Сто ронінів

Присвячується Року Японії в Україні що минає.

Японська Імперія. Система зірки Такадо. Володіння клану Цунамімото. Планета Око Шторму.

На узбережжі аквамаринового моря, темного після заходу сонця, квітнула садами сакур річкова долина. Річка стікала каменистими пагорбами у пониззя тростинних ярів і урочищ. А вгорі, на пагорбах, за пагодами і високими білокам’яними мурами, розкинувся старовинний палац у класичному стилі японської замкової архітектури періоду Едо.

У внутрішньому дворі сакури осипали пелюстки квітів на мармурові доріжки, що вели від брам палацу вглиб саду.

На ганку біля службового входу стояв закований у важкий броньований костюм самурай-андроїд. На голові мав крислатий капелюх, на поясі виблискували у місячному сяйві піхви самурайської катани. За спиною висів на ременях плазмовий дробовик американо-японської фірми. В очах самурая мерехтів оптичний візор із системою моніторингового контролю. Він бачив все, що фіксували охоронні відеокамери і зграї дронів, які патрулювали небо над островами.

Андроїд Самурай Каторі глянув на нічне небо.

У зоряному небі сяяли два місяці, жовто-зелений Мікадо і сріблястий Єна. Над палацом, скануючи повітряний простір, кружляли зграї охоронних дронів.

Відеокамери на високій білокам'яній стіні в режимі реального часу стежили за нічним садом внутрішнього двору та садами у річковій долині за мурами.

Навкруги була заспокійлива тиша і краса весняної ночі. Самурай пройшовся дерев'яною терасою внутрішнього двору палацу і почав перекличку усіх самураїв-андроїдів, що чергували на своїх позиціях.

Доповіді були короткими. Ситуація на всіх постах під контролем. Жодних інцидентів і порушень периметру.

На посадковий майданчик палацу приземлялися останні шатли. Віп-гості дайме Орігави Цунамімото, власника палацу, прибули на прийом із сусідніх периферійних систем.

Дайме Орігава у білому шовковому кімоно із золотим шитвом сидів перед довгим низьким столом і пив чай. Віп-гості з десятка сусідніх систем - політики, боси мафії і бізнесмени - теж пили чай з порцелянових чашок, піднесених хазяїном дому власноруч, на знак поваги. За спиною дайме у позі лотоса сиділи його охоронці – самураї-андроїди в чорних шовкових кімоно, введені в режим сну. Біля всіх вікон і прикрашених японськими пейзажами дверей чатували самураї, скануючи зоровим візором гейш-андроїдів та слуг, що час від часу заносили до великої трапезної зали таці зі стравами та саке – для тих гостей, що вже встигли насолодитися чаєм.

Сивий і губатий дайме зі шрамами на обличчі і татуюваннями якудзи, що проглядалися з-під рукавів кімоно, поставив чашку на стіл і звернувся до гостей, які стиха перемовлялися між собою.

- Мої любі друзі і вірні союзники, ділові партнери і бойові побратими! Велика честь для мене приймати вас усіх у моєму домі! За плечима в мене дев’яносто весен і зим, і ваша присутність прикрасила день мого народження. Завдяки вашим інвестиціям, клан Цунамімото вже понад півсторіччя є лідером на ринку військової робототехніки і фармацевтики. Я знищив багато ворогів, і побудував бізнес-імперію, якою б пишалися нащадки. Та, як вам відомо, всі мої діти і онуки загинули у нескінченних війнах між Корпорацією Цунамімото Технолайф та ворожими Корпораціями, Кланами і Синдикатами. Я обагрив катану кров'ю всіх ворогів і конкурентів, але сплатив за це високу ціну. Нові Корпорації та Гільдії вже зараз намагаються загарбати ринки збуту, що належать Цунамімото Технолайф. Доки я живий, вони отримують гідну відсіч. Але час мій спливає. Моє сонце сідає за небокрай. Я не маю спадкоємців. Коли я помру, бізнес-імперія мого клану занепаде без керівника, а конкуренти, мов стерв'ятники, розірвуть і знищать все, що я будував так довго, і за що так дорого заплатив.

Я не можу цього дозволити, і тому хочу продати контрольний пакет акцій Корпорації вам, мої друзі і союзники. Нехай мої вороги залишаться ні з чим, а союзники використають мій останній дар, щоб втопити тих шакалів і круків у їхній же крові. Я вірю, що ви, мої друзі, скористаєтеся акціями, як належить, а Корпорація Цунамімото процвітатиме довгі сторіччя, і стане пам'ятником моєму великому клану.

Сьогодні юристи Корпорації виконають мою останню волю і розділять акції Цунамімото порівну між Кланом Оріяма, Корпорацією «Тундра Промінвест» Бориса Курильського та Мегакорпорацією «Зоряний Дракон» із Піднебесної. Це моя остання чайна церемонія. Я вирішив зробити сеппуку. Я піду з життя, як воїн, зі зброєю в руках, сміючись в обличчя смерті і ворогам.

Цунамімото перевів подих, узяв до рук чашку і збирався сказати ще щось, та один із самураїв раптом усвідомив, що не чує слів пана, а лише читає їх по губах. Він не чув голосів. Усі звуки в залі стихли. Запанувала абсолютна тиша. Штучний Інтелект андроїда запустив діагностику систем слухового сприйняття. Результат приголомшив - у комп'ютері активувався троян. Про таку ж проблему встигли повідомити інші самураї, перш ніж комунікація між андроїдами перервалася. Самурай Каторі кинувся до дайме, намагаючись жестами показати, що ситуація вийшла з-під контролю охорони. Голосові динаміки здохли. Вірус заблокував усі програми, що відповідали за рушійні функції тіла, і самурай впав перед господарем. Повідомлення від систем діагностики про пошкодження програмного забезпечення і вихід з ладу аварійних джерел живлення надходили щосекунди. Каторі бачив, як самураї біля нього теж падають, мов паралізовані. Бачив паніку поміж гостей. Провів поглядом чашку з чаєм, що випала з рук дайме. Самурай розгледів прозорий силует, що рухався до Цунамімото. Маскувальне поле зникло і за спиною дайме, немов з повітря, виник ніндзя. Дайме, обертаючись, вихопив пістолет, і тієї ж миті позбувся голови. Ніндзя схилився над самураєм, повернувши меч до піхов за спиною. Ніндзя теж був андроїдом. Каторі зрозумів це, зазирнувши у скляні кристалічні очі ворога. Вірус вирубив оптику і самурай занурився в пітьму. А потім і увесь нейрокомп'ютер заглючив, завис і вирубився.

…Темрява зникала. Андроїд відчув, що його нейрокомп'ютер почав перезавантаження. Відчув, що енергія знову циркулює дротами і м'язами синтетичного тіла. Він прокидався. Але замість екрана візора із даними діагностики програмного забезпечення, він бачив щось дивовижне і водночас таке знайоме. Він бачив події, що відбувалися з ним у якихось забутих місцях. Каторі перевірив архів. Ні, це не відтворення архівних відеозаписів внаслідок вірусного ушкодження. Це взагалі не відео. Антивірус, перезавантажений і оновлений, вірусів більше не фіксував. Усе чисто. Відеопрогравач не активований. Записів у пам'яті немає. З'єднання з мережею неактивне. Тоді що ж це?

Він бачив незнайомі місця. Бачив свого дайме, ще живого. Бачив рідних свого дайме, давно покійних. Сон? Це сон? Та хіба нейронний комп'ютер може бачити сни?

Над ним схилився старий дайме Цунамімото. Глядів на нього з нестерпним болем. Ронін дивився на свого пана знизу і бачив свою закривавлену руку. Людську закривавлену руку. Дайме звертався ніби й до нього. Але ці слова ніяк не могли адресуватися йому...

Самурай К відкрив очі і побачив своїх підлеглих. Вони стояли непорушно, чекаючи наказів командира. Над ними було зоряне небо з одним місяцем. Другий зайшов за обрій – отже, з часу бійні минуло кілька годин. Андроїд підвівся і озирнувся. Самураї розступилися і Каторі побачив руїни і попіл на місці палацу. Броньований корпус синтетичного тіла Каторі витримав вогонь і не розтанув, але почорнів і де-не-де оплавився. Чорний, оголений андроїд К оглянув теж почорнілих і обгорілих андроїдів, з яких стікав розплавлений метал бронекостюмів.

Усі пильно дивились на командира.

- Дайме мертвий? – спитав Каторі.

- Так. Ми знайшли його останки під руїнами. Їх ідентифіковано. До церемонії кремації все готово.

- Ми не вберегли свого пана. Відтепер ми Роніни. Зараз ми проведемо дайме в останню путь. Церемонія кремації пройде, як належить. А потім ми зробимо те, що маємо, якщо ще не втратили честь. Ми мусимо помститися за смерть володаря. І ми це зробимо. Ми утопимо всіх ворогів нашого покійного пана в крові. Слава дайме Цунамімото! Смерть його ворогам!

У місячному сяйві під квітучими сакурами бились на мечах два воїни. Ронін-андроїд відбив різкий удар навідліг, і меч сина дайме Ішитоки не зачепив його. Зробивши сальто, ронін різко розвернувся. Маневрений рух був блискавичним.

Розрахунок атаки. Моделювання...

Перш ніж супротивник встиг зреагувати, відскочити або блокувати атаку, ронін зробив підкат і рубанув мечем по нозі людини. Меч не перебив ногу, але розпанахав її. Молодий пан Ішитока відбивався, як міг, але пошкоджена нога не давала можливості маневрувати. Ронін вибив з руки татуйованого хлопця катану і різким колючим ударом меча прибив його до стовбура сакури. Білі пелюстки посипалися з квітучих крон, падаючи на землю і в калюжу крові.

- Гармонію і ауру цього прекрасного місця порушено, - подумав андроїд.

- Як же боляче, бл... йо... – подумав, харкаючи кров’ю, молодий пан Ішитока. І помер.

Палац дайме Ішитоки тонув у крові охоронців і слуг. Зарубані роніни і самураї дайме лежали в саду і на подвір'ї, в залах і коридорах палацу, в чорних калюжах синтетичної рідини, пускаючи іскри і дим.

Тридцять вісім ронінів-андроїдів, що пережили лютий бій, ходили кімнатами палацу, вирізаючи під корінь весь рід дайме. Сам дайме ще не знав ані про долю родини, ані про те, що його палац ось-ось спалять вщент. Старий рейдер і наркоторговець перебував на іншому кінці зоряної системи і ще не відав, що сервер в його кабінеті зламано, і звідти у пам'ять андроїда-роніна завантажується вся інформація. Імена усіх партнерів дайме по кримінальному і легальному бізнесу, усі його бізнеспроекти і угоди, контакти і листування.

- Тепер у нас є імена усіх причетних до смерті нашого дайме, - мовив ронін Каторі, виходячи з охопленого вогнем палацу. Слідом за ним йшли, витираючи катани об зірвану траву, тридцять вісім ронінів.

Андроїд К сидів у позі лотоса на березі річки. Річкою пропливали трупи у чорних кімоно і легких нано-обладунках. Неподалік, в очереті, стояли три напівзанурені у каламутну воду БТРи. Амфібії, вкриті маскувальним полем, були майже непомітні у зеленкуватому місячному світлі. Залишивши позашляховики, викрадені в найманців, з пагорбів тропічного лісу стежками спускалися роніни. Їхні спини аж прогиналися від важкої штурмової зброї, розрядженої майже до нуля. За пагорбами, посеред джунглів та озер, димів приватний космопорт. А біля нього, у верхів’ї ріки, тліла випалена зсередини фортеця збройного барона, догорали склади зброї, сторожові вишки і блокпости найманців, пихатих, але безпорадних перед машинами смерті.

- Мюрхенштер у його Вальгаллі, - сказав один ронін, вже стоячи на березі.

- Навряд чи, - мовив інший. - Ми гнали його аж до космопорту, джунглями і трасою, доки його позашляховик не влетів у біг-борд. Він мусив прийняти бій одразу, ще у фортеці, як належить воїну, а натомість тікав, і нам довелося рознести космопорт і усіх тих найманців. Ні, Вальгалла йому не світить. А міг би бути щасливим.

Роніни в очікуванні вишикувалися за спиною командира.

- Давно він такий?

- Після останнього аварійного перезавантаження.

- Він каже, що може бачити сни, як людина.

- А зараз він медитує…

- Медитує?

Ронін Каторі завершив дистанційну координацію дій підрозділу і, чекаючи на своїх бійців, увімкнув режим економії енергії та занурився у підсвідомість.

У стані медитації він знову бачив сни. Що це? Пам'ять з попередньої реінкарнації? Видива з минулого? Але як він може бачити минуле?

…Він лежав у ліжку, в кімнаті, схожій на палату якогось елітного шпиталю. Над ним схилився старий дайме Цунамімото. Він дивився на Каторі з надією в очах. Ронін глядів на пана знизу. Дайме звертався начебто до нього.

- Я не повторю помилок минулого. Не втрачу тебе знову. Бо, лише втративши, зрозумів, що насправді має найвищу цінність. Я виконаю передсмертне прохання старшого сина. Вороги клану потонуть в крові. А потім я виконаю останнє прохання твоєї…

Цієї миті ронін вийшов зі стану медитації. У небі над джунглями летіли шатли найманців. А нижче за течією, на дні річки, чекав на повернення БТРів-амфібій десантний шатл в режимі автопілоту.

Периферія Піднебесної галактики. Система Сунь Ху Дракона в Чай. Планета Мао Янь. Місто Червоні тростини. Китайський ресторан "Запечений тераріум космітів".

З часів глобальної колонізації Всесвіту людством і особливо китайцями, китайська національна кухня збагатилася по самісіньке далі нікуди.

З цими думками ронін-андроїд у кухарському халаті та ковпаку рубав тесаком якусь зубату інопланетну істоту, трохи схожу на восьминога. Її щупальця звисали зі столу, залитого рожевим і зеленим слизом. Тесак розпанахав шпичасте черево. Навсібіч полетіли бризки зеленої крові. З черева, разом із нутрощами, полізло щось, схоже на жовту ікру. На ресторанну кухню увійшов ще один ронін, у білому піджаку і фартуху офіціанта. Він оглянув приміщення з довгими рядами плит, на яких кипіли каструлі і димилися сковорідки з різноманітними супами та соусами. Перепрограмовані на куховарів андроїди метушилися між холодильниками і електроплитами, готуючи перші і другі страви з інопланетної флори і фауни; час від часу вони переступали через розрубані тіла тих кухарів, яких довелося знищити під час захоплення кухні. Повсюди валявся лом дроїдів денної зміни. Активовані раніше дроїди нічної зміни, мов нічого й не сталося, приймали замовлення від офіціанток і хутко їх виконували. Все навкруги кипіло і смажилося, шкварчало і булькало, заповнюючи приміщення парою, густою, мов туман. Автоматизовані витяжки безперервно всмоктували аромати екзотичних страв; дроїди та андроїди могли відчувати запахи завдяки аналізаторам складу повітря, але не здатні були оцінити їх так, як клієнти старого ресторану, зведеного ще в епоху першої хвилі колоністів, за допомогою будівельних 3-D принтерів.

Андроїд Каторі закінчував із тушою інопланетного хижака Фузімотрака. На підлогу, стікаючи рожевим слизом і зеленою кров'ю, сповзали щупальця і нутрощі хижака. Коли восьмий шлунок косміта впав з обробної дошки на кахляну підлогу, Каторі швидко глянув на Андроїда Цуміяма і коротко спитав:

- Йорінага вже тут?

- Так.

- А як там гості пана Йорінаги? Чи всі з'їхалися?

- Так. Усі вже на місці, у віп-зоні ресторану. З ними натовп охорони і ціла зграя гейш. Наші люди на позиціях. У тебе все готово?

- Китайська кулінарія - це мистецтво готувати щось прекрасне і смачне із чогось достобіса страшнючого і смертельно небезпечного. Тут потрібен тонкий підхід із дотриманням всіх еталонів смаку, вигляду і аромату, і без глибоких знань про детоксикацію отрути теж не обійтися. Скажи офіціанту, що Фузімотрак по-пекінськи подадуть за двадцять хвилин. Нехай перекаже це китайським гостям пана Йорінаги. А ти передай нашим, хай будуть готові. Ніхто не має вийти звідси живим.

З цими словами ронін запхав до пащі рогатої потвори яблуко і вставив три морквини в задні отвори туші. Отруйна кров болотяного хижака була детоксикована лише на третину. Духовка плити відкрилася і Фузімотрак по-пекінськи вирушив на запікання.

Дайме Йорінага підняв келих і почав промову. Та завершити її не встиг, бо побачив, що китайські гості, ватажки великого і впливового клану, скоштувавши щось смажене, почали пускати піну з рота і падати під стіл в агонії і конвульсіях. Лише один бос клану Піднебесної не куштував косміта по-пекінськи, і тепер із жахом дивився, як його бритоголові поплічники виригували власну кров та кишки. Китайський бос відскочив від столу, вихопивши пістолет. Усі охоронці китайських мафіозі вмить отямились і відкрили вогонь на ураження по андроїдам-охоронцям дайме і по самому розгубленому зблідлому господарю. Андроїди-самураї дайме почали стріляти у відповідь, оточивши господаря і приймаючи на себе зливу ворожих куль. Російські братки, відстрілюючись від китайців, перевернули довгий стіл і закрилися ним, як щитом. Китайці теж ховалися за столами і колонами; звідти текла кров і лунала китайська лайка. Андроїди-самураї, стікаючи чорною рідиною, без упину вели вогонь по укриттям китайців і водночас виводили дайме до аварійного виходу з ресторану. Китайці стріляли чергами зусібіч і скажено лаялись. На вулиці лунали постріли і крики. Біля парадного входу почалася перестрілка між китайцями і бійцями якудзи та росіянами. Щільність вогню зробила її бійнею. Вибухали автівки, розбивалося скло. Хтось з російських братків пожбурив у китайців бронебійну осколкову гранату. Пролунав вибух, посилений акустикою приміщення.

Дайме, стікаючи потом і тримаючи в руках пістолет, притулився спиною до дверей кухні. Андроїди-самураї прикривали його щільним півколом, усе ще відстрілюючись від китайців. Старший самурай підійшов до дверей аварійного виходу, і почав вводити коди. Водночас він помітив, що якісь перешкоди не дають йому просканувати стіни і двері. Завмер на мить, але саме цієї миті вистачило, щоб самурайська катана пробила кухонні двері колючим ударом зсередини. Меч, посилений нанонітами, пройшов крізь тонку сталь дверей і наскрізь прошив дайме. Андроїди озирнулися, кров дайме забризкала їхні лиця. Із самураїв вони стали ронінами. Дайме повис на скривавленому мечі. Роніни різким рухом зняли труп господаря і почали стріляти в двері і замок. Той ронін, що намагався розкодувати двері, вибив їх ногою і увірвався на кухню, розстрілюючи кухарів і офіціантів. Його автоматні черги розносили вщент плити, казани і посуд. Слідом за ним до кухні забігли ще п'ять ронінів, стріляючи по всьому, що рухалося і випромінювало тепло. Аналізатор стану повітря першого роніна палав яскравими повідомленнями у зоровому візорі. Повітря насичується газом! Критичний рівень газу!!! Та ронін бачив перед собою озброєних андроїдів, що відходили до підсобок і морозильних камер. Вони відступали і не відстрілювалися, лише прикривалися ще живими дроїдами-кухарями, що панічно метушилися у задимленому приміщенні. Сканер не працював. Щось його глушило. Нарешті андроїди дійшли до морозильних камер і зникли, розчинившись у повітрі. Голограма! - усвідомив старший ронін. Сканер заглушили, щоб заманити... Аналізатор складу повітря...

Каторі стояв разом з іншими п’ятнадцятьма ронінами на протилежному боці вулиці, в тіні провулку зі смітниками та сяючими вивісками над дверима китайських і в'єтнамських магазинчиків. На вулиці світилися рекламні лайтбокси і вітрини крамниць, блимала позначка про підземний перехід. Трасою мчали автомобілі та автобуси, вантажівки та фургони. Перестрілка біля ресторану ще тривала. Китайці брали числом, а росіяни запалом і люттю. І тут пролунав потужний вибух. У вікнах ресторану спалахнуло вогняне марево. Вікна і стіни будівлі розірвалися, мов паперові, на вулицю шугонули язики вогню, пожираючи все навкруги. Уламки стін та шибок падали на шосе. Китайці, японці і росіяни каталися по асфальту, хаотично бігали і падали, згораючи в полум'ї.

21-10 за Токійським Земним часом.

Роніни їхали трасою в трьох автівках і дивилися новини в інтернеті, під’єднавшись до мережі напряму через свої нейрокомп'ютери.

На всіх медіа-каналах і сайтах новин журналісти викладали все нові і нові репортажі з усіх мегаполісів планети. У центрі кожного мегаполісу, в нетрях, на околицях і в передмістях відбувалися перестрілки між кримінальними кланами і замахи на їхніх босів. Щогодини звідусіль надходили відео зі стріляниною і різаниною в барах, клубах, готелях, на ринках, в портах, доках і промзонах. І скрізь китайці чисельною перевагою брали гору над якудзою і росіянами. Кров лилася, як вода. Тисячі машин швидкої допомоги не встигали вивозити поранених. Та ще більше відео демонстрували те, як дроїди-санітари завантажують мішки з трупами до медичних машин. Лунали заяви вищих чинів МВС і різноманітних експертів. Ведучі каналів новин торочили одне й теж. Те саме, що й усі. "Війна кланів". "Новий перерозподіл сфер впливу в кримінальному світі!" "Скільки ще крові проллється?"

- Проллється кров ще однієї людини... – спокійно мовив ронін К.

Минуло півроку.

Космічний цивільний корабель пасажирського класу, орендований у якута, що взамін отримав бізнес з автопарком і авіасалоном краденого транспорту на планеті Глухий Вілюй, летів над орбітою планети Текіла ель Діабло.

У кабіні пілотів два роніни переглядали потоки даних на голографічному екрані комп'ютера. Інші роніни сиділи у пітьмі вантажного відсіку, заповненого ящиками зі зброєю і боєприпасами. На чорному ринку планети Газовий Степ вони придбали у старого узбека цілий арсенал зброї, списаної з військових складів тамтешнього Еміра. Усе, що бачила оптика синтетичних очей роніна К, бачили й інші андроїди через мережевий локальний зв'язок.

Ронін К, сидячи за штурвалом, проаналізував бази даних і склав список імен тих, чий бізнес розширився за рахунок рейдерських захоплень промислових об'єктів і ринків, що раніше належали клану Цунамімото. Це були клани трьох дайме - промисловців і комерсантів, двох російських мафіозних авторитетів, і клан одного китайця, дуже великий і впливовий. Усі вони мали бізнес-імперії в цій зоряній системі і раніше співпрацювали з дайме Цунамімото, доки не почали таємно підтримувати клан якудзи дайме Ішитоки. Ймовірно, саме він і стояв за усім. Інші ж клани підтримали змову і замах, а потім долучилися до дерибану бізнес-імперії Цунамімото.

Ронін К стиснув рукоятку меча.

- І вбивці нашого дайме, і всі, хто поживився на його загибелі, будуть мертві і холодні, мов сталь мого меча. Ми знайдемо всіх.

Ронін К зістрибнув з шатла на дах хмарочосу. В польоті він кинув униз диверсійний пристрій, що вибухав при контакті з поверхнею, звільняючи ЕМІ-хвилі. Ронін приземлився на дах саме в момент вибуху. Яскраво спалахнувши, ЕМІ-хвиля прокотилася верхнім рівнем хмарочосу. Охоронні турелі горішніх поверхів і даху перегоріли. Система безпеки дала збій. Двері на даху розблокувалися. Комп'ютер охоронної системи хмарочосу запустив аварійну діагностику і відправив дронів, щоб усунути пошкодження. За кілька хвилин енергетичне живлення відновиться. І тоді Штучний Інтелект дізнається про все, що тут коїться, і підніме всіх охоронних дронів і андроїдів, які в нього є. За підрахунками роніна, він мав щонайбільше п’ять хвилин.

- Цього цілком достатньо, - подумав андроїд, йдучи коридором зі стінами, розписаними японськими пейзажами із садами сакур та заростями бамбуку, і дістав катану. В кінці коридору виднілися білі розсувні двері; ліворуч від них, на стіні було зображено тигрів, що кидались в бій, а праворуч – до бою летіли дракони. Між тиграми і драконами здіймалася до небесних хмар пагода.

Ронін увійшов до кімнати. Вздовж стін, вкритих картоном і прикрашених пейзажами в японському стилі, стояли ряди манекенів в самурайських обладунках. На одній зі стін, замість пейзажу, красувався величезний рідинно-кристалічний екран із робочим столом комп'ютера моделі Сан-лайн, що реагує на думки користувача. В центрі кімнати, перед столиком зі стравами і напоями сидів старий чоловік в кімоно і пив саке. Обабіч нього двома довгими рядами сиділи самураї-андроїди з катанами та ЕМІ-автоматами в руках.

- Пане Цунамімото? Це ви? Не може бути... - ронін К опустив руку, що й досі стискала меч. Зброя повернулася в піхви.

- Я не захищений жодним екрануючим полем і відкритий для сканування. - відповів Цунамімото, і пригубив саке. - Відповідь на всі твої питання і сумніви у моїй крові.

Сканування. Структура тіла – чиста органіка, без синтетики. Виняток - медичні наноніти в артеріях. Об'єкт - жива людина. Не синтетичний андроїд і не кіборг. Клон? Продовжити ідентифікацію об'єкта. Сканування ДНК. Результат аналізу співпадає з ДНК Цунамімото. У крові циркулюють наноніти з маячками, що надсилають вхідні повідомлення. Код авторизації - Такадо. Синхронізація комп'ютерної мережі нанонітів з нейрокомп'ютером андроїда-охоронця, модель АС 15889, серія К 902570. Ідентифікацію завершено. Об'єкт авторизований. Каторі, вам надається повний доступ до управління усіма моїми системами, як внутрішньо, так і в режимі голосового керування.

Самурай-андроїд, який ще мить тому був роніном, вклонився і впав на коліна перед господарем.

- Ти виконав мою волю і тепер твій шлях закінчується тут, - промовив дайме.

- Я нічого не розумію, мій пане...

- Я інсценував свою смерть, щоб уникнути справжньої загибелі. Все, що відбувалося упродовж останніх місяців, входило до мого плану. Клан Цунамімото переміг у війні за перерозподіл влади. Однак я втратив усіх своїх дітей.

Я переміг в чесній війні, але програв у тіньовій; у тій війні, де зброя – дипломатія та інтриги. Від одного з вірних мені бізнеспартнерів я дізнався, що майже всі мої союзники змовилися проти мене. На жаль, я почув про це надто пізно. Ті зрадники вирішили звести мене зі світу і поділити між собою ринки збуту і бізнес-імперію Корпорації Цунамімото.

Коли Антикорупційний Департамент почав копати під моїх знайомих, першим з посади зняли Імперського Генерального Прокурора Іміточібу Феміду Харакірі Сан. Я зрозумів, що скоро настане і моя черга. І прокурор, і решта моїх спільників, що покривали тіньовий бізнес Цунамімото, розколються, щойно потрапивши під арешт. Їхні свідчення проти мене – лише питання часу.

Щоб уникнути ганебного суду і смерті у в'язниці, я мусив піти на хитрість. Я таємно продав через посередників пакети акцій корпорації, і перевів капітали закордон, до іншої галактики. Там я вклав гроші в новий бізнес і розжився нерухомістю та новими зв'язками.

Потім я, подібно до тигра, зачаївся в цих апартаментах і почав реалізацію плану останніх розбірок із ворогами і зрадниками. Я не міг піти, не попрощавшись. Я надіслав усім колишнім союзникам запрошення на чайну церемонію, де повідомив, що скоро помру, і тому маю намір продати контрольний пакет акцій корпорації саме їм - бойовим товаришам і бізнеспартнерам. Та замість мене до палацу вирушив мій клон, який і загинув під час бійні. Її організував я. А щоб усе виглядало натурально, я знищив зрадників і водночас імітував власну смерть. Це я вирубив власну охорону. Це мої ніндзя вбили клона і порубали всіх гостей на чайній церемонії.

- А палац?

- Охоронці віп-гостей кинулися на захист своїх господарів. Почався бій. Ніндзя несли смерть, швидку, мов блискавка. Але було забагато андроїдів і кіборгів серед охоронців. Андроїдам італійців майже вдалося вивести своїх босів із палацу. Ніндзя зазнали втрат, і не контролювали крило, через яке тікали гості. Ще кілька хвилин, і ті опинилися б на злітному майданчику із шатлами. Довелося підірвати заздалегідь замінований палац...

- Ми теж частина вашого плану? Чи все, що сталося потім - збіг обставин?

- Я модифікував броню на ваших синтетичних тілах. Урахував параметри вашої термостійкості і температуру горіння в палаці. Так. Ви – частина мого плану. Я знав, що ви виконаєте всі приписи Кодексу Бушидо.

Цунамімото підвівся і знаком звелів йти за ним. Вони спускалися сходами садових алей до приватного злітного майданчику, де стояли аерокосмічні шатли. На мармурові сходинки алей падав сніг. Вітер гойдав кедри і клени.

- Я завершив тут усі свої справи. На мене чекає пластична операція, паспорт з новим ім'ям і нове життя, що почнеться вже завтра, подалі від цієї клятої системи, де я втратив майже всіх, кого любив. Усі роніни твого підрозділу сьогодні ж запустять програму самознищення. Така моя воля. А ми з тобою відлетимо до нашого нового дому. Це – планета, де тропічні острови квітнуть в аквамаринових морях та океанах. Я придбав там острів з маєтком на березі моря. Облаштував усе за твоїм смаком і стилем життя. Там є автопарк позашляховиків і спортивних авто найновіших моделей. Є великий пляж і причал з елітними яхтами. Відбірний персонал з андроїдів і клони найгарніших топ-моделей і актрис. Ми виростимо нове тіло, клоноване з твого ДНК, і завантажимо з нейрокомп'ютера в живий мозок твою свідомість. Ти знову пізнаєш насолоду від життя і продовжиш наш рід. Я виконаю останнє прохання твоєї матері. Я дам тобі те, чого не зміг дати старшим синам.

- Ви це про що, мій пане?

- Код 28. Розблокувати пам'ять оцифрованої свідомості Каторі.

- Тато...