Повернутися на сторінку

Коментарів: 5

  1. Сподобалось.

    Чудово описано процедуру перерозподілення, думки і емоції головних героїв.

    І усвідомлюєш, що ти віриш у той світ, розумієш страхи героїні перед майбутнім, бажання пригальмувати час, щоб відсунути момент прощання, жаль про те, що не використала на повну кожну секунду минулого десятиріччя разом.

    Звичайно щасливому фіналу посприяла вдале місце роботи героя, це не дуже оригінально.

    Але загалом ця романтична історія залишає приємний післясмак.

    Бажаю удачі!

  2. 2019-12-10 в 20:54:58 | Рав Еліезер

    Спочатку читав зі скептицизмом, але насередину досить таки зайшло й зацікавило. Фінал непоганий, але надто солодкавий.

    Бракує конфлікту, та й світ недопродуманий, скажімо, чому би решті не займатися сексом, якщо вони нічим навіть у гіршому випадку не ризикують. І насправді, річ не в продуманості — цілком логічний світ вибудувати навряд чи вдасться, справа в тому, щоби такі штуки не хотілося помічати.

    Але спроба непогана. Дякую.

  3. 2019-12-10 в 21:53:55 | Поціновувач блискавки
    Вони були первістками відновлення почуттів у світі
    Щось я не зрозумів ситуації. Тобто на почуття здатні лише ці двоє, а всі решта біомаса? Тоді не буде ніякого відновлення - всім і без того ок, а якщо не всім ок, то чого ж на зміни зважився лише ГГ. Не вистачило й обґрунтування такого сумнівного з погляду ефективності устрою. Але хепі-енд - то, звісно, добре)

  4. Дякую за відгуки! Сподіваюся у майбутньому виправитися. Як можна побачити - це перша спроба у цьому жанрі. Дізнавшись про конкурс за два дні до завершення, сама собі сказала, що це неможливо. Проте, певно, що він не давав мені спокою і заснути не вдавалося. Натомість прийшла ідея цього світу. Так, інші люди є біомасою у моєму баченні, вони живуть по правилам за порушення яких є покарання - відправка на космічну станцію. Проте завжди знаходиться хтось, хто перший йде проти системи. Бажаю усім успіхів і гарного дня!

  5. 2019-12-11 в 20:15:33 | Шпрота

    Ох.

    Не сподобалося, мало довіри до такого світу. Власні діти й родини - це така неперебутна цінність, за яку люди готові вмирати, повставати, брехати, зраджувати й робити будь-що. А тут у кадрі щасливих від перерозподілу немає - але всі зітхають і страждають далі. Хоч, як виявилося, систему можна тупо набрити перепрограмуванням. Дуже дивна логіка.(

    А ще тут є "біль" жіночого роду, в це біль(

Повернутися на сторінку