Я тут під усіма творами скаржуся, що інформацію подають прямолінійно, а не натякають. Так от, тут - непрямолінійно і натяки є, але я не в'їжджаю, що відбувається
Спочатку наче здається, що вловлюєш сюжет - а потім якась фраза руйнує твою теорію, і все, знову плутанина. Спробую ще перечитати, може, щось проясниться.
Але, мабуть, від ще пари натяків від автора не відмовилася б.
Мені сподобалося, що в даній роботі дуже багато повчально-риторичної рефлексії. Персонажі часто обговорюють серйозні питання з легкими духмяними нотками "Інтерстеллару".
Наприклад, мій улюблений епізод:
Старість викликала роздратування, млявість розуму – презирство. Смерть – жах на межі з несамовитим веселощами. У когось з них. Тоді. А погляд вперед давав надію вийти за межі звичної обмеженості. Єдине, в чому вони коли-небудь зійшлися, і де погодилися. Братерство протилежних рівних – явище вартісне.
Ось ця фраза: "Братерство протилежних рівних – явище вартісне" - взагалі класна штука. Я бачу в цих словах заклик до людяності, любити ближніх, які кардинально не схожі на нас (в спорті, на роботі, в сім'ї). І це мені надзвичайно в кайф.
Ну що ж, буде мені досвід і наука. Припущу, що останній коментар про це.
На крайній випадок лишається можливість у чорному халаті по кімнаті, про власну виняткову авторську винятковість розповідати. Завершити на переконливих нотах, і піти варити каву.
Для такого стилю оповіді треба відповідний читач. Який або знає запропонований вами шифр, або готовий сам вибудовувати логічні зв'язки не завдяки, а всупереч.
Скажіть, а ви так завжди пишете, чи це свого роду експеримент?
Цікаво, починала читати - думала: боже, знову самозакохані авангардні експерименти ніачьом. А закінчила з відчуттям, що прочитала дуже сильний текст. У нього яскравий посмак: наче побувала там з ними (з ним?) у відчайдушній спробі вирватися з чужого світу, в якому простір, час, пам'ять, мова - все зраджує. Нічого не зрозуміла - але все відчула. Повіяло Ділені. Не знаю, чи багато хто поставить цьому тексту високу оцінку - але успіху!
Франческа, ні, не завжди) Та останнім часом робота чи гра з формою викликають у мене живу цікавість і бажання вчитися новому.
Можливо, не треба було занурюватися в такі конструкції під час участі у конкурсі оповідань. З іншого боку, якщо після написання і редагування, перед тим, як надіслати текст – моєю думкою було – так, саме так це має бути. Ну то що ж, воно своє право існувати отримало. А найцінніше у можливості побачити свій текст не 'зсередини' власного сприйняття – новий досвід. Подивимось, чого зможу навчитись цього разу)
Дівчинка з правописом, для мене було важливо прочитати цей коментар. Дякую)
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 13 RSS
1Почитун14-12-2021 16:54
Я тут під усіма творами скаржуся, що інформацію подають прямолінійно, а не натякають. Так от, тут - непрямолінійно і натяки є, але я не в'їжджаю, що відбувається
Спочатку наче здається, що вловлюєш сюжет - а потім якась фраза руйнує твою теорію, і все, знову плутанина. Спробую ще перечитати, може, щось проясниться.
Але, мабуть, від ще пари натяків від автора не відмовилася б.
2Автор14-12-2021 21:59
Дякую за коментар
Я пам'ятатиму про це побажання, під час роботи над наступними текстами)
3Какавелькозакидач14-12-2021 23:03
Чесно намагався зрозуміти про що йдеться, але не зміг. Певне, я застарий для такої експериментальної прози. Бажаю автору знайти свою аудиторію.
4Автор14-12-2021 23:15
Дякую) Знайти свою аудиторію, і не занурюватися повністю у власну внутрішню мову, є над чим працювати.
5Розгублений читач15-12-2021 00:07
Авторе, а можна одним реченням: про що розповідається і навіщо такою незрозумілою тарабарщиною написано?
6Автор15-12-2021 00:23
Якщо мені не вдалося передати ідею самим текстом, то пояснювати її поза текстом - це, мені здається, не той шлях, яким має йти автор.
Та я, так само, дякую за зауваження. "Незрозумілість" оповідання не було його самоціллю, тож є над чим подумати, і що брати до уваги надалі.
7Persistent16-12-2021 11:02
Мені сподобалося, що в даній роботі дуже багато повчально-риторичної рефлексії. Персонажі часто обговорюють серйозні питання з легкими духмяними нотками "Інтерстеллару".
Наприклад, мій улюблений епізод:
Ось ця фраза: "Братерство протилежних рівних – явище вартісне" - взагалі класна штука. Я бачу в цих словах заклик до людяності, любити ближніх, які кардинально не схожі на нас (в спорті, на роботі, в сім'ї). І це мені надзвичайно в кайф.
Автор, проголосую за цей твір високим балом.
8Автор16-12-2021 11:56
Дякую за відгук. Це було несподівано на даному етапі)
9ТірлімБомБом16-12-2021 19:14
Зрозуміло і з огляду на банальність.
Бо йдуть. Бо турбореалізм крокує планетою.
Сутність - не є надмірністю. Але можна тільки сорок п`ять. Фінал по приколу. Словесне оригамі любить фентезі. Але не.
Це ж вони як.
10Автор16-12-2021 20:57
Ну що ж, буде мені досвід і наука. Припущу, що останній коментар про це.
На крайній випадок лишається можливість у чорному халаті по кімнаті, про власну виняткову авторську винятковість розповідати. Завершити на переконливих нотах, і піти варити каву.
11Франческа18-12-2021 22:28
Вітаю, Авторе!
Для такого стилю оповіді треба відповідний читач. Який або знає запропонований вами шифр, або готовий сам вибудовувати логічні зв'язки не завдяки, а всупереч.
Скажіть, а ви так завжди пишете, чи це свого роду експеримент?
12Дівчинка з правописом19-12-2021 01:56
Цікаво, починала читати - думала: боже, знову самозакохані авангардні експерименти ніачьом. А закінчила з відчуттям, що прочитала дуже сильний текст. У нього яскравий посмак: наче побувала там з ними (з ним?) у відчайдушній спробі вирватися з чужого світу, в якому простір, час, пам'ять, мова - все зраджує. Нічого не зрозуміла - але все відчула. Повіяло Ділені. Не знаю, чи багато хто поставить цьому тексту високу оцінку - але успіху!
13Автор19-12-2021 12:39
Франческа, ні, не завжди) Та останнім часом робота чи гра з формою викликають у мене живу цікавість і бажання вчитися новому.
Можливо, не треба було занурюватися в такі конструкції під час участі у конкурсі оповідань. З іншого боку, якщо після написання і редагування, перед тим, як надіслати текст – моєю думкою було – так, саме так це має бути. Ну то що ж, воно своє право існувати отримало. А найцінніше у можливості побачити свій текст не 'зсередини' власного сприйняття – новий досвід. Подивимось, чого зможу навчитись цього разу)
Дівчинка з правописом, для мене було важливо прочитати цей коментар. Дякую)