Вічна Пам’ять

Фантастично-сюрреалістична оповідь

Тиша наповнилась тріском та перешкодами змушуючи вібрувати Сіромасу, підіймаючи безкрайнім сірим простором хаотичні брижі. Структурувався весь цей хаос щойно прозвучали чіткі слова:

...Вибравшись падають раптом

В темну безодню стрімглав

Де вже нема під ногами

Ґрунту твердого...

Слова змінила музика, змусивши пульсувати тоненький струмінь бордової речовини. Композиція Ragapop - Gordosti взялась влаштувати порядок в цьому Світі.

Бордовий потік різко розширюється наприкінці в безформний стіл, заледве не торкаючись сірого ґрунту. За масивною стільницею з рубаними краями працюють чотири Сутності, породжені сірим простором довкола, тягнучись тілами з неї. Кожна з них, тисячами своїх рук, делікатно створює дрібні деталі з матеріалів столу. Всі закінчили одночасно, встановили знамена та підняли Світила над новоствореними світами. Сутності перезирнулись між собою і схвально киваючи відступили від столу.

Творіння ожили. Кожне з чотирьох Світил почало неквапливий рух, під яким зароджувалось життя. Творці відступили ще далі. Світила з шаленою швидкістю пірнули в стіл, виринули, пронеслись над жвавим розвитком життя, знову сховались і знову зійшли продовжуючи цикл. Перша Сутність підступила до столу аби втрутитись в розвиток, її Світило завмерло, життя затамувало подих. Вона взялась вносити правки та наставляти населення. Друга наслідувала її приклад, кинулась до свого світу додавати та коригувати. Третя Сутність, побачивши поривання колег смикнулась, але зупинилась. За столом все гаразд, світло є, життя триває. Четверта... завмерла в стороні милуючись власним витвором, не звертаючи увагу на решту.

Перша з Другою продовжували свої експерименти, постійно редагуючи світи. Щось змінять, відійдуть подивитись як воно впливає, знову беруться преображати.

Третя підійшла до справи дуже відповідально. Зайняла позицію невтручання, але щойно з’являвся натяк на лихо чи катастрофу, вона негайно перешкоджала їм відбутися.

Четверта... замилувалась грою тіней від швидких обертів Світила, особливо захоплюючись тими, що відкидали поламані списи.

З кожною маніпуляцією Першої все більше зростав непослух світу, котрий жорстко карався і спричиняв нові перетворення. Це, врешті, стало приводом радикальних змін. Тисячорука Перша Сутність, розгребла центр світу і посадила там древо зі своїм логотипом. Вона дуже постаралась над ним, ретельно видовжувала кожну гілочку, уважно пророщувала листочки, делікатно заглиблювала коріння. І от, полегшено видихнула, відійшла поглянути на еволюцію. Населення сприйняло такий дар напрочуд позитивно, воно тішилось новим здібностям що відкрились в них з появою Вседрева, але... Не всіх влаштовувало таке становище світу. З кожною епохою противників ставало все більше. Різними підходами вони намагались дискредитувати дарунок Першої, спершу кричали що це протиприродно мати таку силу. Потім були намагання навчати умінням, для власного напрямку розвитку світу, видаючи себе ледь не за представників самої Тисячорукої. Зрештою, коли план провалився, противники змін просто занесли сокири над стовбуром... Шокована Перша нарешті прийшла до тями і кинулась до своїх творінь. Старанний витвір впав до того як зупинилось Світило. Сутність вибухнула в агонії, розсіялась і завмерла над столом дрібним порохом. Яскрава кулька зробила по інерції ще кілька обертів і врізалась в невдячних створінь, руйнуючи собою світ та частину столу.

Віддаючи шану, Сутності притлумили свої Світила, накривши руками. Також, кожна по своєму увіковічнила пам’ять про побратима:

Друга, сповнена туги й жалю звела величний монумент в центрі свого світу.

Третя – створила Будинок на околиці. Будь хто міг би віднайти в нім спокій та примирення подолавши певний шлях.

Четверта – розфарбувала небо блакитним, даруючи світу віру в зміни.

Надовго затримуватись Сутності не могли, застиглий пил подразнював очі, викликав чхання та кашель, тому всі відступили відпустивши Світила і повернулись на місця споглядання за життям... всі, окрім Другої. Її руки все ще прикривають вогник, занурюючи світ в похмурий сум та холодну журбу.

Пил Першої Сутності нависає над темним обеліском, заповнюючи собою простір... Друга намагається покращити його настільки, щоб він точно був упізнаний, але нестерпний кашель та чмихання заважають своїми раптовими появами, псують працю і доводиться постійно додавати та коригувати деталі монумента які перебирають на себе всю увагу.

Пил Першої Сутності поступово осідає над світом з Будинком осторонь, спалахуючи особливо яскраво в темну пору. Звістка про корисні властивості будівлі швидко розповсюдилась. З часом, зібралось багато бажаючих поділитись такою новиною з рештою і вони вирушили по всіх куточках світу. Деякі з тих кому розповідали про Будинок, проходили шлях до нього та знаходили спокій, а хтось просто згідно кивав аби від нього відчепились і імітували спокій.

Пил Першої Сутності поступово осідає над світом з блакитним небом, утворюючи парад тисяч падаючих іскринок. Низка останніх подій породила чимало обговорень та суперечок. Безліч грандіозних ідей та пояснень з цього приводу сприяло загальному розумовому розвитку, і байдуже, що жодне не могло бути вірним.

Друга от-от скоро доведе до бездоганності свою роботу над шаною...

Третя підходить до своїх, щоб розбороняти сперечальників, бачте, хтось з них не так як треба користується Будинком. Чергові незгоди переросли у протистояння, змушуючи до втручання вищу силу. Як вже не намагалась вона владнати ці конфлікти, завжди знайдуть щось, за що зачепитися, нудно їм жити, чи що?

Четверта милується тим, як тодішні переміни, зараз вже стали буденністю і лиш зрідка виринають з літописів у вигляді міфів та легенд. Під блакитним небом зацькували прихильників походження світу. Ті навіть не встигли ще до пуття визначитись від кого і куди походить цей світ, як їхні починання зарубали в зародку. Світ був, є і буде. Не може він походити!

Заледве пил почав осідати, як знову завмер. Розлючена Друга, з диким хрипом всередині, повернулась до столу. Пригнічені створіння замало приділяли увагу величній фігурі в центрі світу. Але ж як таке може бути? Невже недостатньо сил вкладено, замало старань зроблено, любові додано? В знак покарання Сутність потяглась накрити Світило, але впала на стіл з важким, булькаючим диханням, привалила собою світ. Ще кілька тяжких, переривистих вдихів і... тіло розслабилось і розчинилось, розлилось по всьому столу, заповнило діру на місці світу Першої, потекло струменями до світів Третьої та Четвертої, водоспадом ллється вниз на Сіромасу.

Сутності накрили свої Світила. Світило ж Другої, повільно почало падати. Третя стурбовано глянула на колегу, та у відповідь знизала плечима. Вагання тривали мить, рука потягнулась через стіл і обережно торкнулась джерела світла знизу, те зупинилось. Сутність відсмикнула руку від гарячої кульки та взялась облаштовувати поряд з Будинком озерце з води, котра розтікалась столом.

Четверта безтурботно розтягує калюжу пальцем, вигинаючи та подовжуючи потоки, проводячи їх до свого світу.

Нововведення сколихнули світи, як завжди. Місцеві знайомились з новинками, адаптувались під них, та пристосовували їх під себе. Комусь захотілось володіти ними, хтось був проти. Десь дрібні сварки та суперечки, десь дійшли згоди, а десь воюють.

Сприйняття Четвертої незмінне, захопливе споглядання.

Сприйняття Третьої незмінне, метушиться і раз-за-разом підходить до столу навести лад. І, врешті-решт, терпець урвався. Третя міцно вхопилась за ноги, що ростуть з Сіромаси, потягнула, смикнула, додала зусиль і от, відірвала себе. Одна рука вхопила край столу, інші руки вхопились поряд. Сутність підтягнулась і зробила спробу забратись, раптом її тіло почало легшати, залізти вже не складало проблеми, натомість, з’явилась інша. Тіло все легшало і легшало, Сутність піднялась вгору смикаючись із сторони в сторону, але віддалялась все далі. Зібравшись і зосередившись, вона змогла завмерти, ще трохи концентрації і вже вдалось розвернутись і спрямувати себе в потрібному напрямку. Останній ривок – Вона стрімко полетіла вниз і розчинилась в своєму світі.

Четверта розгублено підійшла до свого світу та потягнулась накрити Світило, рука застигла і опустилась повз. Погляд вперся в сусіднє, яке висіло собі нерухомо. Вона ще якийсь час чекала, коли ж хоч щось відбудеться, має ж відбутися, завжди так стається, не може Світило без творця отак собі нічого не робити. Сутність підступила ближче, впритул дивлячись на світло то з однієї сторони, то з іншої, то зверху, то знизу. Глянула на недвижимий світ під ним розвела руками. Кинула короткі погляди на діру в столі заповнену водою, та чорний монумент над яким висіло зупинене Світило, знову руки в сторони в нерозумінні. Кінчики пальців випадково чіпляють Світило Третьої, те не забарилось і користуючись отриманим поштовхом для початку руху, поступово прискорилось, та набираючи оберти, оживляло світ під собою. Четверта заклякла в позі в якій стояла повільно озираючись, притиснула обпечені пальці до тіла, обережно попростувала на своє місце і зайняла улюблену позу для спостережень. Але щось змінилось. Місце не таке вже й зручне, та й спостереження стало натягнутим обов’язком замість улюбленої справи.

Сутність знову підійшла до світу Третьої, обережно і не надто близько. Зазирнула краєм ока на те як місцеві зібрались довкола однієї людини і уважно слухають її. Пішла далі до світу Першої, де серед уламків і води її увагу привернув зелененький росток, що зігнувся під навалою важкої брили. Сутність наважилась та зрушила тягар, і в той же час стрімко перебігла до світу Другої. Під Світилом була випалена земля, пустеля зі скляними дюнами. Місцеві поховались на околицях збудувавши укріплення від нестерпної спеки. Сутність наважилась та торкнулась Світила, руки зашкварчали і негайно були відірвані від джерела болю. Повернувшись на своє місце вона провела пальцем від свого світу до світу Другої будуючи дорогу через темні та холодні простори столу, розставляючи вздовж неї вогники. Закінчила і хутко відійшла, спостерігаючи за тим як творіння обох світів знайомляться, сваряться, любляться, діляться, об’єднуються... живуть!

За якийсь час Сутності впало в око те, що в її напрямку, від світу Третьої, будується дорога. Пітьма столу вперто заважає прохідцям, котрі йдуть за покликом лідера, тому вона з радістю провела шлях з вогниками від свого світу назустріч. На хвилі піднесення та ейфорії, Сутність проклала світлу путь й до світу Першої.

Тисячорука Сутність відступила, даючи можливість світам взаємодіяти між собою. Крок за кроком вона відходить назад не відриваючи погляду від яскравого Світу. Музика поволі стихає даючи коротку владу тиші, бо згодом вже чуються інакші ноти. Ще кілька кроків проходить творець, аж доки не впирається спиною в тоненьку бордову бурульку, що звисає згори, з маленьким столиком на кінці.