Бути людиною не просто, але цікаво. Коли я була мавкою, могла мати будь-якого чоловіка завдяки власній магії. Достатньо було змусити його подивитися в очі і він ішов за мною і робив те, що я звелю. Я могла кохатися з ним, вбивати, мучити… Та це не приносило жодних емоцій. Мавки не знають, що таке почуття. Я згубила сотні чоловіків, скалічила тисячі душ, намагаючись відчути хоч щось. Але не могла. Зате тепер емоції просто зашкалююють. Ненависть до Паші, співчуття до Шагі, жалість до себе – це все сплелося в густий клубок і застрягло десь в центрі горла. Мені боліло майже фізично. Та це все одно було краще, ніж не відчувати нічого.
Трохи пафосно і в лоба, але, може, то лише я так сприймаю.
Ми полетіли в чистилище.
Дещо вибивається із загального стилю, як на мене. Було б добре додати деталей, бо саме по собі речення звучить досить кумедно.
Олексій брав річ, відв’язував від неї свій біль і вона зникала.
Мені здається, у частині з чистилищем трохи не вистачає деталей щодо переживань Олексія. Здебільшого констатується факт, як от у наведеній цитаті, що він щось усвідомив і відпустив, але мені як читачеві цього не уявляється. Немає промальованої картинки, якихось маленьких деталей з приводу, не знаю, хоча б його міміки абощо. Оскільки це кульмінаційний момент - на мою думку, варто було все ж його дотиснути і розписати.
А ще Олексій, як на мене, надто швидко мириться з існуванням магічних штук.
Тіло Ганнібала лежало біля ліжка. Олексій взяв його на руки і погладив. – Вибач, котику. Я не знав, що моє життя для тебе таке важливе.
Мені здається, прощання мало б бути більш емоційним, зважаючи на те, як Олексій ставився до свого кота.
Загалом, оповідання сподобалося: як сама концепція, так і деякі рішення, наприклад, ідея Ганні покликати Анастасію. І гумористичні деталі, як на мене, доречні та влучні Успіхів!
З точки зору сюжету - оповідання практично ідеальне. Жодних роялів, майже всі заявлені герої і речі свою роль в сюжеті виконали. Навіть ключі від квартири Паші і дівчинка - Ганнібал.
Але склалося враження, що мавка і охоронці до Олексія ставляться не як до особи, а як до об’єкта, завдання. Може так і було задумано автором? Тоді все ок. Про чоловіка нам не повідомляють практично нічого окрім, що це заможний неуважний чоловік з глибокою депресією через втрату коханої дружини. Хотілося б, щоб його особистість була розкрита більше. Можливо варто додати хоча б опис його квартири, з деталями, які могли б розказати про Олексія більше? І поводиться він якось... картонно, чи що. Хоча можливо люди в депресії так і поводяться.
А решта персонажів розкриті добре і загалом - досить непогано на фоні інших оповідань.
Це вже друге оповідання у стилі романтичного фентезі та четверте, де любовна лінія має важливе значення, з творів у цій группі, що я прочитав. Мені важко оцінювати романтичне фентезі, бо я зовсім не полюбляю та не читаю такий жанр. Але хочу відмітити, що цей твір мені здався непоганим. Можливо через те, що автор додав трохи гумору і цим компенсував деякий пафос, що притаманний такого роду творам.
"В мене вже опускаються лапки" - дуже мімімішно
Прикольно, що для врятування Олексія знадобилися разом кіт та пес. Ну і, звичайно, добре, що Гані відродився хоч і як кішка.
Трохи какавельок:
"— Гаразд, - сказала я, - але пологи можуть зайняти багато часу. Мені прийдеться піти до тебе додому і переночувати.
– Звісно, я заплачу, - мовив хлопець, - ходімо." - виглядає дуже нереалістично.
Ще малореалістично, що людина буде писати предсмертну записку, коли поруч знаходиться інша людина, та ще й малознайома.
Можливо і той і той момент можна було б якось обіграти, що це залишкова магія мавки так діє на хлопця, а мавка ще не поводиться як звичайна дівчина.
Мені здається, прощання мало б бути більш емоційним, зважаючи на те, як Олексій ставився до свого кота.
Та я вас прошу! Олексій до мене ніяк не ставився. Насипе два рази в день корму, налляє води і на тому все. Настя хоч інколи зі мною гралася і за вушком чесала. А цей чмирик за своїм компом тільки і сидів весь час. І це через нього я втратив свої шаріки! ДВІЧІ!!! (стирає скупу котячу сльозу) Слава мавці - скоро мене на інший об’єкт переведуть, а за Олексієм пригляне Дика.
Але склалося враження, що мавка і охоронці до Олексія ставляться не як до особи, а як до об’єкта, завдання.
А як до нього ще ставиться, якщо він так зі мною поводився? Він мене переплутав з вагітною кішкою. МЕНЕ - кота, який з ним вже стільки часу живе! Я не той дурник Шагі, що носиться зі своїм підопічним і "найкращим другом" називає. Гарантію даю - його "найкращий друг" рано чи пізно заведе Шагі до ветеринара і... прощайте шаріки.
Можливо варто додати хоча б опис його квартири, з деталями, які могли б розказати про Олексія більше?
Ой, та що там описувати: з однієї сторони, біля дальньої стіни, стоїть ліжко, з другої, біля вікна - кухня. Між ними диван = єдина річ у домі, об яку зручно точити кігті. Стиль мінімалізм + лофт - дуже модно зараз.
Це вже друге оповідання у стилі романтичного фентезі та четверте, де любовна лінія має важливе значення, з творів у цій группі, що я прочитав.
А це вже обідно. Назвати історію про мою смерть і втрату котячого достоїнства "романтичним фентезі" - як мінімум жорстоко. Це складна драма, що розповідає про смерть і життя. Ніякої романтики.
виглядає дуже нереалістично.
Тю, та це ж фентезі - піджанр фантастики. Повинно бути фантастично, а не реалістично.
Тю, та це ж фентезі - піджанр фантастики. Повинно бути фантастично, а не реалістично.
не згоден. Фантастичним повинно бути те, що має за основу фантастичне припущення. Все інше має бути реалістичним, щоб читач повірив, що таке могло б бути, якби виконувалось те фантастичне припущення. Можна зробити все нереальним та абсурдним (і тут важливо щоб не окремі епізоди, а саме все) - але то вже якесь "кафкіанство" — окремий жанр.
Зі святом, авторе! Романтичне фентезі - не зовсім мій жанр, але це оповідання дуже сподобалося. Під кінець навіть сльози в очах стояли. Бажаю успіху на конкурсі!
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 8 RSS
1Сашко13-12-2021 11:33
Вправно написано. І фінальна крапка є. Мені сподобалося.
2Почитун15-12-2021 10:43
Трохи пафосно і в лоба, але, може, то лише я так сприймаю.
Дещо вибивається із загального стилю, як на мене. Було б добре додати деталей, бо саме по собі речення звучить досить кумедно.
Мені здається, у частині з чистилищем трохи не вистачає деталей щодо переживань Олексія. Здебільшого констатується факт, як от у наведеній цитаті, що він щось усвідомив і відпустив, але мені як читачеві цього не уявляється. Немає промальованої картинки, якихось маленьких деталей з приводу, не знаю, хоча б його міміки абощо. Оскільки це кульмінаційний момент - на мою думку, варто було все ж його дотиснути і розписати.
А ще Олексій, як на мене, надто швидко мириться з існуванням магічних штук.
Мені здається, прощання мало б бути більш емоційним, зважаючи на те, як Олексій ставився до свого кота.
Загалом, оповідання сподобалося: як сама концепція, так і деякі рішення, наприклад, ідея Ганні покликати Анастасію. І гумористичні деталі, як на мене, доречні та влучні
Успіхів!
3Добра злюка16-12-2021 12:55
З точки зору сюжету - оповідання практично ідеальне. Жодних роялів, майже всі заявлені герої і речі свою роль в сюжеті виконали. Навіть ключі від квартири Паші і дівчинка - Ганнібал.
Але склалося враження, що мавка і охоронці до Олексія ставляться не як до особи, а як до об’єкта, завдання. Може так і було задумано автором? Тоді все ок. Про чоловіка нам не повідомляють практично нічого окрім, що це заможний неуважний чоловік з глибокою депресією через втрату коханої дружини. Хотілося б, щоб його особистість була розкрита більше. Можливо варто додати хоча б опис його квартири, з деталями, які могли б розказати про Олексія більше? І поводиться він якось... картонно, чи що. Хоча можливо люди в депресії так і поводяться.
А решта персонажів розкриті добре і загалом - досить непогано на фоні інших оповідань.
4Какавелькозакидач16-12-2021 15:18
Це вже друге оповідання у стилі романтичного фентезі та четверте, де любовна лінія має важливе значення, з творів у цій группі, що я прочитав. Мені важко оцінювати романтичне фентезі, бо я зовсім не полюбляю та не читаю такий жанр. Але хочу відмітити, що цей твір мені здався непоганим. Можливо через те, що автор додав трохи гумору і цим компенсував деякий пафос, що притаманний такого роду творам.
"В мене вже опускаються лапки" - дуже мімімішно
Прикольно, що для врятування Олексія знадобилися разом кіт та пес. Ну і, звичайно, добре, що Гані відродився хоч і як кішка.
Трохи какавельок:
"— Гаразд, - сказала я, - але пологи можуть зайняти багато часу. Мені прийдеться піти до тебе додому і переночувати.
– Звісно, я заплачу, - мовив хлопець, - ходімо." - виглядає дуже нереалістично.
Ще малореалістично, що людина буде писати предсмертну записку, коли поруч знаходиться інша людина, та ще й малознайома.
Можливо і той і той момент можна було б якось обіграти, що це залишкова магія мавки так діє на хлопця, а мавка ще не поводиться як звичайна дівчина.
5Ганнібал(ка)16-12-2021 19:31
Та я вас прошу! Олексій до мене ніяк не ставився. Насипе два рази в день корму, налляє води і на тому все. Настя хоч інколи зі мною гралася і за вушком чесала. А цей чмирик за своїм компом тільки і сидів весь час. І це через нього я втратив свої шаріки! ДВІЧІ!!! (стирає скупу котячу сльозу) Слава мавці - скоро мене на інший об’єкт переведуть, а за Олексієм пригляне Дика.
А як до нього ще ставиться, якщо він так зі мною поводився? Він мене переплутав з вагітною кішкою. МЕНЕ - кота, який з ним вже стільки часу живе! Я не той дурник Шагі, що носиться зі своїм підопічним і "найкращим другом" називає. Гарантію даю - його "найкращий друг" рано чи пізно заведе Шагі до ветеринара і... прощайте шаріки.
Ой, та що там описувати: з однієї сторони, біля дальньої стіни, стоїть ліжко, з другої, біля вікна - кухня. Між ними диван = єдина річ у домі, об яку зручно точити кігті. Стиль мінімалізм + лофт - дуже модно зараз.
А це вже обідно. Назвати історію про мою смерть і втрату котячого достоїнства "романтичним фентезі" - як мінімум жорстоко. Це складна драма, що розповідає про смерть і життя. Ніякої романтики.
Тю, та це ж фентезі - піджанр фантастики. Повинно бути фантастично, а не реалістично.
6Автор16-12-2021 19:33
Дякую всім, хто залишив свій відгук на це оповідання. Хотілося б більше)
7Какавелькозакидач16-12-2021 21:07
8Балацька19-12-2021 12:57
Зі святом, авторе! Романтичне фентезі - не зовсім мій жанр, але це оповідання дуже сподобалося. Під кінець навіть сльози в очах стояли. Бажаю успіху на конкурсі!