Повернутися на сторінку

Коментарів: 20

  1. 2017-10-12 в 12:46:40 | Аноним

    Хех, а як добре все йшло: непоганий стиль, задум хоч і не новий, але реалізований з розумом, хороші діалоги (і внутрішні монологи). А тоді вся ця фігня зі "світом", яка псує фінальне враження. Все розмазалось. Ніби якістю кінцівки пожертвували, щоб повністю розкрити думку автора.

    Ну, але перелічені переваги оповідання, звісно, лишаються в силі, і до кінцівки я читав з живим інтересом, так що дякую і успіхів cool smirk

  2. Радий, що читалось добре.

    Щодо кінцівки – я, здається, розумію чому Ви її так сприймаєте. Але без неї таки ніяк: і оповідання не відповідатиме поточному конкурсові, і всі померли (а жаль; декого).

    Крім того, завжди можна сподіватись (з високою ймовірністю), що світ, тікаючи у минуле, прихопить (на якійсь супер-флешці) купу файлів. Зокрема, й повний архів ЗФ smile. Панове, не пропадем! wink Принаймні, не на зовсім... Хоча, ті читачі, які не пишуть книги, музику, картини, фільми... чи ще якісь твори – таки, мабуть, ще болісніше сприймуть таке завершення оповідання, аніж Ви (автор?) Але що я зроблю? Слів з пісні не викинеш... А таке завершення здається найкращим з трьох можливих.

    2017-10-12 в 12:46:40 | Аноним
    , задум хоч і не новий,

    Так. Тема стара. Цікаво (й страшно) про таке писав Робін Кук у книзі «Мутант».

    Але.

    Є маленьке Але: у мене в оповіданні вже майже й не фантастика!

    (одразу трохи виправдаюсь – описане, все-таки майбутнє, тому конкурсом я не помилився).

    Бо, от, зі статті в масовому, неспеціалізованому і ніби-то поважному(!) журналі:

    5 березня, 2017   ▪   The Economist   ▪   Версія для друку
    The Economist: Секс і лабораторія
    Безстатевих способів репродукції стає дедалі більше. Історія вчить, що від них не варто відмовлятися.
    ...
    У генетичній корекції та клонуванні йдеться не лише про щастя батьків і здоров’я дітей. Перша корекція генів виключає генетичні хвороби — зараз для цього потрібна селекція ембріонів. Багато хто такий прогрес вітатиме. Дорослі повинні мати змогу клонувати точні копії самих себе як вияв самовизначення. Але вирощування дітей із новими рисами та клонування інших людей порушує питання рівності, а також допустимості використання тканин людей без їхньої згоди.
    Репродуктивні технології піднімуть на поверхню легіон питань. Чи можна буде батькам, що втратили дитину, клонувати її? Або вдові — покійного чоловіка? Чи матимуть змогу багаті платити за те, щоб їхні діти були розумними й старанними, коли ніхто більше не дозволить собі цього?
    Для пошуку відповідей знадобляться цілі комісії експертів, а судам доведеться захищати інтереси ненароджених. Вони зможуть скористатися прецедентами, як-от існування однояйцевих близнюків, адже суспільство прекрасно сприймає таких клонів, або сестер чи братів-рятівників, які за допомогою відбору через ЕКЗ можуть стати джерелом стовбурових клітин для порятунку важко хворого старшого брата чи сестри. При цьому будь-який режим правил має піддаватися адаптації, тому що думки змінюються з часом, коли люди звикають до нових прийомів. Проте, зважаючи на минуле, небезпека не в тому, що хтось стрімголов кинеться в репродуктивні крайнощі, а в тому, що люди стримуватимуться й змушуватимуть інших страждати через недоречне відчуття «правильного».

    Тобто, це не просто жахлик, як от у фільмі «Шостий День» (з Арні). Там вони казали – "майбутнє ближче, аніж здається", але то звучало (й звучить) як маячня, якщо тверезо оцінити ідею передачі вмісту мозку через очі...

    А от лейтмотив статті – мене й справді лякає.

    Ідеї, що не варто відмовлятись, не варто стримуватись, і можна(!) клонувати себе, рідного (а для чого, до речі? щоби мати запас ідеальних органів для пересадки? чи все тіло живої і мислячої людини(!) гамузом пересаджуватимуть на "правильний мозок"?).

    А от про "гмо-діточок" вони обіцяли ще "подумати". Цікаво, як довго...? І, до речі, хтось вірить, що олігархи зважатимуть при цьому на всілякі "експертні комісії"?

  3. 2017-10-12 в 21:54:45 | Я їм тільки ГМО

    Це якраз те, що я називаю "гальмівна фантастика", на протилежність "прогресивній", що виступає за розвиток. Це не погано. Наука має знати ризики. Але...

    Паніка! Паніка! Гемеошки наступають! Тільки може проблема не в ГМО? Можна придумати купу варіантів для нерівності. Вона є зараз і без фантастики. Музиканти краще грають музику, художники краще малюють, бізнесмени їздять у крутіших машинах. Чи це привід зараз стріляти всіх, кому пощастило більше? Автор своїм твором виправдовує насилля, що коїться в школах вже зараз?

    Далі. Загалом тема гарно підійшла б під минулий конкурс "Зайві люди". Намагання підігнати його під "Ілюзію" вийшло не досить вдалим. Скажімо навіть зовсім невдалим. Треба було б або брати нову ідею, або все ж щось робити з непозбувною збентегою. Оповідання можна було витягти в тому плані, що гени - це ілюзія. І головне душа. Тоді не було б потреби демонізувати головного героя і всіх гемеошників. Але авторові захотілося звернути в інше русло.

    Загальне враження. Сумбурно, сумно, сиро й недопрацьовано. Ще є купа часу, щоб оповідання привести до ладу.

  4. Я їм тільки ГМО
    Це якраз те, що я називаю "гальмівна фантастика", на протилежність "прогресивній", що виступає за розвиток. Це не погано. Наука має знати ризики. Але...

    Згоден. Маленьке уточнення: Люди повинні знати ризики.

    І так – ми всі, мабуть, якщо поглянути чесно – їмо лише ГМО. Зостається лише сподіватись воно таки не зашкодить.

    Паніка! Паніка! Гемеошки наступають! Тільки може проблема не в ГМО? Можна придумати купу варіантів для нерівності. Вона є зараз і без фантастики. Музиканти краще грають музику, художники краще малюють, бізнесмени їздять у крутіших машинах. Чи це привід зараз стріляти всіх, кому пощастило більше? Автор своїм твором виправдовує насилля, що коїться в школах вже зараз?

    Так. Нерівність існує.

    Хтось краще зосереджується і натхненніше вчиться. Хтось просто розумніший. Хтось працездатніший.

    Комусь тупо пощастило.

    Можна ненавидіти успішних, можна заздрити, можна любити – але, так чи інакше ситуація була, хоч у якійсь мірі, але справедливою!

    Досі у людини був шанс, що у генетичній рулетці пощастить саме їй, або її дітям...

    І от все, край – навіть той примарний шанс от-от майже відберуть.

    Тому й спробував уявити майбутнє...

    А якщо занадто виправдовував ГГ в оповіданні – то вибачайте, згоден, мea людська culpa...

  5. Далі. Загалом тема гарно підійшла б під минулий конкурс "Зайві люди". Намагання підігнати його під "Ілюзію" вийшло не досить вдалим. Скажімо навіть зовсім невдалим.

    Можливо.

    Люди (вже двоє вас...) явно не бажають, щоби їх світ затерли, хоч би наскільки він був невдалим...

    Повторюсь, бо вже була така скарга вище:

    Щодо кінцівки – я, здається, розумію чому Ви її так сприймаєте. Але без неї таки ніяк: і оповідання не відповідатиме поточному конкурсові, і всі померли (а жаль; декого).
    Крім того, завжди можна сподіватись (з високою ймовірністю), що світ, тікаючи у минуле, прихопить (на якійсь супер-флешці) купу файлів. Зокрема, й повний архів ЗФ smile. Панове, не пропадем! wink Принаймні, не на зовсім... Хоча, ті читачі, які не пишуть книги, музику, картини, фільми... чи ще якісь твори – таки, мабуть, ще болісніше сприймуть таке завершення оповідання, аніж Ви (автор?) Але що я зроблю? Слів з пісні не викинеш... А таке завершення здається найкращим з трьох можливих.

    Бо, якщо вірити в існування якоїсь вищої істоти, або хоча б у розумну НооСферу, чи у Розум в ядрі планети, то хто, як не вони, володітимуть можливістю переміщення в часі?

    І чи є підстави вірити, що їм таки начхати на що ми перетворимо Землю: на Квітучий Сад, чи на "радіоакт.попіл"? Відсутність локальних втручань – то не доказ, бо чи часто ми втручаємось у внутрішні "розбірки в мурашнику"?

    Та й навіть нащадки, яким доведеться жити в тому "попелі", невже би не скористались можливістю затерти частину минулого? А якщо вже затерли? Бо, що абсурдніший, що нелогічніший світ довкола нас – то більша ймовірність, що він вже несправжній.

    Так, це неприємно усвідомлювати, так, про це неприємно читати, але... Правда є правда. Хоч би наскільки гидко було на неї дивитись....

    Єдиний вихід – робити майбутнє таким, щоби у когось не виникало бажання його затирати...

    От тому, й таке оповідання. smirk

    Ще є купа часу, щоб оповідання привести до ладу.

    Мабуть, саме тому організатори записали в Правилах:

    2. Твори
    2.1. Заявкою на участь у конкурсі є надіслане оповідання. Надсилаючи оповідання автор погоджується з цими Правилами та зобов'язується їх дотримуватися.
    2.1.1. Надіслане оповідання є остаточною заявкою на конкурс і не підлягає подальшому редагуванню після розміщення на сайті.
    2.1.2. Також не дозволяється використання «фінальних», «редакторських» чи інших «версій» оповідання, вже прийнятого на конкурс, в тому числі, але не обмежуючись, розміщення нового тексту в коментарях, надсилання його як нового оповідання, розміщення посилань на сторонні ресурси та ін.

    cheese

  6. Треба було б або брати нову ідею, або все ж щось робити з непозбувною збентегою.

    Та як...

    Суперечливе ж твердження!

    Хіба, якщо перебирати їдеями, то вони не помстяться?

    Це ж ніби жива черга – як вишикувались, так і треба брати й обробляти, поки не порозбігались...

    Десь так. rolleyes

    Бо якщо відволіктись, то... У книзі "Холістичне детективне агентство Дірка Джентлі" описаний такий сумний випадок. hmmm

  7. 2017-10-13 в 23:15:29 | Я їм тільки ГМО
    Хіба, якщо перебирати їдеями, то вони не помстяться?

    Я вам заздрю, що у вас так мало ідей. Але у вас ще все попереду. Якщо я б так ставився до всіх триста тих, що в мене записані, я б мабуть з'їхав з розуму. Але кожна ідея має мати свій час і місце. І якщо пхати квадратик у нішу для кружечка, то вийде якраз ваше оповідання.

  8. От-от. У кожної ідеї свій час і місце.

    А так – вони у мене на вільному випасі. Коли нагуляються, дозріють, обростуть, і почнуть стрибати (я-я-я) – тоді й стригтиму.

    До речі, була в мене ще з зими якась ілюзійна ідея, але я й досі їй чомусь не вірю.

    А от щодо цієї, поточної – то що більше Ви, панове читачі, нею невдоволені, то більше мені здається, що вона таки вцілила в яблучко!

    Ви всі уникаєте(?) розмови про власну "привидність" (ще більшу, аніж у фільмі "Матриця"), але, мабуть, підсвідомо бачите таку неприємну можливість?

    Втім, і це теж – просто привид гіпотези, тому всі можуть залишатись на місцях і насолоджуватись приємнішими і безпечнішими ілюзіями. Всім смачного smile

  9. 2017-10-14 в 12:20:37 | Сторонній
    Люди (вже двоє вас...) явно не бажають, щоби їх світ затерли, хоч би наскільки він був невдалим...

    І далі йде детальний опис поглядів автора на ставлення Всесвіту до майбутнього. Ось тільки критикували ми не це - нам, якщо відверто, байдуже до того, чи затиратимуть світ в оповіданнях. Можна написати шикарний твір з таким фан. припущенням.

    А, ну і немає ніякої Розумної Ноосфери.

    Справа в тому, як цю ідею реалізовано в цьому конкретному оповіданні. По-перше, притягнуто за вуха - фактично, під кінець оповідання вводиться нове фан припущення. По-друге, цей перехід вимагав зміни стилю під кінець - і цей стилістичний перехід дуже-дуже смішний.

    Бачите, справа не в наших переконаннях, а у художній якості оповідання wink

  10. Сторонній
    >> Люди (вже двоє вас...) явно не бажають, щоби їх світ затерли, хоч би наскільки він був невдалим...

    І далі йде детальний опис поглядів автора на ставлення Всесвіту до майбутнього. Ось тільки критикували ми не це - нам, якщо відверто, байдуже до того, чи затиратимуть світ в оповіданнях. Можна написати шикарний твір з таким фан. припущенням.

    Ох, пане Сторонній.

    Я би і радий повірити, що у всьому винен сам: не додумав, не спланував, не дописав...

    Приємно було би знати, що дійсно щось зробив не так, а не просто пробився крізь чиїсь (неіснуючі?) рожеві окуляри...

    Але, але...

    Ви обмовились. Спалились, одним словом.

    І оця (підкреслене) вдавана байдужість до ніби-то оповіданневого(!) світу і до його стирання - що ж це, якщо не просте НЕбажання поглянути правді у вічі? Бо і світ в оповіданні саме наш. І стиратимуть теж саме нас. Най-найрідніших.

    То як? До цього теж байдуже? wink

    ?

    Але, з іншого боку - може навіть і добре, що у читачів такі сильні захисні механізми. Коли не можеш вирішити проблему - зітри її з-перед очей і з пам'яті. Молодці! Бо як інакше жити? Навіть примарам потрібен спокій...

  11. ось воно звідки з'являються Ганнібали Лектери та Чікатіли - начитаються жахастиків, нафантазують своїх кров'янок, обов'язково зі статевими відносинами, а потім ми дивуємося, чому ж так багато роботи у дядька Зігмунда Фройда.

    Цікаво, а чи здатен автор вигадати Світ без насилля? Чи Фройд, як завжди, на висоті: секс та голод правлять нами? Чого ж не вистачає авторові - першого, чи другого? Метре Зігмунде, де ви, ау?!

    Щодо твору: деяка експресія наявна, але не без вад; і зневажливе ставлення до назви (гемеошки - якось по-дитячому) нівелює "серйозність" теми. Хоча перейматися кінцем Світу не слід - всі там будемо. Якщо не вірите, то поцікавтеся у динозаврів))

  12. Пане Алексе, та Ви ж справжній провидець! Бо й правда - за останні місяці метр Стівен Кінг добряче "промив" мені мозок своїми творами. Бува вже, що й темряви побоююсь wink

    А от другий абзац мене трохи здивував. Провидець (якщо не лінивий) мав би знати моє псевдо і міг би вже почитати ті твори, які без насилля.

    Втім, 50/50 (або 100/лінивий) - теж добре. Успіхів!

    Дитяча назва...? А скільки років має Френкі? Гаразд, це теж спишемо на лінь...

    І, так - вмирати треба легко й невимушено. А то, буває, люди розводять нюні - "та ми такі, та ми сякі, і таки повинні лишити слід в історії!". От і догавкаються, що й клаптиків не лишиться.

    А от якби жили спокійно, тихо й мирно - то мо Світ і не став би нас затирати...

    P.S. Страх як дратує мала буква на початку Вашого відгуку. То аж якась неймовірна лінивість. Але таки дякую за відгук - він чомусь вселяє віру в майбутнє людства.

  13. 2017-10-14 в 22:59:03 | Сторонній

    "Це не вади оповідання, це все ваші рожеві окуляри тріскаються під тиском реалістичності описаного", ну звісно. Іще в усьому може бути винна лінь читачів, але ніяк не автор.

    Світ в оповіданні - світ оповідання. Безпідставні гіпотези про розумний Світ тут не працюють, але справа зовсім у іншому. Тобто, у безпідставності цього у світі оповідання.

    Ви ж не думаєте серйозно, що налякали читачів можливістю існування розумного Всесвіту, який хоче нас затерти? Бабайка, Баба Яга, #Розумна_Ноосфера - фантастичні загрози не лякають людей.

    Коли ряд читачів показують явний недолік оповідання, і це саме художній недолік (відвернемось від критики консервативної, гальмівної фантастики - це вже не художня, а ідейна критика) - визнайте недолік, а не звинувачуйте читачів.

    А, ну і цікаво, що речення з маленької літери автора бентежать, а слово "неіснуючі" - ні.

  14. Отже, пане Сторонній, наразі можемо запротоколювати (чотирма(?) голосами проти одного) наступне:

    1) Читачі не були в рожевих окулярах. Бо такого просто не могло бути! Ніколи!

    2) Та й узагалі - оповідання безпідставне (двічі). Бо які у автора є докази? Так отож...

    3) І, звісно ж, читачі зовсім не злякались. [і що це мені примарилось?]

    4) Вони може би й раді зробити таку приємність авторові, але жахлик має "низьку худ.цінність", тому лякатись якось і негоже.

    Отже, це все погано чи добре? Скарати автора на горло не можна відпустити...? smile

    З одного боку, якщо оповідання неякісне, то неприємно, що довелось його читати. І це таки недобре. [Звиняйте, якщо що...]

    Але, з іншого - його "неякісність" завадила авторові нагнати "безпідставних" страхів на читачів. І це, здається, добре ж?

    50?/50?

    [кінець протоколу товариського суду-четвірки].

    ?

    І трохи суто від мене.

    Бо знову хочу звернути увагу, що дрімучий егоцентризм - недоречний. "Розумний Всесвіт" і Земля (з будь-якими її проблемами) - то неспівставні категорії. Тобто, якщо він і буде затирати Землю переміщенням у часі, то смикатиме час лише локально (Сонячну систему?) і навряд чи цікавитиметься, хоч трохи, її справами. Налажала - здохла. Та й по всьому...

    Саме тому, бажанішим є Розумний Світ, який житиме на Землі (чи поряд) й перейматиметься її справами (як я і описав). Саме так - після нас хоч щось може лишитись.

    P.S. Глянув у словник. Втссум. Слово "неіснуючий" - існує smile

  15. 2017-10-15 в 10:44:02 | Сторонній

    Слово "неіснуючий" може бути в словнику, а тим не менш - русизм. Як і всі активні дієприкметники. Подібні слова є невластивими нашій мові. Це як сказати "лавка" замість "крамниця" - у словнику може і є, але явний русизм.

    А роздуми щодо якості кінцівки оповідання ви знову переводите в роздуми про те, чи може існувати Розумний Світ. Добре, якщо ви маєте свою думку. Я маю знайомого, який вірить в русалок. Тільки це ніяк не стосується того, про що ми тут говоримо - ми обговорюємо тут особливості оповідання wink

  16. Ох-ох, пане Сторонній...

    Ви ж розумієте, що чіпляєтесь за дедалі тонші соломинки? Які можуть бути русалки у таких брудних річках, озерах...? От уявіть, що то Вам довелось би вдихати ту рідку бридоту, що люди туди зливають? Ви б схотіли? Чи радше б вимерли?

    То для чого порівнюєте непорівнюване? (ЧервоноКнижних русалок і Розумний Світ)

    Це знову схоже на бажання якось викреслити високу ймовірність його існування.

    А чому б не спробувати, хоч для розваги, піти іншим шляхом? От уявіть, що Світ поРозумнішав (нехай і не нині, а колись згодом). І вчасно встиг знайти змогу втекти у минуле.

    І він Справжній! Справжніший за всіх нас, разом взятих. А єдина наша можливість теж дійти до такого (справжнього) стану - правильно жити. Тоді не затре...

    І от, саме від такої точки зору, якщо Ви зможете її прочитати і прийняти - і був би сенс посперечатись. Саме тоді, я зміг би зрозуміти, що ж не так...

    А так, Ви просто відкидаєте завершення:

    . 2017-10-14 в 12:20:37 | Сторонній
    >> Люди (вже двоє вас...) явно не
    бажають, щоби їх світ затерли, хоч
    би наскільки він був невдалим...
    І далі йде детальний опис поглядів автора на ставлення Всесвіту до майбутнього. Ось тільки критикували ми не це - нам, якщо відверто, байдуже до того, чи затиратимуть світ в оповіданнях. Можна написати шикарний твір з таким фан. припущенням.
    А, ну і немає ніякої Розумної Ноосфери.
    Справа в тому, як цю ідею реалізовано в цьому конкретному оповіданні. По-перше, притягнуто за вуха - фактично, під кінець оповідання вводиться нове фан припущення. По-друге, цей перехід вимагав зміни стилю під кінець - і цей стилістичний перехід дуже-дуже смішний. Бачите, справа не в наших переконаннях, а у художній якості оповідання

    ("так не може бути, бо не може бути ніколи..."; або "мала худ.цінність"; або "смішно").

    І ми "бодаємось", перебуваючи на різних вулицях! І дивуємось, що якісь не такі відчуття від ударів рогами...

    Це уникання схоже на подив жінки-привида у фільмі (не пригадую назву). Вона вірила, що жива. Мала дітей. Навіть чоловік з війни прийшов. І дуже лякалась, коли в кінці(!) фільму справжні, кольорові(!) люди, який вона не бачила (чи не зотіла бачити) - повертали дверні ручки... І там не було смішно. Але я не уявляв себе в ролі героїні... Хоча, вона теж не сміялась...

  17. Знайшов.

    У фільмі ("Інші" 2001) - Ніколь Кідман.

    https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Інші_(фільм)

  18. 2017-10-15 в 15:30:50 | Сторонній

    Тому що вам говорять про оповідання, а ви відповідаєте про світ. Можете написати про світ курсову роботу для вашої школи магії, але тут ми критикуємо саме оповідання, і абсолютно не важливо, наскільки воно відповідає реальному світові (це ж конкурс фантастичних оповідань). Ми, оцінювачі твору, ні в якому разі не опускатимемось до суперечок про природу Всесвіту, тому що їм тут не місце - це обговорення вашого конкретного оповідання.

    Якщо Ви захочете, після конкурсу, коли деанонімізуємось, проведемо велику розгорнуту публічну дискусію щодо існування розумного світу. А коли я роблю зауваження тут, то воно стосується виключно твору.

  19. Ооооооооооооооооо

    Ооооооооо

    Оооо

    О, Бозе... smile

    Мабуть, у ВсеСвіті більше нема таких впертих істот, як люди-привиди, коли вони не хочуть визнавати, що є привидами.

    Навіть коти – і ті не такі вперті. smile

    Але, я теж впертий і не піддамся.

    Звісно ж, перероблю завершення твору (у його майбутніх реінкарнаціях), згідно до зауважень, але Розумний Світ і люди-привиди так там і зостануться! smile

    Наприклад:

    – Ні Кепе. Я на це не куплюсь. Вони всі однакові. Вся їхня "геніальність" крадена. Чи куплена – один чорт. Бо всі інші позбавлені того єдиного шансу на виграш у генетичній рулетці, який був споконвічним правом Людини. Її єдиним невід’ємним правом! Яке ці падлюки таки змогли відняти! – люто закричав Френкі й ненадовго затих. – До речі, Кепе, от ваше чадо модифіковане чи просте? Яку долю ви йому «вибрали» – панську чи хлопську?
    ...
    Але, коли кривава різанина набула характеру епідемії, коли відбувся перший обмін ядерними ударами, але генну корекцію так і не зробили загальнодоступною – Світ здався. Те, що раніше було лише підозрою – вже стало реальністю. І це відчули навіть люди. Слів з пісні не викинеш:
    .....
    І, зрештою, він не витримав. Бо, зокрема, його сила і потужність залежали від стану Землі. Посеред радіоактивних пустель він би ослаб. Та й нудно було би. А ще – став би дурнішим. А Світові подобалось бути розумним… І розумні люди теж подобались. Як же жаль, що вони не зуміли правильно скористатись генною корекцією!
    Але, й звертатись до них теж не став. Він знав. О, аж занадто добре знав, що люди різних видів/поглядів/уподобань…, коли вже почали битися на смерть, то не заспокояться, «поки не зостанеться лише один». Та й визнати існування, а ще й слушність сторонньої розумної сили – теж було понад їх можливості.
    Тому, навіявши трохи незвичного тремтіння елементарним частинкам, Світ сповільнив рух часу. А згодом той і зовсім завмер. Скопіювавши в теку "пропащий світ #365/736558355/92040281847/82647582857" все те цікаве й хороше, що їм вдалось, якимось дивом, створити під час шляху до прірви, Світ пошукав більш-менш вдале місце внизу спіралі і повільно, обережно туди сповз, спостерігаючи як зостаються вгорі всі ті привиди: завзяті й ліниві, ...

    І всім дякую за відгуки і зауваження.

    А як ще будуть – то неодмінно досипайте! smile

    І той факт, що всі ми, ймовірно, люди-привиди – аж ніяк не применшує цінності Ваших порад!

    Будьмо! Чи як правильно назвати наше існування... wink

  20. 2017-10-15 в 15:30:50 | Сторонній
    ...
    Якщо Ви захочете, після конкурсу, коли деанонімізуємось, проведемо велику розгорнуту публічну дискусію щодо існування розумного світу. А коли я роблю зауваження тут, то воно стосується виключно твору.

    Я то схочу.

    Питання – чи ще хтось схоче smile

    Наразі, я бачу (від усіх) лише бажання впритул НЕ помічати високу ймовірність існування Розумного Світу (чи ще якоїсь Синергетики) і його можливої діяльності.

    Хоча, якщо абстрагуватися від власних, меркантильних інтересів – то ця діяльність, здогадно, має бути корисною для людства в цілому.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)