Варвароїд

Пролог

- А чи не стане мучити тебе совість? - запитав вкрадливий жіночий голос.

- Совість? - відгукнувся здивований голос чоловіка - Що це?

- Ну, як би тобі пояснити... - жіночий голос звучав вже більш невпевнено - Це почуття приходить після усвідомлення своєї провини, за наслідки власних дії.

- Провини? - судячи з тону господаря чоловічого голосу, він мав найвіддаленіші пізнання в поняттях, до яких намагалася волати жінка.

- Зрозуміло! - почувся розчарований жіночий голос - Ти не бери в голову. Судячи з усього, це все дурниці.

- Звичайно дурниці! - підтвердив чоловічий голос - Є речі, які просто треба зробити - незалежно від наслідків...

*****

Значно скинувши швидкість, ешелон минув пропускний пункт і проник у внутрішню зону периметра повністю автоматизованої військової бази.

Позаду, залишилися довгі години подорожі по: безплідних пустелях, радіоактивних степах, токсичних озерах що нескінченно випаровуються та періодично оживаючим лісовим масивам.

Попереду зустрічали: кілометри мінних полів, автономні сторожові системи та ціла армія автоматичної військової техніки в супроводі ще більшої кількості біо-роботів.

Минувши ще два проміжних пропускних пункти, громада ешелону увійшла в приймальний док другорядного корпусу. Транспорт на повітряно-магнітній подушці відрив борта, до яких тут же потяглися стрункі ряди краново-розподільних маніпуляторів. Минуло лише півгодини, а вантаж був вже повністю розвантажений і тепер його складові доставлялися в різні точки бази, за допомогою перевезення навантажувачами, платформами, конвеєрами або підйомниками. Ешелон закрив борта і вийшов з розвантажувального дока, попрямувавши до місця планового завантаження.

Але один з вантажів так і залишився на розвантажувальної платформі. Його виявила система безпеки після того, як роботи були завершені, і автоматика дока спробувала переключиться на режим очікування. Сканування не дало результатів, оскільки вантаж, сам по собі, створював перешкоди в найближчому до нього просторі. Автоматизована військова база, зіткнувшись із ситуацією, що не була передбачена запропонованими їй стандартними протоколами - звернулася до екстрених протоколів.

*****

- Точно тобі кажу. Я сама бачила! - запевняла свого співрозмовника дівчина, одягнена в форму лейтенанта армії що сиділа за правою частиною пульта управління.

- Нічого не розумію. - розгубився хлопець, у формі старшого лейтенанта армії що сидів за лівою частиною цього ж пульта - Навіщо їм це знадобилося?

- Напевно, Ірма наполягла. Я давно помітила, що їй подобаються жіночі груди. Та й взагалі, я підозрюю, що їй дівчата подобаються більше ніж хлопці.

- Думаю, що ні. Ну, або хоча б у рівній мірі, інакше вона б жила разом з кимось із своїх подруг. - заперечив хлопець - А зв'язок з андрогіном для неї є певним компромісом для власних уподобань. Але наполягати на тому, щоб Саша ще й груди наростив - це вже занадто.

- Згодна! - посміхнулася дівчина - Зате тепер вони одружуються.

- Серйозно? - хлопець повернувся в кріслі, відірвавши свою увагу від пульта.

- У мене навіть запрошення на церемонію і святкування є! - подражнила його дівчина, також відвернувшись від пульта і, дивлячись на нього запитала - Хочеш, підемо разом?

- Не думаю, що Лора буде від цього в захваті. - якось слабо засумнівався хлопець.

- Можемо взяти її з собою! - підіграла його нерішучості дівчина - Давай я поговорю з нею?

- Давай. - погодився він.

Прозвучав системний сигнал, який потонув у загальному шумі командного пункту. Лейтенанти повернули свою увагу пульту і в цей момент, за спинками їх крісел з'явився чоловік, який був старший за них років на десять-п'ятнадцять та носив форму капітана армії.

- Що у вас тут відбувається? - строго запитав він.

- Системний запит вузла управління автоматизованої військової бази ВСЗ_13/3, капітан! - відрапортував хлопець, помітивши замішання дівчини.

- У чому суть збою?

- Нерозподілений вантаж в розвантажувальному доці, капітан. - на цей раз відповідала вже дівчина, що прийшла в себе.

- Ешелон привіз зайве? - здивувався капітан.

- Ні, капітан. За списками доставки помилок немає. Вантаж доставлений згідно з розподілом. - доповідала лейтенант, перевіряючи файли документації - Однак, в списках самої бази, даний вантаж не зазначено до розподілу.

- Давно вже логісти так не помилялися. - хмикнув капітан - Покажіть мені вантаж.

Старший лейтенант вивів на центральний екран пункту всі три доступних зображення вантажу. Але, на жодному з них, не було чіткості, що не давало розгледіти, що саме являє собою їх проблема. Розгледіти що-небудь, крім того, що вантаж являв собою купу металу, спресованого в подобу куба - було неможливо.

- Що за чортівня? - запитав капітан, але йому ніхто не відповів.

- Щось серйозне? - почувся владний жіночий голос, який перекрив шум всього командного центру.

- Ніяк ні, пані полковник. Невелика помилка логістів, не більше. - розвернувшись до неї всім корпусом, доповів капітан і підбадьорений її кивком, не повертаючись, розпорядився - Відішліть цей вантаж на склад відпрацьованих матеріалів. І нехай логісти розберуться з ним якомога швидше.

- Так точно!

*****

Незабаром розвантажувальний док, що частково ожив, занурив нерозподілений вантаж на транспортувальну платформу і, випровадивши її за свої межі, знову поринув у сплячий режим очікування. Тим часом транспортований вантаж не втомлювався згубно впливати на прилади що його оточували та, в першу чергу, на платформу що його перевозила. Примітивна електроніка не нової машини то й діло піддавалася збоям і вимушено йшла на пере-завантаження. Після чергового подібного пере-завантаження електроніка відмовила і, видавши системну помилку, надала платформу самій собі.

Сталося це, саме в той момент, коли транспортний засіб завис над відносним центром логістичного колодязя - головним транспортним вузлом всієї бази. Величезної інженерної споруди що є багаторівневим перехрестям численних доріг. Глибина інженерного монстра, щодо загального наземного рівня бази, досягала майже кілометра. Майже постійно в колодязі одночасно перебували десять-дванадцять транспортних засобів що пересувалися на різних рівнях та в різноманітних напрямках.

Після закінчення передбаченого конструкцією машини часу, не витримавши надлишку повітряного простору під опорною частиною магнітно-повітряної подушки, платформа зірвалася униз. Під час падіння нею були зачеплені ще кілька платформ. Одна з них зіткнулася із стіною колодязя і, розпавшись на окремі частини, посипалася униз. Друга, зачеплена нею платформа, з усією своєю громіздкою ношею, обрушилася на великогабаритний підйомник, що перевозив бойову машину, що потребувала ремонту. Падіння одного транспорту що потерпіло лихо, та, захоплюючи за собою все нові й нові транспортні засоби, пішло до низу, - призвело до краху більшої частини машин, що знаходилися в цей час на рівнях останньої третини глибини колодязя. Вся ця громада пошкодженого і понівеченого металу, електроніки, що вийшла з ладу, та вже непотрібної, безпомічної автоматики - рухнула на дно колодязя. Ознаменувавши своє прибуття оглушливим гуркотом з подальшою серією вибухів.

Ще не встигли осісти пил та вивітритися дим, а електроніка бази перевела даний сектор в режим аварії і задіяла відповідні протоколи.

Все це відбулося на дні транспортного колодязя, нижня позначка якого розташовувалася глибоко під землею. Тут знаходилися технічні та обслуговуючі тунелі, які вели до лабораторій, командним і системним пунктам, а також інженерних вузлам що забезпечували системи бази.

В один з таких тунелів і відлетів той самий нерозподілений вантаж, поява якого заподіяло базі так багато клопоту. Його зовнішній вигляд, тепер, як і раніше, нагадував купу спресованого до форми, що нагадує куб - металу. Сталеві труби, немаленькі шестерні та краї стовщених плит стирчали з нього в усі сторони. Зовні, ніякої системи в цьому не вгадувалося. У тому числі і з цієї причини, зонди, що вилетіли з воріт, у яких тепер лежав куб, не затрималися біля нього. Виявивши неможливість зондування об'єкта через перешкоди, вони продовжили свій шлях до епіцентру аварії. Відстеження загроз входило в компетенцію систем безпеки, а тому жоден з зондів не зафіксував дивного пересування куба в простір за ворота що закрилися. Після чого система візуального відстеження в даному секторі відключилася.

Зондування тунелю проводити не стали. Замість цього туди направили кілька бойових ланок автоматизованої техніки у супроводі солдатів біо-роботів. Однак вони знайшли тунель порожнім. Знайдений ними радіаційний слід привів їх до інших воротах. Як тільки вони були відкриті - їх атакували.

Супротивник обрушився на них з висот стелі тунелю. Автоматизована техніка була вражена попередньо спрямованими ракетами, а на солдатів полився справжній дощ з куль. Тунель в даному місці заповнився вогнем, димом і осколками розтерзаного металу. Ворота, відкриті патрулем, екстрено закрилися і стрілянина припинилася. Коли дим трохи розрядився, в тунелі не виявилося нікого, крім понівечених кістяків бойових машин і понівечених кулями тіл солдат-роботів. Включилася загальна тривога.

А вже через хвилину були зламані ворота, сектора дослідницьких лабораторій.

*****

- Ну, той що? Вирішили? Йдемо всі разом? – не вгамовувалася дівчина, вже після того як капітан їх покинув.

- Я із задоволенням! - відгукнувся хлопець - Але як ти умовиш Лору, гадки не маю? Їй не дуже сподобатися те, що нас трьох в цьому випадку приймуть за комуну, притому, що ми такими не є.

- А що заважає нам нею стати? - невинно і як би ненароком, запитала дівчина.

Очі старшого лейтенанта округлилися, а рот трохи відкрився від здивування.

- Я ж тобі подобаюся, так? - вкрадливо продовжувала дівчина - Або ти настільки старомодний, що вшановуєш культ про міф моногамії?

- Ні, звичайно. - спробував посміхнутися хлопець, але у нього це погано вийшло - І у Лори теж не має подібних ілюзій. Але вона... Загалом, ми обговорювали з нею питання створення нашої Комуни. Однак у Лори було одне побажання, яке може тобі не сподобатися.

- Це, випадком, не побажання про бісексуальність дублюючої партнерки? - припустила дівчина і, по його реакції, зрозуміла що вгадала - Лора випадково не садистка? Не виявляє нахилів до збочень?

- Ні! - запевнив її хлопець.

- В такому разі не бачу ніяких труднощів у вступі в вашу пару і створенню нашої комуни! - резюмувала дівчина, із задоволеною посмішкою на обличчі.

Особливих труднощів, від інтимних стосунків з партнером одного з нею статі, дівчина не відчувала, але й радості в цьому знаходила не багато. Однак іншого шляху, роздобути собі партнера протилежної статі, у космічній колонії, де співвідношення чоловіків і жінок було один до чотирьох - не було. Та й часи нині вже не ті, що в давнину. В дитинстві мама розповідала їй, що ще до того як люди покинули рідну планету, рятуючись від нескінченної війни, все було зовсім по-іншому. Тоді хлопці залицялися до дівчат, дарували їм квіти, проводжали додому, підносили подарунки, влаштовували цілі церемонії - просячи дівчину вийти за нього заміж. Ох вже ці древні часи!

Прозвучав системний сигнал що повернув її до реальності. Повернув, для того щоб занурити в небачений до цього, ніким з їх командного центру, жах.

- Що там таке? - прогримів на все приміщення голос полковника.

Наче з-під землі, між кріслами, лейтенантів виріс капітан. Оглянув дані на проекціях і, тихо вилаявшись, повернувся до полковника.

- Аварія в центральному логістичному вузлі бази, полковник. Сто відсотків позаштатна ситуація.

- Вивести план усього вузла, та прилеглих секторів, на центральну проекцію! – віддала вона розпорядження.

Посеред приміщення в спеціально відведеному для цього місці виникла проекція необхідного тривимірного плану. Практично всі, хто знаходився у приміщенні командного пункту тепер вивчали її. Помітивши це, полковник віддала наказ про перехід проекції в тіньовий режим. Тепер тільки вона, деякі з офіцерів, а також капітан і лейтенанти, котрі відстежували роботу автономної бази - могли бачити проекцію. Червоним кольором світилося місце аварії та пошкодження, нанесені нею, а зеленим, сектора в яких зафіксували відмови деяких систем.

- Все б нічого, але це центральний вузол. - зауважив капітан.

- А це ще, що таке? - запитала вона, вказуючи на тунель що щойно забарвився зеленим кольором.

- Відмова системи безпеки, полковник. - пояснила лейтенант, зчитуючи дані з пульта - Туди вже направлені мобільні групи, для перестраховки.

Стежачи за пересуваннями мобільних груп, вони стали свідками їх раптового знищення.

- Це неможливо! - здивувався чоловік у званні майора - Але ж на планеті живуть одні варвари-мутанти - ніхто з них не здатний на подібне. Що ж це тоді таке?

Після того як вони отримали розпливчасте зображення з лабораторій де щось, що не піддавалося опису, через нечіткість зображення, швидко просуваючись все далі, громило і знищувало все, без розбору - йому відповіла сама пані полковник:

- Це вторгнення!

*****

Приміщення за приміщенням, лабораторія за лабораторією, павільйон за павільйоном. Руйнування, слідуючи якоїсь несистемної логіці, охоплювало все нові й нові території бази. Просування було настільки стрімким, що до моменту, коли штурмові бригади роботів, наздогнали силу що вторглася, практично весь лабораторний сектор був знищений.

Вони зустрілися у купольній залі оранжереї. Автономні солдати-роботи та військова техніка проти невідомого противника. Їм попався об'єкт з розпливчастим, замутненим корпусом, нечіткими обрисами і при цьому таким що постійно випадав з прицілу. Зайнявши позиції, що дозволили їм оточити об'єкт, роботи відкрили вогонь.

Вибухи від залпу гармат, а за ними і автоматні черги, всі як один, пройшовши крізь об'єкт, вразили приміщення оранжереї. Осколками вибухів зачепило кілька солдатів що стояли на флангах позицій своїх груп. По одному з роботів від кожної з трьох груп просунулися вперед та наблизилися впритул до об'єкту. Комунікаційна шахта, що йшла на нижній рівень бази, розташовувалася якраз в цьому місці. Якраз над нею і був встановлений голографічний проектор, що створював видимість присутності противника. Розпізнання голограми з дальньої відстані було ускладнене значним радіаційним фоном, випромінюваним самим проектором. Коли один з роботів спробував прибрати його, щоб оглянути шахту - проектор вибухнув. Частини тіл всіх трьох роботів розлетілися по всій оранжереї. Але, не звертаючи на це увагу, до відкритої шахти підійшла наступна трійка роботів. Провівши огляд шахти, вони звернули свою увагу на інші комунікації, що розташовувалися в приміщенні.

Виявлене ними пошкодження, фільтраційного каскаду системи подачі гарячого повітря, привело їх у нутрощі вентиляційної шахти. Свій початок ця комунікація брала у приміщенні, що розташовувалося на самому нижньому рівні. Гаряче повітря, що забирається звідти, подавався наверх, де використовувався для підтримки стабільно-періодичного температурного циклу оранжереї.

Цілий взвод роботів стрибнув у ствол шахти, що ішов в цьому місці прямовисно вниз. Кілька разів роботи приземлялися, знову стрибали, долали поздовжні і похилі, а також проломлені та штучно розширені ділянки шахти. Останній їх стрибок закінчився в справжньому пеклі.

Серверне приміщення палало. Супротивник пройшовся тут з вогнеметом зарядженим напалмом. Температура була така, що обладнання зверталося в попіл прямо на оптичній подобі очей роботів. Та й самі роботи не уникли ушкоджень. Зброя, оптика і зовнішня обшивка прийшли в непридатність. Гідравліка зчленувань і м'язів час від часу відмовляла. Оголилися надміцні остови та броньові плити, які прикривали електроніку. Роботи почали плавитися. Тим не менш, взвод спочатку провів пошук супротивника і, тільки після цього, попрямував до виходу. Один за іншим роботи падали. Впавши, намагалися продовжити рух поповзом. Вони продовжували нести свою службу до самої останньої миті. Миті, коли електроніка не витримувала натиск температури що прорвалася крізь захист понівеченого корпусу. І, як результат - до проломленого зсередини дверного прорізу дісталося лише двоє з усього загону. Але й вони, беззбройні і пошкоджені, не змогли піти далі зовнішньої двері понівеченого шлюзу.

*****

- Переключити управління бази на частково ручний режим. Направити туди всі сили наявні в секторі. - гарячково віддавав команди капітан - Згрупувати і нанести удар однією спільною групою.

- Відставити! - втрутився майор - Полковник, розташування дозволяє нам оточити супротивника в оранжереї. Вже там слід згрупуватися і нанести один загальний удар.

- Так ми втратимо ті частини лабораторного корпусу що ще залишилися неушкодженими. - заперечив капітан, що не знітився перед носієм звання вищого за власне.

- Вашим ударом, нанесеним там, вони будуть знищені не гірше того як це вдається варварам що вторглися. А, сама по собі, цілісність оранжереї не така висока цінна щоб йти на пропонований вами ризик і зав'язувати повномасштабний бій, в умовах обмеженості маневрів у приміщеннях лабораторій. - розсудила полковник - Координуйте майор!

- Взводи і техніку рівня стягнути до оранжереї. - автор ідеї активно взявся втілювати її в життя - Групи що переслідують об'єкт, понизити швидкість просування до його швидкості. Групи з верхніх рівнів, спрямувати на посилення угруповання на нижньому рівні.

- Капітан? - покликала його полковник - Ви викликали наших Бійців?

- Оповістити. - із заминкою доповів той.

- Поквапте їх.

- Так точно!

- Попався! - увійшовши в азарт, проголосив майор, коли об'єкт був оточений.

Наступні події внесли сум'яття в рядах військових. Деякі відверто висловлювали заклопотаність небезпекою обстановки що сформувалась. І лише полковник зберігала ясність розуму.

- Комунікаційні дроти не пошкоджено. - зауважила вона - Об'єкт не міг пройти в цей тунель, не пошкодивши їх. Обшукайте приміщення. Шукайте інші комунікації. Швидше за все, об'єкт зараз пересувається вентиляційними шахтами. На такій глибині вони настільки великі, що там танками їздити можна.

- Тільки якщо танк літаючий. - буркнула собі під ніс молодший лейтенант, але сидить поруч напарник почув його.

- Я чув що під час війн, там, на планеті, були й такі машини! – завірив її він.

- Ось вона! - сповістив капітан, показуючи зображення з камери одного з солдатів що знаходився біля пролому в конструкціях.

- Що внизу?

- Серверна.

- Серверна?

- Так...

- Усіх на нижній рівень! Терміново! Всіх! - полковник, вперше на пам'яті підлеглих, втратила самовладання - Де, чорт їх забирай, мої Бійці?

*****

Навіщо на такій глибині було створювати величезну площу, на якій могли одночасно розміститися кілька десятків бойових машин - було невідомо. Але в теперішній ситуації це обставина стала у пригоді.

Бійка почалася з того що у бойові машини розташовані у бойовому порядку на площі, полетіли ракети. Незважаючи на потужну броню, машини спалахнули, немов солом'яні опудала до яких, у кінці спекотного дня, піднесли запалений сірник. Атакуючий об'єкт пересувався так швидко і так непередбачуване, що жодна система наведення не могла захопити його більш ніж на шістдесят відсотків. Град куль, снарядів і ракет доповнився танцем палаючого напалму. Площу остаточно заволокло густим димом і все, що відбувалося далі, нагадувало танці тіней з частими спалахами світла, що повністю засліплювало. Супроводжувалося це майже театральне дійство нестерпним гулом і гуркотом безперервних вибухів. Періодично спалахи світла вихоплювали хаотичні картини того, що відбувалося бою. Одна з них показала як летить у повітрі наземна бойова машина, яку жбурнули немов звичайний камінь. Інша, розповіла історію про зіткнення двох бойових машин, перед тим як вони обидві вибухнули. Наступні картини не відрізнялися різноманітністю смислового наповнення. В них дим лише на третину приховував повсюдне знищення біо-роботів та уразливість бойових машин.

Секунди бою змінилися хвилинами. Незабаром, рахунок хвилин перейшов перший десяток. Після цього минув другий десяток. На двадцять другій хвилині бою - бій став вщухати. А на двадцять п'ятому і зовсім стих.

Настала тиша.

А потім пролунав вибух. Ворота, що закривали доступ в комплекс енергетичного вузла, перестали існувати. Замість них у немалій товщі огороджувальних конструкцій відтепер був хаотичний пролом. Обпалений, немов розшматованій на окремі частки, з оплавленими металевими частинами, ще палаючий и дихаючий обпікаючим жаром - пролом манив та відштовхував одночасно.

Там, в глибині, у самого контуру ядерного реактора, назустріч об'єкту вторгнення вже піднімалися Бійці. Четверо сталевих, броньованих, озброєних безліччю різної зброї, людиноподібних монстра, керовані живими людьми, що знаходяться на далекій космічній станції - були готові прийняти виклик. Тільки тепер, крізь призму прямого підключення людської свідомості до не автономного бойового робота, вони змогли побачити свого противника.

Чотири ноги підтримували громіздке тіло, наділена чотирма руками і позбавлене голови. Над плечима нависали масивні двосторонні кулемети. Задні ноги були вдвічі масивніше передніх, а верхня пару рук була втричі тонше і на третину коротше нижньої. По всьому тулубу були розташовані ракетниці. А спину і боки оснастили рухливими турелями з поворотними функціями. Рух всієї цієї наполовину хаотичної громади, з масивними броньовими плитами, супроводжувало натужне шикання гідравліки і скрегіт десятків, якщо не сотень, шестерень що в безлічі спостерігалися по всьому корпусу. Прибулець не уникнув пошкоджень: кульгав на одну з передніх ніг, був позбавлений пари наспинних і однією бічної турелей, одна з верхньої пари рук безвольно звисала вздовж корпусу, в якому також вже були помітні пробоїни. Але, тим не менш, зволікати прибулець не став.

Швидкість у противників була приблизно однакова, але Бійців було четверо. Ставши на задню пару ніг, прибулець викинув передні ноги в сторони, назустріч атакуючих його з флангів Бійців та зустрів їх вогнеметним вогнем. Одночасно з цим відразу у всіх чотирьох супротивників полетіли ракети. Після цього заговорили кулемети. Противник не змусив себе чекати і теж відкрив вогонь. Полум'я, ракети і кулі пошкодили, але не зупинили атакуючих і вони увійшли у близький контакт. Бійці, накинувшись всі скопом, м'яли прибульця ударами, різали лазерами, запускали в пробоїни корпусу палаючу плазму і навіть відривали кінцівки - до того самого моменту як противник повністю не вийшов з ладу. І тільки тепер, стоячи над поваленим противником, Бійці звернули увагу, що їх залишилося всього двоє. У одного не вистачало руки, у другого була практично відірвана нога, і наскрізь пробитий корпус. Третій, практично розірваний надвоє, лежав поруч з супротивником, вчепившись в нього мертвою хваткою. Залишки четвертого, розірваного на шматки вкладеними всередину корпусу, через пробоїну, гранатами - валялися по всьому приміщенню.

Прибулець перестав подавати останні ознаки життя. На його корпусі відкрився неабияк пом'ятий люк і там, всередині, щось клацнуло. Бійці і армійські підрозділи, що пробиралися сюди через нагромадження уламків на площі - звалилися на підлогу млявими купами металу. Потім згасло світло, і вся військова база позбулася енергії. Електромагнітний імпульс, який ударив в безпосередній близькості від ядерного реактора, вивів з ладу всю його керуючу електроніку.

Програвши свою останню битву – прибулець таки виграв свій бій.

*****

- Механоїд? - щиро здивувався майор.

- Що це таке? - поцікавилась полковник.

- Це характеризується застосуванням механічних пристроїв та приборів без присутності електроніки. Мінімум електроніки при максимумі механіки. - відповідав він - Мрія древніх жителів планети часів перших загальносвітових війн. Але як ми можемо помітити варвари, там у низу, на планеті, втілили її в життя.

- Ви хочете сказати, що ця машина Оболонка? Тобто всередині ми знайдемо мутанта що керує нею? - засумнівалася полковник.

- У часи, коли ними марили древні, це було саме так. Але, я думаю, що даний механоїд таки є само Оболонкою.

- Невже їм може віддалено, через мережеве підключення, управляти жива людина. - здивувалася полковник - Виходить, це зброя створена за тим самим типом, що й наші Бійці?

- Так. Під час останньої війни на планеті, цей тип озброєння якраз тільки з'явився. І, цілком можливо, що дана технологія могла потрапити і до варварів. Це пояснює його нелогічну поведінку і безумство всієї цієї компанії із безглуздим вторгненням.

- Тільки хворий мозок мутанта міг створити подібне. - висловив свою відразу капітан - Ні форми, ні витонченості, ні стилю. Мерзота.

- Ця мерзота створена для однієї мети - знищувати! - заперечив йому майор – І, як ми бачимо, в цьому він таки досяг значного успіху.

- Але цілі так і не досяг. - стояв на своєму капітан.

- На наше з вами щастя. - підсумувала полковник, спостерігаючи останні миті життя, створеної варварами, бойової машини - Лейтенанти, підготуйте повні звіти про пошкодження і втрати. Капітан, за вами плани по відновленню. Майор... Що ще там трапилося?

Зв'язок з базою перервався, і потоки даних різко обірвалися. По спинах офіцерів пробігся неприємний холодок, коли вони, починаючи розуміти усю складність та жах ситуації, намагалися виявити хоч якийсь натяк на активність життєвих показників автоматичної планетної бази.

- Електромагнітний імпульс, полковник. – із значною затримкою, відповіла їй молодший лейтенант - Варвари все-таки домоглися свого, та таки дісталися цілі.

Епілог

- От і добре! - сповістив утомлений чоловічий голос - Непрацююча система охолодження реактора спровокує накопичення критичної маси тепла, наслідком цього буде вибух і повне знищення бази загарбників.

- Ще одна радіоактивна пляма, на тілі нашої планети. - скрушно констатував подавлений жіночий голос - Скільки ще це буде тривати?

- Довго. Аж поки наші орбітальні білоручки не заберуться подалі у свій космос, залишивши нашу планету нам - тим, хто на відміну від них, може, а головне хоче тут жити.