як розуміти ось це:

    "Але він вважав, що під час повернення з мандрівки з ним якимось чином може проскочити ще хтось – людина з минулого чи майбутнього. І присутність цієї людини у сьогоденні, а значить і відсутність її у своєму часі, може призвести до серйозних історичних змін. Вчений припускав жахливі наслідки, навіть кінець світу. Тому й вирішив зачинити двері, щоб ніхто крім нього не вийшов з цього номеру. А ключ заховав там, де знає лише він".

    Вейт, тобто перша паті, яка залипла в секунді і втекла за допомогою обману, щось випустила з кімнати? Чи це все дурня і легенда квесту, бо в кімнату реально впускають, отже, воно давно вийшло? Що відбувається взагалі, в чому мета цього квесту, хто його організував, для чого воно все? А-а-а-а-а.

    Герої мають якісь мовленнєві особливості, так, рудименти характерів, але запам'ятовувати їх навіть не хочеться, бо текст короткий, а більшість персонажів - баласт.

    Так, квестова двіжуха потенціально цікава, але тут якось і квест так собі продуманий, як на мене, і сюжет - теж. Вибачте(

  8. Не робиться так, коней на переправі не міняють. Показали нам героїв, то покажіть що з ними стало. Я розумію, що повертатися щоб врятувати когось вже не модно, але кінцівка де чувак такий залишає незрозуміло де групу людей (за якими ми до речі слідкували трохи сторінок), а потім виходить і думає: "Слиш, а може я погано зробив? Та нє, ну нафіг, дайте пожрать", якось змазала б усе хороше в оповіданні.

    Квестова кімната обіграна слабувато. Потенціал якихось гарних таємниць і оригінальних схованок зведено до чисел. Якщо ще ти сам в квестовій кімнаті, це можна пережити, бо там ти принаймні відчуваєш щось, а в оповіданні, сорян, треба щось гострішеньке.

    Не в'їхала в ідею з цим мужиком в кімнаті. До чого воно було? Щоб поміняти одну групу на іншу? І що це дало? Якась не дуже епічна подорож в часі по суті своїй. Може якби дописати як ті повернулися і відкрили ще якийсь секрет чи щось типу такого, а то воно здається незакінченим.

  9. Дякую усім за відгуки!

    Хочу прокоментувати декілька моментів.

    На жаль, історії зі щасливими фіналами, де герої повертаються, щоб допомогти іншим незнайомцям, не зважаючи на небезпеку для власного життя, найчастіше зустрічаються лише на сторінках книжок. У реальному житті, якщо бути чесними перед собою, на жаль, у більшості випадків відбувається саме так:

    "Слиш, а може я погано зробив? Та нє, ну нафіг, дайте пожрать"

    А з першою групою що? Ну є різні варіанти. Можливо, наступні гравці допоможуть, коли дограють до перенесення у той момент. Можливо адміністратори помітять, що щось пішло не так. Або ж найгірший сценарій, у яких не хочеться вірити, коли більше ніхто не перенесеться. Я особисто схиляюсь до першого.

    Щодо науковця та його страху когось випустити. Все ж не плутайте легенду квесту з реальністю. Є легенда про науковця, його експерименти з мандрівками, через які схований ключ. А є реальність, у якій грають у гру підлітки. Організатори використали у квест-кімнаті машини часу у вигляді браслетів, які запрограмовані лише на перенесення у конкретну мить. Тому ніяких непередбачених наслідків, як вважалось, не мало б відбутись. Проте зламаного браслету ніхто не передбачив...

  10. Обожнюю оповідання, де не автор не розжовує все за читачів: що, як, навіщо і чому. Це дає простір для польоту думки і уяви.

    Цей твір один з таких. Зрозуміло, логічно, не перевантажено та не стандартно.

    Одне питання до автора все ж є. Чому адміністратори не помітили, що хлопці застрягли? Чи все ж помітили? Це варто було б пояснити.

  11. 2020-04-02 в 18:33:46 | Сторонній

    Справді слабко віриться в логічність існування такої кімнати з такою маловідомою технологією (бо ж головні герої мають дуже погані уявлення про існування машини часу), і при тому такою непродуманою технікою безпеки. І персонажі справді не встигають закріпитися в уяві читача – вони сприймаються як однакові мурашечки.

    Але. Мені, навпаки, сподобався твіст з підміною героїв. І аморальне рішення героя поїсти мене теж порадувало.

    Ну і насправді квест-рум – дуже вже обсмоктана зав'язка, тому нічого особливого від квестової частини історії я і не чекав, і не отримав.

    Загалом, читати все ж було легко і приємно, тому автор таки молодець, а з помилками і проблемами всьо нарішаєцця wink

  12. Організатори використали у квест-кімнаті машини часу у вигляді браслетів, які запрограмовані лише на перенесення у конкретну мить. Тому ніяких непередбачених наслідків, як вважалось, не мало б відбутись. Проте зламаного браслету ніхто не передбачив...

    Я вибачаюся: це жесть, це дикій накрут.

  13. 2020-04-03 в 15:18:04 | Брунатнобурий бобер

    Спочатку оповідання мені починало подобатись: і стиль написання, і мова.

    Але потім - одне розчарування.

    Як можна давати читачу звикати до одних героїв, а потім виводити їх з гри та

    знову змушувати його звикати до інших, на яких все закінчується? Певно би десь такий прийом можна було застосувати,

    але не тут.

    Задумка в межах теми непогана, я кажу, що вже почав радіти, що хтось до кімнати з загадками додумався... Ех!

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)